Штрихи до портрету нового міністра оборони

11 березня 2010 Парламент України при 226 необхідних – 240 голосами затвердив новий склад уряду під керівництвом Миколи Азарова. І хоча більшість ключових призначень було легко спрогнозувати, одне з них стало досить несподіваним. При цьому, враховуючи активну участь генерала армії України Олександра Кузьмука у президентській передвиборній компанії, а також висловлену ним під час теледебатів готовність у черговий раз обійняти посаду міністра оборони йому пророкували третє пришестя. Однак, відбулося призначення на цю відповідальну посаду адмірала Михайла Єжеля, який досить давно пішов у тінь. Можливо, що в планах президента Олександру Кузьмуку відведено виконання іншої, не менш відповідальної, пов’язаної з обороною країни, місії. Але для Збройних Сил України вибір зроблено.

Командний бриз

Для України призначення адмірала Михайла Єжеля міністром оборони, мабуть, є прецедентом. Оборонне відомство України вперше очолила «флотська людина». Вважається, що вихідці з відокремленого середовища окремих видів збройних сил як легкий морський вітер привносять у процес військового управління своє своєрідне мислення і свої підходи до вирішення різних питань. Однак таке вже траплялося. Наприклад, в Росії, довгі роки в різних урядах міністерство оборони очолював адмірал Ігор Сергєєв. До речі, обидва адмірала, з різницею в 15 років, закінчили одне і теж училище. Мало хто пам’ятає, що герой РФ виходець з РВСН, закінчував другий факультет (спецкласс) Чорноморського ордена Червоної Зірки вищого військово-морського училища ім. Нахімова, яке, починаючи з 1937 року, в цілому підготувало більше 150 адміралів і генералів. Яке і сьогодні продовжує готувати кадри для ВМС України (нині – Академія ВМС України ім. Нахімова).

Нова посада – нові турботи

У зв’язку з призначенням М. Єжеля виникає ряд резонних питань. Чи зможе новий міністр відстояти інтереси оборонного відомства в умовах посткризового часу? Чи вдасться йому врахувати інтереси підприємств ОПК, реалізувати програму будівництва корвета для ВМС України, модернізувати ППО країни, підняти на крило її авіацію? Чи під силу буде вирішити питання соціальної захищеності військовослужбовців та членів їх сімей, і яку позицію займе він (все-таки посада міністра більше політична, ніж військова) у вирішенні складних політичних питань, наприклад, таких як базування ЧФ РФ у Криму? Також, важливо, чи вдасться новому міністру лавірувати між політичними течіями і практичним керівництвом міністерства? Відповідь практично на всі ці питання можна знайти в недалекому минулому адмірала. І хоча, кажуть, що не можна увійти двічі в одну річку, а людина з часом змінюється, все ж таки можна припустити, як буде діяти новий глава оборонного відомства.

І тут навіть справа не в нових призначеннях наполовину спорожнілого керівництва Міноборони і Генерального штабу або в конкретних призначень командувачів видів збройних сил.

Штрих до портрета

Послужний список 57-річного адмірала досить значний. І хоча М. Єжель неодноразово займав високі посади в Міноборони, в генеральній інспекції, найбільш яскраво він себе проявив як командувач ВМС України. В цілому М. Єжель командував ВМС України протягом 6,5 років. У перші роки після свого призначення М. Єжель користувався на флоті в особового складу величезною популярністю. Мабуть, такої одностайності в оцінках не було ніколи. Він завжди був на виду і його дії були завжди як на долоні. У стоячих в строю перед адміралом офіцерів завмирало дихання (за традицією на флоті, починаючи з військового звання контр-адмірал вже вітають не інакше, як «товариш адмірал»). Це було звичайно пов’язано з тим, що М. Єжель ще за радянських часів придбав досить великий досвід корабельної служби. Свого часу йому довелося здійснювати дальні походи в Тихому та Індійському океанах. У складі загонів кораблів у вересні 1978 він побував у портах Аден, у грудні – у Коломбо, а в серпні 1990 р. – У порту Сан-Дієго (США). Корабель тихоокеанського флоту під його командуванням брав участь в операції з порятунку літака, що впав в море . Але не тільки досвід корабельної служби сприяв зміцненню незаперечного авторитету командувача. Особисті ділові якості адмірала були в наявності. Високий, міцний, ставний, показний, підтягнутий в стройовому відношенні, адмірал викликав повагу тільки одним своїм виглядом. Як неабиякий спортсмен, М. Єжель мав високу працездатність і всіляко намагався особисто брати участь у житті флоту.

