Гуманітарні застереження при використанні ударних дронів

Майже два десятиліття тому, перші збройні удари з дронів в Афганістані у жовтні 2001 і в Ємені у листопаді 2002 стали газетними сенсаціями. Відтоді, удари з безпілотників із новинних подій перетворилися на буденні військові операції. Як держави так і озброєні недержавні актори використовують дрони для атак у зонах збройних конфліктів та поза ними. І це нерідко має руйнівні наслідки для цивільного населення.

Наприклад, під час збройного конфлікту на сході України обидві сторони за повідомленнями використовували модифіковані цивільні дрони для різних воєнних цілей. В деяких випадках, коли безпілотні системи використовували для ураження цілей, були повідомлення про цивільні жертви. Є також багато свідчень про “значне зростання” застосування цивільних дронів для бойових цілей у Ємені, Сирії та Іраку.

Збільшення використання ударних дронів є трендом, який імовірно зростатиме. І це викликає значне занепокоєння у гуманітарних організацій. Щобільше, хоча використання ударних дронів не врегульовано міжнародним правом, воно підпадає під загальні норми міжнародного права, зокрема міжнародного гуманітарного права. Якщо безпілотники використовують в бою, це створює чимало проблем із дотриманням міжнародного права та міжнародного гуманітарного права. Ці проблеми посилюються, коли ударні дрони доставляють вибухову зброю в населені пункти. Є багато задокументованих прикладів руйнівних наслідків таких операцій.

Характеристики ударних дронів

Військові дрони дуже різняться за виробничими та технічними характеристиками, починаючи від великих, дорогих та технологічно дуже складних безпілотників і закінчуючи малими портативними дронами для розвідки та збройних атак. Окрім того, технології цивільних безпілотників, хоча їх і не було спроєктовано для воєнних цілей, дозволяють модифікувати їх, перетворюючи на дешеві, легко замінні, малі військові дрони.

На фоні всіх цих різноманітностей, головною рисою військових дронів є те що це безпілотні літальні апарати, які можуть на певний час виконувати завдання в повітрі та пілотуються дистанційно. Темою цієї статті є вплив, спричинений дронами, коли їх використовують для ураження цілей. Слід зазначити, що безпілотники застосовують з різною метою, зокрема для збору інформації та визначення цілей, що теж допомагає повітряним ударам.

Використання ударних дронів

У розпорядженні деяких держав є високотехнологічні безпілотники, які можна використовувати для ураження цілей на величезних відстанях. Цивільні, які знаходяться за тисячі кілометрів від місця, з якого пілот управляє дроном, стають жертвами таких атак. Найвідомішими прикладами цього були повітряні удари Сполучених Штатів в різних куточках світу, зокрема в Афганістані, Пакистані, Ємені та Сомалі. Деякі інші країни теж здійснювали такі напади, хоча і в менших масштабах. Наприклад, Франція провела свій перший повітряний удар зі безпілотника в Малі у 2019, Великобританія використовувала ударні дрони в Сирії. За деякими повідомленнями Росія теж у Сирії використовувала ударні безпілотники.

Однак, вже не тільки держави мають ударні дрони. Хоча високотехнологічні військові безпілотники зазвичай недоступні для недержавних збройних акторів, проте переобладнання цивільних дронів для здійснення збройних атак дозволяє їм підвищувати свій повітряний військовий потенціал, який раніше був для них недосяжним. Під час сучасних конфліктів, недержавні збройні актори все частіше включають модифіковані цивільні безпілотники до свого тактичного арсеналу.

Гуманітарні застереження при використанні ударних дронів

Використання ударних дронів дає змогу з невеликим ризикомдля оператора безпілотника здійснювати військові удари на значній відстані як всередині так і поза межами збройного конфлікту. Критики вважають що використання ударних дронів дозволяє державам легше вдаватися до застосування сили, оскільки використання безпілотників знімає ризики втрат власних солдат. Знижений поріг застосування сили у сукупності із розповсюдженням ударних безпілотників, а також брак прозорості в цьому питанні створює серйозні виклики для міжнародного миру та безпеки.

У той час як застосування ударних дронів знижує ризики для їх користувачів, атаки з безпілотників підвищують ризики для громад, які перебувають у місцях ударів. Окрім смертей та каліцтв атаки з дронів наносять багато іншої шкоди, зокрема психологічні травми. Більш часте використання озброєних цивільних дронів іще більше поглиблює ці загрози для цивільних.

