Переозброєння систем зв’язку

Зранку – гроші, увечері – стільці, увечері – гроші, зранку – стільці” – ця класична формула розрахунків у наш час, на відміну від епохи Ільфа та Петрова, має певні варіації. Принаймні, якщо це стосується Міністерства оборони. У 2005 році, відповідно до постанови Кабінету Міністрів N 1104, у військового відомства вилучили чималий діапазон частот. Задарма. До того смуга спецкористувачів, тобто частоти Міноборони та інших силових відомств,становила 27 відсотків. Нині, після вилучення, смуга спецкористувачів звузилася до 7 відсотків (!). Це, до речі, показник для тих, хто теревенить про надмілітаризованість діапазону.

І коли ж знову було порушене питання про частоти Міноборони, військові,зрозуміло, почали протестувати, що така, м’яко кажучи, безпардонна практика -забирати частоти без відшкодування – неприпустима. Військове ж бо відомство залишиться без частотних “штанів”, що неодмінно позначиться на національній безпеці.

Тих, хто намагається довести, що передача частот 2005 року від Міноборони Укртелекому не позначилась на системі управління військами, начальник військ в’язку Збройних Сил України – начальник Головного управління зв’язку та
інформаційних систем Генерального штабу Збройних сил України генерал-майор Михайло Малярчук називає дилетантами. Інакше вони б розуміли, що саме через звуження діапазону частот радіолінійні засоби управління нині на межі проможності виконання поставлених завдань, бо, так би мовити, втрачають можливість маневру (із робочого діапазону радіорелейних станцій більше половини вилучено для роботи мобільних операторів стандарту GSM-1800 та IMT-2000 (UMTS). “Це цивільна станція може працювати на двох частотах. А якщо говорити про станції військового призначення, системи радіопридушення,радіорозвідки тощо, – треба мати широкий діапазон частот”. Генерал-майор Михайло Малярчук нагадує, що саме системи радіолокації забезпечують охорону повітряного простору не лише над військовими, але й над державними стратегічними об’єктами. Якщо керуватися тільки комерційними інтересами, то хто ж відстоюватиме державницькі?

Для кращого усвідомлення проблеми щодо конверсії частот нагадаю дещо з історії” його розвитку.

Про впровадження в Україні систем мобільного зв’язку 3-го покоління, а саме радіотехнології “цифрового стільникового зв’язку стандарту IMT-2000 (UMTS)”,розмови тривають не один рік. Для споживача ця технологія цікава тим, що значно розширює набір послуг (сервісів), які можна отримати за допомогою абонентських терміналів. Насамперед йдеться про швидкісний доступ до мережі Інтернет. Тобто на послугу є попит. А значить, буде і пропозиція. Але за чий кошт? Найпростіше – “вирізати” ці частоти у, наприклад, військових і налагодити “пропозицію”, робити на цьому швидкий бізнес. Що це означає у нас докладно розписувати не треба. Основне – прибуток. Сьогодні і великий.

Неважливо чи виграє держава… Основна проблема – в необхідності проведення конверсії радіочастотного ресурсу. Простіше кажучи, вивільнення його від радіоелектронних засобів Міністерства оборони України та інших, так би мовити, спеціальних користувачів.

У Міноборони була створена комісія за участю фахівців, представників підприємств-розробників та виробників сучасних засобів зв’язку, яка відповілана три головних запитання:

1.Чи є можливість конверсії частот?
2.Скільки на це потрібно часу?
3.Найголовніше, – скільки потрібно коштів?

Компетентна комісія визначила, що таке цілком можливо здійснити за 3-4 роки, на що необхідно 2,5 млрд грн. (Це розрахунки річної давнини, зважаючи на інфляційні процеси, послаблення національної валюти в поточному році, нині це вже інша цифра. – Авт.). На основі цих висновків був створений план конверсії частот,підписаний начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем ЗС України і переданий до Національної комісії з питань регулювання зв’язку України (НКРЗ),як центрального органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати регулювання у сфері телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом.

На думку генерал-майора Михайла Малярчука, при конверсії частот інтереси Міноборони якщо і враховуються, то в останню чергу. Що, зрозуміло, неприпустимо! Алгоритм дій у механізмі конверсії, на його думку, має бути аким: спочатку переозброїти радіоелектронні засоби, які діють у діапазонах, про передачу яких йдеться, перевести їх в інші діапазони, і лише після цього вивільнені діапазони передати.

