«Брат» біля воріт. ЗСУ і субвенції нардепам

Анатолій Бондарчук, Юрій Лісовський, Андрій Савчук — аналітики Громадянської мережі ОПОРА спеціально для Мілітарного.

Додаткові гроші на оборону. Чому б не відмовитися від інфраструктурної та “депутатської” субвенцій?

Наприкінці 2021 року всі головні ЗМІ світу написали про можливе вторгнення Росії до України. Військові експерти стверджують, що українській армії не вистачає багатьох видів озброєння. Водночас у 2021 році Уряд запровадив нову субвенцію — інфраструктурну — та виділив на неї 8 млрд грн. Ці кошти йдуть будівництво стадіонів, ремонт доріг та шкіл тощо. Звісно, це потрібна справа, але відкритим залишається питання пріоритетів розвитку держави в умовах потенційної військової агресії з боку другої за потенціалом армії світу . Чи потрібні гарні дороги й нові стадіони, якщо вони не захистять нас від агресора? До того ж на розвиток місцевої інфраструктури за президентства Зеленського і так виділяється більше 100 мільярдів гривень з бюджету щороку (“Велике будівництво”, Державний фонд регіонального розвитку та субвенція на соцеконом).

У 2022 році на інфраструктурну субвенцію було закладено вже 9 млрд грн. Це третина від суми (32,9 млрд), виділеної в держбюджеті на розвиток ЗСУ і, зокрема, купівлю нової техніки. У цьому тексті ми спробували оцінити, чи знадобилися б ці гроші для посилення обороноздатності країни, і обрали кілька видів озброєнь, які могли б допомогти нам зробити військовий напад дуже дорогим для потенційних агресорів.

Чому ми говоримо про загрозу російської агресії?

Україна вже майже 8 років перебуває у стані гібридної війни з Російською Федерацією. Спершу в 2014 році Росія анексувала Крим, а потім вторглася на Донбас та окупувала його частину. Росія постійно накопичує свої війська на кордоні з Україною. Востаннє така інформація з’явилася у листопаді 2021 року. Тоді світові ЗМІ поширили новину про те, що Росія зосередила на кордоні з Україною від 100 до 175 тисяч своїй військовослужбовців. Це свідчить, що Кремль може піти на повномасштабне вторгнення в України.

Такі побоювання також виникли в США та НАТО, які висловили підтримку нашій країні та закликали Росію знизити напругу і поважати територіальну цілісність України. Також західні партнери узгодили план дій у випадку російської агресії.

Можливого вторгнення не відкидає й українська влада. У грудні Президент Володимир Зеленський запевнив , що Україна готова до будь-яких сценаріїв.

Ескалація на українському кордоні стала темою розмови президентів Росії та США. 7 грудня під час онлайн-зустрічі Президент США Джо Байден закликав Володимира Путіна знизити напругу і посилити дипломатичні зусилля довкола України. Байден зазначив, що у випадку продовження ескалації на Росію чекають безпрецедентні санкції в економічній, фінансовій та військовій сферах.

17 грудня Росія висунула США та НАТО умови щодо гарантій безпеки, однією з яких є невступ України до Альянсу. На тлі російської загрози 7 січня 2022 року керівники МЗС країн НАТО провели екстрену зустріч у Брюсселі, а 10 січня відбулося засідання комісії НАТО — Україна , де Столтенберг назвав Україну “цінним і багаторічним партнером Альянсу”.

12 січня відбулося засідання Ради НАТО — Росія , де питання України було одним із головних. За її підсумками Столтенберг зазначив, що рішення про готовність України до вступу в НАТО можуть приймати лише Україна та 30 членів Альянсу. Також він ще раз закликав Росію знизити напругу та вказав, що за підсумками зустрічі і Росія, і союзники НАТО готові продовжувати діалог щодо згаданих під час зустрічі питань.

Напередодні саміту ЗМІ повідомляли , що Росія перекидає військову авіацію до нашого кордону, а вікно для можливого російського вторгнення обмежене морозними температурами і змістилося на кінець лютого.

Зважаючи на те, що загроза російського вторгнення нікуди не зникає, Україна має серйозно задуматися про посилення свого оборонного потенціалу. Звісно, український оборонний бюджет постійно зростає протягом останніх декількох років і становить більше 5% ВВП, що відповідає стандартам членів НАТО. Однак це зовсім не означає, що не потрібно шукати додаткових ресурсів, зокрема всередині країни, щоб посилити оборонний бюджет та придбати необхідну військову техніку.

