Мій перший пост про першу поїздку в АТО 2 роки тому

Страшно?- Ні! Більше боїшся добре доїхати до пункту призначення, щоб довезти все хлопцям. А далі будь що буде, народженого потонути машина не зіб’є.
Блокпост блокпосту рознь. Міліція, навіть може собі дозволити нікого не перевірити, військові ж не пропустять поки не перевірять кожен куточок. Радіють коли ти їм посміхаєшся, а подарованому прапору радіють, як дівчата квітам))


Прикордонні села дуже страшні, бідні. Хата вже в землю вгрузла, але на даху стерчить тарілка, “як же те стерво правду знатиме, треба ж #Россия24 и иже с ними смотреть”. Біля школи урочиста лінійка до 9 травня, всі з прапорами України, але з вуст ведучої звучить #дедывоевали #незабудемнепростим… Все, що нагадує рідну землю, то це зупинки розмальовані синьо – жовтим, подекуди з нашаруванням матюків і зізнань в коханні. І від усього цього не знаєш, яке відчуття в тобі перемагає страху за країну чи відрази. Але переживемо, поборемо. Чому? Навіщо нам здалися ці землі? Та все просто, за цей рік землі східої України наскрізь просякли кров’ю наших хлопців. Тих людей, до яких ти приїздиш туди, на Схід, а вони як діти тобі радіють. – “Всі все отримали, тепер на чай, бігом! Ми вас так довго чекали. Може ви залишитеся? Ми зараз швиденько шашлик приготуємо”. І кожен підходить до тебе, бере за руку і дякує за приціл, глушник, та навіть за прапор… – “Дякую, Вам дівчатка, ви для нас все робите, аби ми тільки воювали”. А ти їм крізь сльози, -” рідненькі, вірите, ліпше б ми з вами на побачення бігали, а не приціли возили”
І від того так гірко стає коли ти розумієш, що ти за декілька десятків кілометрів від лінії вогню, а поруч рота найкращих, найсильніших, рідних – захисників твоєї держави. І тоді розумієш, що не дарма ти все покинула заради них, бо ми за одне, ми разом, всією країною.

П.С. до чого тут ці хмарки? Коли ми під’їжджали до Донецької області, то нас зустрічала така картина. Це найкрасивіші хмарки, які ми бачили в житті. Вони були дуже низько і неперевершено красиві! Ніби в ЗД, як сказав Тарас)) Таке бездоганне небо може бути тільки в #Україні

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Ніколаєнко Катерина

0
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 24-02-2017

Поширити:
Авторизація
*
*
Генерація паролю