Навесні Нацкомісія регулювання зв’язку запропонувала Міноборони вивільнити частоти за 600 млн грн за принципом: беріть, поки дають, хоч це, бо заберемо взагалі безоплатно. Таким “комерсантам” не зайве нагадати, що Міноборони – не фірма-одноденка з сумнівною репутацією. Воно виконує надважливі державні завдання. І якщо вже так постало питання, то вирішувати його необхідно на взаємовигідних умовах, без втрат і для держбюджету, і для обороноздатності держави.

Проте восени поточного року уряд двічі ухвалював рішення про конверсію частот саме для запровадження в Україні систем мобільного зв’язку третього покоління (3G). Розпорядженням N 1119 від 16 вересня 2009 року уряд доручив НКРЗ провести конкурс з видачі ліцензій на 3G-зв’язок і затвердив порядок конверсії радіочастотного діапазону шляхом зміни частотних присвоєнь радіоелектронних засобів (РЕЗ) спецкористувачів за кошт Міністерства оборони.Це рішення фактично скасувало видану восени 2008 року постанову уряду щодо проведення конверсії за рахунок коштів операторів, які прагнуть отримати ліцензію. Що це – відвертий грабунок держави? Добре, що в ситуацію втрутився Президент України, заблокувавши те рішення уряду, розуміючи, що не можна шкодити обороноздатності країни.

11 листопада Кабінет Міністрів України ухвалив новий порядок конверсії частот у діапазоні 2 Ггц , призначених для надання послуг мобільного зв’язку третього покоління (3G). За конверсію своїх частот Міноборони отримає 2,5 мільярда гривень. Щоправда, не відразу, а, кажуть, протягом 2010-2014 років. А якщо детальніше, то пропонується наступний механізм: передбачається, що Міноборони отримає 941 млн гривень протягом 2010-2011 років з коштів,виручених від продажу ліцензій і близько 1,5 млрд гривень у 2012-2014 роках у межах поточного бюджетного фінансування. Тобто кошти обіцяно. В майбутньому.Що ж, як казав один письменник-сатирик, “обіцянка – далека родичка дулі”.

..А НКРЗ оголосила конкурс на видачу ліцензій, запропонувавши операторам смугу завширшки 25 МГц на 15 років зі стартовою ціною в 400 млн гривень.Комісія призначила дату конкурсу на 27 листопада. Заявки на участь у конкурсі
навіть поспішили подати три компанії.

Знову довелося втрутитися у процес Президентові України, який зупинив цей процес.

Поточного року Збройні Сили України на функціонування і розвиток систем зв’язку отримали менше одного відсотка від потреби. Хоча є Укази Президента України, спрямовані на вдосконалення системи управління Збройними Силами шляхом переходу на цифрові системи зв’язку і створення єдиної автоматизованої системи управління. Це, нагадаю, коли війську виділених коштів вистачає нині лише на зарплатню та харчування. Отож на модернізацію засобів зв’язку гроші треба шукати в позабюджетний спосіб.

Якщо наше Міноборони не проведе вчасно “цифровізацію” системи зв’язку, а Укртелеком остаточно перейде на “цифру” (нині його переоснащення становить 98%), виникне колапс у системі управління військами. Тільки наші вороги за це нам скажуть “спасибі”!

Якщо ж пропозиції Міноборони при конверсії частот таки будуть враховані повністю, то і українські підриємства отримають чималі замовлення. Вони вже сьогодні готові запропонувати устаткування саме вітчизняного виробництва. Як стаціонарні чи рухомі компоненти сучасних систем зв’язку, так і елементи автоматизованих систем, які, за висновками іноземних фахівців, відповідають усім стандартам засобів зв’язку провідних армій світу.

Довідково

Стандарт 3G розроблений Міжнародним союзом електрозв’язку і має назву ІMT-2000 (UMTS). Він дозволяє передавати дані зі швидкістю до 3,6 Мбіт/сек.

Для порівняння: більшість українських мобільних операторів надають доступ в Інтернет зі швидкістю не більше 200 Кбіт/сек

Роман ДРАПАК
Народна армія