Армія: питання з лазнею вирішено — лазні не буде

Відкриваючи минулого четверга засідання РНБОУ, Віктор Янукович, як ми раніше повідомляли, не залишив жодних сумнівів: кардинальні фінансові і кадрові рішення щодо Міноборони далі відкладати не можна, президент має намір прийняти їх того ж дня за підсумками засідання РНБОУ. І все ж таки Михайло Єжель залишився на посаді міністра. Один з учасників засідання повідомив «ДТ»: «Індульгенцію Єжелю випросив прем’єр Микола Азаров. На один місяць. Вирішено, що в середині серпня Радбез іще раз заслухає міністра оборони, якому за місяць доручено розробити план невідкладних дій».

Є підозра, що на засіданні Радбезу президент зробив для себе відкриття: верховний головнокомандувач — це він сам, а не прем’єр, міністр фінансів чи міністр оборони. І що армією йому доведеться займатися не тільки в протокольно-парадному режимі, а й предметно і по суті, розгрібаючи всю купу проблем, що накопичилися у військовому відомстві за багато років.

Як на мене, таке розуміння прийшло до Віктора Януковича як мінімум з трьох причин. По-перше, убивча доповідь про рівень боєздатності та технічного стану Збройних сил, надана членам Радбезу профільним заступником глави АП Геннадієм Васильєвим. По-друге, невиразні й безпорадні виправдання міністра оборони, які лише підтвердили учасникам обговорення і без того очевидний висновок — Єжеля таки доведеться восени замінити, ну явно не під силу йому ця ноша. І по-третє, неприємною новиною для Януковича стала звістка про те, що поки він на Радбезі ставив завдання збільшити фінансування армії, цього ж дня, з подачі прем’єра Азарова, коаліція дружно проголосувала закон про… скорочення оборонного бюджету 2010 року на 2,135 млрд. гривень.

Бюджет армії секвестували не тільки на два мільярди так званого спецфонду — він завжди був фікцією, і Кабмін усе одно не наповнив би його реальними грішми. Але коаліція скоротила й ті цілком реальні 135 млн. гривень, які армія розраховувала отримати хоч на такий-сякий розвиток. Якщо президент підпише ухвалений закон про секвестр бюджету, то розвивати армію буде ні за що навіть на папері. Як кажуть солдати, «питання з лазнею вирішено — лазні не буде».

Янукович опинився перед складним вибором: ветувати закон — МВФ не дасть кредиту, підписати — остаточно добити армію. І часу на ухвалення рішення максимум два дні, оскільки парламент уже завершує роботу і може просто не встигнути переголосувати зміни до бюджету.

Є й ще одна важлива обставина. Підписанням закону про скорочення оборонного бюджету Янукович ризикує підірвати довіру до себе: у військовому середовищі — як до верховного головнокомандувача, публічні обіцянки якого зависають у повітрі, в чиновницькому середовищі — як президента, чиї укази не виконуються. Чому?

Уся країна чула, як минулої неділі в Севастополі Янукович пообіцяв із 1 жовтня вдвічі збільшити грошове утримання офіцерам-морякам і військовим льотчикам. Офіцери повірили й піднеслися духом, багато хто з них відклав на час подачу рапортів про звільнення через злидні та безнадію. Це перше.

Друге — місяць тому, 3 червня, президент видав указ за підсумками першого засідання РНБОУ з армійських питань. Цей указ доведено до військових частин, і зустріли його там із надзвичайним піднесенням. Указ Януковича велить Кабміну: надати військовим Міноборони у поточному році дві тисячі квартир; із 1 липня годувати всіх контрактників в армійських їдальнях безплатно; з 1 жовтня збільшити посадові оклади офіцерів на 55%, прирівнявши їх до відповідних категорій держслужбовців; компенсувати безквартирним військовим їхні витрати на оренду житла. І багато чого іншого. Нагадаємо, це указ президента, обов’язковий для виконання Кабміном, Мінфіном і всіма іншими причетними відомствами.

Але пізніше виявилося, що виконувати указ Януковича ніхто взагалі-то й не збирається. Коли порахували — сльозу пустили. Щоб виконати вимоги президентського указу разом з озвученими в Севастополі обіцянками, треба знайти, за даними Міноборони і Мінфіну, додатково… десять мільярдів гривень. На три мільярди доведеться збільшити бюджет Міноборони, решта — додаткові витрати Пенсійного фонду. Таких грошей Микола Азаров знайти не може. А тому й указ виконати не може. Так само як і інші обіцянки Януковича, що так позитивно підбадьорили військових.

Виникає запитання, а яким чином явно нездійсненний указ узагалі з’явився на світ? Виявляється, не тільки Віктор Ющенко підписував рішення РНБОУ, не дуже-то радячись з урядом. Ту ж практику продовжив і Віктор Янукович — указ надійшов до Кабміну поштою вже підписаним до виконання. Прем’єр Юлія Тимошенко такі укази оспорювала в судах і не виконувала демонстративно. Микола Янович навряд чи стане позиватися або насмілиться публічно конфліктувати з Януковичем, він знає, чим це може закінчитися. Тому указ як надійшов до Кабміну, так там спокійненько місяць і лежить, як би на збереженні.

Урізаного бюджету армії вистачить лише на зарплату (без підвищення), продовольство і комунальні витрати (які повсюдно зростуть). На техніку і на військові навчання коштів немає. Житловою проблемою військових тепер, згідно з рішенням РНБОУ, опікуватиметься місцева влада, яку зобов’язано шефствувати над армією. Мінімальний рівень бойової підготовки і далі підтримуватиметься паливом із непорушних запасів. Яких теж невдовзі не залишиться.

Єжеля, певна річ, доведеться замінити, як і багатьох із поспішно новопризначених у Міноборони. Не по Савці свитка виявилася. Але й новий міністр, хоч би хто ним став, не зупинить руйнівних процесів в армії при нинішньому ставленні до неї на верхніх поверхах української влади.

Напевно, мине ще не один місяць, поки «єдина команда», яка розсілася в різних будинках на Банковій, Грушевського і Каменєва, навчиться працювати системно, відповідально й злагоджено.

Дмитро МЕНДЕЛЕЄВ

ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