fbpx
“Антитерор” з військовим акцентом

“Антитерор” з військовим акцентом

ВСП

Сьогодні дедалі  актуальнішим для Збройних Сил України  стає питання захисту  персоналу, зброї і техніки від терористичних загроз. Для цього Військовою службою правопорядку у ЗС України кілька років тому були cтворені відділи спеціального призначення в територіальних управліннях. На прикладі одного з них спробуємо, так би мовити, глибше зануритись у будні українського військового  загону спецпризначення.

– Створений  2006 року відділ спеціального призначення є структурним підрозділом   Південного територіального управління Військової служби правопорядку, – пояснює начальник цього  управління полковник Ігор Защитін. – Він призначений для захисту  від терористичних нападів військовослужбовців
та об’єктів ЗС  озброєння та військової техніки, боєприпасів і вибухових речовин, які зберігаються у військових частинах в зоні діяльності управління.

Також фахівці відділу відповідають за  силове запобігання та протидію терористичним актам, беруть участь у діяльності оперативної групи Південного територіального управління з реагування на надзвичайні та кризові ситуації, залучаються до проведення антитерористичних операцій  в разі виникнення терористичних загроз у зоні відповідальності. Відділ спецпризначення підполковника Віталія Погорєлого складається з управління, відділення спецпризначення та групи бойового забезпечення. Більшість військовослужбовців   – офіцери, прапорщики й сержанти.

Навчання особового складу  відділу  проводиться за місячним планом. Протягом першого, другого та четвертого тижня військовослужбовці займаються на навчально-матеріальній базі в пункті постійної дислокації, а  кожен третій  тиждень проводять на полігоні окремої гвардійської механізованої бригади неподалік Одеси. Особливу увагу командування приділяє якості тактико-спеціальних занять, вогневій та фізичній підготовкам. Також обов’язковими в навчанні спецпризначенців   є військова топографія та інженерна підготовка.

При проведенні цих занять враховується як антитерористична діяльність, так і загальновійськова тематика  – наприклад, дії особового складу в наступі й обороні, при охороні вантажів, у дозорі, засідці тощо. При цьому на полігоні  2-3 заняття обов’язково проводяться вночі. Офіцери відділу розробили та впроваджують у навчання нестандартні методи підготовки, засновані на власному досвіді роботи. На цю тему вже видано, до речі, кілька  методичних посібників.

 Звичайно, чимала увага бійців спецпризначення приділяється фізичній підготовці,  зокрема рукопашному бою. Крім планових занять, у розпорядку дня є години для самостійної підготовки, які також можна присвятити  заняттям спортом. Чимало військовослужбовців у вільний від служби час додатково займаються в спортивних секціях міста,  де вивчають різноманітні види єдиноборств, а після цього  діляться набутим   на планових заняттях. Звісно, що командування підтримує та заохочує таку ініціативу.

Окремим напрямком бойової підготовки  відділу спецпризначення є участь у спільних тактико-спеціальних та командно-штабних навчаннях силових підрозділів, які організовує Антитерористичний центр Служби безпеки України в Одеській області. Наприклад, останні такі навчання проводились на території державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний”, що поблизу Одеси. Тоді бійці армійського  загону спецпризначення виконували роль умовних терористів. Вони захопили один із об’єктів порту разом із “заручниками”, “висунули свої вимоги” місцевим органам влади, а в подальшому “відбивали атаки” бійців Антитерористичного центру.

Підполковник Віталій Погорєлий не має сумнівів, що участь у таких заходах дає змогу провести практичне тренування особового складу в максимально наближених до реальних умовах і ознайомитися з тактикою та методикою дій спецпідрозділів інших силових структур.  Але чи не найголовніше  –  це можливість відчути й
зрозуміти психологію та логіку дій членів терористичних угруповань, удосконалити навички роботи на різноманітних об’єктах. До речі, співпраця з підрозділами спеціального призначення інших силових
структур не обмежується проведенням спільних навчань.

