ВИСНОВКИ ЕКСПЕРТІВ ЦДАКР З ПИТАННЯ РОЗШИРЕННЯ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКИХ ВІДНОСИН

У зв’язку з фактичною відмовою провідних країн світу (РФ, США і Велекобрітаніі) від наданих Україні гарантій безпеки, закріплених в Будапештському меморандумі після добровільної відмови України від своєї ядерної зброї, на тлі реформування НАТО і одночасного віддалення перспектив євроатлантичної інтеграції нашої країни Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння провів дослідження ситуації, яка склалася навколо України у сфері воєнної безпеки. У результьтате, експерти ЦДАКР прийшли до наступних висновків в контексті перспектив відносин по лінії Україна-Китай: 

1. В умовах помітного погіршення геополітичної ситуації довкола України та виникнення принципово нових викликів і загроз перспективи переходу від проектної взаємодії до стратегічної співпраці з Китаєм мають колосальний політичний, економічний, технологічний і оборонний потенціал. При цьому між КНР і Україною не існує жодних конфліктів або точок протистояння. 

2. Будучи потужним і незалежним центром впливу на планеті, Китай, в силу своїх технологічних і геополітичних амбіцій має очевидний інтерес до України. Хоча ментальна різниця між українцями і китайцями залишається високою, такою, що має неухильний розвиток, тенденція до європеїзації Китаю, що дещо вирівнює цей дисбаланс. Крім того, всередині Китаю залишається досить багато прихильників радянської школи, що обумовлює високий рівень інтересу і до українських вищих навчальних закладів, і до культури в цілому. 

3. Китай міг би виступити потенційним гарантом безпеки України. Хоча інтерес Китаю до України, в першу чергу, технологічний, Україна цікава Китаю і як держава, яка не висуває політичних умов і вимог при організації проектів в чутливих сферах. А також як потенційний ринок китайської продукції. Швидше за все, Китай, який веде активну, але в той же час ретельно збалансовану і послідовну зовнішню політику, не стане підписувати будь-які угоди про надання гарантій.

4. Важливою рисою Китаю є те, що його лідери не схильні приймати швидкі рішення, прагнуть всебічно їх зважувати і вивчати. Ключовою умовою залишається послідовність партнера, високий рівень контактів між вищими ешелонами влади, і в тому числі, між першими особами двох держав. Важливим для України прикладом до вирішення проблематичних питань геополітики є ставлення КНР з Пакистаном. Зокрема, посиленням цієї держави, Китай помітно послаблює зростання Індії, яку розглядає як суперника в регіоні. Беручи до уваги наявність територіальних і загальні геополітичні надії Китаю на Далекому Сході, цілком не виключено, вони могли б підштовхнути Піднебесну на активне посилення України як антиросійського центру впливу на західному фронті. До цього не зайвим буде додати, що, на думку багатьох аналітиків, Китай вже почав обережний наступ на інтереси Росії. Для України також важливим позитивним нюансом є те, що зближення з Китаєм не суперечить зближенню з Росією. 

5. З цілої низки розробок і оборонних виробництв вже сьогодні КНР випереджає Україну. Зокрема, це стосується винищувальної авіації, зенітних ракетних систем, ракетних озброєнь оперативно-тактичного рівня. Для України створення багатофункціонального ракетного комплексу, є вкрай актуальним завданням в системі посилення обороноздатності країни. При цьому, маючи досвід створення стратегічних носіїв, українські конструктори не мають досвіду розробки оперативно-тактичних ракет. У цьому контексті цілком правомірно розглядати можливості обміну досвідом і технологіями з КНР. Зрозуміло, це питання не просте, оскільки можуть виникнути і проблеми як на рівні виконання міжнародного Режиму контролю за ракетними технологіями (РКРТ), так і на рівні відносин з США. Але сам факт прагнення України домогтися такої можливості у співпраці з КНР повинен бути сприйнятий міжнародною спільнотою як сигнал з боку України, спрямований на спробу зміни ставлення до нашої держави. До цього часу ключовими гравцями світової арени життєво важливі інтереси України або ігнорувалися, або враховувалися в останню чергу. 

6. Взаємодія України з Китаєм дозволить посилити оборонний і технологічний потенціал за рахунок реалізації серії взаємовигідних проектів Китай значно зміцнишив наукові і промислові можливості для того, щоб не тільки відійти від минулої збройової залежності від Росії, але і за рядом напрямків запропонувати альтернативні рішення. Українська сторона повинна створити умови для того, щоб використати частину цих напрацювань на взаємній основі для вирішення проблем як переоснащення власних Збройних Сил країни, так і реалізації спільних проектів на ринках третіх країн. 

7. Китай з кожним роком стає все більш активним гравцем на ринку озброєнь, експортуючи високотехнологічні системи та вироби і пропонуючи все більш широкий спектр військової продукції та послуг. Наприклад, Пакистан, який довгий час вважався традиційним партнером України в галузі ВТС, сьогодні віддає перевагу активній роботі саме з Китаєм – як в галузі бронетехніки, так протитанкових засобів ураження. Що в цілому є відгомоном більш широкої тенденції, що з часом Китай буде все більше витісняти Україну з традиційних ринків в Азії та Африці, якщо не буде знайдена модель взаємодії з Китаєм на ринках третіх країн – саме через просування спільних проектів. При тому, що сам Китай – на відміну, наприклад, від Індії – вкрай обережно підходить до реалізації спільних проектів з іншими країнами. 

8. Просування українських інтересів в Китаї вимагає інтенсифікації контактів на вищому державному рівні. Питання лобізму українсько-китайських відносин у даному випадку не просто важливий, але є незаперечним умовою і невід’ємною частиною українсько-китайської дружби. У тому випадку, якщо є наміри розвинути її до стратегічного рівня. В даний час рівень спілкування перших осіб порушено, що не сприяє переходу відносин на стратегічний рівень. Інертний характер взаємин між керівниками двох країн і політичними елітами – головне гальмо відносин між Україною і КНР.