fbpx
Україну втягують у російсько-казахський космічний конфлікт

Україну втягують у російсько-казахський космічний конфлікт

Казахстан Космос Росія Світ Україна

Казахстан задумався над вибором нового партнера по експлуатації космодрому Байконур (Індії, Ізраїлю чи України) замість Росії. Такі твердження з’явилися в російських ЗМІ минулого тижня. А безпосереднім приводом стало те, що 23 листопада Казахстан не дав дозволу на запуск ракети-носія «Протон-М” з європейським супутником Eutelsat-W7. Носій все ж таки стартував, хоч і на добу пізніше, а Роскосмос пояснив перенесення старту незалежними від російської сторони причини

ПРИВИД ЧОРНОМОРСЬКОГО ФЛОТУ

Відношення Казахстану до питань оренди космодрому Байконур нагадує полеміку офіційного Києва з приводу базування Чорноморського флоту РФ в Севастополі. З одного боку, є договірна база, яка фіксує не тільки терміни та умови перебування, але й оплату стоянки. Претензії до її смисловог змісту будуть завжди, але змінити її до закінчення дії нинішньої угоди навряд чи вдасться. А якщо це вдасться, то це може не принести відчутних економічних чи політичних вигод.

У випадку з Байконуром ситуація така ж. Об’єктивно статус космічної держави дістався Казахстану тільки через наявність на її території космодрому. Але молода держава не могла самостійно його експлуатувати. У Казахстані і зараз немає КБ, здатних спроектувати ракетно-космічну техніку, немає і виробничих майданчиків, де можна було б її будувати. Обслуговуючий персонал космодрому також готується за межами Казахстану. З іншого боку, майданчик Байконура був і залишається ключовим об’єктом для запусків російських носіїв як в інтересах державних замовників, так і за міжнародними програмами. У 2004 році був підписаний міжурядовий договір про оренду космодрому до 2050 року. В даний час Казахстан щорічно отримує за оренду Байконура $ 115 млн., ще близько $ 170 млн. щороку перераховуються на підтримку і розвиток інфраструктури космодрому.

У той же час в пострадянській космічніїй галузі останні роки були відзначені підвищенням вартості продукції і послуг, що, природно, не могло враховуватися на стадії підготовки договору. І зараз казахстанським чиновникам, мабуть, здається невиправдано низькою договірна вартість оренди Байконура. За словами заступника голови Казкосмоса Мейрбека Молдабекова, в 2009 році з космодрому Байконур Росією були заплановані 19 комерційних запусків, з них 12 – ракетою-носієм (РН) «Протон». «На кожному її пуску заробляється не менше $ 85 млн. Сума комерційних контрактів на 2009 рік тільки на пуски РН «Протон» перевищує $ 1 млрд.». Тобто за п’ять років орендодавець отримав трохи більше $ 0,5 млрд., у той час як орендар, за підрахунками Мейрбека Молдабекова, щорічно заробляє більше $ 1 млрд. Але проблема не зводиться до питання вартості оренди.

ІНТЕГРАЦІЯ, ЩО НЕ ВІДБУЛАСЯ

Однією з принад договору від 2004 року стало, ймовірно, залучення Казахстану до високотехнологічногої середовища шляхом створення російсько-казахстанського СП «Байтерек». Підприємство створено для надання послуг з легких запусків РН «Ангара 1.1» і «Ангара 1.2», розробка яких ведеться в ГКНПЦ ім. Хрунічева. Будівництво нового екологічно чистого ракетно-космічного комплексу (РКК) Байтерек на Байконурі має розпочатися в 2010 році. У той же час ракетно-космічний комплекс Ангара для сімейства ракет-носіїв легкого, середнього і важкого класів створюється і на космодромі Плесецьк. За словами російських експертів, при запуску космічних апаратів військового та подвійного призначення це дозволить відмовитися від стартових майданчиків на Байконурі. Повної відмови від пусків з Байконуру не буде, але вже й це дозволить Роскосмосу диктувати умови Казахстану навіть більшою мірою, ніж зараз.

Однак будівництво комплексу затягується. За словами глави Роскосмоса Анатолія Пермінова, в нинішньому році фінансування проекту було урізано в кілька разів, а з двох тисяч осіб, задіяних у будівництві, залишилося лише близько сотні. Початок льотних випробувань на Ангарі, спочатку намічене на 2011 рік, відкладається щонайменше ще на рік. На доведення в кращому випадку знадобиться ще стільки ж. Поки ж Роскосмос залишається прив’язаним до Байконуру. На цій залежності Казкосмос намагається грати вже кілька років поспіль.

Наприкінці минулого року голова Казкосмоса Талгат Мусабаев заявив, що Казахстан наполягає на поетапному скороченню запусків з космодрому Байконур ракет-носіїв, що працюють на токсичному гептилом, – «Протон-М». А це, до речі, більше половини всіх запусків. Але справа тут не лише в екології. Про що свідчить хоча б те, що в січні цього року Мусабаев запропонував прийняти рішення на урядовому рівні про участь Казкосмоса в проектах комерційного використання українсько-російської ракети-носія «Дніпро», теж гептілової.

Російські ЗМІ стверджують, що Казахстан намагається витиснути російську космічну монополію. Висловлюються припущення, що в якості нових партнерів керівництво Казкосмоса бачить Ізраїль, Індію, Україну.

Дійсно, Астана розглядає можливість замовлення супутників космічної системи зв’язку та мовлення KazSat, які зараз створюються російськими партнерами, в Ізраїлі. Однак ця країна не займається космічними пусками. Індії, що активно використовувала напрацювання російського ракетобудування, в даний час потрібні не космодроми, а технології. До того ж інтерес представляє американський «космос», тому що від російського в основному вже все отримано.

У цілому різка переорієнтація Байконура з пострадянських на іноземні ракети-носії неможлива без значних інвестицій у наземну інфраструктуру. Радянські і нинішні російські наземні системи уніфіковані. У західні ж закладена нестиковка на принциповому рівні – аж до інших частот радіообміну і величини напруги. Так що без російської участі саме функціонування космодрому виглядає сумнівним.

У приватній бесіді представник національного ракетобудування підтвердив «k:» бажання Казахстану ввести нового партнера на космодром Байконур. У той же час він нагадав про чинний договорі з РФ. «Поки космодром знаходиться в оренді Росії, Казахстан не зможе замінити Росію на іншого партнера через договірні обмеження», – зазначив співрозмовник «k:». Крім того, партнерство з Україною без участі Росії теж неможливе – пуски РН «Дніпро» здійснює російсько-українське СП «Космотрас», а носії для пусків беруться зі складу ліквідованих стратегічних ракет РС-20 за погодженням з Міністерством оборони РФ. Але цей проект цікавить Казахстан саме тому, що дає певну можливість диверсифікувати ризики, пов’язані з односпрямованою співпрацею. І це може обернутися для України конфліктом з Росією в космічній галузі – до цих пір однією з небагатьох, де співпраця Києва та Москви розвивалася відносно благополучно. Досить сказати, що в разі загострення відносин навколо «Дніпра» СП доведеться заморозити роботи, а крім того, Росія має у своєму розпорядженні власнийї пусковий майданчиком для цієї РН на пусковій базі Ясний.

НАТАЛІЯ ПЕЧОРІНА

Казахстан Космос Росія Світ Україна