Коли адмірал отримав квартиру навпроти училища вранці о 6 ранку він за звичаєм виходив на прогулянку, під час якої стежив за проведенням фіззарядки і проведенням тренувань ротних шлюпок. Ще виконуючи посаду заступника командувача з озброєння – начальника управління озброєння і судноремонту він працював над проблемою розподілу Чорноморського флоту СРСР і будівництва ВМС України. М. Єжель був втягнутий в переговорний процес по розділу ЧФ, який з часом переріс з технічного обговорення параметрів розділу в політичний процес. У результаті 3-х етапів розділу до складу ВМС України було прийнято 43 бойових корабля, 132 судна та катери, 12 літаків, 30 вертольотів, 227 берегових об’єктів, величезна кількість боєприпасів і ОВТ. І хоча більша частина з переданого на момент передачі вже була навмисно поплюндрованим металобрухтом без технічної документації (тільки на останньому етапі була досягнута домовленість про передачу секретної документації) це була маленька перемога. Звичайно, через відсутність коштів на утримання кораблів більша їх частина пішла на голки. У той же час він очолив роботу за проектом «Національної програми кораблебудування на період до 2000 р.». Слід зазначити, що ця програма була розроблена на 4 роки раніше «державної програми розвитку озброєнь і військової техніки ЗС України». Необхідно додати, що для визначення майбутнього вигляду ВМС при М. Єжелі ще в 1994 р. командуванням було поставлено завдання казенному центру кораблебудування України і ЦКБ «Шхуна» з розробки проектів багатоцільових кораблів та ракетних кораблів.

У найкоротші терміни він домігся затвердження проекту Військово-морської концепції України, що дозволило Верховній Раді визначити завдання ВМС України. Не менш активно М. Єжель проявив себе як флотоводець, при якому на чільне місце початку ставиться бойова підготовка. При всіх труднощах, практично на голому ентузіазмі, в 1997 р. корвет «Луцьк» виконав перші стрілби зенітними ракетами, кораблі в море проводили навчання по постановці і тралення мін. У 1997 / 8 рр.. були зроблені перші ракетні стрільби крилатими ракетами стаціонарного і рухомого дивізіонів берегових ракетно-артилерійських військ. Крім того він готував і почав формування військ берегової оборони з 32-го АК, розташованого в Криму. У часі його перебування на посту почалася активна міжнародна діяльність.

Були підготовлені та проведені міжнародні навчання «Сі Бриз», навчання НАТО за участю кораблів ВМС України «Кооператив-партнер», міжнародні навчання за програмою «Партнерство заради миру», «Чорноморське партнерство», «Блексіфор». У ті роки кораблі ВМС України (корабель управління «Славутич», фрегат «Г. Сагайдачний») неодноразово здійснювали трансатлантичні переходи в США для демонстрації прапора ВМС України. До того часу зі складнощами добудовувався довгоочікуваний на флоті корвет «Тернопіль». З часом було відновлено ділове співробітництво і з ЧФ РФ. Почали проводиться спільні «збір-походи» кораблів. При цьому, нормалізувалися і побутові відносини в місцях дислокації кораблів і частин ВМС. Вже ні хто не кидав в  коробки українських військовослужбовців помідори та яйця, не рубали кінці відтшвартованих біля причалів кораблів, як це було під час розподілу флоту (до речі, тоді в строю йшли й ті майбутні офіцери, які вирішили закінчити навчання в Росії і яких сьогодні скорочують удвічі, приводячи до «нового вигляду»).

