mil.in.ua

Український мілітарний портал
Сьогодні: 21 жовтня 2014, 15:27

Часовий пояс UTC + 2 годин




Створити нову тему Відповісти  [ 16 повідомлень ]  На сторінку 1, 2  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 29 березня 2010, 22:03 
Офлайн

З нами з: 09 березня 2009, 15:16
Повідомлення: 214
Написав невеличку статтю по питанню боєпостачання військ в ході сучасного бою)


Як відомо, з 2004 року, Україна взяла курс на Євроатлантичну інтеграцію, що обумовило подальший шлях розвитку українських військ. Було започатковано ряд реформ, покликаних перевести нашу армію на якісно новий рівень боєздатності та ефективності застосування, створити сприятливі умови служби, тощо... Частина з цих починань була втілена в життя, частина реформ здійснюється і зараз. Розробляються нові концепції, що покликані забезпечити відповідність української армії сучасним вимогам. Все більше і більше уваги військові теоретики приділяють розвязанню проблем асиметричних загроз, вирішення яких потребує кардинально нових підходів до управління та застосування військ, їх оснащення та забезпечення всім необхідним, тощо...

Військова логістика зачіпає усі аспекти діяльності військ, як в мирний так і в особливий (воєнний) період. Звичайно що підходи до одного й того самого питання в ці періоди будуть різними... Те що прийнятно в мирний час, може дорого обійтись в час воєнний, і навпаки...

За останні 20 років відбувся перехід від сратегії широкомасштабних бойових дій до невеликих локальних бойових зіткнень з високою щільністю вогню та скороченням часу їх перебігу. Саме це викликало різке збільшення використання боєприпасів, що в свою чергу спричинило до необхідності розробки нових систем і принципів боєпостачання військ в ході ведення бою...

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання вчасного і повного забезпечення військ боєприпасами було актуальним завжди, відтоді як людина винайшла вогнепальну зброю. Перші згадки про неохідність оптимізації даних процесів були ще за часів Наполеона Бонапарта...
З зміною тактики ведення бойових дій змінювались і засоби та методи забезпечення всім необхідним військ, що приймають в них участь. Це саме той випадок коли підтверджується на 100% чи навіть на 200% принцип "попит формує пропозицію", адже в противному випадку війська будуть обмежені в можливості ефективно вирішувати покладені на них задачі, або й взагалі будуть під загрозою знищення...
Нажаль теоретичне підгрунтя боєпостачання розвивалось не зовсім "в ногу" з часом, і не завжди відповідало вимогам підрозділів що безпосередньо приймали участь в бойових діях. Це було спричинено як і деяким консерватизмом з боку вищих чинів, так і їх неправильним розумінням потреб військ. Але всеж з часом стало зрозуміло що система забезпечення потребує змін, і такі зміни були прийняті. Особливих досліджень тут робити не було необхідності, адже майже всі необхідні підходи та принципи до забезпечення військ були вже вироблені в самих підрозділах та перевірені війною. Залишалось лише узагальнити накопичений досвід та систематизувати отримані дані...
І така робота була проведена! Влітку 1045 року в москві відбулись збори, присвячені вивченню фронтового досвіду. Результатом цих борів стло внесення змін до бойових статутів та настанов радянської армії. До тогож були складені підручники з описанням тактичних схем, заснованих на досвіді Другої Світової війни. Нажаль історія не зберегла більшості імен фахівців, що працювали над створенням цих документів, але їх робота зайняла чинне місце в головних бойових розпорядженнях тогочасної армії. Окремої уваги заслуговують роботи Р.Г. Симоняна, Г.В. Захарова, П.А. Іванькова та багатьох інших вчених. В своїх роботах вони неодноразово висловлювали різноманітні погляди на потреби своєчасного боєпостачання військ, та на можливі варіанти вирішення цих завдань.


Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Хоча наша армія отримала в спадок від Радянського Союзу неоціненний досвід війни в Демократичній республіці Афганітан і незважаючи на те що багато офіцерів пройшли дорогами цієї далекої країни, висновки зроблені не були... Система боєпостачання військ, що прийнята в українській армії не здатна виконати в повному обсязі покладені на неї завдання за сучасних умов ведення бойових дій. Це закономірно, адже вона була розроблена в час протистояння наддержав, коли планувалось застосовувати війська в великій кількості... Сучасні тенденції кардинально протилежні, і потребують зовсім інших підходів до забезпечення підрозділів боєприпасами в бою.

Тут варто звернутись до досвіду Другої Світової війни, війни в Афганістані, придивитись як це питання вирішується в наш час в арміях розвинених країн, тощо...

В спадок від Радянської армії, українське військо отримало окрім озброєння ще й штатну структуру, системи управління військами та норми забезпечення підрозділів.

З плином часу стала очевидною невідповідність радянської військової концепції ведення бойових дій, до вимог що постають в сучасному світі перед арміями таких країн як наша. Ця невідповідність полягає в тому що радянські війська створювались для ведення великомасштабних бойових дій, з залученням всіх наявних засобів ураження противника, в тому числі і ядерних боєприпасів, а також застосування величезних військових формувань...

Натомість сучасні дослідження показують що найбільш актуальними в наш час є так звані „асиметричні” загрози. Цей термін об’єднує такі явища як сепаратизм що виливається в невеликі локальні конфлікти, тероризм, партизанські чи диверсійні операції, тощо... Саме через це більшість армій світу розробили нову тактику, прийняли на озброєння нові зразки техніки і розробили комплекс заходів по забезпеченню військ всім необхідним в умовах асиметричних загроз.

Однієї з основних рис асиметричних конфліктів стало перенесення основних бойових дій на територію міст, сіл та транспортних артерій (автомобільних доріг, водних магістралей, тощо...). Для адекватної відповіді на загрози що виникають, в таких умовах, арміями більшості розвинених країн світу було прийнято рішення про надання максимально можливої автономії дій підрозділів в ході ведення бойових дій.

Наступним кроком в реформуванні військ для адекватної відповіді на асиметричні загрози, стала мінімізація тактичних одиниць (підрозділів), з оснащенням цих з’єднань всім необхідним спорядженням, що необхідне для виконання широкого спектру бойових задач, що можуть виникати в ході бойових дій.

Таким чином поєднавши ці два принципи – мінімізацію підрозділів, з наданням їм широкої автономії в питанні ведення бою та виконання поставлених завдань, прослідкується чітка тенденція до створення універсальних підрозділів. Іншими словами цей комплекс заходів покликаний створити такі бойові тактичні одиниці, що зможуть виконувати широкий спектр завдань в складних умовах, в відриві від центрів управління та постачання і багатьох інших чинників.

Безумовно такі підрозділи мають безліч переваг над звичайними, лінійними тактичними одиницями, однак тактика їх використання створює ряд проблем, від розв’язання яких напряму буде залежати показник ефективності їх використання. До цих проблем можна віднести необхідність створення кардинально нової систему забезпечення, що потребує реформування служб тилу, розробки нових логістичних систем з диференційованими потоками, тощо...

Що стосується нашого війська то ситуація складається не найкращим чином. Варто зазначити що часом створення основних керівних документів щодо ведення бойових дій, та алгоритму забезпечення військ, є кінець Другої Світової війни.

Невідповідність таких підходів була виявлена в ході війни в Демократичній Республіці Афганістан, де радянська армія мало не вперше зіткнулась з асиметричним військовим конфліктом. Саме в Афганістані потужна радянська військова машина почала давати збої, будучи не призначеною для виконання подібного роду бойових завдань. Нажаль висновки в питаннях військової логістики, по завершенню цієї війни так і не були зроблені...

Основним місцем ведення бойових дій, згідно статутів радянської, а тепер і нашої армії є тактичний простір. Іншими словами – на ведення війни в полі. Згідно цього і вся система військового тилу також пристосована до забезпечення військ в польових умовах. Підрозділи тилу мають на озброєнні техніку, використання якої розраховане саме на такі умови, тощо...

Також варто зазначити що мінімальною тактичною одиницею в українській армії була і залишається рота. Звичайно, на тактичному просторі, коли достатньо місця для маневру, коли управління військами чітке і скоординоване, то це виправдано. Але при веденні боїв в умовах міської забудови управління ротою, як тактичної одиницею дещо ускладнюється, як і ускладнюється координація дій підрозділів самої роти.
На думку багатьох західних аналітиків однією з найголовніших проблем пострадянських армій була і є система управління військами. Вона має жорстко вертикальну, ієрархічну структуру, що значно уповільнює отримання і обробку інформації, що в сою чергу затримує прийняття рішень. В умовах сучасного швидкоплинного бою, при швидких змінах обстановки – це неприпустимо!

Окремо варто зупинитись на алгоритмі отримання боєприпасів підрозділами нашої армії в ході ведення бойових дій. Згідно керівних документів кожен підрозділ забезпечує себе боєприпасами власними силами. Тобто доставка їх на позиції проводиться особовим складом підрозділу, навіть під час ведення бою... Пункт боєпостачання створюється на опорному пункт роти, куди і мають дістатись солдати, отримати боєприпаси, і під вогнем противника повернутись на початкові позиції... Проблема заключається в тому що в ході стрімкого наступу, вуличних боїв чи веденні мобільної оборони підрозділ знаходиться на значній відстані від стаціонарного пункту боєпостачання роти. Виділення бійців для доставки боєприпасів не тільки послаблює бойові можливості підрозділу, а підчас і просто неможливе.

З вище написаного можна зробити наступні висновки щодо проблем в вітчизняній системі боєпостачання військ. Це:
• невідповідність сучасним тенденціям ведення бойових дій;
• відсутність гнучкої системи витребування необхідних боєприпасів;
• неповороткість системи боєпостачання як на рівні роти, так і на рівні батальйону;
• відсутність необхідної техніки та озброєння в підрозділах тилу, для безпечного перевезення боєприпасів, та відбиття можливих нападів противника власними силами.


Висновки і перспективи подальших наукових розвідок
Для розв’язання вище перелічених проблем, що притаманні нашій армії зараз існує декілька шляхів. Це повний перегляд керівних документів, управлінських та штатних структур нашої армії, або поступове реформування війська по найбільш актуальним напрямкам. Враховуючи економічний стан нашої країни перший варіант просто недоцільний, тому реформування військ щодо сучасних вимог повинно здійснюватись за чітко визначними напрямками.

В комплексі військової логістики та військ необхідно проведення наступних змін:
• реформування структури управління в сторону автономізації підрозділів;
• створення окремої, розгалуженої мережі служб постачання на рівні батальйону, в кількості окремого взводу або роти постачання з наданням їм функцій передової доставки боєприпасів по заявці підрозділу що веде бойові дії, своїми силами;
• формування передових, „штурмових” підрозділів постачання, що здатні проривати оборону противника і доставляти необхідні боєприпаси підрозділу. Доцільно в складі роти забезпечення мати 1-2 таких групи передового забезпечення;
• створення єдиного інформаційного поля , або надання службам тилу окремих радіочастот, з доведенням цих частот до бійців.

Реалізація комплексу цих заходів дозволить здійснювати постачання боєприпасами військ за умов швидкоплинного сучасного бою, практично за любих умов. Саме впровадження цих змін забезпечить виконання концепції „just in time” в військовій логістиці, що на мою думку є найважливішим чинником ефективної системи боєпостачання підрозділів сьогодення!


Догори
 Профіль E-mail  
 
 Тема повідомлення: Re: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 26 квітня 2010, 22:46 
Офлайн
Експерт

З нами з: 02 лютого 2010, 02:36
Повідомлення: 76
Шановний Дмитро, а Ви знайомі з положеннями тимчасової настанови з МТЗ (матеріально-технічного забезпечення) Збройних Сил України, що робите висновки по сучасному стану боєпостачання ЗС України, які не відповідають дійсності???

_________________
... Да я так, при штабе... Писарем отсиделся...


Догори
 Профіль E-mail  
 
 Тема повідомлення: Re: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 26 квітня 2010, 23:20 
Офлайн
Експерт

З нами з: 02 лютого 2010, 02:36
Повідомлення: 76
В зв"язку з тим, що в статті про боєпосточення в Афганістані тільки згадується, але нема ні одного конкретного слова, вважаю що буде доречним привести витяг з лекції доцента Кафедри технічного забезпечення НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ кандидата технічних наук Сисоєва О.О. про технічне забезпечення (і боєпостачання в тому числі) під час бойових бій в ДРА.
Цитата:
Бойові дії в Афганістані здійснювалися у формах операцій, бою, реалізації розвідувальних даних, засад.

Операції - армійські. Вони проводилися під керівництвом командування армією тривалістю до 10-12 діб, у ряду випадків до 2-3 місяців. Основу армійського угруповання військ складали 1-2 дивізії, окрема мотострілецька бригада, окремий мотострілецький полк із залученням частин і підрозділів з інших з'єднань і частин армійського підпорядкування. Усього до складу угруповання залучалося 12-14 мсб, 1-2 тб, 5-7 адн (13-18 батр), 1-2 орб, 2-3 рр. Наявність ОВТ складала 150-170 БМП, 60-80 танків, 400-600 автомобілів, 90-110 одиниць артилерії й мінометів.

Загальною рисою для всіх способів бойових дій була автономність використання невеликих угруповань військ. Особовий склад поза машин діяв у відриві від бронегруп до 3-5 діб. Бронегрупи протягом бойових дій пересувалися в новий район, де розташовувалися під охороною спеціально виділених бойових підрозділів.

Бой дивізії проводився під керівництвом командування дивізії тривалістю 5-10 діб. Усього залучалося 2-3 мсб, 1-2 тр, 2-3 адн, 1 орб, 1 рр. Наявність ОВТ складала 60-80 БМП, 30-50 БТР, 10-20 танків, 30-40 одиниць артилерії й мінометів, 100-150 автомобілів.

В Афганістані основу технічного оснащення складали відносно сучасні види ОВТ: САУ 2С1, 2С3М, гаубиці Д-30 РСЗВ "Град", Ураган", бойові машини БМП-2д, БТР-60ПБ, танки Т-62Д, автомобілі ЗиЛ-131, Урал-375, Урал-4320, КрАЗ-260, КАМАЗ.

