fbpx
Ракети літають вище, літаки — безпечніше

Ракети літають вище, літаки — безпечніше

Одним з учасників цьогорічного міжнародного форуму зброярів «IDEX-2011» в Абу-Дабі була компанія «Аеротехніка», яка вперше на такому високому рівні представила українську версію модернізованого зенітно-ракетного комплексу С-125. Товар новий, а компанія, треба сказати, вже з добрим авторитетом. (До речі, ця компанія протягом багатьох років є постійним учасником не лише цієї виставки. — Авт.). Окрім модернізованих С-125, НВП «Аеротехніка» на «IDEX-2011» пропонувала ще й командні пункти, модернізовані радіолокатори.

Але це далеко не все з номенклатури її товарів. Забігаючи наперед, скажу, що понад 70 відсотків продукції компанії — це вироби військового призначення.

Український ЗРК — це реально?

Як не дивно, а поштовх до запуску проекту модернізації комплексу С-125 компанії дав інозамовник. Перспективність проекту фахівці «Аеротехніки» оцінювали, виходячи з того, що ЗРК С-125 є на озброєнні у 35 країнах (свого часу Радянський Союз поставив за кордон понад 500 комплексів). Нагадаю, до 2004 року зі складу Українського війська було виведено щонайменше тридцять дивізіонів С-125. Частину з них встигли навіть експортувати. Проте, виходячи з того, що у нас є достатня кількість ракет до ЗРК та з урахуванням критеріїв «ефективність-вартість», можливо, до 2015 року на службу до нашого війська повернуться близько десятка модернізованих комплексів. І ще один аргумент на користь перспективності як самого проекту, так і української версії модернізованого С-125. Першим замовником цих комплексів стала країна, яка досі не мала їх на озброєнні. (Замовлено 4 дивізіони С-125М). Причому контракт був укладений з інозамовником за рік до випробувань комплексу з бойовою стрільбою минулорічної осені на полігоні «Чауда». А це свідчення доброї репутації української компанії.

— Модернізація С-125 була новою для нас роботою. Ми проаналізували зроблене нашими закордонними колегами, досвід військових конфліктів останніх років. Як правило, замовник бажає отримати варіант комплексного вирішення проблеми, наприклад, охорони аеропорту. Тобто він хоче мати засоби локації, автоматизації та ураження цілей. Щодо пропозицій за двома першими позиціями, то ми давно вже мали що запропонувати. Але через відсутність повного комплекту засобів втрачали потенційних замовників, — розповів заступник генерального директора НВП «Аеротехніка» Сергій Переваров, який є керівником проекту модернізації цього комплексу. — На відміну від конкурентів, ми, модернізуючи ЗРК, відпрацювали принцип побудови комплексу з системою управління. Наші технічні напрацювання можна застосувати в модернізації не лише ЗРК С-125.

Модернізований нами ЗРК — на 90 відсотків новий комплекс. Створена нова кабіна управління комплексу на базі КрАЗу. Важливо, що нам вдалося майже максимально використати технічні можливості ракети, дальність її польоту збільшилась — з 25 кілометрів до 31. Окрім того, у С-125М буде автономне живлення. Комплекс стане на колеса і буде відтепер мобільним, що суттєво поліпшить показники згортання та розгортання системи.

Виконавці проекту наголошують, що їм вдалося розробити технологію створення наземної частини комплексу. За відсутності конструкторської документації на С-125 вони отримали нову «математику» комплексу. А якщо до цього додати ще й певний досвід виробництва зенітної керованої ракети окремих вітчизняних підприємств, то, як вважає Сергій Переваров, в Україні є потенціал для створення комплексу власного виробництва.

Фахівці «Аеротехніки» переконані, що комплекс можна ще більше удосконалити. Тут особливо важливо досягти збільшення дальності ураження цілі та підвищення влучності. До речі, компанія розробила електронні імітаційні цілі для тренування бойових екіпажів, що максимально наближені до реальних стрільб на полігоні. Адже вчитися влучній стрільбі по «Рейсах» для нас дороге задоволення.

Якщо говорити про плани щодо модернізації зенітно-ракетних комплексів фахівцями цієї компанії, то далі вони планують взятися за «Бук» та інші комплекси.

Військові аеродроми переозброюються

Останніми роками Повітряні Сили поступово відходять від «дідівських» методів керівництва польотами, приймаючи на озброєння новітню техніку, причому вітчизняного виробника. І тут одним з основних виконавців військових замовлень виступає знову ж таки НВП «Аеротехніка». Так, на початку року Міністр оборони підписав наказ про прийняття на озброєння Збройних Сил України, зокрема, автоматизованого командно-диспетчерського пункту та радіолокаційної системи посадки РСП-10МА. Новітня техніка значно підвищує рівень безпеки польотів повітряних суден в аеродромній зоні. Це якщо характеризувати значення такого переозброєння однією фразою. А якщо сказати більше, то тепер весь процес збору, обробки, відображення радіолокаційної та радіонавігаційної інформації повністю автоматизовано. Це забезпечує управління повітряним рухом у районі аеродрому з робочих місць групи керівництва польотами. До того ж АКДП може працювати зі старим парком засобів радіотехнічного забезпечення польотів.

