fbpx
Євген Березняк: Я ніколи не втрачав віру…

Євген Березняк: Я ніколи не втрачав віру…

Для сучасних воїнів-розвідників Герой України генерал-майор у відставці Березняк Євген Степанович є яскравим прикладом безкорисного служіння Батьківщині та любові до свого народу, самовідданості у справі виконання поставлених завдань.

Напередодні свого 95-річчя, яке Євген Степанович Березняк відзначатиме 25 лютого 2009 року, відбулася його зустріч з начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони. Легендарний “майор Вихор” розповів про свій нелегкий, насичений бурхливими подіями, життєвий шлях та поділився спогадами про діяльність воїнів-розвідників у роки Великої Вітчизняної війни.

З блиском в очах розповідав про діяльність групи “Голос”, яку він очолював і завдяки якій місто Краків – столицю польських королів було врятовано від знищення.

Торкаючись питання сучасного розвитку суспільства, Євген Степанович зауважив, що на сьогодні існує реальна загроза втрати довіри громадян до влади та, зрештою, людини до людини. А це в свою чергу дуже страшно.
Виправити цю ситуацію, за словами Є.С.Березняка, можна лише завдяки порозумінню між владними структурами, а також вихованню і культивуванню поваги і довіри до них. Керівнику будь-якої управлінської ланки на сьогодні головне не розгубитися у цих непростих обставинах, мати активну життєву позицію, а також надію та віру в те, що ти робиш.

На думку Євгена Степановича, основні риси сучасного керівника, як цивільного, так і військового колективу є ідентичними. Керівник має бути компетентним, порядним, вірити в майбутнє України, як європейської держави та бути відданим своїй справі.

 

 

З досвіду власного життя, Євген Березняк вважає, що багатьом керівникам міністерств та відомств різноманітних структур на сьогодні не вистачає професіоналізму. “Коли мені виповнилося 50 років, то мені здавалося, що я знаю все. А зараз майже у 95 років я вважаю, що науці управління треба навчатися все життя. Керівні посади силових структур мають очолювати професійно підготовлені фахівці своєї справи, які крок за кроком, із року в рік піднімалися службовими сходинками. Їх головним завданням є відновлення престижу військової служби і авторитету людини у формі. Люди в державі мають повірити в українську армію, в її еліту – офіцерський корпус”.

Життєвою позицією “майора Вихора” завжди була і залишається творча праця та невичерпний оптимізм, що передався у спадок від його батька.

Євген Березняк ніколи не втрачав віру та надію у свої сили: “Розгубленість та втрата віри є найголовнішими причинами наших невдач. Людині необхідно бути твердою та впевненою у будь-якій ситуації та долати свою невпевненість. Завдяки вірі в Перемогу, ми змогли перемогти фашизм у роки Великої Вітчизняної війни”.

Торкаючись питання створення здорового мікроклімату безпосередньо у військовому колективі, Євген Степанович зауважив: “Якщо підлеглого несправедливо критикує керівник – це дуже погано. Будь-яка людина на це дуже болісно реагує і сильно ображається, що потім викликає неповагу та недовіру до керівника. Керівник має бачити не тільки негатив у підлеглих, але й позитивні сторони, розвивати їх професійні якості та заохочувати ініціативу”.

Даючи поради своїм колегам, Євген Степанович відзначив, що розвіднику необхідно в будь-яких умовах швидко приймати рішення, але робити це треба професійно, продумано і бути впевненим у їх правильності, тому що від цього залежать долі багатьох людей.

На думку видатного розвідника не менш важливим бути великим патріотом своєї Вітчизни. Патріотизм сучасного покоління – це та людська риса, яка поставить Українську державу на одну сходинку з іншими європейськими державами світу і ми будемо пишатися тим, що ми – українці.

Наприкінці зустрічі Євген Степанович Березняк подякував за увагу та ставлення до себе: “На сьогодні спілкування для мене – це поштовх для життя. Люди приходять, телефонують, радяться, просто спілкуються і це допомагає мені триматися на білому світі.

Я завжди підтримував думку, що ніколи не треба поспішати у “вічність”. До “вічності” я ще не готовий”.

 

Джерело – сайт ГУР МО