Коефіцієнт технічної готовності БТОТ складав 0,9-0.95, автотехніки 0,87-0.93.

Основні види ОВТ за своїми технічними характеристиками в цілому відповідали умовам війни у гірсько-пустельній місцевості. Проте, деякі зразки ОВТ не в повної мірі відповідали специфічним умовам за живучістю (мінна війна), надійністю (висока температура і велика запиленість), можливістю автономного використання й створення максимально можливого запасу матеріальних засобів безпосередньо на машинах.

Проблема живучості в умовах Афганістану це насамперед проблема захисту від мін і фугасів, втрати ОВТ від яких досягли 70% загальних утрат. При цьому частка безповоротних утрат і сильних пошкоджень складала для БМП 80%, БТР 60%, танків до 30%.

Проблема надійності виникала за причиною конструкторсько-технологічних факторів і труднощі дотримування правил експлуатації ОВТ.

Суттєвий вплив на організацію ТхЗ чинила розосередженість військ на велику кількість гарнізонів. Наприклад, частини одної мсд розосереджені на площі 120x380 км по 70 гарнізонах.

Специфіка бойових дій визначає і характерні особливості ТхЗ:

- необхідність забезпечення кожного підрозділу, який діяв автономно у відриві;
- відновлення ОВТ здійснювалося, як правило, не в місцях пошкодження, а в районах зосередження військ, у пунктах постійної дислокації після евакуації під охороною бойових підрозділів;
- виходячи з того, що війська виводилися на бій не в повному складі, органи технічного забезпечення теж виводилися не в повному складі.

Експлуатація ОВТ
Експлуатація ОВТ здійснювалася на підставі наказу Командувача Туркестанським військовим округом "Про організацію ТхЗ бойових дій". Відповідно до цього наказу ОВТ не поділялося на групи експлуатації. Для визначення часу виходу ОВТ у ремонт були встановлені умовні міжремонтні ресурси для танків 3000 км, БМП 5000 км, БТР 10000 км. Для автомобільної техніки міжремонтні ресурси не установлювалися.

Заміст планів експлуатації у частинах складався "Зведений річний облік експлуатації ОВТ".

Витрати ресурсу по з'єднаннях і частинах був дуже нерівномірний і залежав від характеру бойових дій. Так одна третина БТОТ постійно знаходилася у бойовій охороні, остання виходила на бойові дії у середньому 1 раз у місяць. Середня витрата ресурсу у дивізійних (частинна) операціях складала на добу: танки - 20-40 км, БМП - 30-50 км, БТР - 25-40 км, автотехніки - 25-60 км.

Велика кількість ресурсу витрачалося на доставку нової техніки й відправку в капітальний ремонт (немає залізниці). Так за 1983 рік на доставку танків було витрачено 108 тис. км.

Технічне обслуговування в ході бойових дій не знайшло розповсюдження. Фактично, склалася система ТО незалежно від витрати ресурсу. ТО проводилося після повертання з бойових дій. Для ТО ОВТ в опорних пунктах один раз на місяць висилалися комплексні групи ТО під керівництвом офіцерів технічних служб. Ці групи виконували найбільш трудомісткі операції ТО-1 і ТО-2. Для допомоги в проведенні ТО і поточного ремонті на великих маршрутах створювалися декілька пунктів технічної допомоги у складі 35 людей і ПАРМ-1 кожний.

Ресурсі до чергових ТО-1 і ТО-2 скорочені на 25-30%. Було уведено примусове обслуговування ОВТ при бойових діях, охороні, підвозі МЗ.

Для військ, які постійно брали участь у бойових діях, встановлена 7-денна програма підготовки до бою, із них 3 дні на підготовку ОВТ.

Забезпечення боєприпасами
Великі проблеми зазнавала система технічного забезпечення при доставці боєприпасів у війська. Перш за все це обумовлено значною відстані від центральних баз і відсутністю залізниці, а також великою витратою боєприпасів у ході бойових дій.

Відстань підвозу армійським транспортом складала до 700 км, військовим 300-400 км.

Середньодобові витрати боєприпасів у ході операцій складала для артилерії 0,3- 0,4 бк, БМП і БТР 0,2-0,3 бк, стрілецької зброї 0,3-0,5 бк.

Проблема забезпечення боєприпасами вирішувалася наступним чином.

1. В операціях на базі дивізійного або полкового складів створювалося відділення армійського артилерійського складу на армійському транспорті.

2. Доставка боєприпасів нерідко здійснювалася вертольотами.

3. Бронегрупи, на машинах яких перевозилися додаткові запаси, максимально наближалися до особового складу, який діяв поза машинами.

4. У всіх ланках військ, в тому числі й у військовослужбовців і на машинах, створювалися додаткові запаси боєприпасів. Вони складали таки величини ( у бк):

30 мм 7,62 мм 5,45 РГО ПГ-7

БМП-2 0,5 1,0 1,0 1,0

БМП-1 1,0 1,0 1,0 0,25

У солдата 2,0 1,0

5. При необхідності боєприпаси передавалися з однієї частини в іншу без обмежень і узгоджень.

Відновлення ОВТ
Загальний розподіл утрат БТОТ під час бойових дій був таким: слабкі пошкодження - 37%, середні - 8%, сильні - 28%, безповоротні втрати - 27%.

Для РАО: слабкі пошкодження - 15%, сильні - 25%, безповоротні втрати - 60%.

Безповоротні втрати автотехніки складали 5%.

Таким чином, відновити можна було тільки 45% БТОТ, яке пошкоджено, 15% РАО.

Організація відновлення була спрямована на те, щоб максимальну кількість ОВТ відновити в ході бойових дій, як правило, після евакуації її до бронегруп під прикриття бойових підрозділів.

При підготовці бойових дій у всіх ланках військ створювалися ремонтно-евакуаційні групи (РЕГ) під керівництвом заступника командира з озброєння.

РЕГ роти у складі 2-3 машин. Вона мала жорсткі буксири, запаси води, ПММ, запасних частин і діяла у бойових порядках військ.

РЕГ батальйону у складі відділення технічного обслуговування, танкового тягача, автомобільного тягача (Урал-4320), а також спеціалістів із складу ремроти полку. Для їх охорони виділявся мотострілецький взвод. РЕГ розташовувалася в ході бою біля батальйонного КП.

РЕГ полку у складі заступника з озброєння, начальника БТС, командира ремроти, одній - двох ТРМ, одній МРС, одній МРС-АР, машини із ЗІП, двох-трьох тягачів, санітарній машини й станції Р-145. Усього в РЕГ було 12-18 спеціалістів. Для її охорони виділявся мотострілецькій взвод (або рота не в повному складі). РЕГ розташовувалася біля КП полку.

В дивізії створювалися 1-2 РЕГ у складі одне-два відділення з ремонту танків, БМП, відділення з ремонту автотехніки, відділення з ремонту РАО, одна-дві машини ЗІП, один-два тягача. Усього у складі РЕГ дивізії було 20-25 спеціалістів. Для її охорони виділявся мотострілецький взвод. Вона розташовувалася на відстані 3-4 км від переднього краю (біля КП дивізії).

РЕГ армії створювалася у складі 2 бронетанкових тягачів, МАЗ-537- 2 ; взводів із ремонту БТР, автотехніки, РАО; відділення з ремонту танків, БМП. Крім того, із складу РВБ армії готувалися виїзні ремонтні бригади, які при необхідності висувались в район бойових дій або доставлялися на вертольотах.

В ході висування військ РЕГ діяли як замикання похідних колон. Головним завданням цих замикань було відновлення рухомості зразків ОВТ або евакуація їх у райони, де можливо організувати ремонт.

В ході бойових дій ремонт ОВТ здійснювався в районі розміщення РЕГ. При переміщенні вживались заходи до евакуації ремфонду або РЕГ залишалася на місці при обов'язковому відділенні сил для її охорони.

Фактично на кожному третьому танку, БМП, БРДМ, на 70% БТР протягом року були замінені двигуні. На 90% танків, 80% БМП замінені в середньому по 1 балансиру, на 75% БТР по 1 колісному редуктору.

В кожній ланці військ створювалися запаси ВТМ із розрахунку одна запасна частина (вузол, агрегат) на 10-50 машин.

Таким чином, із досвіду війни в Афганістані можна зробити такі висновки.

1. Запаси МЗ (боєприпасів, ВТМ) наближалися до зони безпосередніх бойових дій.

2. В кожній військової ланці військ (починаючи із солдата) створювалися підвищенні запаси МЗ.

3. Відновлення ОВТ, як правило, здійснювалося в ході бойових дій у місцях розташування РЕГ.

_________________
... Да я так, при штабе... Писарем отсиделся...


Догори
 Профіль E-mail  
 
 Тема повідомлення: Re: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 27 квітня 2010, 23:27 
Офлайн

З нами з: 09 березня 2009, 15:16
Повідомлення: 214
B!ZO№ написав:
Шановний Дмитро, а Ви знайомі з положеннями тимчасової настанови з МТЗ (матеріально-технічного забезпечення) Збройних Сил України, що робите висновки по сучасному стану боєпостачання ЗС України, які не відповідають дійсності???


З тимчасовою настоновою по МТЗ не знайомий, нажаль... Інформацію, на основі якої й була написана дана стаття, я взяв з того, чому нас навчали на військовій кафедрі в НАОУ, тепер вже університеті... В конспектах були витяги з статутів... Можливо дати нам "тимчасові положення з МТЗ" просто не вважали за потрібне, незнаю.
Якщо у вас є це положення, то зкиньте будьласка, бо тема для мене, як для професійного логістика дійсно цікава...

Якщо в цьому положенні все кардинально по іншому ніж надано в моїй статті, то вона автоматично стає непотрібною і навіть шкідливою... Адже я намагавя знайти шляхи подолання неіснуючих проблем, які, як я думав, є в боєпостачанні наших військ.

Але інформації аналітичного характеру для її написання мною було оброблено чимало. Якщо знайду - то зкину посилання на джерела...

Але всетаки цікаво, якщо абстрагуватись від дійсної ситуації в військах, і розглядати варіант описаний в статті, то чи є надані в ній рекомендації, на думку учасників форуму, правильними?


Догори
 Профіль E-mail  
 
 Тема повідомлення: Re: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 01 травня 2010, 02:16 
Офлайн
Експерт

З нами з: 02 лютого 2010, 02:36
Повідомлення: 76
Шановний Дмитро, про "шкідливість" Вашої статті мови бути не може. Просто потрібно її доопрацювати.
Для того, щоб було з чим порівнювати, хочу привести витяг з лекції доцента Кафедри технічного забезпечення НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ кандидата технічних наук Сисоєва О.О. про Технічне забезпечення армій розвинутих країн Заходу у локальних війнах і конфліктах. Можливо деякі положення Вам вже знайомі.
Цитата:
Всебічне й безперервне забезпечення військ (сил) у більшості країн Заходу вважається одним з основних факторів успішного ведення бойових дій. Важливість системи тилового забезпечення (ТлЗ) загальновизнана і в сучасних умовах, на погляд західних спеціалістів, вона набуває ще більше значення. Особливе це відноситься до сухопутних військ. Оскільки тепер до цього виду збройних сил надаються вимоги з підвищення мобільності, маневреності, підсилення взаємодії з авіацією, збільшення глибини удару. Хід і результат операції залежать від того. Наскільки повно й своєчасно війська будуть забезпечені всім необхідним. Тому не випадково для спеціалістів становить аксіомою твердження, що війська, які не забезпеченні у тиловому відношенні, не здатні реалізувати свої бойові можливості.
Технічне забезпечення (ТхЗ) є складовою ТлЗ, тому загальні положення ТхЗ ми розглянемо в рамках системи ТлЗ ( тобто питання побудови системи, керівних органів, завдань тощо), а специфічні завдання системи ТхЗ (наприклад, відновлення ОВТ, забезпечення ракетами, боєприпасами тощо) розглянемо окремо.
Система ТлЗ, яка створена за мирним часом, призначена для використання в ході воєнної компанії і є ланкою, яка зв'язує фронт і економіку держави. Тісний зв'язок тилу й економіки в країнах НАТО з'явився одною з основних причин відмови від створення об'єднаного тилу НАТО. Проте вважається, що тилові органи, які залучаються до забезпечення ОЗС НАТО незважаючи на незавершеність інтеграційних процесів, не повинні розглядуватись як простий конгломерат національних служб тилу. В НАТО практично вирішується завдання об'єднання і раціонального спільного використання тилових ресурсів. Національні органи тилу, які не підпорядковуються об'єднаним командуванням, знаходяться в постійній готовності до забезпечення своїх, а при визначених обставинах, і союзних військ відповідно до загальних вимог і нормативів блоку.
На думку провідних західних військових експертів, "стратегія і тактика є основою планування бойових дій, а служба тилу забезпечує засоби для їх ведення", тобто масштаби й терміни здійснення планів залежать від здатності тилу їх забезпечити.
Перелік предметів постачання містить сотні тисяч найменувань, тому поширилося коло завдань тилових органів. Питома вага особового складу частин, підрозділів, установ тилу сухопутних військ у країнах НАТО досягає 20% загальної їх чисельності.
На початок бойових дій на центрально-европейському ТВД вихідною базою для тилового забезпечення військ є створені на ньому
запаси матеріальних засобів, а також важкого ОВТ для з'єднань, частин підсилення. Розгорнуті на ТВД передові угруповання практично постійно мають розвинуту систему ТлЗ.
Інші ТВД вимагають завчасної підготовки. Так, з середині 80-х років американське командування почало проводити активні зусилля зі створення запасів ОВТ, інших МЗ для забезпечення передового угруповання військ, яке може діяти у Близькосхідному регіоні. Тільки у Бахрейні обсяг зосереджених МЗ досяг 500 тис. т. Усього було побудовано 13 складів зброї й боєприпасів, 6-інших МЗ. В результаті цього до початку війні у зоні Перської затоки були створені 30-добові запаси МЗ для угруповань військ.
Потреба військ країн Заходу у МЗ визначається на основі реального (продовольство) або умовного (усі останні предмети постачання) їх споживання одним військовослужбовцем на добу. В залежності від національної належності ця норма в ході першого місяця війни на європейському ТВД складає 70-100 кг.

