Україна не продає зброю РФ, або чому дані SIPRI нікчемні

11 березня Стокгольмський інститут дослідження проблем миру (SIPRI) видав прес-реліз з аналізом останніх тенденцій у сфері світової торгівлі озброєнням та продукцією подвійного призначення. Звіт містить зведену таблицю, яка повідомляє несподівану статистику – Росія є другим за значенням після Китаю імпортером продукції українського ОПК. Аналітики SIPRI уклали таблицю таким чином, що складається враження, що у 2014-2018 році в Російську Федерацію Україна постачає майже чветь (23%) свого оборонного експорту.

Щоправда, далі, вже в текстовій частині звіту, стверджується зворотнє – торгівля припинилася після початку війни між двома країнами у березні 2014 року.

Прес-служба “Укроборонпрому” через тиждень, 18 березня, вийшла з повідомленням, де спростовує інформацію шведських дослідників.

Насправді, ці спростування можна знайти на сайті самого SIPRI. Для цього треба скористатися базою даних про укладені торгові угоди на постачання зброї та товарів подвійного призначення, на основі якої і укладалася аналітична довідка: http://armstrade.sipri.org/armstrade/page/trade_register.php

Звіт про торгівлю, якщо така має місце, між двома країнами можна згенерувати автоматично, обравши країну-постачальника та покупця, а також часовий період.

Наводимо весь перелік “проданої” Україною зброї до Росії за період 2014-2018 роки відповідно до методики Стокгольмськоо інституту дослідження проблем миру.

Він містить наступні позиції:

Двигуни АІ-222 виробництва ПАТ “Мотор Січ” для 75 учбово-бойових літаків Як-130. Угода укладена в 2006 році. Очікувані строки поставки 2009-2016 роки. Втім, тут же SIPRI відзначається, що ймовірно всі вони були доставлені ще до 2014 року, коли експорт був зупинений, і з 2015 року виробляються вже в Росії без згоди на це України.

Військово-транспортні літаки Ан-140-100. Очікуваний період виконання угоди 2012-2014 роки. У примітках відзначається, що після 2014 року співпраця між Україною та Росією по цьому літаку зупинилася. Літак цього типу будували у Харкові та в Самарі. За даними російських ЗМІ будівництво в Самарі зупинилося ще в 2015 році через українські санкції та відсутність комплектуючих.

Літаки Ан-148-100Е. Літаки цієї моделі збиралися на Воронежському авіаційному заводі за ліцензією ДП “Антонов”. Планувалося протягом 2013-2018 року побудувати 15 таких літаків із використанням українських комплектуючих. Однак, тут же, в примітках SIPRI відзначається, що після 2014 поставок не здійснювалося і всі літаки було добудовано із використанням запасів, які сформували до накладання санкцій. Тут також варто зауважити, що Ан-148-100Е це пасажирський, а не військовий літак.

Газотурбінні двигуни ДС-71 (UGT6000) для російських кораблів проекту 11356 виробництва підприємства “Зоря”-“Машпроект”. Поставки мали відбутися протягом 2013-2014 років. Однак, SIPRI відзначає, що після накладання санкцій на Росії таких поставок не було. Будівництво російських фрегатів зірвано через брак газотурбінних установок. Про те, що кораблі іржавіють без українських двигунів відкрито заявляв російського директор підприємства.

Таким чином український експорт до Російської Федерації озброєнь та товарів подвійного призначення є абсолютно віртуальним і з’явився у табличці SIPRI лише з однієї причини – хибності методики за якою вона укладалася. Адже аналітики укладали її на основі відкритих даних про підписані договори у попередні періоди. І жодним чином не врахували фактичну реальність, в якій угоди між Україною та Російською Федерацією були зірвані через агресію та наступні розриви економічних відносин. Окрім того, до військовго експорту аналітики SIPRI віднесли і продукцію цивільного авіабудування. Загалом же, в переліку SIPRI не має жодної позиції власне збройного експорту України до РФ.

Звертаємо увагу на те, що пояснення відносно цих вад методики шведської аналітичної установи давалися і в попередні роки.