По-перше, озброєні цивільні безпілотники полегшують можливості здійснювати атаки. Генеральний Секретар ООН у своєму звіті за 2013 рік зазначив що із поширенням використання ударних дронів всіма сторонами конфліктів “зростають можливості здійснювати атаки. Так само як і зростають загрози для цивільного населення”. По-друге, зростаючий масив контрзаходів проти таких безпілотників несе додаткові загрози, починаючи від систем ідентифікації та стеження і закінчуючи різними видами заборонних заходів, що ведуть до нових гуманітарних проблем. Наприклад, кінетичні заходи для знищення ударних дронів, як то ракети чи інші дрони, підвищують загрози для цивільного населення. Застосування радіочастотних та GPS-глушників для перешкоджання ударним дронам може створити проблеми для щоденного і часом критично важливого використання GPS у повсякденному житті, як то в банкоматах чи для контролю авіасполучення. Це також створює перешкоди у використанні неозброєних дронів для незалежного моніторингу збройних конфліктів. Хоча зараз такі заходи тільки з’являються, розповсюдження використання ударних безпілотників всіма сторонами конфліктів та застосування контрзаходів будуть зростати, і це створюватиме значні виклики для цивільного населення.

Гуманітарне занепокоєння посилює також той факт що використання ударних дронів має чимало юридичних застережень. Перш за все виникає питання із визначення правової рамки — чи має тут застосовуватись міжнародне гуманітарне право чи міжнародне право в галузі прав людини. Це залежить від того чи є ця атака частиною бойових дій під час збройного конфлікту.

Хоча у цій статті ми фокусуємося на принципах міжнародного гуманітарного права, яке регулює використання ударних дронів під час збройних конфліктів, слід підкреслити актуальність міжнародного права в галузі прав людини в цьому питанні. Зокрема, використання озброєних безпілотників викликає серйозні занепокоєння щодо підзвітності та прозорості ударів із дронів, а також питання доступу до засобів захисту прав жертв та їхніх близьких.

Захист, передбачений міжнародним гуманітарним правом

Використання ударних дронів не є спеціально врегульованим міжнародним правом. Проте, їх застосування регулюють загальні норми міжнародного права. Ударні безпілотники самі по собі є не зброєю, а засобами доставки зброї. Згідно з міжнародним гуманітарним правом до засобів ведення війни входить зброя, збройні системи або засоби. Спосіб у який використовують зброю, збройні системи або засоби вважаються методами ведення війни. Відтак, використання ударних дронів як засобів та методів ведення війни регулюють норми міжнародного гуманітарного права. Вони унормовують спосіб ведення бойових дій, а саме принципи розрізнення, пропорційність та запобіжні заходи під час атак, а також забороняють нерозбірливі воєнні удари.

Принцип розрізнення вимагає аби сторони конфлікту влучали лише по військових цілях, тобто військових об’єктах чи особах. Принцип пропорційності вимагає щоби при ураженні воєнних цілей супутня шкода (тобто шкода завдана цивільним перехожим чи цивільній інфраструктурі) не була надмірною у порівнянні з воєнними здобутками від атаки. Учасники конфлікту також зобов’язані виконувати низку попереджувальних заходів перед нападом для того аби дотриматися принципу розрізнення та пропорційності. Сюди входить обов’язок перевіряти чи не є цілі запланованої атаки цивільними об’єктами або цивільними особами.

Заборона нерозбірливих нападів, яка пов’язана із принципами розрізнення, пропорційності та запобіжних заходів, за великим рахунком стосується двох видів нападів. По-перше, йдеться про атаки не націлені на військові об’єкти. По-друге, атаки, які здійснюються за допомогою засобів та методів ведення війни, що не можуть бути направлені на військові об’єкти або чиї наслідки не можна обмежити відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.