Щодо функцій РСП-10МА, то це радіолокаційний контроль повітряної обстановки, виявлення повітряних суден, визначення їх координат та управління повітряним рухом у ближній зоні та в зоні посадки. Ця радіолокаційна система складається із диспетчерського та посадкового локаторів автоматичного пеленгатора, а також засобів радіозв’язку, що дозволяє керувати польотами в польових умовах без обмежень з апаратної РСП.

Нова техніка витримує діапазон частот ІКАО і є сумісною з обладнанням військових та цивільних суден, а також літальними апаратами країн НАТО. Передбачена й автономна енергетична безпека. У разі вимкнення електроенергії система працюватиме на акумуляторах до запуску дизельної підстанції. Процес аварійного електропостачання теж повністю автоматизовано.

Завдяки вмонтованим засобам об’єктивного контролю військові льотчики зможуть проводити аналіз кожного польоту, вивчати як позитивний досвід колег, так і помилки, шляхом точного відтворення інформації.

Нині на екранах виносних індикаторів систем посадки та РСП повітряна обстановка відображається з використанням електропроменевих трубок, де відсутня додаткова інформація. Нова ж техніка показує на моніторах не лише повітряні цілі, а й інформацію про бортовий номер, курс літака, швидкість, висоту і навіть залишки пального. Також система попереджає оператора про небезпечне зближення літальних апаратів.

Треба сказати, що НВП «Аеротехніка» є головним виконавцем виробу «Ореанда ПС» — автоматизованої системи управління авіації та ППО Збройних Сил України. Окремими елементами цієї системи вже користуються у війську. Окрім того, виконано два етапи дослідно-конструкторських робіт за цим проектом. Зі слів Сергія Переварова, за програмою ще 2009 року мав бути виготовлений дослідний зразок нової системи управління. Розробники «Ореанди» запевняють, що з технічного боку все готове. Два роки тому розвиток програми призупинився через відсутність фінансування. Є надія, що цього року роботи над проектом відновляться.

Ноу-хау українців вразило не лише французів

— Першою нашою продукцією для вітчизняного війська були командні пункти (рота-батальйон). Причому не модернізовані зразки, а принципово нові, — розповідає генеральний директор НВП «Аеротехніка» Валерій Богуславський. — Модернізовані РЛС П-18МА та П-19МА були прийняті на озброєння ЗС України 2007 року. Ми реалізували нові алгоритми цифрової обробки і відображення інформації на сучасній елементній базі.

Об’єктом модернізації РЛС П-18 у варіант П-18МА були причіп з апаратурою і система енергозабезпечення. Зокрема, замість застарілого обладнання у РЛС встановлено твердотільний передавач і приймач, впроваджено систему цифрової обробки сигналів.

Повністю автоматизована первинна обробка радіолокаційних даних виключає з циклу обробки потребу у присутності оператора, збільшуючи у такий спосіб точність і заощаджуючи час. Цим забезпечується можливість рознесення радіолокаційних і керуючих позицій, КП убезпечується від ураження самонавідними ракетами, націленими на знищення радіолокаційної позиції. Таким чином істотно збільшується працездатність КП.

Згодом компанія поставила до війська командні пункти полків — спочатку до Миргорода, а згодом на аеродром Бельбека. Потреба в таких КП нині ще велика. Були б лише кошти.

А першим висококонкурентним товаром компанії, з яким вона вийшла на ринок 20 років тому, була заміна телеграфних апаратів на комп’ютери зі спеціальною програмою. У 1995-му «Украерорух» (державна компанія, що керує в Україні повітряним рухом. — Авт.) оголосила конкурс на новий засіб обробки радіолокації. Адже час вимагав переходу від аналогових систем до цифрових і видачі інформації в автоматичному режимі. «Украерорух» узяв «на озброєння» саме розробку «Аеротехніки». (Ми тоді провели величезну роботу і для російського замовника). За рік компанія почала виготовлення для цього державного підприємства автоматизованих центрів управління повітряним рухом (УПР). До речі, першу плату до центру комутацій розробив саме Валерій Богуславський. Це було ноу-хау з точки зору технічного рішення. А програму написав Юрій Шкель. Оцінивши продукт, французи одразу запропонували укласти угоду на умовах українського виробника. А ось у вітчизняному військовому відомстві до перших пропозицій «Аеротехніки» поставились із надобережністю: мовляв — компанія молода, авторитет тільки напрацьовується… Скільки було випадків, коли виконавці зникали разом з виділеними коштами. Але контракту Міноборони та «Аеротехніки» судилася інша доля. Бо на вітчизняному ринку небагато компаній такої спеціалізації, до того ж із потенціалом і солідним багажем напрацювань у сфері високих технологій.