А на парадах на 9 травня в загальному строю йшли військовослужбовці двох флотів (парадні «коробки» 10 на 10 з двох зімкнутих в один лад 5 колон по 10 осіб). Подаровані М. Єжелю делегацією з США 10 комплектів американської річної офіцерської форми через рік стали показником ставлення командування до підлеглих. Замість чорних вовняних штанів і синтетичної сорочки річна «натовська» форма в спеку видавалася порятунком з легкої кремовою тканини. За рік був переодягнений весь штаб ВМС, а ще через рік вже практично всі офіцери ВМС мали таку форму. Ще через рік була впроваджена аналогічна біла парадна «натівська» форма. При цьому форма шилася в ательє на замовлення (робота майстрів оплачувалася за рахунок добровільної відмови від кількох речей з належного забезпечення, а матеріал купували за гроші офіцерів). Даний приклад яскраво ілюструє здатність досягнення мети альтернативним способом. З часом, М. Єжель став наполягати на перегляді російсько-українських угод. В т.р. він наполягав на передачі Матроського клубу та Будинку офіцерів флоту, а також всіх гідрографічних об’єктів. Хоча деякі ЗМІ намагалися виставити адмірала як шаленого русофоба, це зробити їм не вдалося. Адмірал досить коректно і дипломатично, можна навіть сказати, по-сусідськи вирішував всі проблеми, чим і заслужив авторитет двох сторін. Кораблі ЧФ РФ і ВМС України стояли борт об борт на сусідніх причалах, проводилися спільні паради кораблів в день ВМФ, на яких Л. Кучма та В. Путін сиділи на одній трибуні. Цікаво, коли горів один з кораблів ВМС України, М. Єжель вночі приїхав особисто керувати гасінням пожежі. У ту ніч, тільки завдяки особистим зв’язкам офіцерів, з іншого боку бухти з російських кораблів без будь-яких документів були передані 700 регенеративних патронів для ізолюючих протигазів, які, до речі, дуже допомогли при гасінні пожежі.

Ще одним напрямком діяльності М. Єжеля стала координація шефських зв’язків з регіонами. Розуміючи катастрофічний стан справ на флоті пов’язане з відсутністю фінансування, президентом України було прийнято рішення про закріплення за кожним кораблем, кожної великої військовою частиною шефів від великих міст України. Шефство над кораблями вперше було введено в 1922 р., Тільки тоді шефство над кораблями брали комсомольські організації. Завдяки цьому рішенню, шефська допомога йшла з регіонів безпосередньо в частині, минаючи «втрати» бюджетів, податків і т.д. Природно, через кілька років вдалої практики, після того, як шефську допомогу осідлали тиловики і почали її оприбуткувати і завертати на склади, а після цього видавати її замість визначеного за нормами постачання, – все моментально припинилося. Використання шефських зв’язків дозволило частково вирішити житлову проблему і на флоті. Після того, як у Севастополі були побудовані т.зв. «Моджахеди дому» (до речі призначені виключно для надання службового житла) Л. Кучма підтримав починання «Укрзалізниці» і через площу побудував 210 квартирний будинок, що отримав в народі з-за своєї форми назву «колізей». І хоча з цих квартир тільки 70 дісталося морякам це був перший реальний великий внесок у вирішення житлової проблеми. Звісно, порівняно з цілим «лужковським» мікрорайоном в Севастополі для моряків чорноморців побудованих на гроші Москви це було крапля в морі, але він був реалізований.

І хоча в своїй відомій книзі «Флотоводці України» інженер людських душ Мирослав Мамчак відзначає, що при М. Єжелю почалася повна заборона участі військових моряків у будь-якій формі політичної діяльності, це виходило не особисто від командувача, а зі столиці держави. При М. Єжелю вперше почалася підготовка у військовому училищі дівчат-курсантів. Слід зазначити що тоді М. Єжель, як і більшість діючих офіцерів, дещо недолюблював пресу, і спочатку, болісно реагував на критику, однак сьогодні можна стверджувати, що він в достатній мірі публічна людина. Принаймні, тепер йому доведеться їм бути.

