Проблеми єдиного берегового ракетного дивізіону ВМСУ

Ні для кого не є таємницею, що програма реформування ЗС України передбачає скорочення їхньої чисельності. Поступово, з року в рік, визначаються неперспективні, технічно застарілі військові частини, на яких чекає “реформування”. Саме до такого списку в 2007 році потрапив єдиний в Україні окремий береговий ракетний дивізіон, розташований у горах неподалік селища Резервного. Та от менше, ніж за два роки після такого скорочення згідно з наказом міністра оборони було прийнято рішення про відновлення повноцінного функціонування військової частини.

Про скорочення, а пізніше відновлення, унікальної частини та проблеми, які виникли внаслідок цього, розповідає командир окремого ракетного дивізіону підполковник Андрій Пляскін.

— 2007 рік став для нас вирішальним. Згідно з директивою Міністерства оборони України було визначено переформування нашого дивізіону в групу зберігання озброєння і військової техніки. Таке рішення стало справжньою несподіванкою для всього особового складу дивізіону. Адже в 1999 році ми на відмінно провели навчальні стрільби, жодних зривів бойової готовності за всі роки не було, частина належала до Сил швидкого реагування. На той час у нас служили військовослужбовці з унікальним досвідом роботи на ракетному комплексі. Ці люди вкладали частинку себе в підтримання боєздатності частини, власними силами забезпечували справний технічний стан ракет в умовах обмеженого державного фінансування. Ніхто і не здогадувався, що “держава повернеться до нас спиною”. Базовий офіцерський склад було розформовано: декого звільнили, декого перевели до інших частин. Ось таких “реорганізаційних” заходів ми зазнали відповідно до програми розвитку Збройних Сил України.

— Андрію Михайловичу, як вдалось нечисленній новоствореній групі, яка залишилась на місці дивізіону, протягом трьох років забезпечувати належний стан зберігання озброєння і військової техніки?
— Звичайно, нелегко. На місцях, де раніше працювали п’ятеро чоловік, залишився один. Об’єм необхідних робіт і на сьогодні не зіставляється з кількістю особового складу. Високотехнологічне озброєння потребує постійного контролю та відповідного догляду. Щоб споруди військового містечка не зазнали руйнації, а їм вже понад півсторіччя, необхідно постійно проводити поточні ремонтні роботи. Просто не вистачає рук, що вже говорити про матеріальне забезпечення.

Віддалене високогірне розташування частини теж спричиняє низку незручностей. Протягом останніх трьох років наші військовослужбовці стали заручниками обмеженого фінансування — не вистачає пального навіть для техніки, що раніше привозила працівників у дивізіон. Сьогодні вони змушені самотужки добиратись до селища, звідки вже КамАЗом людей привозимо в частину.

І все ж, за таких скрутних умов, завдяки власному ентузіазму військовослужбовців і ракетний комплекс, і територія дивізіону знаходяться в належному стані.
— Які завдання потребували першочергового вирішення з прийняттям у 2009 році рішення про відновлення повноцінного функціонування окремого ракетного дивізіону?
— Найбільше занепокоєння викликав брак фахівців, яких й досі не вистачає. Зі скороченням нашого дивізіону такого ж “реформування” зазнала і кафедра ракетних військ та озброєння Академії Військово-Морських Сил імені П.С. Нахімова. На сьогодні фактично не залишилось військовослужбовців, які б мали практичний досвід обслуговування та застосування нашого ракетного озброєння. Їхнє коло обмежується офіцерами, що протягом цих років залишались у штаті нашої частини. Це мої заступники майори В’ячеслав Хахалін і Данило Чернецький та командир підрозділу майор Костянтин Мудрик. Ці три роки розірвали своєрідний зв’язок передачі досвіду від старших офіцерів до молодших. У зв’язку з цим було розпочато діяльність курсів підготовки офіцерів до заміщення новостворених посад у складі нашого дивізіону. Та отримані теоретичні знання — це лише маленька частка того, що належить засвоїти. До проведення першого курсового завдання їм потрібно опанувати й практичні навички із застосування та обслуговування техніки.

— А як щодо технічного аспекту готовності?
— Звісно, проведені роботи з утримання озброєння в належному стані спрощують сьогоднішні завдання, та все ж необхідна значна сума грошей на закупівлю частин та механізмів комплексу, що не підлягають відновленню. Це понад вісім мільйонів гривень життєвонеобхідних для повноцінного функціонування ракетного дивізіону. Є й ремонтні завдання, які не під силу нашим військовослужбовцям, їх повинні проводити представники промисловості.
Шкода, та все знову ж таки зводиться до банального фінансування: невідомо, чи будуть виділені ці кошти, чи ні.
— Говорячи про створення ракетного дивізіону, йдеться лише про відновлення чи й про оновлення?
— Коли ми зазнали скорочення, продовжувались розробки нового українського ракетного комплексу, який повинен був прийти на зміну існуючому. Та його вартість виявилась “не по зубах” Міністерству оборони України. І сьогодні, коли грошей не вистачає навіть на утримання та відновлення того, що ми маємо, й мови про закупівлю нового обладнання, яке б відповідало вимогам сучасного ведення бою, не може йти.
— Ракетний комплекс, яким оснащений дивізіон, було поставлено на озброєння ще наприкінці 50-х. За належного обслуговування та фінансування скільки ще необхідно часу на введення його “в стрій” та як довго він зможе прослужити?
— Сам комплекс складається з багатьох вузлів, за їхньої справності він прослужить ще не один десяток років. Згідно з планом здачі курсових завдань на кінець 2010 року за наявності необхідної державної підтримки новостворений окремий береговий ракетний дивізіон буде готовий завдати ракетного удару.

— Чи не виникне проблем побутового характеру: розміщення контрактників, забезпечення необхідних умов військовослужбовцям строкової служби зі збільшенням штату частини?
— Казармене приміщення сьогодні знаходиться в задовільному стані і готове до проживання. Котельня, їдальня, лазня спільними зусиллями особового складу частини утримуються належно. У житловому містечку дивізіону є три будинки по чотири квартири в кожному: дві двокімнатні і дві однокімнатні. Ці приміщення потребують ремонту, і ми готові зробити його власними силами, от тільки немає необхідних матеріалів. На жаль, ми не можемо повністю забезпечити наших офіцерів та контрактників житлом. Більшість з них будуть змушені приїздити в частину із Севастополя.

Актуальність існування окремого ракетного берегового дивізіону на кримських берегах з часом не зменшилась, а тільки підвищилась. Адже на сьогодні це єдина частина Військово-Морських Сил, яка володіє потужностями для знешкодження ворожих кораблів на максимальній дистанції — понад 300 кілометрів.

Андрій ПСУЙ, “Флот України”