«Зелені чоловічки» в Болгарії.

( рубрика «про противника»)

В українських ЗМІ часто можна почути думку «експертів» , або звичайних громадян, про ніби то  унікальний досвід України, що першою в світі стала об’єктом гібридної війни. Насправді, це не так.

Ті методи воєнної агресії, які тепер прийнято називати гібридними, використовуються  військовими та спецслужбами  вже багато сторічь.

Наш ворог Росія, має чи не найбільший досвід такої агресії. Досліджуючи військову історію Росії, можна побачити, що ті методи гібридної війни, які вона використовувала для захоплення Криму та частини Донбасу,  Радянський Союз використовував вже давно.

«Октябрь 1949 года… Болгарский порт Варна… Под покровом ночи с борта советского морского круизного лайнера “Россия” сходят несколько сотен пассажиров с огромным и чемоданами в руках и… растворяются в темноте.»  – так починається розповідь про операцію військ МДБ (міністерства державної безпеки) в столиці комуністичної Болгарії. Яка була опублікована в російському журналі «Братишка» ( випуск серпень 2007)* під назвою «БОЛГАРСКАЯ ОСЕНЬ 1949-го….».

В статті розповідаєтеся про підготовку та участь зведеного підрозділу дивізії внутрішніх військ ім. Дзержинського, в операцій по  утриманню влади прорадянським урядом Болгарії.

Автор приводить архівний витяг з формуляру 2-го мотострілецького полку дивізії Дзержинського:

«С 18 октября 1949 г. по 14 января 1950 г. личный состав полка в количестве 668 чел. солдат, сержантов и офицеров под командованием комполка И.И. Каменева находился в командировке по выполнению правительственного задания».

Це були саме ті радянські солдати, які під виглядом «мирних туристів» прибули в Болгарію на круїзному кораблі «Россия».

Дивізія імені Дзержинського доволі відоме в Росії військове з’єднання.  Ця частина стала одним з перших бойових підрозділів ВЧК (всероссийской чрезвычайной комиссии),  прородича МДБ/КДБ.

Ця дивізія створювалась для внутрішньої боротьби в молодій країні рад. В її функції входила охорона радянського керівництва та боротьба з контрреволюцією. В наш час ОДОН – «отдельная дивизия особого назначения им. Дзержинского»  продовжила своє існування у складі Федеральної служби військ Національної гвардії Росії. Де виконує ті ж самі функції – готується до подавлення «кольорових революцій».

«Відрядження»  в Болгарію почалось в жовтні 1949 року.

«Весь личный состав, отобранный для выполнения спецзадания, следовало переодеть в гражданскую одежду и подстричь под полубокс. Также последовал довольно странный для военного человека запрет на обращение по воинским званиям: солдаты и сержанты должны называть друг друга только по имени, офицеры общались между собой по имени и отчеству, а к старшим по званию только так — “товарищ Иванов” или “товарищ Петров”.
Под занавес Каменев объявил, что полк переводится на казарменное положение»

На підготовку до проведення операції відводилось лише два дні, щоправда тогочасні офіцери, на відміну від їх наступників на Донбасі, приділяли конспірації більше уваги:

“На следующий день произвести тщательный медицинский осмотр всего личного состава, в том числе и офицеров. Обратить особое внимание на наличие татуировок и наколок. Лиц, имеющих таковые, а также малорослых и слабого телосложения без объяснения причин в командировку не привлекать”.

Зведений загін чисельністю 668 чоловік, з метою маскування,  був переодягнений в цивільний одяг:

«НАУТРО всех отобранных для спецзадания людей начали повзводно направлять на вещевой склад. Там слегка шокированным солдатам было приказано сменить военную форму на гражданскую одежду. Оказалось, что её доставили те самые вчерашние фуры.
Офицерам и солдатам предлагался великолепный гардероб: шикарные костюмы, сорочки, галстуки, кожаные полуботинки, двубортные демисезонные пальто, шляпы с широкими полями, а также галстуки, заколки, запонки, носки и качественное нижнее бельё. Вся одежда была нескольких фасонов и расцветок. Выглядела добротно и даже элегантно. Однако на всех предметах, судя по всему в целях конспирации, отсутствовали бирки, ярлыки и другие признаки страны или фабрики-изготовителя».