До тилового забезпечення, крім технічного, належать такі види забезпечення: матеріальне, транспортне, медичне, аеродромне, а також обслуговування особового складу (побутове і банно-пральне), оперативне й тилове обладнання ТВД. Крім того , до нього належать адміністративні заходи, які пов'язані з оформленням прийому ресурсів з цивільного сектору та їх фінансуванням, забезпеченням живучості тилу й організацією управління ТлЗ.
Матеріальне забезпечення призвано задовольнити потреби військ в ОВТ, боєприпасах, ПММ, продовольстві та воді, військово-технічному майні, тим більш, що ці потреби збільшуються. Наприклад, добова потреба дивізії у МЗ у роки першої світової війни складала 65 т, в період другої - 675 т, війн у Кореї та В'єтнамі - 1000 т, в арабо-ізраїльських війнах - 2000 т. У сучасному періоді ця потреба може складати 2800 т.

Матеріальні засоби у ЗС НАТО прийнято розподіляти на 5 класів.
1 - продовольство й предмети особистої гігієни.
2 - штатні ОВТ, інженерне й медичне майно, ЗІП.
3 - ПММ усіх видів, рідкі гази, охолоджувальні рідини й вугіль.
4 - предмети постачання, які не входять до штатного комплекту ОВТ, будівельні й фортифікаційні матеріали, спеціальні машини. У зв'язку з високою вартістю, а не рідко й унікальністю або обмеженістю запасів ці МЗ звичайно замовляються спеціальними заявками, а їх, розподіл ретельно контролюється.
5 - боєприпаси усіх видів, вибухові речовини, детонатори, отруйні речовини. Постачання ядерних боєприпасів здійснюється спеціальними американськими підрозділами на основі суворої централізації.

З метою упрощення та уніфікації обліку, зберігання та витребування предметів постачання у ЗС НАТО уведена єдина система кодифікації МЗ. Відповідно до неї кожному предметові присвоюється 13-розрядний номер і короткий опис.
Технічне забезпечення повинно сприяти підвищенню ефективності використання і експлуатаційної надійності ОВТ, їх евакуації з поля бою у відповідні ремонтні органи, швидкому відновленню й поверненню ОВТ до строю.
Завдання ТхЗ виконує система ТхЗ. Якщо розглядати систему ТхЗ з точки зору специфіки і масштабів завдань, які вирішуються в її складі можна виділити 3 основних рівні: стратегічний, оперативний, військовий.
Стратегічний ешелон, призваний забезпечити підготовку і веденні війни в цілому або стратегічних операцій у масштабі всієї "зони відповідальності" НАТО, окремих театрів війни і ТВД тривалістю від декількох тижнів до декількох місяців. Його основу складають вищі коаліційні органи тилу, які діють у системі керівних органів блоку і при штабах ОЗС НАТО та національні вищі органи тилу. На національні органи тилу, які підпорядковані головним чином міністерствам оборони, генеральним штабам, з підпорядкованими їм складами, арсеналами, ремонтними базами тощо, покладені в основному завдання закупівлі (розміщення замовлень) і одержання МЗ від промисловості, їх, централізованого розподілу, виконання найбільш складних видів ремонту. Одне із завдань національних органів тилу - вирішення принципових питань організації взаємодії з іншими країнами блоку. Основу стратегічного ешелону тилу ОЗС НАТО складають центральні органи тилу збройних сил США.
Оперативний ешелон тилу забезпечує операції, які проводяться об'єднаннями у межах визначної частини ТВД (зони) і які мають тривалість від декількох діб до декількох тижнів. В ньому створюються коаліційні органи тилу ланки "група армії - командування ОЗС у зоні". За своїм положенням національні органи тилу цієї ланки займають проміжне положення між вищими та нижчими ешелонами тилу, забезпечуючи прийом, підготовку й висування ресурсів від центральних органів тилу, іноді безпосередньо від промисловості. У зв'язку з різноманітністю структур і поглядів на організацію цієї служби в різних країнах ця ланка може не виділятися.
Військовий ешелон тилу вирішує завдання централізованого розподілу предметів постачання і безпосереднього всебічного забезпечення військ (сил). Він здатний забезпечувати бойові дії з'єднань, частин, підрозділів протягом декількох годин до декількох діб. Цей ешелон, представлений тільки національними тиловими органами дивізій, бригад, батальйонів.
З точки зору функціональної структури система ТлЗ, а отже, і системи ТхЗ має органи управління, установи, частини, підрозділи ТлЗ, війська, які забезпечуються.
Стратегічний ешелон включає центральні органи управління, які розташовуються на континентальній частині держави. Вони включають апарати двох помічників міністра армії з тилу і військовому будівництву, НДДКР і придбання ОВТ, управління заступника начальника штаба армії з тилу. Вищою посадовою особою є заступник начальника штабу з тилу. Він здійснює загальне керівництво роботою органів тилу, координує зусилля з удосконалення їх структури і функцій, очолює розробку політики з питань забезпечення і тилу.
Виконавчими органами тилу сухопутних військ є командування матеріально-технічного забезпечення, військових перевезень і медичного забезпечення.
До органів оперативного ешелону належить командування тилу, яке призначено для МТЗ і польового обслуговування військ, які постійно або тимчасово знаходяться на ТВД, а також для підсилення сил і засобів ТлЗ армійських корпусів.
До органів військового ешелону належать командування тилу АК і дивізій.

До сил і засобів ТлЗ стратегічного ешелону належать установи, які вирішують завдання організації роботи воєнної економіки, військового виробництва і будь-яких видів ТлЗ в інтересах усіх військ. До них належать бази постачання, склади, арсенали, воєнні заводи, науково-дослідні установи і випробувальні полігони. Вони розміщуються на континентальній частині США. В теперішній час, наприклад, сухопутні війська матимуть стратегічні запаси п'яті видів: на континентальній частині США, в Європі, на суднах-складах, в Південній Кореї, в Південно-Західній Азії. Це забезпечує участь США одночасно у двох конфліктах у будь-якому районі земній кулі.
В залежності від складу угруповання військ на ТВД сили і засоби ТлЗ оперативного ешелону можуть включати базові склади на ТВД, декілька груп ТлЗ, одну-дві артилерійсько-технічні групи, окремі батальйони забезпечення , підрозділи обліку особового складу, похоронну службу й знешкоджування боєприпасів.
До складу сил і засобів ТлЗ АК належать три центри і чотири групи МТЗ, один-два транспортні центри, група обліку особового складу, фінансова група, медична бригада, а при необхідності інші підрозділи. Усього у складі командування тилу корпусу може бути 44 підрозділу, які забезпечують частини корпусу по 115 видах постачання (чисельність особового складу 6000 людей).
До складу сил і засобів ТлЗ дивізії належать батальйон тилового забезпечення дивізії, три батальйони ТлЗ бригад і окрему роту ремонту авіаційної техніки.
На території США розміщені американські центральні органи тилу, а також представництва вищих органів тилу європейських країн. Вже у мирний час на європейських ТВД сили й засоби тилу ешелонуються на всю глибину театрів. В межах кожного ТВД передбачаються виділити одну або декілька зон бойових дій і зону комунікацій.

Зона бойових дій включає райони суши, акваторії і повітряний простір, в межах яких розташовуються угруповання військ (сил), передові частини й установи тилу. З фронту вона обмежується лінією стикування військ, праворуч і ліворуч - кордонами ТВД або оперативних об'єднань, із тилу тиловими кордонами груп армій.
Тилові кордони АК умовно розподіляють зону бойових дій на передовий і тиловий райони. Перший включає корпусні, дивізійні і бригадні тилові райони. В тиловому районі знаходяться органи армійського тилу або центрального підпорядкування. Глибина зон бойових дій може досягати 200-300 км.
Зона комунікацій досягає глибини 150-600 км. Вона може розділятися на передову, проміжну, базову ділянки. Зону комунікацій розглядають як елемент, який зв'язує зону бойових дій і території США і Канади. В ній розміщуються багато вищих коаліційних і національних органів тилу і значна частина запасів МЗ на ТВД, порти й аеродроми вивантаження військ і вантажів, найважливіші лінії комунікацій.
В сучасних умовах у зв'язку з оснащенням ЗС новими системами ОВТ, розширенням простору і зростанням динамічності бойових дій різко зросли обсяг і складність завдань ТлЗ при одночасному погіршені умов для їх, вирішення. Забезпечення військ на величезному полі бою, яке перенасичувана зброєю, військовою технікою, предметами постачання і чуткими електронними системами, уявляє "безпрецедентну проблему".

За поглядами військових спеціалістів, найважливішим завданням матеріального забезпечення військ на ТВД є їх постачання боєприпасами. У статутах військ країн Заходу, а також у відкритої печаті вказується, що від її виконання залежить хід і результат операції, а , виходить , і війни в цілому.
Система забезпечення боєприпасами (під боєприпасами розуміються всі типи боєприпасів і ракет звичайного спорядження), яка склалося на ТВД, передбачає безперервне їх постачання. Для цього розгортаються склади боєприпасів, пункти постачання боєприпасів, пункти перевалки боєприпасів.
Постачання боєприпасів здійснюється наступним чином. Вони доставляються на ТВД із континентальної частини США та з інших країн (як правило морем) і після розвантаження в порту направляються в один із пунктів призначення. Більша їх частина постачається в район зберігання МЗ сухопутних військ на ТВД і армійських корпусів, а менша - на пункти постачання. Окремі види боєприпасів, таки як снаряди до артилерії і танковим гарматам, доставляються на напівпричепах на пункти перевалки, де перевантажуються на автотранспорт бойових підрозділів, ці пункти звичайно знаходяться в оперативному підпорядкуванні начальника боєживлення дивізії, а їх обслуговування здійснює особовий склад командування тилу дивізії. Підрозділи, які витрачають значну кількість боєприпасів великої маси, одержують переважно з пунктів перевалки, а частково с пунктів постачання, для чого направляють туди автотранспорт. У деяких випадках вони можуть перевантажуватися на броньовані машини постачання з метою подальшого відправлення артилерійським дивізіонам і танковим батальйонам.
Мережа складів на ТВД включає сховища типу "іглу" або бункери, які розташовуються в зоні комунікацій й обладнуються у безпосередньої близькості від залізниці і водних шляхів сполучення. В період переходу з мирного на воєнне положення запаси боєприпасів можуть переміщуватися з цих сховищ і бункерів у зону, де планується проведення бойових дій армійськими корпусами.
Корпусні склади боєприпасів розгортаються в тилових районах АК із розрахунку один склад на дивізію першого ешелону. Вони призначені забезпечення боєприпасами пунктів постачання й пунктів перевалки і знаходяться на відстані до 100 км від перших і до 130 км від других. Норми запасів на корпусних складах установлюються командуванням тилу АК. Обсяг запасів залежить від обстановки, кількості та типів бойових засобів, а також від наявності транспорту та його можливостей з доставки вантажів із зони комунікацій до місця розміщення корпусних складів.
В період розгортання військ ці запаси створюються на 10-15 діб, а під час бойових дій підтримуються на рівні 5-7 добових. Якщо загальна маса перевищує 22,5 тис. т, на цьому напрямку створюється другий корпусний склад. Для забезпечення його безперервної роботи використовуються сили і засоби артилерійсько-технічного батальйону зі складу командування тилу АК. Середньодобової обсяг вантажів, які оброблюються на таких складах, 3700 т.
Пункти постачання боєприпасів розгортаються у передовій зоні тилового району АК або у тилових районах дивізій. Тут утримуються і постійно поповнюються запаси на 3-5 діб (приблизно 2000-2500 т). Кожний такий пункт здатний видати до 1980 т боєприпасів за добу при умові поступлення їх невеликими партіями. Якщо до 50% боєприпасів знаходяться у контейнерах, його можливості знижуються до 1350 т.
Основну роль у постачанні бойових частин і підрозділів грають пункти підвозу боєприпасів, які обладнуються у тилових районах бригад. Відстань такого пункту від переднього краю складає біля 10 км. На кожному з них зберігається (як правило на причепах і напівпричепах) швидковитрачаємі запаси масою 200-250 т. Один пункт обробляє до 450 т за добу.

Командування армій країн Заходу приділяє велике значення підтриманню органів тилу у високому ступені боєготовності. Відпрацюванню питань ТлЗ військ (сил) відводиться важливе місце в системі оперативної й бойової підготовки ОЗС.
В НАТО сформульована теорія й практика організації ТлЗ угруповань ЗС коаліційного складу. Вважається, що успішному вирішенню завдань ТлЗ сприятиме наявність і можливості використання розвинутих високопродуктивних систем ТлЗ і потужного економічного потенціалу провідних країн. В тій ж час указується, що на ефективність ТлЗ ОЗС НАТО може негативно впливати цілий ряд факторів: незавершеність інтеграційних процесів; неоднакові можливості служб тилу й економіки країн; розтягнутість і відносно висока уразливість трансатлантичних комунікацій. Відмічається також відставання рівня розвитку й оснащеності служб тилу від темпів насичення ЗС ОВТ нового покоління, занадто висока питома вага резервних компонентів і нестача підготовлених резервістів.

