Морський рубіж корейської кризи.

Два тижні тому уся світова спільнота дуже прискіпливо пильнувала за кризою, що неочікувано розгорнулася навколо Північної Кореї. Тоталітарний режим в Пхеньяні запланував провести ядерні чергові ядерні випробування на честь місцевого свята, котре полягає в святкуванні 105-ого Дня народження Кім Ір Сена – першого лідера КНДР. Інформація по намірах Пхеньяну одразу стала відома військово-політичному керівництву США, котре з початку конфлікту на Корейському півострові виступає гарантом безпеки і є союзником Південної Кореї в боротьбі с КНДР.

Реакція офіційного Білого дому не змусила себе чекати – США відравило до кризової зони свою авіоносну ударну групу на чолі з авіаносцем Carl Vinson, і пригрозило застосувати зброю, в разі якщо Пхеньян не відмовиться від проведення випробувань. У відповідь Білий дом отримав чергову погрозу застосувати ядерну зброю у разі чого.

USS Carl Vinson (CVN-70) у Аравійському морі, 21 січня 2012 р.
SS Carl Vinson (CVN-70) у Аравійському морі, 21 січня 2012 р.

Виходячи з обстановки, коли морський компонент ЗС Сполучених Штатів, в разі можливого переведення кризи в гарячу фазу зможе контролювати, чи принаймні поставити під удар значну, чи майже всю території КНДР , не можна не припустити, що командування Корейської народної армії буде намагатися завадити діям США на морі та з моря. Для цього Пхеньян має досить великі за чисельністю, проте сумнівні за своїми бойовими можливостями сили.Про ці сили, ми зараз і поговоримо.

Військово-морські сили КНДР – один з основних родів військ Корейської народної армії. Організаційно, ВМС, враховуючи фізико-географічні особливості розташування КНДР поділяються на 2 флоти: Західний і Східний флот, котрі за приблизними оцінками Корейської розвідки мають особовий склад чисельністю у 148 тисяч осіб (данні на 1999 рік), корабельна компонента яких не має можливості діяти сумісно один з одним. Дуже цікавим аспектом в структурі ВМС є те, що флот не має в своєму підпорядкуванні ні морської авіації, ні морської піхоти як такої. Тобто усі операції з десантування або операції з повітря знаходяться в завідуванні командувань ССО та ВПС, що може викликати певні складнощі в координації в процесі ведення реальних бойових дій.

Інфраструктура флоту дуже має дуже розгалужену систему, з декількома основними військово-морськими базами передовими базами та великою кількістю пунктів маневреного базування. Уся ця система сформована так, що більша частина корабельного складу підтягнута до демілітаризованої зони, з метою якнайшвидшого введення в бій і створення стратегічної переваги над ворогом. В реальності ж, основні завдання флоту значно скоротилися, через значну деградацію матеріальної частини і за об’єктивними факторами не може оперувати в зоні, не більшій за 50 морських миль від свого узбережжя.

 

Фрегат “Нампу” ВМС КНДР

 

На сьогоднішній момент основним ядром, котре може нести найбільш реальну загрозу в прямому морському бою – це приблизно 5 фрегатів з встанвленою ракетною зброєю на борту, серед яких виділити треба 1 експерементальний фрегат катамаранного типу Сохо і 2 нових фрегати проекту Нампу, котрі побудовані за північнокорейським баченням технолої зменшення ЕПР (технологія Стелс), проте західні фахівці сходятся на тому, що Пхеньян не володіє цими можливостями і грає на публіку. Решта з фрегатів являє собою прибульців з середини минулого сторіччя, хоч і модернізованих власними силами.

Хоч і катерів у КНДР за оцінками розвідників близько 400, з них ракетними є від 30 до 40 одиниць, більшість з яких є радянським, або корейськими/китайськими копіями радянських ракетних катерів основних старих проектів Комар та більш “нового” Оса, озброєних радянськими ПКР П-15 Терміт. З початку цього сторіччя КНДР намагається активно наздоганяти світовий військовий прогрес, і до строю стають нові ракетні катери Сарівон, головною особливістю яких є встановлення нових протикорабельних ракет що є приблизною або повною копією радянських ракет X-35 з максимальною дальністю до 130 км.

Пхеньян також має досить великі підводні сили, що також мають в своєму складі підводні човни з балістичними ракетами. Домінуючими типами (приблизно 50) ПЧ є малі та над малі підводні човни, власного будівництва, котрі призвані вирішувати великий спектр завдань, від висадки диверсійно-розвідувальних груп до торпедних атак та мінування морських ділянок. Ефективна дальність таких човнів досить велика і складає 2,800 кілометрів. Середні ПЧ представлені радянсько/китайськими човнами проекту 633, середній вік яких коливається від 40 років. Ракетні ПЧ присутні двох проектів:власного будівництва (проект Сінпу) і радянськими проекту 629 “Віскі” куплені в Китаї та переробленими під власні ракети Пакугсон-1 (Поляріс) з дальністю від 1000 до 3000 кілометрів (точні цифри не відомі), на сьогодні, вважається що це одна з найменших балістичних ракет морського базування.  Підводні човни проекту Сінпу – це спроба Пхеньяну вирішувати проблему з носіями балістичних ракет, на заміну старим радянським ПЧ пр.629, ресурс котрих вже ставить під сумнів їх бойові можливості. За даними південнокорейської розвідки та виходячи з розмірів та обрисів корпусу, Сінпу розроблявся з оглядом на югославські проекти підводних човнів “Сава” та “Херой”. Маючи 65 метрів в довжину та 6-7 метрів в ширину, можна припустити, що Сінпу має ~ 2000 тон водотонажності та 2000 – 3000 кілометрів дальності плавання. Основним ударним озброєнням, як зазначалося, виступає комплекс з однією – двома балістичними ракетами Поляріс.

 

Підводний човен класу “Сінпу”. Інфографіка сайту http://www.hisutton.com/

 

Решта надводних сил являє собою суміш з великої кількості (~400 одиниць) торпедних, патрульних, десантних катерів та тральщиків різних проектів. Попри їхню низьку бойову цінність, ці сили не можна списувати з рахунків, оскільки деякий загальний спектр завдань вони все ж можуть виконувати. Так наприклад усьому цьому складу підсилу проводити мінування прибережних морських районів, що створить дуже сильні проблеми частинам котрі спробують проводити операції в цих зонах, що вкупі з значними силами берегової оборони, котрі включають в себе в основному берегову артилерію разом з береговими ракетними комплексами, з великою вірогідністю змусить опонентів КНДР відмовитися від проведення будь-яких десантних операцій з моря, але завадити нанесенню ударів по своїм береговим об’єктам з моря теж не вбачається можливим.

Publication author

Офлайн 7 місяців

Ломов Володимир

Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 26-02-2017

Поширити:
  • Мені також здається, що ця вся гра КНДР це звичайний блеф.

Авторизація
*
*
Генерація паролю
%d блогерам подобається це: