До питання військової організації нової України

1. Україна є достатньо великою країною з достатнім людським та економічним потенціалом, щоб самостійно давати собі раду з безпекою. Якщо простіше – у нас стільки мужиків і ми можемо їм дати стільки різних стріляючих штук найрізноманітніших калібрів, що навіть такі сусіди як РФ не сунуться сюди, бо мужиків у них не набагато більше. І я це стверджую як прихильник вступу до НАТО (прихильник, бо бути в НАТО дешевше і корисніше з геополітичної точки зору). Україна може сама себе захистити. При правильному підході.

2. Головна проблема сучасної української армії – її моральний та ідеологічний занепад. Причин море. Можна боротися з причинами. Я пропоную боротися і з результатом також. Тотальна люстрація особового складу бажана, як на мене, умова побудови українського війська. Там не може бути тих, хто має хоч якісь сентименти до радянського минулого. Там не може бути тих, хто живе по принципу “солдат спить – служба йде”. Не може бути когось із найменшим натяком на вразливість до вербування (колишні громадяни РФ, випускники російських військових вишів після 1991-го і т.д.). Не може бути нікого помічених у корупції, а особливо тих, кому не шкода було продавати зброю та майно Армії і будувати за них дачі. Не може бути тих, хто пішов до армії, бо просто більше нікуди не беруть. На практиці це означає звільнення 90% нинішнього складу. Відбір до нової структури має відбуватися з огляду на морально-вольові якості (фізуха само собою). В армії повинна вестися грамотна пропаганда державницького українського націоналізму, бо інакше це не армія. Кожен військовий повинен розуміти на базовому рівні геополітичні інтереси України та обстановку.

3. Необхідно повернути загальнообов’язкову службу. Як з військовою так і з виховною метою. Але зовсім не в радянському форматі. Думаю, достатньо піврічних інтенсивних курсів бойової та фізичної підготовки. КОЖЕН український хлопець повинен пройти через армію. За півроку можна оздоровити, загартувати, привити корисні звички. Можна за цей час навчити користуватися стрілецькою зброєю і тактиці бою. А більше і не треба. Це має бути система підготовки резерву. Важливий момент – цю службу повинні проходити не в своєму регіоні. Мами переживуть. А загони повинні формуватися за принципом пропорційного представлення всіх регіонів. Так виховується соборність. Після цих піврічних курсів до певного віку, скажімо до 35 років, щорічні військово-польові збори десятиденні для відновлення навичок.

4. Територіальна оборона. Якщо загальнообов’язкову службу треба зробити кузнею соборності, то збори резервістів вже варто проводити за місцем проживання. З одного боку так дешевше. З іншого боку йде вивчення терену і фактично підготовка до майбутньої оборони в режимі напівпартизанської війни. Умовно кажучи , кожне село повинно мати свій загін-резервістів, що досконально знає всі стежки, струмки, рельєф і т.д. Так виховується місцевий патріотизм. Фінансування частково покласти на місцеві громади.

5. Основа армії все ж таки професіонали-контрактники. Математично тих, хто проходить загальнобов’язкову службу при теперішній демографічній ситуації одномоментно буде приблизно 60 000. Ще 100 000 регулярного війська буде достатньо для оборони та участі в експедиційних операціях.

6. Ставка на мобільні зенітні комплекси, винищувальну авіацію, берегові ракетні комплекси, ракетні комплекси та залпову реактивну артилерію. Треба оперативна можливість закрити наглухо небо і накрити на певній території всі сили противника потужним ударом. Перспектива негайних суттєвих втрат відбиватиме будь яке бажання навіть намагатися діяти у спосіб прямого військового конфлікту.

7. Особлива роль сил спеціальних операцій. Асиметрична сила з можливістю діяти в глибокому тилу противника. Простіше кажучи оперативна можливість підриву газопроводу на території недружньої країни в місцях дуже віддалених від основного театру військових дій.