_________________
... Да я так, при штабе... Писарем отсиделся...


Догори
 Профіль E-mail  
 
 Тема повідомлення: Re: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 01 травня 2010, 02:32 
Офлайн
Експерт

З нами з: 02 лютого 2010, 02:36
Повідомлення: 76
Як вищевикладене було реалізовано на конкретному прикладі (при операції "Непохитна свобода") в своїй доповіді в 2002 р. розповів ТВО начальника кафедри ТхЗ полковник Хазанович О.І.
Цитата:
...на відміну від системи технічного забезпечення, існуючої на сьогодні (в 2002 р. - примітка B!ZO№) в Збройних Силах України, ТхЗ збройних сил країн Заходу здійснюється системою тилового забезпечення, яка виконує завдання матеріального і технічного забезпечення. Саме цю відмінність необхідно врахувати, розглядаючи питання технічного забезпечення сил антиталібської коаліції.
Крім того зазначимо, що виконання завдань ТхЗ під час операції “Непохитна свобода” мало свої особливості на кожному етапі.

Виконання завдань ТхЗ за етапами операції “Непохитна свобода” :
12.9 –7.10 2001 р.
Підготовка сил і засобів ТхЗ, накопичення запасів матеріальних засобів в районі проведення операції
8.10 - 7. 11 2001 р.
ТхЗ військ (сил) під час проведення повітряної наступальної операції
8.11 - 28. 11 2001 р.
ТхЗ військ (сил) під час проведення наземної наступальної операції
з 29. 11 2001 р.
ТхЗ військ (сил) в умовах миротворчої операції

Перший (підготовчий) етап операції розпочався 12 вересня та продовжувався до 7 жовтня 2001 року.
Операція здійснювалася коаліційними угрупованнями збройних сил різних держав, тому ТхЗ цих збройних сил здійснювалося коаліційними органами тилу. Їхню основу складали і складають сьогодні національні органи тилу. Одне з завдань вищих національних органів управління тилом - вирішення принципових питань взаємодії з органами управління тилом інших держав коаліції. В той же час, незважаючи на коаліційний характер органів тилу, переважну більшість заходів з ТхЗ коаліційних сил виконували США.
Відповідно до концепції “зон відповідальності” США створили запаси матеріальних засобів на континентальній частині США, в Європі, в Південній Кореї, в Південно-Західній Азії та на суднах-складах. Ці запаси можуть забезпечити участь США одночасно у двох конфліктах у будь-якому районі земної кулі. Тому, при плануванні і підготовці саме операції “Непохитна свобода” завчасне перекидання матеріальних засобів з території США проводилося у порівняно невеликих обсягах. Технічне забезпечення військ здійснювалося зі складів стратегічних запасів матеріальних засобів МАНАМА, МАСКАД, ДЖИБУТІ, ДЖИДА, ДІЄГО-ГАРСІЯ, МАРКАЗ-ТАМАРІД, ЕЛЬ-ХАРДЖ, УАЙТМЕН (США), а також із суден-складів в Аравійському морі. Ці склади використовувалися для ТхЗ військ протягом усієї операції, особливо другої її фази – повітряної наступальної операції, з 8 жовтня до 7 листопада.

Співвідношення сил конфліктуючих сторін
Конфліктуюча сторона.....Таліби........Північний альянс......Співвідношення
Особовий склад, чол. ......67 000............30 000.....................2,2 : 1
Танки, БМП, БТР, од. ........2 190.............1 100.......................2,0 : 1
Гармати і міномети, од. .....3 500..............2 000......................1,8 : 1

До початку операції “Непохитна свобода” співвідношення сил сухопутних угруповань конфліктуючих сторін було на користь руху “Талібан”. Але після потужних авіаційних ударів коаліції втрати талібів у озброєнні та техніці можна оцінити в 50-80%. Враховуючи застосування високоточної зброї, структура цих втрат змістилася в бік безповоротних втрат, а також середніх і сильних пошкоджень озброєння та техніки, що вимагало їх середнього і капітального ремонту.
Проведення третьої фази операції - наземної наступальної операції з 8 до 28 листопада вимагало завчасної підготовки сил і засобів ТхЗ, розгортання системи відновлення озброєння та техніки, здійснення середнього та капітального ремонту пошкоджених зразків, але таліби такої системи не мали.
Значних ударів було нанесено по системі забезпечення боєприпасами. Авіацією коаліції, зокрема, було знищено 23 великих склади боєприпасів. Здійснити підвезення боєприпасів замість втрачених з-за меж держави таліби були неспроможні.
Все це, наряду з іншими причинами, призвело їх до нещівної поразки.
Коаліція ж мала змогу нарощувати свої сили, та вирішувати завдання ТхЗ.
По-перше. З 12 вересня по 8 листопада на авіабази Узбекістану (біля Ташкенту) і Пакистану - ДЖЕЙКОБАБАД, ПАСНІ, ДАЛБАНДІН, ПАНДЖГУР здійснювалося перекидання сил спеціальних операцій (особового складу, ОВТ, боєприпасів, а також сил і засобів ТхЗ цих сил). Слід зазначити, що вертольоти сил спеціальних операцій перевозилися у розібраному вигляді на воєнно-транспортних літаках, а після прибуття вони збиралися. На вказаних базах формувалися підрозділи і частини сил спеціальних операцій і потім направлялися в район бойових дій.
По-друге. Центральних ремонтних органів в районі конфлікту коаліцією не розгорталось. Ремонт здійснювался силами і засобами підрозділів та частин, які брали участь у бойових діях.
У ході наземної наступальної операції ТхЗ військ здійснювалось наступним чином.
1. Виходячи з того, що війська Північного альянсу були озброєні повністю російськими ОВТ їх технічне забезпечення здійснювалося за принципами системи ТхЗ Росії. В той же час заходи ТхЗ проводилися в умовах обмеженості у силах і засобах ТхЗ насамперед ВТМ.
В наслідок цього у військовій ланці були відсутні повноцінні сили та засоби відновлення ОВТ, а в окремих загонах їх не було взагалі. Тому, ремонт ОВТ здійснювался, як правило, “зведеними комплексними групами” ТхЗ.
2. Зміни в структурі втрат ОВТ у бік зростання середніх, сильних пошкоджень та безповоротних втрат, а також відсутність у військах сил та засобів для проведення середнього і капітального ремонту привели до того , що фактично не проводилися середній та капітальний ремонт пошкоджених ОВТ. Здійснювався тільки поточний ремонт у найближчих укриттях, а також в районах зосередження пошкоджених ОВТ.
3. Забезпечення боєприпасами коаліційних сил здійснювалося наступним чином. Підрозділи, частини, які повинні були брати участь у бойових діях мали підвищенні запаси боєприпасів (у 1,5-2 рази у порівнянні з нормою). У подальшому ці війська забезпечувалися боєприпасами з основних баз у районах збору (зосередження) за допомогою вертольотів.
Війська Північного альянсу забезпечувалися боєприпасами за відомою схемою, хоча у деяких випадках використовувалися вертольоти.

_________________
... Да я так, при штабе... Писарем отсиделся...


Догори
 Профіль E-mail  
 
 Тема повідомлення: Re: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 01 травня 2010, 15:28 
Офлайн
Експерт

З нами з: 02 лютого 2010, 02:36
Повідомлення: 76
На мою думку, тема була би розкрита недостатньо, якщо не розглянути технічне забезпечення під час конфлікту в Чечні. І тут знову приводжу витяг з лекції доцента Кафедри технічного забезпечення НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ кандидата технічних наук Сисоєва О.О.
Цитата:
Технічне забезпечення військ у Чечні здійснювалося при наступних умовах:
- угруповання військ створені із з`єднань і частин різних видів збройних сил, в тому числі СВ, ПДВ, ВМС, внутрішніх військ МВС, прикордонних військ та інших відомств;
- угруповання військ, сили й засоби ТхЗ були укомплектовані за штатами мирного часу на 50-60%;
- не було центрального органу управління ТхЗ угруповання військ, які були створені;
- озброєння та військова техніка, які поступали для поновлення втрат ОВТ з`єднань і частин з арсеналів і центральних баз;
- у бойових діях такого характеру більшість військовослужбовців брала участь вперше;
- особливості національно-етнічних і релігійних відносин у Чечні, а також умови ведення бойових дій у містах.

Ці умови внесли особливості в організацію ТхЗ як при підготовці операції (бойових дій), так і в ході їх.
Розглянемо організацію ТхЗ при підготовці операції (бойових дій).

Підготовка ОВТ
В підготовчий період в район оперативного призначення було подано й приведено в готовність для бойового застосування 4036 одиниць ОВТ, в тому числі танків - 224, БМП - 314, БТР - 410, РАО - 307, автотехніки - 2945.
Вже в ході зняття ОВТ із зберігання і проведення бойового злагодження виявлено низка недоліків у технічному стані ОВТ:
а) деякі одиниці ОВТ знаходилися на зберіганні в несправному стані за причинами несправностей у системі живлення, низькій якості робіт при постановці на зберігання, відсутності ЗІП, несправностей стабілізаторів і електропусків кулеметів тощо;
б) незважаючи на передчасну підготовку ОВТ у пунктах постійній дислокації, більшість із них прибували в район призначення з великою кількістю недоліків і не укомплектовані ЗІП, 30% танків мали несправностей систем управління вогнем;
в) до 5 - 7 одиниць ОВТ кожної частини, яка прибувала, залишалося для проведення складних ремонтів (заміна двигунів, колісних редукторів, мостів тощо). Для відновлення несправних ОВТ було подано 573т БТМ, 605 тон АМ, 54 тони РАМ.
г) при перевірці технічного стану РАО виявилося серйозні недоліки в організації експлуатації ОВТ у військах. Не проводилося ТО, поточний ремонт, доукомплектування ЗІП;
д) деякі частини не були укомплектовані приладами нічного бачення і нічними прицілами, а розвідувальні і спецпідрозділи - спеціальним озброєнням;
е) не було встановленого єдиного порядку забезпечення угруповань військ МВС, Прикордонних військ, ФСК при їх спільних діях із сухопутними військами. Це викликало велику витрату матеріальних і фінансових засобів;
є) до початку бойових дій у дуже поганому стані знаходилася автомобільна техніка. 4% машин вимагали поточного ремонту, навіть вся техніка не укомплектована водійським і шанцевим інструментом, комплектом ЗІП, буксирами. Навіть на всіх машинах були розряджені акумуляторні батареї. Для приведення автотехніки у боєздатний стан було подано 55 одиниць автотехніки, 130 тон АМ;
ж) особливу турботу викликав стан ОВТ запасів Центру. За ступенем готовності на день прибуття, дані зразки ОВТ не були готові до бойового застосування. Крім того, екіпажі машин прибули тільки за 2 дні після прибуття техніки. Рівень підготовки екіпажів не забезпечував виконання заходів із підготовки ОВТ до бойового використання. Практично всі ОВТ, які прибували, були не готові до бойового використання. Для їх підготовки витрачено 7 діб. Таке становище обумовлено низькою укомплектованістю баз Центру особовим складом, відсутністю на базах умов зберігання, відсутністю основних засобів технічного обслуговування тощо.

Підготовка ракет і боєприпасів
До початку бойових дій загальний обсяг запасів ракет і боєприпасів для угруповань військ складав 5040 тон. З розрахунком витрати, яка планувалася (1.5 бк на добу боєприпасів наземної артилерії, мінометів, танків, 1,5 - 2,5 залпу реактивній артилерії) ці запаси забезпечували ведення бойових дій для наземної артилерії 14 - 20 діб, мінометів 6 - 15 діб, РСЗВ 10 - 20 діб, танків 30 діб, протитанкової артилерії 20 діб.
Без подачі боєприпасів частини у змозі вести бойові дії до 2 - 3 діб. Щоденна потреба у подачі боєприпасів складала до 500 тон.

Підготовка військово-технічного майна
Існувала невідповідність рівня накопичення запасних частин між шасі і встановленому на ньому озброєнням з одного боку і між типами ОВТ - з іншого.
За деякими позиціями невідповідність досягала 90%. Це особливо для зразків, для яких замовниками є 3 - 4 управління. Не було практично запасних частин для ББМ ЗРК.
БТМ угруповання військ були укомплектовані в середньому на 50%, АМ на 90%, однак на складах утримувалась велика кількість неліквідів.

Підготовка сил і засобів, ТО і ремонту
Стан сил і засобів ТО і ремонту характеризувався низькою укомплектованістю рухомими засобами ТО і ремонту, в результаті продуктивність ремонтних органів сухопутних військ була знижена на 50%. Це не дозволило відновлювати 40% інженерної техніки, техніки РХБЗ, РЕБ, РАО.
Тому у підготовчий період завдання ТхЗ вирішувалися обмеженими силами і ЗАСОБАМИ, ТО і ремонту. Для підсилення угруповання ремонтних органів були сформовані чотири зведених ремонтно-відновлювальних батальйону на основі армійських і корпусних РВБ, загальною чисельністю 1057 людей.
Рівень підготовки спеціалістів-ремонтників був дуже низьким.
Дуже складним питанням з`явилася створення евакуаційних підрозділів. Практично не було створено сили й засоби евакуацій для вирішення цього питання у діячу угруповання військ були направлені евакозасоби з Центру.

Підготовка особового складу
При підготовці з`єднань і частин до відправки у Чечню були виявлені наступні недоліки у підготовці особового складу.
а) механіки - водії (водії) мали слабкі знання з питань будови й роботи агрегатів, експлуатації машин. Наприклад, перелік операцій, які необхідно перевірити при ЩТО знає не більше 30% особового складу, режими роботи й параметри, які необхідно регулювати - більш 40%. Навідники мали низькі знання з призначення і побудови приладів націлювання й спостереження. Ремонтники мали дуже низькі знання і відсутність практичних навичок у виявленні й усуненні несправностей, проведенні військового ремонту ОВТ . За причиною частого відриву на роботи, які не пов`язані з обслуговуванням і ремонтом ОВТ, особовий склад ремонтних підрозділів у переважній більшості не навчений ремонту ОВТ як у стаціонарних, так і польових умовах 70% особового складу не закінчували навчальних закладів. Особливо велике становище склалося зі спеціалістами-ремонтниками по службі РАО;
б) укомплектованість ремонтних органів особовим складом складала у середньому 58%. При підготовці частин у пунктах постійній дислокації особовий склад на укомплектування надавався не прямим посадовим призначенням. Це з`явилося причиною виходу з ладу біля 20% ОВТ при бойовому злагодженні.
При підготовці ОВТ до бойового застосування особовий склад проводив мінімальний обсяг робіт. Операції в обсязі ТО № 1 і ТО № 2 не виконувалися.
Таким чином можна зробити підсумок, що рівень навченості особового складу, особливо бойових підрозділів, дорівнював нулю.

