Космічні проекти: Алкантара проти Куру

Стартові майданчики європейського космічного агентства і українсько-бразильского проекту конкуруватимуть в окремих сегментах пускових послуг. Одразу два нових космодроми можуть з’явитися наступного року в Південній півкулі. У Французькій Гвіані завершується будівництво космодрому Куру під пуски російської ракети-носія (РН) “Союз-СТ”, а Україна спільно з Бразилією планує почати експлуатацію ракетно-космічного комплексу (РКК) “Циклон-4” на космодромі Алкантара. Тож на ринку пускових послуг українські розробники ризикують почати конкурувати самі з собою, оскільки на космодромі Куру наступного року планується розпочати запуски РН “Вега”, в розробці якої бере участь ДКБ “Південне”.

РН Vega, за даними ЕКА, виводитиме на орбіту супутники вагою від 300 до 2000 кг або здійснюватиме кластерні пуски міні-супутників. Європа схвалила розробку ракети в 1998 р., а 2000-го затвердила бюджет програми. Роботи велися не надто успішно доки у 2004 р. до проекту не підключилися українські ракетобудівники. Вони змогли забезпечити розробку і виробництво двигуна четвертого ступеня РН, який дозволяє досягти потрібної точності при виведенні космічного апарата на орбіту. Загалом на розробку РН витрачено 335 млн євро, 65% цієї суми забезпечило космічне агентство Італії, оскільки розробку Vega веде італійська фірма Avio SpA.

Наразі Україна підготувала замовникам льотну модель двигуна РН Vega. Як повідомив головний конструктор КБ ДКБ “Південне” Володимир Шнякін, також тривають переговори щодо поставок замовнику перших серійних двигунів з 10 запланованих. Перший запуск ракети з європейського космодрому Куру у французькій Гвіані, згідно з останньою інформацією представників EKA, заявлено на 2010 рік. На цей час також запланований перший запуск “Союз-СТ” і початок експлуатації бразильскої Алкантари.

Тож у регіоні можуть з’явитися дві конкуруючі структури: європейсько-російський альянс і українсько-бразильське СП “Алкантара-Циклон-Спейс”. З одного боку, серед уже заявлених носіїв немає прямих конкурентів. З другого – їхні можливості в деяких випадках співпадають, що неминуче призведе до конкуренції на окремих сегментах пускових послуг: запуск метеосупутників, супутників дистанційного зондування Землі, інших космічних апаратів з невеликою масою.

Проект створення ракетно-космічного комплексу в Бразилії незабаром буде завершений. Українська сторона планує здійснити перший пуск з нового майданчика наприкінці 2010 року. Для реалізації проекту 2006 року Україна і Бразилія створили СП “Алкантара-Циклон-Спейс” з рівною пайовою участю. Угоду щодо проекту було укладено ще раніше – у 2003 році. Відтоді час першого пуску плавно переносився з 2007 на подальші роки. Багато часу пішло на боротьбу з прихованою протидією російських чиновників, які намагалися не допустити існування майданчика поблизу стартового комплексу РН “Союз-СТ” на космодромі Куру у Французькій Гвіані (проект “Союз на Куру” реалізовується на підставі міжурядової угоди між Росією і Францією, підписаної в листопаді 2003 року). Після заборони на поставку російської апаратури для наземного комплексу в Бразилію виявилося, що майданчик, виділений спочатку під РКК “Циклон-4”, буде переданий під інші проекти, а СП доведеться освоювати натуральні джунглі. При цьому поля падіння ступенів ракет припадали на території, заселені аборигенами: про суму компенсації сторонам домовитися не вдалося.

Тепер майданчик повернули, але з часом витрати на будівництво істотно зросли. Спочатку планувалося, що створення наземної частини РКК коштуватиме 150 млн дол. Нині ці витрати оцінюються у 260 млн. При цьому, за даними джерел у ракетно-космічному комплексі України, бразильську сторону спробують переконати отримати кредит на цю частину проекту. Тим паче, що за схемою розподілення робіт українська сторона забезпечує розробку ракети, а бразильська – майданчик для її пуску. Для цього потрібне лише політичне рішення, оскільки проект будівництва вже готовий. І від дотримання термінів зараз залежить поява стартового майданчика майбутньої ракети. Як стало відомо, на засіданні ради директорів українсько-бразильського СП “Алкантара-Циклон-Спейс” порушуватиметься питання про залучення кредитних коштів для будівництва наземного комплексу ракети-носія “Циклон-4” на бразильському космодромі Алкантара. Джерела також зазначають, що витрати на будівництво не такі вже й великі. Для порівняння: вартість такого ж проекту на Куру оцінюється у 500 млн євро. До речі, наразі проект “Союз на Куру” випереджає “Циклон-4” за темпами будівництва наземного комплексу. Але загалом терміни завершення цих конкурентних проектів приблизно однакові. Російська сторона згідно з цим проектом вже повідомила про перенесення першого старту з 2009 р. на червень 2010 року. Українські експерти визнають, що заявлений на кінець 2010 р. перший запуск теж, найімовірніше, зміститься. Але жоден великий проект без перенесення первинних термінів ще, на жаль, не обійшовся.

Примітно, що проекти-конкуренти реалізовуються за схожою схемою: українська і російська сторона забезпечують проект носіями, а бразильська і французька, відповідно, – стартовим майданчиком на екваторі. Привабливість майданчиків, розташованих поблизу екватора, пояснюється можливістю на 30-40% збільшити масу корисного навантаження носія при виведенні на орбіту. При цьому носії “Союз-СТ” і “Циклон-4” будуть “розведені” по різних ринкових нішах. Максимальна маса корисного навантаження української ракети становить 5,5 т, тоді як у російської планується до 8 т. За ринковою нішою – запуск телекомунікаційних супутників – “СОЮЗ-СТ” буде радше конкурентом “Морському старту”. А проект “Циклон-4” розрахований на зміцнення позицій українського ракетобудування на ринку країн Латинської Америки за рахунок запуску дешевших космічних апаратів різного призначення в інтересах країн континенту.

Протистояння Куру і Алкантари може вирішитися “безкровно”: вища вартість стартових послуг ЕКА порівняно з українсько-бразильським тандемом може стати основною перевагою поряд зі збереженням темпів реалізації нашого проекту. Проте повністю усунути конкурентну складову навряд чи вдасться. Безпосередню конкуренцію РН Vega обов’язково становитиме легка РН “Маяк”, розробку якої веде ДКБ “Південне”. Національне космічне агентство України нині шукає стартовий майданчик для носія і, можливо, вибере Алкантару для розширення спектра надання послуг.

Конкуруючі структури обов’язково зіткнуться в боротьбі за ринок. Вирішальними чинниками буде лише швидкість появи і, відповідно, першість на ринку, а також гнучка цінова політика і залучення нових партнерів на континенті.

Наталія ПЕЧОРІНА Київ

Газета “Народна Армія” 2009.11.27