Використання безпілотників, як військових так і цивільних, але модифікованих під воєнні цілі, створює чимало проблем із застосуванням описаних вище принципів. Військові ударні дрони можуть бути дуже акуратними та точними у своїх ураженням, що на перший погляд посилює принцип розрізнення. Проте, акуратність ударів із безпілотників зовсім не означає, що ціль було правильно визначено. Натомість, “дистанційна суть атак із дронів може і не раз вела до нерозбірливих нападів як на військові так і на цивільні цілі”. Це було пов’язано із формою поданої інформації, затримкою у часі при передачі та отримані даних зібраних з дрону, а також із браком інформації з місця події. Навіть якщо ударні безпілотники б’ють по військових цілях, такі удари можуть завдавати надмірної шкоди цивільній інфраструктурі, що зокрема залежить від використаної боєголовки. Цивільні ж дрони, переобладнані під воєнні цілі, через свою саморобну конструкцію викликають проблеми з дотриманням принципу розрізнення. До того ж, саморобні вибухові пристрої, які доставляють такі цивільні дрони, можуть мати більший ефект ураження, ніж планували ті, хто їх використав.

Зрештою, дискутивними є критерії визначення цілей для ударних безпілотників. Ці дискусії принаймні частково викликані браком прозорості в управлінні застосуванням таких дронів. Зокрема, були повідомлення, що так звані удари по об’єктах виходячи з їхніх розпізнавальних характеристик, які проводили військові безпілотники США, здійснювалися без особливого розрізнення при визначені цілей. Тобто, всі чоловіки певного віку в районі “підозрілої діяльності” автоматично ставали цілями для ударів. Міжнародне гуманітарне право вимагає дотримання без винятків його принципів, включно із тими що стосуються ведення бою. Відтак, якщо удари з безпілотників здійснюють напротивагу цим принципам, у спосіб який дискримінує певні групи людей за визначеними характеристиками, наприклад через їхню стать, вік, етнічну приналежність, релігію чи інвалідність, то це порушує принцип заборони несприятливого розрізнення.

Ударні дрони та використання вибухової зброї

Будучи збройними системами, ударні дрони можуть використовуватись для доставки вибухової зброї зокрема у населеній місцевості. Відтак, використання ударних дронів треба розглядати в контексті гуманітарного ефекту від наслідків вибухової зброї у населених пунктах. Міжнародне гуманітарне право не включає спеціальних норм для використання вибухової зброї, проте будь-яке використання такої зброї повинно відповідати його принципам ведення бою. Вибухова зброя дає не лише високу ймовірність випадкових наслідків ураження, але також і значні супутні ефекти, як то руйнування цивільної інфракструктури зі згубними наслідками для життя та здоров’я цивільного населення. Застосування наявних стандартів міжнародного гуманітарного права часто не дозволяє належним чином помітити та нівелювати такі наслідки.

Рекомендації

Зросле використання ударних дронів під час конфліктів створює серйозні загрози безпеці цивільних. Гуманітарна шкода від їх застосування ще більш загострюється, коли безпілотники доставляють вибухову зброю в населену місцевость. «Женевський заклик» висловлює занепокоєння через гуманітарну шкоду від використання ударних безпілотників усіма учасниками конфліктів.

«Женевський заклик» нагадує усім учасникам збройних конфліктів, що будь-яке використання дронів під час бойових дій повинно узгоджуватися з принципами міжнародного гуманітарного права. Отже, перед тим як використовувати ударні дрони, учасники конфліктів повинні пересвідчитися що їх буде використано з військовою метою і вони не завдаватимуть надмірної шкоди цивільним. Для того аби забезпечити прозорість і відповідальність за використання безпілотників, сторони конфліктів повинні належним чином визначити свою політику щодо їх застосування, включаючи те, як оцінюється ймовірність нанесення цивільної шкоди, та передбачити засоби правового захисту жертв. Нарешті, «Женевський заклик» нагадує учасникам збройних конфліктів, що окрім дотримання норм міжнародного гуманітарного права, вони повинні оцінювати гуманітарну шкоду для населення від використання ударних дронів. Зокрема зважати на можливе руйнування цивільної інфраструктури та психологічні травми, завдані цивільним. «Женевський заклик» висловлює готовність підтримувати збройних акторів у запобіганні та подоланні негативних гуманітарних наслідків від використання ударних безпілотників.

Автори: Сандра Крахенман («Женевський заклик»)  та Георгій  Дваладзе (Женевська академія міжнародного гуманітарного права та прав людини)

By Sandra Krähenmann, Geneva Call, and George Dvaladze, Geneva Academy of International Humanitarian Law and Human Rights