Організація ТхЗ в операціях
Управління ТхЗ
Для управління ТхЗ створена оперативна група Центру, в яку були включені представники ВМС, ПДВ, МВС. Безпосереднє управління ТхЗ здійснював заступник Командувача Північно-Кавказським ВО, на оперативних напрямках - заступники командирів АК з озброєння.
Досвід роботи цієї групи показав необхідність наявності такого органу в мирний час.
Ця група працювала у тісній взаємодії з опергрупами Внутрішніх і Прикордонних військ.
Управління здійснювалося з ТПУ об`єднаного угруповання військ і рухомого пункту Центру управління ТхЗ (ЦУТЗ). Радіомережа ТхЗ не створювалася.
Планування ТхЗ здійснювалося на основі директиви ГШ із ТхЗ. Відповідно до замислу Міністра оборони розроблений план ТхЗ угруповання військ у Чечні. Організована взаємодія на макеті місцевості по етапах дій. До прикордонних військ, військ МВС доведена схема розподілу сил і засобів ТхЗ на маршрутах висування і в ході бойових дій.

Технічне забезпечення військ при висуванні
Для ТхЗ військ при висуванні було створено 20 замиканій похідних колон, 2 об'єднаних складу автобронетанкового майна із запасів Центру. Для вирішення раптово виникаючих завдань створені резервні РЕГ, а для евакуації пошкоджених ОВТ - евакуаційні групи. На маршрутах висування заплановано мати пункти технічної допомоги. Були визначені ЗППМ і шляхи евакуації.
Відновлення несправних ОВТ заплановано проводити: ОВТ, які вимагали поточного ремонту до 1 годині-на місцях виходу з ладу або в укриттях силами РЕГ, більш 1 годині-на ЗППМ.
За весь період висування бойові втрати ОВТ склали: БТОТ 1,5%, автотехніки 2,5% і одиничні зразки іншої техніки. За технічними причинами вийшли з ладу: БТОТ 18%, автотехніки 17%, РАО 1%.
Засобами замикання колон евакуйовані 50 одиниць ОВТ

Технічне забезпечення в ході бойових дій
Угруповання з'єднань і частин технічного забезпечення
Основні бої велись за оволодіння м. Грозний, тому основну увагу приділімо організації ТхЗ при саме цих бойових діях.
Угруповання з'єднань і частин ТхЗ діяла у складі: орвб корпусу, армії-4, орвб дивізій, бригад-5, ремонтних рот полків-12, арсеналів, баз боєприпасів-1, полкових складів боєприпасів-12, складів ВТМ-3. Крім того, для ТхЗ військ були задіяні 14 арсеналів і баз Центру, для здійснення ремонту залучалися бригади спеціалістів з 9 ремонтних підприємств.
До початку операції були розгорнути 3 ЗППМ, 38 РЕГ, 2 комплексні евакогрупи, 9 полкових ЗППМ, 6 групових ЗППМ, 2 підсилених евакозагону.

Технічна розвідка
При висуванні військ групи технічної розвідки не створювалися. Найбільш ефективний спосіб ведення ТР при висуванні здійснювався з вертольотів МІ-8.
Для ТР у місті були створені групи технічної розвідки (ГТР):
в корпусі - одна на бронеоб'єкті;
в полках (бригадах) - на БРЕМ, танках Т-72 без вежі
Крім того, активну ТР вели евакокоманди
ГТР виконували завдання виявлення місць пошкоджених ОВТ і стану екіпажів, визначення причин і характеру виходу ОВТ із ладу, оцінки обсягу відновлювальних робіт, розвідки шляхів евакуації, визначення можливостей використання трофейних ОВТ і ВТМ.
У самому місті ТР мала таки особливості:
- ТР здійснювалася тільки у світлий час доби, під впливом противника;
- при виявленні поранених і загиблих військовослужбовців ГТР, в першу чергу, займалися їх евакуацією;
- огляд внутрішніх дворів будинків здійснювався пішки.
Показник ефективності ТР для танків-0,8, для БМП- 0,6.

Евакуація ОВТ
До початку операції були створені 2 комплексні і 38 ремонтно-евакуаційних груп (РЕГ) загальною чисельністю 140 гусеничних і колісних тягачів. Тобто 1 евакотягач на 50 одиниць автотехніки, що, однак, нижче потреби військ (1 тягач на 20-25 одиниць АТ).
Всього за операцію було евакуйована 1676 одиниць ОВТ, із них РАО-138, БТОТ-599, АТ -939 одиниць.
Підготовчі роботи з евакуації ОВТ уключали:
- розмінування об'єктів;
- збірку такелажних пристроїв;
- витаскування загиблих членів екіпажу;
- підготовку ОВТ безповоротних утрат до евакуації.
айкращу ефективність в евакуації показали БРЕМ-1, МАЗ-537, КСТ-Т. Однак необхідно відмітити незахищеність тягачів динамічним захистом, що приводило до їх знищення.

Ремонт ОВТ
Вище був наданий склад угруповання з’єднань і частин ТхЗ. Проте, слід відмітити, що рухомі засоби ТО і ремонту були розукомплектовані. Особовий склад прибулих частин ремонту і ТО ОВТ не навчений.
Відновлення ОВТ, які вийшли з ладу з технічних причин, не викликали труднощів. Усього було відновлено 90-95% ОВТ, які вийшли з ладу з технічних причин.
Великі труднощі викликав ремонт ОВТ після бойових пошкоджень. Важкість пошкодження значно перевищувала розрахункові дані ( які визначені у наказі). Так, частка безповоротних утрат і сильних пошкоджень перевищувала норми у 2-3 рази і складала:
...............Безповоротні втрати.................Сильні пошкодження
Танки...............61%.........................................6%
БМП.................57%.........................................3%
БТР................. 46%.........................................6%
від загальних утрат.

Військовий ремонт порушив вимогу підвищення кваліфікації спеціалістів-ремонтників особливо з ремонту РАО, електрообладнання, засобів зв’язку, РЛС, АСУВ. Військові ремонтні органи з причини відсутності спеціалістів виявилися не в змозі ремонтувати артилерійське й танкове озброєння, системи управління вогнем, механізми заряджання, пункти управління тощо. Тому військовими реморганами не були охоплені ремонтом 26% ОВТ від загальної кількості пошкоджених.
В цілому виявився ряд проблем системи відновлення ОВТ.
1. Низька укомплектованість ремонтних органів за штатами мирного часу, слабка навченість спеціалістів-ремонтників і відсутність спеціалістів із ремонту РАО, інших спеціальних агрегатів (механізмів), особливо нових зразків ОВТ.
2. Невідповідність обладнання рухомих засобів ТО і ремонту номенклатурі ОВТ, повна відсутність сучасних рухомих засобів ремонту, відсутність запасів ВТМ “НЗ” для ремонту РАО, невідповідність номенклатури ЗІП, які входять до комплектів “НЗ” характеру бойових пошкоджень.
3. Низька підготовка ОВТ до бойового використання викликала необхідність залучення для цієї цілі ремонтно-відновлювальних органів.

ЗАКІНЧЕННЯ
Виходячи з досвіду війни у Чечні можна зробити таки висновки.
1. Існуюча система ТхЗ військ у війні в Чечні виявилася не здатною забезпечити високу якість утримання ОВТ і підготовку їх до бойового застосування. Обслуговування ОВТ у ході бойових дій практично не здійснювалася.
2. Автотранспорт підвозу боєприпасів на період бойових дій доцільно підпорядкувати заступникові командира з озброєння.
3. Для відновлення ОВТ в сучасних умовах необхідно розвивати й застосовувати автономні, рухомі, комплексні ремонтно-відновлювальні органи з’єднань, частин, підрозділів.
4. В керівні документи із застосування військ, технічному забезпеченню бойових дій необхідно включити розділ із технічного забезпечення спільних дій різних видів і родів військ, а також різних військових формувань.
5. Необхідно корінним чином переглянути питання комплектування органів управління ТхЗ всіх ланок військ засобами зв’язку для забезпечення оперативного й безперервного отримання і передавання інформації, управління підлеглими силами й засобами ТхЗ.
6. Треба переглянути питання накопичення і утримання резервів ОВТ для забезпечення мобілізаційного розгортання й поновлення втрат в операціях. Увести до штату центральних баз резерву підрозділи з ремонту ОВТ.
7. У всіх ланках військ ремонтно-відновлювальні органи повинні бути мобільними для забезпечення комплексного ремонту ОВТ. Особливу увагу звернути на розвиток ремонтних підрозділів з ремонту РАО. зв’язку тощо. Терміни готовності реморганів повинні бути вище термінів готовності бойових підрозділів із метою участі в підготовці складних зразків ОВТ до бойового застосування.
8. Визначити норми утримання запасів боєприпасів для з’єднань, частин мобільних сил.
9. Переглянути номенклатуру й склад ремонтних комплектів ЗІП “НЗ”, передбачити в них збільшення кількості агрегатів, вузлів РАО, засобів зв’язку, електроспецобладнання. В мирний час створити необхідні запаси ВТМ на зенітне й ракетно-артилерійське озброєння.
10. З метаю підтримки БОВТ у працездатному стані головну увагу у навчанні особового складу звернути на набуття йми практичних навичок в обслуговуванні і підготовці ОВТ, засобів ТО і ремонту до бойового використання, усунення несправностей у польових умовах.

_________________
... Да я так, при штабе... Писарем отсиделся...


Догори
 Профіль E-mail  
 
 Тема повідомлення: Re: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 02 травня 2010, 02:28 
Офлайн
Експерт

З нами з: 02 лютого 2010, 02:36
Повідомлення: 76
Начальник Логістики Сухопутних військ – заступник командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенант А.І.СОБОРА читав лекцію про Організацію технічного забезпечення відповідно положень тимчасової настанови з МТЗ Збройних Сил України.
Цитата:
1. Загальні положення технічного забезпечення військ (сил) в операціях (бойових діях)
1.1. Загальні положення
Технічне забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України – це комплекс заходів щодо своєчасного і повного витребування, отримання та створення запасів технічних засобів забезпечення ними військ (сил), облік, збереження та підтримання їх у стані, який би забезпечував своєчасне приведення їх у готовність до застосування (використання за призначенням).
Основними завданнями технічного забезпечення є: прийом озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів, які надходять від національної економіки для забезпечення військ (сил), організація їх експлуатації (зберігання, технічне обслуговування та використання) та забезпечення ними військ (сил); створення оперативних та військових запасів технічних засобів та їх ешелонування, зберігання, розосередження відповідно до завдань, які вирішуються, та підтримання у стані, який би забезпечував своєчасне приведення у встановлений ступінь готовності до застосування (використання за призначенням); відновлення витрат і втрат озброєння і військової техніки, ракет і боєприпасів, інших технічних засобів протягом операції (бою); відновлення несправних та пошкоджених зразків військової техніки; освоєння особовим складом зразків озброєння і військової техніки; ветеринарне забезпечення військ (сил); управління системою технічного забезпечення, задоволення побутових потреб військ (сил).
Вирішення зазначених завдань є основним змістом технічного забезпечення.
Технічне забезпечення вважається невід’ємною складовою забезпечення рівня боєздатності Збройних Сил України та ефективності їх застосування за призначенням. Воно організовується і здійснюється у усіх видах оперативної, бойової та повсякденної діяльності військ (сил) з метою підтримання їх у боєздатному стані та створення сприятливих умов для виконання визначених завдань за ситуаціями та варіантами застосування Збройних Сил України.
Технічне забезпечення є видом матеріально - технічного забезпечення.
Технічне забезпечення включає: ракетно-технічне забезпечення, артилерійсько-технічне забезпечення, танко-технічне забезпечення, авто-технічне забезпечення, інженерно-технічне забезпечення, інженерно-авіаційне забезпечення, торпедно-технічне забезпечення, технічне забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту, технічне забезпечення розвідки, технічне забезпечення радіоелектронної боротьби, технічне забезпечення зв’язку і автоматизованих систем управління військами, технічне забезпечення кораблів (суден), технічне забезпечення зі служб тилу.
Технічне забезпечення організується начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України, командувачами видів Збройних Сил України (Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України), органами управління та службовими особами технічного забезпечення сил підтримки Збройних Сил України, видів Збройних Сил України (Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України) та армійських корпусів. Його організація полягає у визначенні (уточненні) порядку: підготовки та узгодженого застосування усіх сил і засобів технічного забезпечення; призначення та використання транспортних комунікацій; підготовці та організації централізованого комплексного використання усіх видів транспорту (залізничного, автомобільного, водного, повітряного та трубопровідного) для забезпечення усіх видів перевезень; взаємодії; виконання заходів захисту, охорони, оборони та маскування об’єктів технічного забезпечення, розгортання системи управління технічним забезпеченням; використання місцевої промислової та ремонтно-відновлювальної бази (ресурсів) та вирішення інших завдань.
Технічне забезпечення військ (сил) під час їх застосування та у повсякденній діяльності організується у тісній взаємодії з оперативним (бойовим) забезпеченням на основі централізованого вирішення питань: щодо розміщення і переміщення частин, підрозділів та установ технічного забезпечення; виконання усіх видів військових перевезень; захисту, охорони, оборони; організації управління і зв’язку.
Основу системи технічного забезпечення становлять сили і засоби технічного забезпечення сил підтримки Збройних Сил України (далі – Центр), через які здійснюється забезпечення усіх видів Збройних Сил України ракетами, боєприпасами, озброєнням, військовою технікою та технічними засобами за загальновійськовою номенклатурою, підвезення їх у війська (сили), відновлення озброєння та військової техніки.
Основними організаторами технічного забезпечення є командувач сил підтримки Збройних Сил України, заступник командувача сил підтримки Збройних Сил України (начальника органу управління технічного забезпечення Збройних Сил України), заступники (начальники органів управління технічного забезпечення) командувачів (командирів) видів Збройних Сил України, Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України, армійських корпусів та їх штаби.
Вони безпосередньо організують технічне забезпечення Збройних Сил України, видів, з’єднань та частин, здійснюють керівництво підпорядкованими силами та засобами технічного забезпечення і несуть відповідальність за їх бойову та мобілізаційну готовність, всебічну підготовку і стан військової дисципліни, планують та організують їх дії, забезпечують управління ними. Вони зобов’язані готувати і доповідати за підпорядкованістю свої пропозиції, приймати рішення на технічне забезпечення військ (сил) в операції (бойових діях) та організовувати виконання визначених завдань.
Їх вказівки з питань технічного забезпечення обов’язкові для усіх командувачів (командирів, відповідних начальників).
Технічне забезпечення військ (сил) здійснюється за схемою:
Центр – види Збройних Сил України, стаціонарні арсенали, склади (бази), центри забезпечення – армійський корпус (та йому рівні) – з’єднання – військова частина – підрозділ – солдат (бойова машина).
Розміри запасів усіх видів технічних засобів встановлюються: для видів Збройних Сил України, Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України – Головнокомандувачем Збройних Сил (Міністром оборони); для армійського корпусу – командувачем виду Збройних Сил України (Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України) відповідно до плану операції (бойових дій). Розміри запасів у військах, а також в з`єднаннях (частинах, установах) технічного забезпечення та норми їх витрат визначаються рішенням командира корпусу, залежно від завдань, які виконують з’єднання і військові частини та конкретних умов обстановки. Витрачені запаси матеріальних засобів в з’єднаннях (частинах, підрозділах) повинні поповнюватися до встановлених норм, як правило, до кінця кожного дня операції (бойових дій). До кінця операції загальні розміри запасів технічних засобів в армійському корпусі повинні бути не нижче 75 відсотків від встановлених норм утримання.

