Вуглегірський рахунок 13-го батальйону: початок операції під Дебальцевим

Восени 2014 року 13-й батальйон територіальної оборони «Чернігів-1» був переформатований в 13-й окремий мотопіхотний батальйон, що увійшов до складу 1-ї гвардійської окремої танкової бригади. На озброєння батальйону надійшло важке озброєння – 120-мм міномети, три танки, додаткова кількість БРДМ-2.

Про якість бронетехніки згадував командир роти Сергій Великохатній (ми про нього вже писали в одному зі своїх матеріалів): «У Гончарівську батальйон отримав від 1-ї танкової бригади три Т-64 для танкового взводу. Вони в навчальному центрі відслужили років по 20-30. Стояли в парку, виведені за штат, поки наші танкісти не обрали з них найменш убиті. Самі ж танкісти їх і привели до тями абияк, за допомогою волонтерів. і навіть на полігоні з них абияк стрельнули. Першу атаку на Вуглегірськ 29 січня успішно відбили саме з допомогою танка. Якби в нього гармату не заклинило, відбили б і другу».

До 700 осіб зросла і штатна кількість військовослужбовців. Під час третьої хвилі мобілізації в батальйон прийшло багато військовослужбовців із Черкаської області. Після необхідного бойового злагодження на полігоні в Гончарівську 12 і 13 січня 2015 року двома ешелонами батальйон вирушив із Чернігова до Ізюма Харківської області. А звідти – маршем до Артемівського району Донецької області, до селища Луганське. Тут командування сектора визначило зону відповідальності батальйону – міста Дебальцеве та Вуглегірськ.

19 січня підрозділи 13-го ОМПБ зайняли певні позиції на блок-постах й опорних пунктах. Уже наступного дня противник почав регулярні обстріли, причому з кожним днем інтенсивність ворожого вогню тільки зростала. Бійці батальйону стали першими, хто прийняв на себе удар ворожого угруповання під час Дебальцевської операції. Це сталося в період із 29 по 31 січня у Вуглегірську.

Тут за два дні боїв загинуло 11 військовослужбовців першої мотопіхотної роти. Ворожі втрати були величезними – окупанти позбулися щонайменше восьми одиниць бронетехніки (підтверджено 5 танків і три бронемашини), втрати ворожої живої сили обчислюються десятками.

Далі було Дебальцеве і вихід у надскладних умовах напівоточення. 17 лютого після отримання наказу почалося виведення особового складу 13 ОМПБ з опорних пунктів на околицях Дебальцевого. Перед цім військовослужбовці витримали бій з кадровими російськими спецпідрозділами, які атакували штаб сектора. Ворог був відкинутий, що забезпечило додатковий час для евакуації підрозділів ЗСУ з оточеного міста.

18 лютого батальйон у повному складі завершив вихід із Дебальцевського виступу і отримав наказ розміститися в одній з військових частин на території Артемівська (нині – Бахмут).

За два дні боїв у Дебальцевому та прориву загинули 5 військовослужбовців 13 ОМПБ. Загалом за місяць виконання бойових завдань у районі Дебальцевого, з 18 січня по 19 лютого 2015 року, батальйон втратив 19 осіб загиблими: 11 – у Вуглегірську, шість – на околицях Дебальцевого, один військовослужбовець загинув у базовому таборі, ще один – на опорному пункті «Павло-13». Були поранені 116 бійців, один боєць досі вважається зниклим безвісти. Крім того, були втрачені 35 одиниць техніки, зокрема всі танки.

Новим місцем дислокації підрозділу стало село Зайцеве Артемівського району. У вересні 2015 року підрозділ був виведений із Донецької області до Харківської. Таким чином, друге відрядження на фронт 13-го чернігівського батальйону тривало вісім місяців.

Publication author

Офлайн 4 місяці

Жирохов Михайло

3
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 12-03-2017

Інформація принесла користь?:

0 votes, 0 avg. rating

Поширити:
  • Житель Юга

    Интересен боевой путь и судьба бойцов территориальных батальйонов, сформированных в первые месяцы войны. Понятно, что легковооруженные стрелковые подразделения предназначались для охраны территорий своих областей в тылу (потому и называются территориальными), охраны объектов, дорог, поддержания режима военного положения и т.п., а вовсе не готовы были к позиционным боям против танков, БМП и ударов артилерии противника по ним. Таким образом наше верховное командование допустило грубый тактический просчет (причем весьма сознательно) и неоправданные жертвы – на их совести. Теперь эти батальйоны стали мотопехотными в составе механизированных и мотопехотных бригад. Интересно, изменилось что-нибудь в оснащении и вооружении этих батальйонов?. Кто знает, ветераны кто служил там – пишите!

Авторизація
*
*
Генерація паролю