Військовослужбовці отримали зброю, яку перевозили з собою під виглядом туристичних валіз. Далі залізничним транспортом доїхали до Одеси, з якої круїзним лайнером «Россия» вирушили в напрямку болгарського го міста Варна. Зведений загін дивізії Дзержинського очолив полковник І. І Каменєв:

В липні 1949 в Болгарії помер прорадянський лідер країни Георгий Димитров. Це стало каталізатором для активізації опозиції, яку підтримувала значна частина населення.  Побоюючись не втримати владу, болгарські комуністи звернулись за допомогою до Москви.

По прибуттю в дружню соціалістичну країну, військовослужбовцям було офіційно повідомлено

«На следующий день полковник И.И. Каменев собрал офицеров на совещание. Он объявил, что дзержинцы прибыли сюда по просьбе правительства Болгарии для оказания помощи в обеспечении государственной и общественной безопасности во время судебного процесса над Трайчо Костовым и членами его группировки».

Крім підрозділу дивізії Дзержинського,  до операції також залучались зведені батальйони київського та мінського оперативних полків внутрішніх військ МДБ.

Радянські військові та співробітники спецслужб, виконували завдання з охорони важливих об’єктів  та керівництва комуністичної партії Болгарії:

«ПЕРВОСТЕПЕННОЕ значение уделялось охране тюрьмы, в которой содержались государственные преступники. Каждый вечер советский караул менял болгарских охранников и нес службу до утра, занимая оборону в нижнем полуподвальном этаже. На подоконники ставили пулемёты — на случай отражения вооружённого нападения на тюрьму, если сторонники оппозиции на это пойдут»,  «По вечерам на улицы города выходили парные патрули. Плотность нарядов рассчитывалась так, чтобы при чрезвычайных обстоятельствах перекрёстным огнём из автоматического оружия можно было простреливать весь центр города.
Оружие размещали скрытно под пальто, на укороченном ремне, под правой рукой, стволом вниз. Рожковые магазины пристёгивали к автоматам, а дисковые, чтобы не оттопыривали пальто, носили на груди, закрепив специальным шнурком вокруг шеи. Однажды у одного из бойцов выпал на тротуар плохо привязанный диск, едва не спровоцировав ненужный эксцесс.
При патрулировании требовалось избегать всяческих контактов с прохожими. В целях конспирации воинам иногда выдавали небольшую сумму болгарских денег, чтобы приобретать газеты и делать вид, что внимательно их читают.
Под усиленную охрану были также взяты правительственные дачи и, прежде всего особняк нового генсека Вылко Червенкова. В зарослях вокруг дач скрытно разместили огневые точки, пулемётные гнёзда и даже позиции миномётчиков. А внутри дома партийного лидера и главы государства находился постоянный пост из нескольких часовых. Об этом знал лишь только один болгарский офицер из правительственной охраны».

Проводячи аналогію з подіями в Україні, можна пригадати приклад переодягнених у форму спецпідрозділу МСВ Беркут російських військових, що охороняли Раду міністрів Криму, та приміщення урядового кварталу в Києві (за непідтвердженою інформацією). Та привести подібний приклад  з «Болгарської операції»:

«Ещё одним особо охраняемым объектом являлось здание ЦК БКП. Каждый вечер крытые автомобили доставляли сюда большую группу вооружённых “гражданских лиц”, которые занимали посты на всех этажах — от подвала до чердака. В некоторых кабинетах они устраивали огневые точки: бойцы расчётов ставили пулемёты на пол, а сами, в готовности мгновенно открыть огонь из окон, устраивались в креслах и бодрствовали до рассвета».

Закінчилась операція в січні 1950, тобто майже через рік. Її деталі не відомі навіть після майже  семи десятиліть. Опублікована в російському виданні стаття  розповідає про участь як мінімум трьох зведених загонів військ МДБ. Це приблизно 1500 військових які майже рік знаходились на території суверенної держави (не рахуючи інші військові підрозділи та співробітників спецслужб)…..

Найбільш цікава могла б бути інформація про діяльність радянських спецслужб в Болгарії в цей період, та способи якими вони знищили болгарську опозицію. Але дізнаємося про це ми не скоро.

В цілому аналізуючи статтю, можна побачити, що ті методи гібридної війни використовуються дуже давно –змінились лиш технології.

Посилання на статтю: http://www.bratishka.ru/archiv/2007/8/2007_8_14.php

Автор: MARINER