Фактично всі нові розробки компанії «Аеротехніка» військового призначення першими отримують інозамовники. Так, перший твердотільний локатор (П-18 метрового діапазону) придбав Казахстан. На нових командних пунктах першими працювали туркмени та грузини. Так само перші замовлення на модернізацію ЗРК С-125 надійшли також від іноземців.

На сьогодні «Аеротехніка» є єдиним в Україні виробником засобів автоматизації для управління повітряним рухом, які за своїми характеристиками відповідають усім вимогам EUROCONTROL.

Випускники КВІРТУ — «законодавці технологічної моди»

— Наша компанія — ровесниця незалежності України. Вона створена групою офіцерів запасу, в минулому — фахівців науково-дослідної лабораторії Київського вищого інженерного радіотехнічного училища ППО (КВІРТУ). Спочатку зібралося не більше ніж десять однодумців (серед них Юрій Шкель, Олег Тищенко, Анатолій Андрусяк). Нині в компанії близько 400 працівників, — розповідає Валерій Богуславський.

Серед підприємств вітчизняної «оборонки» це одне з небагатьох виробництв недержавної форми власності. І той факт, що більшість із них — це саме державні підприємства, на думку багатьох аналітиків галузі, не сприяє реалізації перспектив вітчизняного ОПК. У цьому контексті важливо сказати про те, що «Аеротехніка» одразу взяла за правило працювати за перевіреними закордонним досвідом методами. Тобто коли підприємство виготовляє новий чи модернізований зразок техніки власним коштом і пропонує ринку, а не чекає фінансування з держбюджету, як більшість держпідприємств. Не проблема, коли виріб не одразу оцінили: його можна запропонувати іншому покупцю. Головне, що є напрацьовані технології.

Нестабільне фінансування з держбюджету та економічна невизначеність багатьох підприємств, задіяних у проектах модернізації ОВТ, — ось наші реалії. Вони і спонукають наші підприємства до іншої практики реалізації своїх доробок. Загалом приватні підприємства більш гнучкі у своїй діяльності, тому і вириваються вперед. Яке місце нині на ринку високих технологій займає компанія «Аеротехніка» — ви вже, сподіваюсь, зрозуміли. І це лише підтверджує необхідність змін у формулах господарювання багатьох підприємств вітчизняного ОПК.

Слід додати, що «Аеротехніка» — серйозний гравець і на, так би мовити, цивільному ринку. Компанія змусила рахуватись із нею навіть старожилів міжнародних ринків — давно відомі американські та європейські компанії з півстолітньою історією. За чесної конкуренції українська компанія почувається на ринку досить упевнено. Бо, наприклад, автоматизовані системи управління повітряним рухом вітчизняного зразка не поступаються за своїми ТТХ закордонним зразкам. Навпаки, вони навіть більш функціональні. При цьому і ціна виграшна. Такі системи компанії   «Аеротехніка» уже працюють у 6 українських аеропортах, зокрема у Донецьку, Одесі та Сімферополі. До футбольної континентальної першості у Львівському аеропорту встановлюють нову автоматизовану систему управління повітряним рухом, яка отримає назву «Роксолана».

За словами представників компанії, аби прогресувати нині на ринку, мало розробити майже унікальну систему з точки зору технічних характеристик та встановити на неї прийнятну для потенційного замовника ціну. Конкуренти легко можуть обійти, причому не за рахунок кращих технічних рішень, а маючи впливових лобіювальників. На жаль, аеротехніки з цим стикались…

Попри чималий прогрес компанії в розвитку високих технологій, що втілилось у чимало нині діючих систем, комплексів, приладів, заступник генерального директора компанії «Аеротехніка», кандидат військових наук генерал-лейтенант Дмитро Уманець головним досягненням компанії за її 20 років вважає те, що колектив, попри лише декларативні гасла з боку держави про підтримку вітчизняного виробника, через що чимало по суті перспективних підприємств збанкрутіли, попри економічні катаклізми в державі, попри конкуренцію без правил, все-таки рухався і рухається вперед …

Насамкінець скажу, що колектив «Аеротехніки» може слугувати прикладом для тисяч офіцерів, які звільнилися чи планують звільнятись найближчим часом. Можливо, прочитавши цей матеріал, вони зможуть розгледіти нові горизонти в своєму новому цивільному житті, повірити у власні сили. Офіцери «Аеротехніки» не проходили курсів професійної перепідготовки за міжнародними програмами, не навчались у бізнес-центрах, вони вірили і вірять у свої сили і видають конкурентний продукт, що має не лише економічний зиск, але й підтверджує статус нашої країни як держави прогресивних технологій.

Фото Руслана ТАРАСОВА

Роман ДРАПАК

«Народна армія»