Ешелонування запасів технічного забезпечення здійснюється з урахуванням забезпечення ведення автономних бойових дій угрупуваннями військ (сил) з розрахунку: військові – на 9 діб бойових дій; корпусні – на 2 доби; у бригаді матеріального забезпечення центру (для угрупування військ у складі двох корпусів з частинами підсилення) – на 2 доби; на арсеналах, базах, складах, центрах забезпечення: оперативні – на 13 діб, стратегічні – на 30 діб.
У з’єднаннях, які проводять протидесантну операцію (бойові дії) в зонах півостровів або ведуть бойові дії на відокремленій території районі), запаси можуть створюватись на більш тривалі строки ведення бойових дій.
Зосередження зусиль технічного забезпечення на головних напрямках (у районах) дій військ (сил) і на виконанні ними головних завдань досягається шляхом створення відповідних угруповань сил і засобів технічного забезпечення на головному та інших напрямках (у районах) дій військ (сил); своєчасним та гнучким їх маневром; своєчасним відновленням озброєння і військової техніки, які вийшли з ладу; умілим використанням резерву сил і засобів технічного забезпечення, можливостей місцевої промислової та ремонтно-відновлювальної бази.
1.2. Склад, завдання та структура технічного забезпечення Збройних Сил України
До складу системи технічного забезпечення Збройних Сил України входять сили і засоби технічного забезпечення, які включають: ракетно-технічні та ремонтно-відновлювальні частини; арсенали, бази та склади озброєння, військової техніки, ракет, боєприпасів та військово-технічного майна, центри, бази, склади, частини та установи матеріального забезпечення, а також органи управління технічним забезпеченням.
Для забезпечення роботи системи технічного забезпечення виділяються сили і засоби інженерних військ, військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту, військ зв’язку.
Організаційно сили і засоби технічного забезпечення входять до складу з’єднань, частин, підрозділів армійських корпусів (повітряних командувань, центрів, баз) видів Збройних Сил України, спеціальних військ, а також знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні центральних органів управління.
Технічне забезпечення Збройних Сил України організується на відповідній території з використанням усіх видів комунікацій і поділяється: за масштабами і характером завдань, які виконуються – на систему технічного забезпечення стратегічного, оперативного і військового рівнів підпорядкованості; за належністю – на сили і засоби технічного забезпечення Центру, видів (сил), армійських корпусів (повітряних командувань), морських баз (центрів), бригад, полків, батальйонів (дивізіонів).
Система технічного забезпечення стратегічного рівня є вищою ланкою в системі технічного забезпечення Збройних Сил України. Вона розгортається, організує і здійснює забезпечення угруповань військ (сил) в їх повсякденній діяльності, під час стратегічного розгортання, підготовки і ведення операції на всій території держави.
До її складу входять сили і засоби технічного забезпечення Центру та видів Збройних Сил України, які становлять її основу. Сили і засоби технічного забезпечення Центру призначені для прийому із національної економіки України технічних засобів і утримання їх запасів, підвезення їх угрупуванням військ (сил), вирішення інших завдань технічного забезпечення в інтересах усіх видів Збройних Сил України.
До їх складу входять структурні підрозділи Міністерства оборони України, які призначені для закупівлі технічних засобів та передачі їх від національної економіки України у безпосереднє розпорядження Збройним Силам України при підготовці і в ході ведення бойових дій, органи управління, частини та установи технічного забезпечення Центру та видів Збройних Сил України із запасами технічних засобів.
Система технічного забезпечення оперативного рівня підпорядкованості є з’єднувальною ланкою між стратегічною і військовою системою технічного забезпечення. Сили і засоби технічного забезпечення оперативної ланки призначені для вирішення завдань технічного забезпечення з’єднань та частин в їх повсякденній діяльності, під час відмобілізування і оперативного розгортання, підготовки та ведення операції (бойових дій).
Система технічного забезпечення оперативного рівня включає систему технічного забезпечення армійських корпусів, повітряних командувань, центрів Військово-Морських Сил Збройних Сил України. До її складу входять органи управління технічного забезпечення Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України, армійських корпусів (їм рівних), полки матеріального забезпечення армійських корпусів, а також арсенали, бази, центри забезпечення та склади Центру, на яких організовано зберігання оперативних запасів технічного забезпечення,
Система технічного забезпечення військового рівня підпорядкованості призначена для безпосереднього забезпечення з’єднань, частин, кораблів і підрозділів. Вона розгортається в смугах (районах) дій (розташування) з’єднань, частин, підрозділів і включає частини і підрозділи технічного та тилового забезпечення із запасами матеріальних засобів, автомобільні, ремонтні та інші частини і підрозділи технічного забезпечення та тилу (у Військово-Морських Силах Збройних Сил України , крім того, з’єднання і частини пошуково-рятувальної служби та допоміжного флоту), які входять до складу з’єднань, частин і підрозділів усіх видів Збройних Сил України.
Система технічного забезпечення поділяється на бригадну, полкову та систему забезпечення батальйонів (дивізіонів).
1.3. Сили і засоби технічного забезпечення та їх призначення