Уже звичною стала практика запрошувати колег для проведення занять з антитерористичної “профілактики” у військові частини, обміну досвідом та  практичними навичками. Адже в разі  виникнення надзвичайних ситуацій, часу і можливості  уточнювати дії, розподіляти повноваження чи узгоджувати систему умовних
невербальних сигналів, скоріш за все, не буде.  Тож усі ці аспекти військовослужбовці намагаються засвоїти під час повсякденної  практики. Важливим питанням у роботі відділу є добір кадрів для проходження служби в підрозділі спецпризначення.

Основна увага при цьому приділяється морально-психологічним та діловим якостям кандидатів, а також  їхній фізичній підготовці. Вся подальша служба спецпризначенців пов’язана зі зброєю та виконанням особливих завдань, тож усі сержанти і прапорщики, які сьогодні входять до складу відділу, проходять спеціальну підготовку в навчальному центрі Військової служби правопорядку в  Харкові. До офіцерів вимоги  вищі. Важливий не лише рівень їхньої підготовки, а й відповідний досвід.

Наприклад, начальник відділення підполковник Валерій Дехтяр раніше служив у Національній гвардії України, а тепер уже тривалий час займається підготовкою військовослужбовців для підрозділів спеціального призначення ВСП. Начальник групи бойового забезпечення майор Олексій Свідерський має досвід миротворчої діяльності та застосування підрозділів військової поліції під час операцій в Іраку. Переважна більшість офіцерів у минулому проходили службу в споріднених за призначенням підрозділах,
навчались на спеціалізованих курсах, організованих Службою безпеки України, а також побували у відрядженнях за кордоном, де ознайомились з особливостями підготовки та застосування іноземних спецпідрозділів.

Одним із напрямків роботи відділу спеціального призначення Південного територіального управління ВСП у ЗС України є  організація, керівництво та контроль за підготовкою сил та засобів військових частин у зоні діяльності, які залучаються до виконання завдань  з протидії тероризму,  а  також впровадження в практику заходів   з антитерористичного захисту. З цією метою офіцери  відділу регулярно відвідують своїх “підшефних”  та надають  їм допомогу у веденні документації, опрацьовують спільні дії із попередження надзвичайних ситуацій та проводять  спеціальні заняття.

Проблеми й турботи, які хвилюють спецпризначенців, загалом є спільними для більшості військовослужбовців нашої армії  – це  питання соціального захисту та матеріального забезпечення. Зокрема, на сьогодні жоден офіцер відділу не має житла,  усі вони за власний рахунок винаймають “кути” по місту. Щоправда, для контрактників вдалося переобладнати одну з казарм під гуртожиток, тож за побут підлеглих керівництво тепер більш-менш  спокійне. А для якіснішої організації заходів з бойової підготовки все ще необхідно вдосконалити навчально-матеріальну базу, зокрема, придбати страйкбольну та пневматичну зброю, окремі елементи спорядження та екіпірування, які неможливо виготовити власними силами, та багато іншого… Як кажуть, були б гроші, а сил та завзяття спецпризначенцям не позичати!

Сьогодні відділу надають допомогу   військові частини, де є тренажери для імітації водіння бойової техніки. А от для виконання вправ із вогневої підготовки, на щастя, перешкод немає  – отже  тут спецпризначенці
“відриваються на повну”.  Щомісячні контрольні заняття підтверджують, що нині  підрозділ  підполковника
Віталія Погорєлого підготовлений на тверду оцінку “добре” і готовий до виконання завдань за призначенням. Утім,  робота над подальшим удосконаленням індивідуальної підготовки та взаємодії  військовиків не припиняється.

Спецназівці щиро сподіваються, що свою ефективність в реальних умовах їм  не доведеться демонструвати ніколи. Але “в безпеці  – той, хто озброєний”, отже, своє місце в системі оборони нашої країни відділи спеціального призначення Військової служби правопорядку у ЗС України, безперечно, знайшли.

Володимир ВІВАТ Одеса

Газета “Народна Армія” 2009.04.18

ВСП