Чорно / білий пам’ятник героєві

На могилі одного з керывників велікої країни Микити Хрущова на Новодівичому цвинтарі був встановлений символічний пам’ятник, виконаний наполовину з чорного та білого мармуру. Творіння Ернста Невідомого символізує багатогранність і суперечливість особистості Хрущова, наявність в його характері «білих» і «чорних» рис. З призначенням М. Єжеля міністром оборони тут же в пресі піднявся шум з приводу обставин його зняття з посади командувача в 2003 р. Що тоді сталося, що правда, а що вигадка, мало хто знає. При цьому в історичній ретроспективі питання ні хто не розглядає. Тим більше, ні хто не намагається порівняти всі «чорне» і «біле», з того, що зробив він. А факти такі: у квітні 2003 р. Леонід Кучма несподівано відвідав Севастополь і оглянув кілька військових частин. Звичайно, з цілком зрозумілих причин плани переміщення президента рідко відкрито повідомляються, але за своїми каналами командування ВМС завжди знало мінімум за добу про прибуття президента. Того дня про візит президента дізналися в останній момент. Фактично командувач був змушений наздоганяти президента тому що він з’явився звідти, звідки його не чекали. Л. Кучма блискавично відвідав 8 військових частин, 4 з яких перебували у віданні ВМС. М. Єжель був позбавлений засобів зв’язку і посаджений на заднє сидіння, далі йому відводилася роль глядача вистави. Серед оглянутих об’єктів президентом був кабелеукладач «Новий Буг», колишнє військове містечко морських піхотинців на мисі «Молочний» і ряд раніше переданих від ЧФ РФ об’єктів у Балаклавській бухті (колишній об’єкт № 825ГТС побудований під керівництвом Л. Берії – нині філія Центрального музею ЗС України і судноремонтний завод «Металіст», про незавидною долю якого недавно писав обороні Express). Президент заявив, що зміст оглянутих їм об’єктів незадовільний, їх майно розграбовано, а умови служби військових моряків жахливі. Після цього адмірал був знятий з посади. Все це звичайно чиста правда. Але правда буває різна, при чому в кожного своя. Більшості було зрозуміло, що це був лише привід прибрати не в міру авторитетного адмірала, який купається в променях власної слави. Якщо звернути увагу на недоліки, виявлені при огляді, можна легко переконатися в тому, що ці об’єкти ніяк не впливали на боєздатність ВМС, а їх відновлення або подальше утримання не було пріоритетним завданням у планах командування.

Колишню совсекретную базу підводних човнів з протиатомним захистом розграбували ще за кілька років до її передачі від ЧФ до складу ВМС. При цьому, передачі як такої просто не було, тому що на той час з неї вже було знято та демонтовано все обладнання, а решту довершили мисливці за кольоровими металами. Природно командування ВМС навіть не намагалося відновити колись унікальний об’єкт і незабаром передало його місту. Колишнє військове містечко морських піхотинців, яких перевели до Феодосії-13 на той час теж було порожнім, а залишену територію на якій до цього морпіхи жили в тимчасових будівлях з дранки охороняло кілька бійців. Згодом з цього факту народився міф про те, що військовослужбовці охороняють звалища. Зважаючи на те, що два переїзди прирівнюються до однієї пожежі, можна зрозуміти, що зразково-показового порядку там не було. Відразу після цього були призначені комісії Генеральної прокуратури, РНБО, Міністерства оборони та адміністрації Президента, яким було доручено вивчити стан справ у ВМС. М. Єжель відразу був звинувачений прокуратурою за двома статтями Кримінального кодексу України (ст. 424 ч. 3 та ст. 425 ч 2.) – “Перевищення службових повноважень” і “Халатність”. Звичайно, диму без вогню не буває. Як заявляв у ті дні заступник генпрокурора України Олександр Атаманюк, адмірал Єжель звинувачувався в реалізації за заниженою ціною кіпрській фірмі двох морських танкерів “Макіївка” і “Керч”, які за його наказом були виведені зі складу збройних сил без відповідного розпорядження уряду. Ціна танкерів було зменшено майже на 1 млн грн. Також за заниженою ціною, як вважає Генпрокуратура, за наказом адмірала було продано рефрижераторне судно “Ялта”, яке попередньо було виведено зі складу ВМС. Також йому ставилося в провину фрахтування суховантажного транспорту “Горлівка” для перевезення мандаринів з порту Батумі в Україну і заправка його з недоторканного запасу ВМСУ, розтрата на представницькі витрати 5 млн. гривень. Також М. Єжелю дорікали в тому, що він стягував «добровільно» 5% від вартості наданих морякам шефських квартир до фонду командувача. Повсюдно на рівні командирів частин відбувалися зловживання з т.з. 33,3%, але командувач до цього мав тільки опосередковане відношення. Після видання низки керівних документів міністерством оборони та проведення роз’яснювальної роботи правоохоронними органами на місцях ці зловживання припинилися.