На на нашу думку, одним із таких додаткових ресурсів можуть стати інфраструктурна субвенція та субвенція на соціально-економічний розвиток.

Чому?

Якщо дуже коротко, то через те, що розподіл цих коштів є непрозорим, їх використовують для політичного піару та переобрання депутатів у парламент.

Тепер трохи детальніше.

Інфраструктурна субвенція 

Це нова для України субвенція. Уряд запровадив її в 2021 році для реалізації інфраструктурних проєктів та розвитку об’єктів соціально-культурної сфери. Гроші на неї йдуть із державного бюджету “прямо на об’єкти”.

Загалом у межах цієї субвенції у минулому році профінансували 255 об’єктів середньою вартістю у 31 млн грн кожен.

Аналіз процесу розподілу субвенції продемонстрував, що абсолютно рекордну кількість коштів спрямували до Дніпропетровської області — 2 млрд 462 млн або 31% від усієї суми. До речі, Дніпропетровщина лідирує і за кількість отриманих коштів субвенцій на соцеконом у 2020 та 2021 роках.

З одного боку, це найбільша область за кількістю населення, а з іншого — регіон, де підтримка партії президента на парламентських виборах 2019 року була найпотужнішою. “Слуга народу” також здобула найбільше мандатів до Дніпропетровської обласної ради на місцевих виборах 2020 року.

Серед усіх міст та областей, які отримали інфраструктурну субвенцію, дуже виділяється Кривий Ріг, який отримав 925 млн грн — стільки ж отримали сумарно 14 областей із нижньої частини рейтингу. За ці кошти профінансували 24 об’єкти, зокрема провели реконструкцію стадіону “Металург” (350 млн грн), де свої домашні матчі буде проводити ФК “Кривбас”, відновлений у 2020 році за ініціативи Володимира Зеленського.

До цієї субвенції є питання.

Субвенція на соцеконом 

Якщо інфраструктурна субвенція є новим явищем, то субвенція на соцеконом функціонує з 2012 року. Втім, актино вона запрацювала в 2015-му. Цю субвенцію називають “депутатською”, бо саме парламентарі використовують її кошти для власного піару . В межах субвенції на один депутатський округ у середньому виділено по 30 млн грн. Звісно, що і в цьому, і в попередньому скликанні лояльні депутати отримують більше, опозиція — менше або зовсім нічого.

При цьому в своїй комунікації з виборцями депутати часто забувають або свідомо ігнорують те, що фінансування відбувається не за якісь абстрактні кошти, а за кошти платників податків.

Наприклад, якщо народний депутат відкриває дитячі майданчики, інспектує ремонт доріг чи передає принтери в школу, то будьте певні — ці об’єкти практично завжди профінансовано з коштів субвенції на соцеконом.

Загалом у 2015-2021 роках на соціально-економічну субвенцію виділили понад 22 млрд грн (у 2022 році передбачено 6 млрд грн). За ці кошти профінансували понад 40 600 об’єктів. Понад 40% із них вартували 100 тис. грн і менше. Як-не-як, ці суми підйомні для місцевих бюджетів, особливо в контексті реформи децентралізації, що сприяла підвищенню фінансової спроможності громад.

Втім, принтери, комп’ютери й велосипеди потрапляли до довгого списку об’єктів, які фінансував Кабмін і на яких так любили піаритись народні обранці. На такі речі витратили понад 690 млн грн. А це, наприклад, 27 самохідних артилерійських установок. Щоправда, без снарядів, але мінус одна спортивна арена — і це питання можна розв’язати.

Або ж інший приклад. За цей самий період у межах соцеконому понад 4 тисячі разів було скеровано кошти на будівництво дитячих та спортивних майданчиків загальною вартістю понад 800 млн грн. Звісно, ми не говоримо, що дитячі чи спортивні майданчики не потрібні. Однак купити їх цілком під силу місцевих бюджетам, та й для таких проєктів діє окрема президентська програма “Здорова країна” .

Пріоритети для війська 

Від “звідки” перейдімо до “що саме”.

