fbpx
Валерій Чалий: Питання “НАТО чи Росія?” відійде на другий план

Валерій Чалий: Питання “НАТО чи Росія?” відійде на другий план

Росія Україна Україна-НАТО Україна-США

Директор міжнародних програм Центру Разумкова Валерій Чалий вважає: розгортання конфлікту світового масштабу — малоймовірне. Натомість найближчим часом Україна має зосередитися на побудові конкурентоспроможної економіки. Інтерв’ю…

Після великої депресії початку 1930-х у Німеччині на демократичних виборах перемогли нацисти, а через шість років розпочалася Друга світова. Наскільки драматичним може бути вихід з теперішньої економічної кризи?

З’являться нові загрози, але насамперед економічного та фінансового характеру. Світ перетворюється на багатополярний. Піднялися Китай, Індія, Бразилія. Шукає свого місця Росія. На жаль, не оцінено належно загрозу зміни клімату на планеті та розрив між багатими та бідними країнами, який невпинно збільшується. Крім того, посилюються радикальні ісламістські настрої.

З огляду на торішні події в Грузії, чи не спровокує Росія на території колишнього СРСР конфлікт, який згодом може перерости у світовий?

Глобальний конфлікт малоймовірний. Над тим, щоб його уникнути, працює потужна мережа міжнародних організацій. А от локальні, регіональні конфлікти можливі. Таких точок найбільше в Африці. Та й наш регіон є потенційно конфліктним. Ми між двома цивілізаціями — європейською і азійською. Тут багато зіткнень інтересів. Після розвалу Радянського Союзу в нас іще не завершилися процеси визначення шляху стратегічного розвитку. Україна опинилася між західними НАТО-Євросоюзом та Шанхайською організацією співробітництва — Договором про колективну безпеку, де провідну роль відіграє Росія. Ми не зможемо бути осторонь цих блоків, бо втратимо територіальну цілісність. Треба приєднуватися до одного з них.

Але до НАТО ми не готові вступати, та й блок нас поки що не бере…

В українському законодавстві чітко визначено, що Україна належить до європейської цивілізації й повертається туди. Тож Ташкентський блок чи ШОС нам не підходять. З іншого боку, Росія не хоче відпускати Україну в НАТО і втрачати вплив. Отже, невдовзі виникне серйозна геополітична криза між НАТО та Росією. Ми до неї підходимо ослаблені, бо так і не знайшли свого місця. Відповідь на це міг би дати сильний державний механізм. Але його немає. Тож найближчими роками ми будемо в пошуках — як стати політично й економічно конкурентоспроможними. І питання — НАТО чи Росія? — тимчасово відійде на другий план. Головне зараз — не наживати собі ворогів.

З економічної точки зору конфлікти між українською та російською верхівками безглузді. Кому ж вони потрібні?

Путін назвав розпад СРСР найбільшою катастрофою ХХ століття. Росіяни не зможуть його відновити. Але йдеться про збереження східнослов’янської спільноти з інтеграційними утвореннями. Та річ у тім, що Україна і Росія обрали різні моделі розвитку. Ми за 18 років розійшлися настільки, наскільки деякі нації не розходяться століттями. Росія будує економіку й розвиток на ресурсах. Ми через їх відсутність — інакше. Значна частина слов’янського населення, на якому Росія трималася, відійшла від неї, коли Україна отримала незалежність. Росія через років 20 матиме мусульман більше, ніж християн. І цивілізаційно буде цілком іншою, великий вплив матимуть спецслужби. В Україні ми зруйнували радянські структури й побудували нові, але вони ще не стали ефективними. Громадяни Росії погоджуються на згортання свобод, бо російська влада гарантує за це мінімальний соціальний пакет — умовно кажучи, «ковбасу по 2,20». Така негласна угода діє сьогодні між російським суспільством і владою. Хоча вже зараз там проглядаються прояви соціальної напруженості. Перший сигнал — виступи у Владивостоку проти підняття мита на імпортні авто. Дедалі більшає сигналів про ксенофобські акції. У Росії зараз готують навіть спеціальні репресивні підрозділи, щоб швидко реагувати на соціальні вибухи.

Тепер подивімося на Україну. Якщо ми продемонструємо, що можна жити заможно і без сировинної економіки й авторитарної влади, то в росіян виникне резонне запитання до своїх можновладців. Отже, успішна європейська Україна — це виклик шляхові, який нині обрала Росія. Хоча в кінцевому рахунку це приведе до того, що вона мимоволі змушена буде змагатися з Україною і зближуватися з ЄС.

Проте в українців також є комплексний стереотип: перебільшені побоювання, що будь-яка співпраця з Росією призведе до поглинання України. Доки ці стереотипи існують в російському та українському суспільствах, доти між нашими країнами будуть різного роду непорозуміння. Найнебезпечніше, коли народи намагаються штучно зробити ворогами. Й росіяни, й українці не мають допустити, щоб розіграли цю карту. Зараз звернули на це увагу й у Кремлі. Зрозуміли, що антиукраїнська пропаганда може відбитися рикошетом і по них.

Скільки років треба, щоб подолати ці стереотипи?

Потрібні знакові події, які б переформатували ситуацію. Це може бути приєднання України до однієї з впливових європейських організацій: до ЄС, що менш імовірно, або до НАТО, від якого фактично залежить безпека в Європі. Тоді б ми перейшли до нової форми відносин із Росією. Але 10 наступних років у нас буде непроста ситуація. Ключовою датою стануть 2016–2017 роки, коли Україну має залишити російський Чорноморський флот. Проте остаточно вирішить проблему зміна принаймні двох поколінь. Молодь, яка сьогодні ще в школі, порозуміється між собою зовсім на іншому базисі, аніж ми — сучасні українці та росіяни.

Чого очікувати від НАТО, якщо ситуація в світі змінюється так швидко, та й в самому Альянсі теж? Війна в Грузії засвідчила: НАТО не готовий протистояти російській агресії, а тим більше приймати до своїх лав країни, які мають проблеми з Москвою.

Україна визначила, що її модель безпеки — колективна. Приєднатися до НАТО дешевше, аніж самотужки оберігати свої кордони. Але питання нашого членства нині неактуальне. Україна не готова, немає консолідованого рішення української еліти й економічного забезпечення. Проте нова тенденція — не приймати Україну до НАТО без консультацій із Росією — це виклик для самого Альянсу. Ця дискусія тільки розпочалася і буде дуже серйозною. Адже йдеться про те, щоб Росія фактично отримала право вето в Альянсі, хоча вона не є його членом. Це призведе до розпаду НАТО. Я наклав би зараз табу на порушення політиками питання членства і переніс дискусію на аналіз шляхів реагування на загрози нашій національній безпеці. Не можна сказати напевно — буде Україна членом НАТО в майбутньому чи ні. Але всіма можливостями співробітництва з Альянсом ми маємо скористатися. Попри всю критику, ця організація — найефективніша система безпеки у світі.

Джерело – Газета по-українськи

Росія Україна Україна-НАТО Україна-США