У залежності від призначення сили і засоби технічного забезпечення поділяються на:
ремонтно-відновлювальні, ракетно-технічні частини, частини матеріального забезпечення, трубопровідні частини, арсенали, склади, бази, центри забезпечення, інженерно-аеродромні, авіаційно-технічні частини, з’єднання (частини) допоміжного флоту, установи служби ветеринарної медицини, частини (підрозділи) зв’язку.
Ремонтно-відновлювальні частини – призначені для проведення технічної розвідки, евакуації, комплексного та (або) спеціалізованого ремонту пошкоджених зразків озброєння та військової техніки. До цих формувань належать ремонтні заводи, ремонтно-відновлювальні полки (батальйони) комплексного ремонту, ремонтні роти, взводи (відділення) технічного обслуговування, техніко-експлуатаційні частини тощо, які складають основу системи відновлення озброєння і військової техніки. Сили та засоби рухомих ремонтно-відновлювальних органів використовуються для відновлення озброєння та військової техніки в районах (поблизу районів) масового виходу з ладу озброєння і військової техніки, а також можуть продаватися військам (силам) для посилення.
Ракетно-технічні частини (підрозділи) призначені для забезпечення військ (сил) ракетами і комплектуючими елементами до них, а також для вирішення завдань ракетно-технічного забезпечення в інтересах ракетних та зенітних ракетних частин.
Арсенали, склади, бази, центри забезпечення призначені для прийому, утримання і відправки (видачі) запасів технічних засобів військам (силам); прийому технічних засобів, які евакуюються із військ (сил), приведення їх до безпечного стану і відправки (видачі) за призначенням тощо.
1.4. Технічне забезпечення
Технічне забезпечення – вид технічного забезпечення військ (сил), який включає комплекс заходів щодо накопичення до установлених норм запасів ракет і боєприпасів, озброєння, військової техніки та військово-технічного майна і своєчасного забезпечення ними військ (сил); збереження та підтримання ракет і боєприпасів, озброєння і військової техніки у стані, який би забезпечував своєчасне приведення їх у готовність до застосування (використання за призначенням); освоєння особовим складом озброєння і військової техніки, своєчасне відновлення їх при пошкодженнях; поповнення запасів ракет і боєприпасів, озброєння, військової техніки у військах (силах) замість витрачених і втрачених.
Ракетно-технічне забезпечення – це комплекс заходів щодо накопичення до встановлених норм запасів ракет і комплектуючих елементів до них,
Основними заходами ракетно-технічного забезпечення є: накопичення до встановлених норм запасів ракет і комплектуючих елементів до них, запасного майна, інструменту, приладдя та своєчасного забезпечення ними військ (сил), утримання запасів у певних ступенях готовності, їх зберігання, обслуговування, своєчасна підготовка до використання за призначенням, підвезення у війська (сили) для поповнення запасів замість витрачених і втрачених.
Вирішення завдань ракетно-технічне забезпечення здійснюється ракетно-технічними частинами та підрозділами, арсеналами, базами та складами.
Артилерійсько-технічне забезпечення організується і здійснюється з метою підтримання зенітних ракетних систем і комплексів (крім ракет), спеціальних машин, радіотехнічних засобів, автоматизованих систем управління РЕБ та інших подібних засобів у готовності до бойового застосування (використання за призначенням), забезпечення військ (сил) ракетно-артилерійським озброєнням, боєприпасами (крім інженерних), артилерійсько-технічним майном, запасними інструментами, приладдям для ремонту озброєння і військової техніки у разі пошкоджень, підтримання у готовності до застосування та відновлення при пошкодженні.
Артилерійсько-технічне забезпечення включає: інженерно-ракетне, інженерно-радіоелектронне та інженерно-артилерійське забезпечення.
Основними заходами артилерійсько-технічного забезпечення є: накопичення до встановлених норм запасів ракетно-артилерійського озброєння, боєприпасів (крім інженерних), артилерійсько-технічного майна та своєчасне забезпечення ними військ (сил), їх зберігання, обслуговування та ремонту, своєчасна підготовка до використання за призначенням, освоєння особовим складом, своєчасне відновлення при пошкодженнях, підвезення у війська (сили) для поповнення запасів замість витрачених і втрачених.
Завдання артилерійсько-технічного забезпечення виконуються силами і засобами військ (сил), ремонтними підприємствами, ремонтно-відновлювальними органами ракетно-артилерійського озброєння, а також центрами, арсеналами, базами і складами.
Танкотехнічне забезпечення має за мету підтримання бронетанкового озброєння і техніки (далі – БТОТ) у постійної готовності до бойового застосування, забезпечення їх безвідмовної експлуатації, швидке відновлення пошкоджених (несправних) машин і повернення їх у стрій, забезпечення військ (сил) бронетанковим озброєнням, технікою та майном.
Основними заходами танкотехнічного забезпечення військ (сил) є: забезпечення військ (сил) бронетанковим озброєнням і технікою, засобами ремонту і обслуговування; бронетанковим майном; відновлення ресурсу БТОТ і організація їх експлуатації; відновлення пошкодженого БТОТ; раціональне використання сил і засобів танко-технічного забезпечення і управління ними в операціях; організація технічної підготовки особового складу; управління силами і засобами танко-технічного забезпечення.
Завдання танкотехнічного забезпечення виконуються силами і засобами військ (сил), ремонтними підприємствами, ремонтно-відновлювальними органами БТОТ, а також базами і складами бронетанкового озброєння і техніки та майна.
Автотехнічне забезпечення організується і здійснюється з метою своєчасного забезпечення військ (сил) автомобільною технікою загального призначення та автомобільним майном; підтримання автомобільної техніки та рухомих засобів озброєння у стані, який забезпечує постійну бойову готовність та високу маневреність військ; відновлення пошкоджених (несправних) машин і повернення їх у стрій. Воно планується і організується начальником автомобільної служби виду Збройних Сил України, (Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України), корпусу на підставі замислу начальника органу управління технічного забезпечення і розпоряджень старшого начальника.
Основними заходами автотехнічного забезпечення є: забезпечення військ (сил) автомобільною технікою та автомобільним майном; підтримання автомобільної техніки у постійні бойові готовності до застосування, організація її експлуатації, зберігання та транспортування; технічне обслуговування, евакуація і ремонт машин; розроблення і проведення заходів щодо запобігання пригодам з автомобільною технікою; організація технічної та спеціальної підготовки особового складу; управління силами і засобами автотехнічного забезпечення.
Завдання автотехнічного забезпечення виконуються силами і засобами військ (сил), ремонтними підприємствами, ремонтно-відновлювальними органами автомобільної техніки, а також базами, центрами і складами автомобільної техніки та майна.
Метрологічне забезпечення організується і здійснюється з метою проведення комплексу організаційно-технічних заходів, спрямованих на досягнення єдності вимірювань та достовірності контролю параметрів об’єктів вимірювання військового призначення у Збройних Силах України, інших військових формуваннях. Воно планується і організується начальником метрологічної служби відповідного органу управління на підставі замислу начальника органу управління технічного забезпечення і вказівок старшого начальника по службі.
Основними заходами метрологічного забезпечення є: проведення вимірювань для забезпечення єдності, точності і достовірності контролю параметрів озброєння та техніки; забезпечення військ (сил) засобами вимірювання, створення запасів та обмінних фондів; забезпечення комплектами запасних інструментів і приладдя та нормативно-технічною документацією; ремонт засобів вимірювання; метрологічна підготовка особового складу.
Завдання метрологічного забезпечення виконуються силами і засобами військ (сил), ремонтними підприємствами, силами та засобами ремонтно-відновлювальних частин і підрозділів, військовими метрологічними та вимірювальними лабораторіями, базами і складами вимірювальної техніки і майна, а також ремонтними органами, які виділяються Держстандартом України.
Запаси засобів вимірювань створюються на базах, складах, бригадах (полках, центрах) матеріального забезпечення Центру, видів Збройних Сил України та корпусів. Для оперативної заміни засобів вимірювань, які вийшли з ладу, із цих запасів створюється обмінний фонд основних засобів вимірювань, що утримується на базах, складах та лабораторіях вимірювальної техніки.
1.5. Захист, охорона та оборона сил і засобів (частин та підрозділів) технічного забезпечення
Захист, охорона та оборона частин та підрозділів технічного забезпечення організуються і здійснюються з метою зменшення впливу противника на сили і засоби технічного забезпечення, збереження їх здатності до виконання поставлених завдань.
Захист, оборона, охорона і маскування сил і засобів технічного забезпечення організується і здійснюється в тісній взаємодії з місцевими органами влади, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Захист частин та підрозділів технічного забезпечення від зброї масового ураження, під час дій у зонах зараження, районах руйнувань, пожеж та затоплень, включає комплекс заходів, що здійснюються з метою максимального послаблення впливу ядерної, хімічної і біологічної зброї противника і наслідків зруйнування об’єктів атомної енергетики та підприємств хімічної промисловості, збереження боєздатності особового складу і забезпечення успішного виконання бойових завдань.
Основними з них є: попередження (оповіщення) частин та підрозділів технічного забезпечення про безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження, руйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, радіоактивне, хімічне і біологічне зараження; розосередження і маскування сил та засобів технічного забезпечення або максимальне послаблення дії вражаючих факторів ядерної, хімічної, біологічної зброї на особовий склад, збереження та відновлення його здоров’я; періодична зміна та інженерне обладнання районів розміщення (розгортання) частин та підрозділів технічного забезпечення; завчасна підготовка шляхів для маневру; спеціальна обробка сил і засобів технічного забезпечення; маскування сил та засобів технічного забезпечення, використання захисних та маскувальних властивостей місцевості; протиповітряна оборона частин та підрозділів технічного забезпечення; протиепідемічні, санітарно-гігієнічні і спеціальні профілактичні заходи; виявлення наслідків застосування противником зброї масового ураження і руйнувань підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості; забезпечення безпеки і захисту особового складу під час дій у зонах зараження, руйнувань, пожеж і затоплень; ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження в частинах і підрозділах технічного забезпечення.
Зміст і порядок здійснення заходів з захисту військ залежать від конкретної обстановки, можливостей противника при застосуванні зброї масового ураження, наявності часу, сил і засобів для організації захисту і інших факторів. В залежності від характеру дій військ і обстановки, а також від того, в якій ланці організовується захист від зброї масового ураження, вказані заходи можуть проводитися повністю або частково.
Заходи щодо захисту частин та підрозділів технічного забезпечення від зброї масового ураження організуються і здійснюються в повному обсязі під час підготовки та у ході операції (бою) як з застосуванням, так і без застосування противником зброї масового ураження.
Заходи щодо захисту військ від зброї масового ураження здійснюються у взаємодії з силами і засобами видів Збройних Сил України, місцевими органами влади, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами. Ця взаємодія полягає в узгодженій системі попередження і оповіщення; обміні інформацією про застосування противником ядерної, хімічної і біологічної зброї, зони зараження, руйнування, пожежі і затоплення; надання допомоги під час ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження, а також під час здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних заходів.
Розосередження (зміна районів розміщення) частин та підрозділів технічного забезпечення визначається начальником органу управління технічного забезпечення. При цьому в кожному конкретному випадку враховуються можливості виконання завдань і зберігання здатності до виконання завдань силами і засобами технічного забезпечення. Розосередження повинно забезпечити стійке управління, взаємодію і можливість побудови угруповань частин та підрозділів технічного забезпечення. Вихідними даними, що визначають ступінь розосередження, є: характер завдань, що виконуються та укомплектованість частин та підрозділів технічного забезпечення; очікувана потужність ядерних боєприпасів, які може застосувати противник; можливості сил і засобів технічного забезпечення з використання укриттів та захисних властивостей місцевості, табельних засобів маскування та спеціального обладнання.
Періодична зміна частинами та підрозділами технічного забезпечення районів розміщення (розгортання) здійснюється приховано та у стислі терміни. Запасні райони повинні бути заздалегідь розвідані і по можливості підготовлені в інженерному відношенні.
Інженерне обладнання районів розміщення (розгортання) частин та підрозділів технічного забезпечення, здійснюється їх силами і засобами. У разі необхідності за рішенням відповідного командувача (командира) для цього можуть виділятися додаткові сили і засоби.
У залежності від завдань, що виконуються, і наявності часу обладнуються фортифікаційні споруди відкритого та закритого типів для особового складу, озброєння, техніки і запасів технічних засобів. Район розміщення (розгортання) кожної частини, підрозділу технічного забезпечення повинен мати не менше двох виходів на найближчу дорогу.
Командири частин (установ), штаби технічного забезпечення зобов’язані оцінювати і враховувати захисні і маскуючі властивості місцевості, максимально використовувати їх при виборі районів розташування частин (установ) технічного забезпечення і при побудові угруповань сил і засобів технічного забезпечення, а також активно проводити інженерні заходи щодо маскування об’єктів технічного забезпечення.
Маскування частин та підрозділів технічного забезпечення здійснюється в загальній системі оперативного маскування військ (сил). Воно включає комплекс заходів, спрямованих на досягнення скритості і введення противника в оману відносно складу, стану угруповань сил і засобів технічного забезпечення, напрямку і порядку їх дій при підготовці і в ході операції (бойових дій).
Маскування системи технічного забезпечення здійснюється постійно, за будь-якої обстановки і на всіх рівнях підпорядкованості. При цьому, особлива увага звертається на ефективність маскування від засобів виявлення високоточними системами звичайної зброї противника.
Попередження частин та підрозділів технічного забезпечення про безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження, руйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, радіоактивне, хімічне і біологічне (бактеріологічне) зараження місцевості та атмосфери, про райони пожеж, руйнувань та затоплень здійснюється штабом технічного забезпечення на підставі вказівок штабу видів Збройних Сил України (Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України), армійського корпусу і даних технічної розвідки.
Оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне (бактеріологічне) зараження місцевості, про райони пожеж, завалів, руйнувань та затоплень безпосередньо в частині (установі) технічного забезпечення організують їх командири (начальники). Воно здійснюється у встановленому порядку, позачергово, за єдиними сигналами та всіма наявними каналами зв’язку.
Протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні медичні заходи в частинах та підрозділах технічного забезпечення здійснюються їх силами і засобами, а також спеціально направленими в зони ураження силами і засобами медичної служби з’єднання (частини).
Ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження в частинах та підрозділах технічного забезпечення проводиться одночасно з відновленням їх боєздатності, як правило, без припинення виконання поставлених завдань з технічного забезпечення і включає: розвідку зон ураження; аварійно-рятувальні та аварійно-відновлювальні роботи, які здійснюються спеціально створеними загонами (командами); лікувально-евакуаційні, протиепідемічні і протиепізоотичні заходи, які проводяться силами та засобами частин та підрозділів, на які був здійснений напад, із залученням сил та засобів медичного забезпечення; локалізацію та гасіння пожеж; розчищення та відновлення маршрутів висування частин і підрозділів технічного забезпечення; проведення радіаційного та хімічного контролю; своєчасне виведення частин і підрозділів технічного забезпечення із зон (районів) хімічного, біологічного (бактеріологічного), надзвичайно небезпечного радіоактивного зараження, районів руйнувань, пожеж, затоплень; здійснення заходів з підвищення морально-психологічного стану особового складу; проведення спеціальної обробки частин та підрозділів технічного забезпечення, дегазації, дезактивації, дезінфекції і дезінсекції місцевості, доріг, споруд та санітарної обробки особового складу.
Виведення частин та підрозділів технічного забезпечення із зон зараження та районів руйнувань (пожеж, затоплень) здійснюється з дозволу начальника органу управління технічного забезпечення. У випадках, що не терплять зволікання, за відсутності зв’язку з центром (пунктом) управління технічним забезпеченням виведення частин і підрозділів технічного забезпечення може здійснюватися за рішенням їх начальників (командирів) з подальшою доповіддю про це начальнику штабу органу управління технічного забезпечення видів Збройних Сил України (Об’єднаного оперативного командування), армійського корпусу (з’єднання, частини) .
Спеціальна обробка сил і засобів технічного забезпечення здійснюється: часткова – за рішенням їх начальників (командирів) без припинення виконання поставлених завдань; повна – з дозволу командира з’єднання (частини). Під час повної обробки найбільш складні завдання виконуються силами та засобами частин і підрозділів радіаційного, хімічного та біологічного захисту та інших військ, а під час санітарної обробки із залученням сил і засобів медичної, речової та інших служб технічного забезпечення з’єднання (частини).
Дегазація, дезактивація і дезінфекція заражених споруд, транспортних засобів здійснюється частинами і формуваннями технічного прикриття транспортних об’єктів і відповідним експлуатаційним персоналом. За необхідності можуть виділятися додаткові сили і засоби.
Протиповітряна оборона (далі – ППО) частин та підрозділів технічного забезпечення здійснюється в загальній системі ППО видів Збройних Сил України (Об’єднаного оперативного командування Збройних Сил України) із залученням штатних сил та засобів ППО. За рішенням командувача (командира) деякі частини та підрозділи технічного забезпечення разом з найбільш важливими об’єктами технічного забезпечення можуть прикриватися спеціально виділеними частинами і підрозділами ППО.
Протипожежний захист та рятувальні роботи організуються і здійснюються у всіх частинах та підрозділах технічного забезпечення. Локалізація, гасіння пожеж та рятувальні роботи проводяться, як правило, своїми силами та засобами у взаємодії з сусідніми частинами і підрозділами. За необхідності, за вказівкою командувача (командира), можуть виділятися додаткові сили та засоби.

2.Організація технічного забезпечення військ (сил) під час перегрупування
2.1. Загальні положення
Основною метою технічного забезпечення перегрупування військ є підтримання їх готовності до виконання завдань як у ході перегрупування, так і при прибутті цих військ у призначений район або на вказаний рубіж.
До основних заходів технічного забезпечення перегрупування військ належать: завчасна підготовка, в технічному відношенні, запланованих смуг перегрупування (створення, розгортання в цих смугах необхідної кількості ремонтно-відновлювальних органів, баз і складів із запасами технічних засобів, ЗППМ, пунктів технічної допомоги, РЕГ тощо); підготовка озброєння та військової техніки для надійної роботи в ході перегрупування з урахуванням умов перегрупування, місцевості, пори року тощо; закінчення відновлення озброєння та військової техніки, яке вийшло з ладу, та передача озброєння та військової техніки, які не відновлюються до ремонтних органів старшого начальника; звільнення військ від залишкового майна; поповнення запасів ракет і боєприпасів, ПММ, військово-технічного майна, інших технічних засобів до встановлених розмірів; технічна і спеціальна підготовки особового складу, особливо водіїв; всебічна підготовка сил і засобів технічного забезпечення, особливо засобів евакуації, ремонту і технічного обслуговування озброєння та військової техніки; розподіл сил і засобів технічного забезпечення військ за похідними ешелонами, їх захист, охорона та оборона; управління силами і засобами технічного забезпечення під час перегрупування.
У замислі з технічного забезпечення військ (сил) при перегрупуванні визначаються: основні завдання технічного забезпечення військ та напрямок зосередження основних зусиль при підготовці і в ході перегрупування; угрупування сил і засобів технічного забезпечення у похідній побудові військ та їх розподіл по похідних ешелонах (при пересуванні своїм ходом); в яких районах, до якого часу і в якій послідовності розгорнути сили та засоби для технічного забезпечення військ в ході перегрупування; порядок поповнення технічних запасів при підготовці і в ході перегрупування; обсяг робіт з підготовки озброєння та військової техніки та організація її відновлення при перегрупуванні; організація захисту, охорони та оборони сил і засобів технічного забезпечення; організація взаємодії і управління технічним забезпеченням у ході перегрупування.
У кінцевому районі зосередження завдання технічного забезпечення військ можуть бути уточнені.
Планування технічного забезпечення військ при перегрупуванні здійснюється на весь період перегрупування.
Планування технічного забезпечення військ під час перегрупування завершується розробленням плану технічного забезпечення, основу якого складає його текстуальна оперативна частина з додатком графічної частини на карті. Складовими частинами цього плану є плани (розділи) по видах технічного забезпечення, а також інші документи.
На карті плану технічного забезпечення, у разі перегрупування військ своїм ходом, відображаються: необхідні дані про противника і свої війська; вихідні райони, смуга і маршрути перегрупування; райони відпочинку і зосередження військ; сили та засоби технічного забезпечення, які розгорнуті за планом вищого командування для забезпечення військ; розміщення частин і підрозділів технічного забезпечення Центру, своїх військ та на ступінь нижче; порядок пересування частин і підрозділів технічного забезпечення своїм ходом (склад і глибина колон, райони їх формування і маршрути руху, час проходження вихідних рубежів (пунктів) і рубежів регулювання, райони денного і нічного відпочинку, час прибуття в кінцеві райони зосередження (розгортання), швидкість руху і довжина маршруту); передбачені витрати ресурсу озброєння та військової техніки; порядок відновлення пошкоджених озброєння та військової техніки і забезпечення військ технічними засобами; райони (пункти) передачі старшому начальнику пошкоджених озброєння та військової техніки, станції (порти, пристані) завантаження її для відправлення; аеродроми матеріального забезпечення; тимчасові перевантажувальні райони; час і райони дозаправлення озброєння та військової техніки пальним; бар’єрні рубежі, а також сили і засоби технічного забезпечення, які залучаються для забезпечення військ на цих рубежах; порядок взаємодії з органами управління технічним забезпеченням об’єднань, по території (у смугах) яких здійснюється перегрупування; заходи щодо захисту, охорони та оборони частин та підрозділів технічного забезпечення; порядок управління технічним забезпеченням.
Поповнення витрат і втрат технічних засобів у ході перегрупування здійснюється щодобово в районах відпочинку і в кінцевому районі зосередження з баз і складів старшого начальника, а також з завчасно розгорнутих на маршрутах їх відділень.
При розподілі сил і засобів технічного забезпечення за маршрутами і похідними колонами (ешелонами, рейсами) враховується прогнозовані обсяги виходу з ладу озброєння та військової техніки у ході перегрупування. При цьому необхідно дотримуватися організаційної цілісності частин та підрозділів технічного забезпечення й зберігати їх здатність автономно забезпечувати війська, з якими вони здійснюють перегрупування.
Частини та підрозділи технічного забезпечення при перегрупуванні військ своїм ходом розподіляються на всю глибину за ешелонами (колонами) військ, що забезпечуються.
Відстань між частинами технічного забезпечення, в залежності від умов пересування, може бути до 5 км, між підрозділами (батальйонами) технічного забезпечення – до 3 км, між машинами – 25-50 м і більше.
Розміщення частин та підрозділів технічного забезпечення на привалах і в районах відпочинку здійснюється розосереджено зі збереженням прийнятої побудови їх похідних колон.
До початку перегрупування військ своїм ходом на озброєнні та військовій техніці проводиться необхідне технічне обслуговування та інші роботи, потреба в яких визначається технічним станом озброєння та військової техніки, умовами її експлуатації та часом року. Воно повинно забезпечити надійну експлуатацію озброєння та військової техніки в ході перегрупування та при виконанні військами подальших бойових завдань.
Поповнення запасів технічних засобів до встановлених норм здійснюється з баз і складів старшого начальника, до яких війська були прикріплені на забезпечення ще в мирний час. Перевезення військових запасів технічних засобів здійснюється бойовими та транспортними засобами з’єднань і частин, оперативні (корпусні) запаси – транспортними засобами старшого начальника (корпусу).
За деякими номенклатурами технічних засобів можуть створюватися додаткові запаси.
Додаткові запаси ракет і боєприпасів, при цьому, переважно не створюються. Однак виняток можуть становити запаси ЗКР і боєприпасів до зенітної артилерії та стрілецької зброї, що можуть створюватися в розмірах, які забезпечують їх розміщення на бойових і транспортних засобах. Створення додаткових запасів боєприпасів може здійснюватися в передових загонах, авангардах та частинах (підрозділах), призначених для дій у першому ешелоні, а також у передбаченні вступу їх у бій під час маршу. В окремих випадках їм можуть виділятися необхідні транспортні засоби з частин (підрозділів) матеріального забезпечення.
Під час перегрупування військ на привалах здійснюється контрольний огляд озброєння та військової техніки, дозаправлення її пально-мастильними матеріалами. Після кожного добового переходу в районах відпочинку на озброєнні та військовій техніці проводяться технічне обслуговування в обсязі щоденного технічного обслуговування дозаправлення машин пальним, поповнення запасів технічних засобів.
Озброєння та військова техніка, що вийшла з ладу в ході маршу, евакуюються силами військ і евакозасобами АК в ремонтно-відновлювальні органи старшого начальника, які завчасно розгортаються в районах відпочинку, а іноді і на маршрутах висування військ поблизу залізничних станцій та підприємств місцевої промисловості.
Безпосереднє управління технічним забезпеченням військ при перегрупуванні здійснюється з ОТКП сил підтримки Збройних Сил України, ЦУМтЗ ОУВ (ПУЛ АК).
Для управління силами та засобами технічного забезпечення до початку перегрупування використовуються, як правило, дротові і рухомі засоби зв’язку, а також діючий радіозв’язок АК.
У ході перегрупування управління технічним забезпеченням здійснюється каналами зв’язку військ, що розташовані на території, де проводиться перегрупування, і державної мережі зв’язку.
Угруповання сил і засобів технічного забезпечення при перегрупуванні АК своїм ходом включає: передовий ешелон технічного забезпечення; угруповання сил і засобів технічного забезпечення, які входять до складу першого похідного ешелону; угруповання сил і засобів технічного забезпечення, які входять до складу другого і третього (наступних) похідних ешелонів.
Передовий ешелон технічного забезпечення, як правило, входить до складу передового ешелону (ешелону забезпечення) АК і призначається для відновлення озброєння та військової техніки з’єднань (підрозділів), які висуваються, забезпечення їх боєприпасами, ПММ, військово-технічним майном, іншими технічними засобами в районах відпочинку, на маршрутах висування і в кінцевому районі зосередження.
До складу передового ешелону технічного забезпечення АК можуть входити частина сил та засобів ремонтно-відновлювального батальйону АК з частиною запасів боєприпасів та інших технічних засобів.
Угруповання сил і засобів технічного забезпечення, яке входить до складу першого похідного ешелону АК, переважно включає ракетно-технічні частини та підрозділи, основну частину ремонтно-відновлювального органу АК .
Сили і засоби ремонтно-відновлювального органу АК, які входять до складу цього угруповання, до вирішення завдань технічного забезпечення військ, які висуваються, як правило, не залучаються. За необхідності, частина ремонтно-відновлювальних засобів, а також запасів ракет і боєприпасів можуть виділятися для підсилення з’єднань першого ешелону і здійснювати марш у складі їх похідних колон.
Склад сил і засобів технічного забезпечення армійського корпусу, порядок розподілення їх в похідному ешелоні і визначення місць прямування повинні відповідати побудові АК при уведенні його в битву.
Угруповання сил і засобів технічного забезпечення, яке входить до складу другого і третього похідних ешелонів АК, включає сили та засоби технічного забезпечення для забезпечення другого ешелону АК, у тому числі решту сил та засобів ремонтно-відновлювального органу корпусу, а також придані підрозділи і частини технічного забезпечення старшого начальника, частину корпусних запасів технічних засобів.
У ході перегрупування спеціалізовані ремонтно-відновлювальні органи (якщо вони є) до вирішення завдань технічного забезпечення переважно не залучаються.
Для відновлення озброєння та військової техніки в районах масового виходу їх з ладу і вирішення інших завдань, що раптово виникають, може бути створений резерв сил і засобів технічного забезпечення, в який можуть виділятися відділення ремонтно-відновлювального органу АК, а також необхідні запаси технічних засобів.
Для забезпечення військ при подоланні ними бар’єрних рубежів (великих водних перешкод, гірських перевалів, дефіле тощо) створюються РяЕГ та евакуаційні групи, які заздалегідь висуваються в призначені пункти. Склад цих груп та завдання визначаються характером бар’єрного рубежу. Найбільш важливі в стратегічному та оперативному відношенні бар’єрні рубежі, подолання яких є важким, забезпечуються засобами старшого начальника.
Для відновлення несправних (пошкоджених) зразків ОВТ на маршрутах руху, зосередження їх у районах відпочинку (кінцевих районах зосередження), евакуації на станції (порти) навантаження створюються технічні замикання передового та похідних ешелонів, до складу яких виділяються частина ремонтних і евакуаційних сил та засобів ремонтно-відновлювального органу АК, автотранспорт із запасами технічних засобів. Частина евакозасобів (особливо великовантажних) може висилатися на маршрути висування заздалегідь із загоном забезпечення руху бригад або додаватися бригадам.
Замикання передового ешелону (ешелону забезпечення) і кожного похідного ешелону створюються на всіх маршрутах. При цьому кожний маршрут забезпечується, як правило, за рахунок сил та засобів технічного забезпечення одного рівня підпорядкування.
2.2. Технічне забезпечення військ (сил) при перевезенні залізничним, повітряним, морським та річковим транспортом
Якщо перегрупування військ здійснюється на відстань більше 500 км, перевага надається не висуванню їх своїм ходом, а залізницею, повітряним, морським або річковим транспортом, а також комбінованим способом, що дозволяє значно зберегти моторесурси ОВТ та фізичний стан особового складу. Ці ж способи перегрупувань військ можуть використовуватися також в районах зі слаборозвинутою мережею ґрунтових і шосейних доріг, а також у період бездоріжжя і зимою при снігових заметах, причому на меншій відстані перегрупування військ.
У всіх випадках необхідна узгодженість дій при одночасному або послідовному використанні різних способів перегрупування військ.
Організація технічного забезпечення військ (сил) при перевезенні їх залізничним, повітряним, морським та річковим транспортом здійснюється на основі вказівок Генерального штабу Збройних Сил України, командувача (командира) ОУВ (АК) і замислу начальника органу управління технічного забезпечення в тісній взаємодії з органами військових сполучень (ВІСП).
У замислі на технічне забезпечення визначається: частини та підрозділи технічного забезпечення, запаси ракет, боєприпасів, ПММ, військово-технічного майна, інших технічних засобів, які підлягають перевезенню; розподіл їх відповідно до розрахунків за військовими ешелонами, літаками (вертольотами), транспортами (конвоями); райони зосередження частин та підрозділів технічного забезпечення після вивантаження і маршрути виходу до них; порядок технічного забезпечення військ (сил) при їх підготовці до перевезення; порядок технічного забезпечення військ (сил) при переході від перевезення до пересування своїм ходом (маршем).
Залізничним, морським і річковим транспортом можуть перевозитися частини та підрозділи технічного забезпечення в повному складі або тільки їх важка техніка (техніка з малим запасом ресурсу й низькими маршовими швидкостями, технологічне обладнання тощо), а також оперативні запаси ракет, боєприпасів, військово-технічного майна, інших технічних засобів, які не перевозяться автомобільним транспортом.
Перевезення повітряним транспортом військ (сил), сил і засобів технічного забезпечення може застосовуватися для їх термінового перекидання з глибини країни в район збройного конфлікту, з однієї операційної зони в іншу. В окремих випадках ці перевезення можуть проводитися і на більш короткі відстані.
З метою підтримання здатності до виконання завдань частинами та підрозділами технічного забезпечення при перевезеннях і своєчасного зосередження їх у призначених районах необхідно суворо виконувати встановлену черговість їх відправлення; здійснювати завантаження зі збереженням, по можливості, організаційної цілісності частин і підрозділів із установленими запасами ракет, боєприпасів та інших технічних засобів; здійснювати завантаження і відправлення частин та підрозділів у короткі терміни.
Відновлення ОВТ, що вийшли з ладу, при висуванні військ (сил) до станцій (аеродромів, портів) завантаження, а також технічне забезпечення завантаження здійснюються, як правило, ремонтними й евакуаційними засобами цих військ (сил) і засобами начальника, за планом якого проводиться перегрупування (перевезення). У районах завантаження для вирішення завдань технічного забезпечення можуть залучатися ремонтно-відновлювальні органи військ, що відправляються за останнім ешелоном (рейсом).
Завантаження ОВТ, запасів ракет, боєприпасів, ПММ, військово-технічного майна, інших технічних засобів у літаки (вертольоти), морські судна та їх вивантаження здійснюються під керівництвом командирів екіпажів літаків (вертольотів) і морських суден.
Управління технічним забезпеченням військ (сил), частинами та підрозділами технічного забезпечення при їх перевезеннях залізничним транспортом начальника органу управління технічного забезпечення здійснюється через оперативні групи органу управління технічним забезпеченням, що направляються (у складі оперативних груп штабів ОУВ (АК) у райони завантаження і вивантаження військ (сил), на найважливіші рубежі й у вузлові пункти, а також через органи військових сполучень.
ЦУМтЗ (ПУЛ) ОУВ (АК) перевозиться в призначений район, як правило, одним ешелоном. Після відправлення Центру (пункту) управління технічним забезпеченням у районах завантаження залишаються оперативні групи управління технічного забезпечення об`єднання, які керують завантаженням і відправленням частин та підрозділів технічного забезпечення, оперативних запасів ракет, боєприпасів, ПММ, військово-технічного майна, інших технічних засобів. У райони зосередження ці групи перевозяться останнім ешелоном технічного забезпечення.
Органи військових сполучень повинні постійно знати транспортну обстановку на повітряних (морських) комунікаціях, місце знаходження повітряних (морських) суден із військами (силами), силами і засобами технічного забезпечення, які перевозяться, та доповідати про це в штаб об’єднання.

_________________
... Да я так, при штабе... Писарем отсиделся...


Догори
 Профіль E-mail  
 
 Тема повідомлення: Re: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 03 травня 2010, 16:13 
Офлайн

З нами з: 09 березня 2009, 15:16
Повідомлення: 214
Бізон, велика подяка Вам за наданий матеріал!
Буду доопрацьовувати!)


Догори
 Профіль E-mail  
 
 Тема повідомлення: Re: Боєпостачання підрозділів в ході бою.
ПовідомленняДодано: 03 серпня 2013, 15:59 
Офлайн
Аватар користувача

З нами з: 28 вересня 2011, 18:35
Повідомлення: 2742
Звідки: Україна 3.0
Управление тылом российского контингента в зонах грузино-осетинского и грузино-абхазского конфликтов
http://bmpd.livejournal.com/582935.html

_________________
Рашизм
https://www.youtube.com/watch?v=xq7EA8U ... 2z89QqDCNg


Догори
 Профіль E-mail  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 16 повідомлень ]  На сторінку 1, 2  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Український переклад © 2005-2007 Українська підтримка phpBB

 Яндекс.Метрика   Ranker