Були й деякі претензії до дружини М. Єжеля Наталії Клементьєвої, яка очолювала флотську поліклініку, – з приводу використання обладнання поставленого по лінії гуманітарної допомоги. Однак ці звинувачення ні до чого не привели. Більшою мірою протистояння президента України та його підлеглого – командувача ВМС України експерти пов’язували з планами з приватизації звільнених з під скорочуваних військових частин територій колишнього начальника податкової адміністрації Балаклави, призначеного президентом мера Севастополя Леоніда Жунько. Крім того, політологи відзначали інтереси членів сім’ї Л. Кучми в Балаклаві, пов’язані зі створенням туристичного центру та міжнародного яхт-клубу. Один із кримських спостерігачів навіть вважав, що справжньою причиною зняття адмірала Єжеля було бажання Президента Кучми «піднести своєрідний подарунок» своєму колезі з Росії Володимиру Путіну, з яким йому треба було зустрітися в Криму. Адже командування українських ВМС, як відомо, заперечувало проти подальших поступок Росії з базування Чорноморського флоту. Відомий на флоті військовий журналіст і лідер севастопольської організації «Просвіта» Микола Гук найбільш імовірною причиною відставки адмірала називав те, що з відома Михайла Єжеля були роздані в оренду безлічі фірм, у тому числі іноземних, землі колишніх військових частин у Балаклаві та інших місцях Криму. Крім того, на думку експертів, ласий шматок для майбутньої приватизації представляли території в / ч колишнього 32АК на узбережжі Криму. Що справді стало причиною того конфлікту, напевно, не скаже ні хто. Однак, на сьогоднішній день, по факту, всі військові частини ВМС, науковий Центр ВМС, частини Держприкордонслужби виведені з Балаклавської бухти, при цьому, як не парадоксально, там залишилися тільки дрібні в/ч ЧФ РФ. Слід віддати належне, на захист М. Єжеля тоді стало багато відомих людей. Добре знаючи стан справ на флоті, перший командувач віце-адмірал Борис Кожин погодився з тим, що недоліків досить, але «завдання командувача полягає в тому, щоб вирішувати стратегічні питання, але Президент в ці питання, як відомо, не вникав …» Деякі недоброзичливці після всіх цих подій стверджували, що М. Єжель ніколи не відрізнявся політичним чуттям. Час показує протилежне. Президент України Віктор Янукович уже представив керівному складу Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України нового главу оборонного відомства. Залишається сподіватися на те, що новому міністру оборони вдасться використовувати свій великий життєвий досвід, його внутрішню енергію на вирішення нагальних проблем Збройних Сил України, скоординувати функціонування оборонно-промислового комплексу України, а також вдасться лавірувати в політичному вирі подій і завжди виходити сухим з води.

Дмитро Богданов, Defense Express