У Державному бюджеті України на 2022 рік на розвиток ЗСУ закладено 32,9 млрд грн. Це витрати, які дозволяють армії розвиватися, купувати нове озброєння та військову техніку.

Одна з проблем української оборони — відсутність сучасних бойових літаків. Середній вік наших винищувачів уже перевалив за 35 років. Їх утримання стає надзвичайно складним завданням, у тому числі через те, що багато важливих компонентів виготовляються тільки в Росії. І якщо Україна не зможе купити необхідні деталі, то і літати не буде на чому. Так, за даними  FlightGlobal, які наводить Defense Express , бойовий склад винищувальної та фронтової авіації України нараховує 43 МіГ-29, 26 Су-27, 12 Су-24 та 17 Су-25 — загалом 98 одиниць.

Однак експерти вважають, що військовий потенціал України в повітрі є меншим за потужність, приміром, Румунії, яка має вдвічі менше повітряних суден. Нещодавно Румунія уклала угоду про купівлю 32 вживаних норвезьких винищувачі F-16 американського виробництва, які, хоч і виготовлені у 1980-х роках, все ж мають сучасне озброєння та можуть дати відсіч російським літакам. Як зазначає Голова правління Українського мілітарного центру Тарас Чмут , ці літаки значно потужніші, ніж усі ПС України. Вартість угоди, яку уклала Румунія, становить 13,6 млрд гривень. Вартість одного літака становить 425 млн грн. Така сума цілком підйомна для бюджету України, навіть якщо купувати 20 літаків у рік. Це, наприклад, еквівалент інфраструктурній субвенції. 

Ще одна проблема української оборонки — застарілі системи протиповітряної оборони (ППО). Для переозброєння всіх 4 полків ППО Сухопутних військ сучасними американо-норвезькими комплексами NASAM, за прикладом Литви , нашій країні потрібно 28 млрд грн, пише Тарас Чмут . Йдеться про зенітні ракетні комплекси малого (або середнього) радіусу дії, які постійно працюють на території проведення Операції об’єднаних сил по безпілотниках ворога. Це суттєва сума, яка дорівнює коштам, виділених на субвенцію на соцеконом з 2015 року. Якщо від неї відмовитися, то за декілька років можна суттєво “прокачати” нашу ППО.

Крім повітря, загроза може прийти з моря. Зараз Україна не має своїх протикорабельних ракет, а ракетний комплекс “Нептун” очікується лиш весною 2022 року. Чи можна було б купити якісь із доступних розробок? Звісно. Мілітарний центр наводить угоду Естонії для купівлі, ймовірно, однієї батареї сучасних ізраїльських ракет Gabriel (дальність від 200 кілометрів) вартістю 1,5 млрд грн.

Ще одна важлива річ — самохідні артилерійські установки (САУ). Це своєрідні гармати, які можуть самі приїжджати на позицію, стріляти на 25 і більше кілометрів й швидко звідти відходити. Як пам’ятаємо, в 2014-2015 роках такі радянські машини були дуже ефективними. В 2020 році Україна замовила 26 САУ “Dana M2” чеського виробництва і 5200 снарядів до них на загальну суму 40 млн доларів , тобто 1,1 млрд грн. Орієнтовна вартість однієї САУ — 900 тис. доларів. Якщо перевести цю суму в гривні, вийде майже 25 млн. Вартість одного снаряду — 2700 євро або 84 тис. грн. Військові експерти вважають , що у випадку російської агресії Україні потрібно щонайменше ще 300 САУ — додатково до тих 300, які вже є у нас на озброєнні.

Інше чутливе питання — це розбудова флоту. У 2021 році Україна отримала від Великої Британії в кредит 1,25 млрд фунтів на побудову восьми ракетних катерів. Це 5,8 млрд грн за один катер. Вони будуть озброєні протикорабельними ракетами та захищатимуть наші прибережні води.

Замість висновків

У цьому матеріалі ми не стверджуємо, що не потрібно оновлювати інфраструктуру, будувати школи, завозити в лікарні нове обладнання. Однак усі ми розуміємо, що військова техніка, яка боронить рубежі нашої держави, — це зовсім “не те” для піару народного депутата, який тут і зараз на камеру дарує школі принтер.

Звісно, цих коштів не вистачить, щоб розв’язати всі проблеми обороноздатності нашої країни, але для її підвищення вони точно не будуть зайвими. Особливо в такий неспокійний період.