Ракетна парасолька для України

Офіційний Київ зі значним запізненням вирішив дати асиметричну відповідь на нові зовнішні загрози. В першу чергу це озвучена ще в 2007 році заява російського Генштабу РФ про підготовку до виходу з міжнародного Договору про обмеження ракет середньої та меншої дальності. Через півтора року після цього Віктор Ющенко зважився заявити про переозброєння наших Ракетних військ.

Про черговий раунд політичної боротьби за вплив на армію стало відомо відразу після невдало поданих Президентом 31 березня на розгляд до Верховної Ради пропозицій про реформу Конституції. А вже 3 квітня глава держави вирішив проінспектувати єдину в Україні ракетну базу – пункт дислокації 19-ої Хмельницької ракетної бригади Сухопутних військ. Ознайомившись з озброєнням ракетної бригади, Віктор Ющенко заявив: «Я впевнений, що Україна протягом двох з половиною років приступить до серійного випуску багатофункціонального ракетного комплексу під умовним найменуванням «Сапсан»…. Наші оперативно-тактичні комплекси потребують оновлення, оскільки діючі вичерпають свій ресурс в 2015-2016 роках ».

Реванш неядерних сил стримування

Хмельницька ракетна бригада озброєна трьома дивізіону тактичних ракетних комплексів російського виробництва 9К79 «Точка-У» з невеликим радіусом дії до 75 км. Останній за часом досвід бойового застосування «Точки-У» в світі відноситься до 2008 року, коли РФ завдала удару по порту Поті. Крім двох дивізіонів «точок», які знаходяться на бойовому чергуванні, на зберіганні в українській армії знаходяться вичерпавші до 2005 році свій технічний ресурс три дивізіону комплексів «Ельбрус» (Scud V). Вони мають більш дальній радіус дії – 300 км. Безпосередньо перед згортання серійного виробництва «Ельбруса» була випробувала нова бойова частина «Аерофон». Стрільби в 1984 році проводила 159-я Кіровоградська ракетна бригада. У 2001 році наказом Міноборони України 159-я бригада була переозброєна з «Ельбруса» на «Точки-У». До 2003 року найбільш «далекобійна» в країні ракетна бригада була розформована в ході ліквідації так і не створених до кінця Стратегічних неядерних Сил стримування Передових сил. Тоді були розформовані всі інші дев’ять бригад з тактичними ракетами інших типів, за винятком Хмельницької. Остання цілком номінально взялася «закривати» два найбільш проблемних для країни напрямки – Прідністровський та Чорнобильський.

Мапа оборонзамовлення

У 2005 році нова влада України перед обличчям нових загроз ззовні переглянули ракетну політику. Основною ідеї перегляду стала відмова від імпортної техніки. У цей період у вузах країни була відновлена раніше перервана підготовка офіцерів-ракетників. До формування першого випуску фахівців РНБОУ в березні 2006 року рекомендувала Президенту прийняти низку указів і розпоряджень про необхідність переоснащення ракетних військ і почати розробку тоді ще «безіменного» багатофункціонального ракетного комплексу (БФРК).

У 2008 році Міноборони виділило дніпропетровському КБ «Південне» 25 млн. грн. на розробку дослідно-проектної документації проекту БФРК. Замість доопрацювання старих проектів «Борисфен» і «Грім» дніпропетровці представили якісно новий комплекс «Сапсан». Перспективними розробниками шасі вибрані харківське КБ ім. Морозова і ВАТ ХК «КрАЗ» депутата від БЮТ Костянтина Жеваго, пускової установки ВАТ НКМЗ «регіонала» Георгія Скударя.

У 2009 році замість класичної моделі оперативно-тактичних ракет цей проект запропонував поєднання тактичної ракети і системи залпового вогню.

Цілком офіційна хвиля критики адресувалося попередніми кількісно-фінансовим розрахунками проекту. Армії запропонована поставка 200 пускових установок «Сапсанів» з виходом на випробування в 2012-2013 роках і активне обладнання починаючи з 2015 року. На першому етапі планується залучити в проект до 60 підприємств, а в подальшому – до 240, що обіцяє створити 12 тисяч нових робочих місць. За масштабом ця задача явно виходить за рамки нинішньої системи управління заводами оборонки, яка розділена між НКАУ, Мінпромполіткі та Міноборони.

Що стосується орієнтовних витрат, то вперше загальну суму витрат на проект (4 млрд. грн.) У 2008 році ризикнув озвучити колишній голова НКАУ Юрій Алексєєв. Після звільнення Алексєєва в березні експерти почали говорити про більш скромні суми – в межах 800 млн. грн. на розробку і випробування (без витрат на розгортання або оренду ракетного полігону), а також 1,5 млрд. грн. на поставку.

У кого влучила ракета ще до початку виробництва 

Як повідомили «k:» експерти НБУ, головний банк країни не отримував жодних вказівок понад про опрацювання можливостей фінансування потреб армії за рахунок емісії цільового позики. За даними з інших джерел, Секретаріат Ющенко зупинився на більш реальному варіанті – поповнення стабілізаційного фонду Міноборони планується здійснити за рахунок розпродажу застарілого зброї та спецтехніки. Ця ініціатива знайшла втілення в постанові Кабміну «Про списку майна Міноборони, яке може бути відчужено» № 1092-р від 6 серпня 2008 року, а також у вихідному з цього документа постанові «Про деякі питання реалізації військового майна» № 88 від 11 лютого 2009 року, яким для зазначених цілей було створено держпідприємство «Укрспецторг». Перший документ Ющенко схвалив, а другий оскаржує в Конституційному Суді.

Список, що наводиться у постанові, у підсумковій графі містить цифру 6,6 млрд. грн. залишкової (балансової) вартості зброї і техніки, яка традиційно нижче кінцевої контрактної ціни. Скептики відзначали вкрай низький ступінь технічної готовності частини зброї, запропонованого до продажу. Як приклад приводились два значаться у списку малоліквідними стратегічних бомбардувальника Ту-95МС. Але є там і нова техніка: десятки винищувачів Су-24 та МіГ-29, гаубиць і сотні зенітних знарядь. Майже вся ця техніка порівняно недавніх років випуску і має високу категорію придатності, що цілком очевидно обіцяло високі контрактні ціни. І вже точно Міністерство оборони зможе виручити чималі гроші від продажу бестселерів світового ринку – сотні авіаракет і ПЗРК «Стріла» 1990 року випуску, а також трьох ракетних комплексів ППО С-300ПТ. Експортний варіант останніх коштує не менш $ 75 млн. за одиницю.

Поки не відомо, як буде розвертатися боротьба навколо моделей фінансування українських ракетних програм за рахунок доходів від експорту озброєнь. Однак мирно і без взаємних нападок київських політикам навряд чи вдасться розпочати його масовий розпродаж. Цілком імовірно, що в ході полеміки у однієї сторін виникне питання: хто або що завадило Президенту запропонувати емісію цільового оборонного позики? Не виключено, що більш складний нехай був обраний ним у надії на великого зовнішнього покупця. Якщо ці надії не справдилися, значить країна пережила зовнішньополітичний провал, деталі якого будуть розкриті аж ніяк не ближчим часом.

Андрій СТАРОСТІН

Коментарі