Аналіз лютневих подій поблизу Авдіївки

Вчора поблизу Маріуполя відбулось одне з найпотужніших бойових зіткнень за останній час. Ми вирішили проаналізувати схожу ситуацію, яка відбулась трохи більше місяця тому поблизу Авдіївки.

Ситуація поблизу Авдіївки не була стабільною майже рік – від тоді як 58 мотопіхотна бригада почала контролювать частину промислової зони та взяла під вогневий контроль Ясинуватську розв’язку. Це унеможливило безперешкодного використання колаборантами траси Н20 на ділянці Донецьк-Горлівка, що внесло корективи у логістичне сполучення бойовиків між цими містами. Проте на цей раз ситуація загострилась південніше Авдіївки – поблизу залізничної зупинки 450 км, що у напрямку Донецька.

29 січня 2017 року почались з’являться повідомлення про загострення ситуації поблизу Авдіївки – ворог почав активно використовувати заборонене мінськими домовленостями озброєння. Дещо пізніше стало відомо про звільнення силами 1 батальйону 72 механізованої бригади території на якій тривалий час знаходився опорний пункт колаборантів під назвою «Алмаз» поблизу залізничної зупинки «450 кілометр», самі бойовики встигли повідомить про втрату також опорного пункту «Алмаз-1», від чого пізніше відмовились і згодом описали як «героїчну оборону 28 бійцями».

Противником нашої 72 бригади на цій ділянці є «11 окремий мотострілковий полк армії «ДНР», в штаті якого знаходиться 4 мотострілецьких батальйона з артилерійською групою полку, загальною чисельністю всього підрозділу близько 5 тисяч осіб. Контролює ділянку від Мар’янки до Пантелеймонівки, та підрозділи «100 бригади армії «ДНР»(підрозділ спецпризначення «армії ДНР») і «Внутрішніх військ «ДНР»(останній час фіксується їх перебування на передових позиціях бойовиків)

Аерофотозйомка втраченого бойовиками опорного пункту викладена в мережу інтернет одним з лідерів російсько-терористичних угрупувань

 

Як і у випадку з загостренням на Світлодарській дузі у грудні 2016 року, звільнення території на якій знаходились позиції бойовиків відбувалось силами та вмілими тактичними діями піхоти без підтримки бронетехніки. Офіційна позиція Генерального штабу – це контрнаступ, який був вимушеним крок наших військових:

“Виходячи з обстановки що склалася, з опорних пунктів було виділено сили і засоби для вогневої підтримки спостережних постів. Перехресним вогнем наших військ нанесено противнику вогневе ураження, внаслідок якого противник розпочав здійснювати відхід на вихідну позицію під прикриттям вогню артилерії, гранатометів та кулеметів.

07.00 — оцінивши обстановку, що склалася, підрозділи наших військ здійснили переслідування противника та вийшли на позиції противника і захопили спостережний пост”.Під час бою за позиції бойовиків вдалось захопить 3х полонених бойовиків, двоє з них було важкопоранені та згодом померли.  Полонений бойовик – родом з Макіївки, в «11 полку «ДНР» був навідником протитанкового комплексу.

Колишній «голова РНБО «ДНР»  Олександр Ходаковський повідомляв про близько десятка бойовиків на цій позиції, тобто «Алмаз» був опорним пунктом відділення посиленим розрахунком ПТРК. Якщо розцінювати ситуацію зі сторони нашого наступу, то час був для цього ідеальний – більшість особового складу опорного пункту могла все ще спати, а спостерігач зі світанком міг втратить пильність, тому ворога вдалось застати зненацька, а силами нашого взводу вдалось забезпечить 3х кратну чисельну перевагу над ворогом.

Вже після того як вдалось встановить контроль над позиціями противника, він на протязі всієї доби не полишав спроби відбить його назад. Використовуючи всі наявні у ворога сили та засоби вогневого ураження він проводив штурмові дії силами своєї піхоти чисельністю від 10 до 30 чоловік та підтримки бронетехніки. До використання останньої можна привести випадок, коли підрозділ «ВВ ДНР» розмістив САУ на передньому краї оборони для ведення вогню прямою наводкою, але при відступі машини не завелись та були підірвані противником. Причиною інцеденту назване дизельне паливо на літній період, що не дало змогу завестись САУ в мінусових температурах.

Відео застосування міномету ЗСУ по позиціях російсько-терористичних військ по сусідньому до відбитого опорного пункту

 

Під час однієї з таких спроб штурму позицій 1 батальйону 72 механізованої бригади був ліквідований командир 1 батальйону «100 бригади армії ДНР»  Іван Балакай на прізвисько «Грек». Підрозділ якого прибув на підсилення порядків відступаючих сил «11 полку армії «ДНР»,  загальна ж чисельність втрат ворога по цим діям невідома – противник відмовляється забирати тіла своїх загиблих на нейтральній смузі.

Після декількох невдалих спроб штурму ворог перейшов до тактики постійних артилерійських обстрілів. Так окрім вже звичних 82 мм та 120 мм мінометів, наші позиції на Донецькому напрямку била ствольна артилерія калібрів 122 та 152 мм, а також РСЗВ “Град”, останні з зими 2015 року колаборантами майже не застосовувались. Але зараз бойовики використовували їх дуже активно, лише протягом 31 січня офіційна цифра прес-центру АТО – 326 снарядів. При чому вогонь ворогом вівся не тільки по позиціям українських захисників, а і по населеному пункту, в наслідок обстрілів постраждало близько 200 будинків та квартир цивільних громадян, населений пункт більше ніж на тиждень лишився централізованого енергопостачання.

Артилерійський вогонь противником вівся переважно з населених пунктів, місцеві мешканці у соціальних мережах відмічали, що колаборанти використовували ті ж вогневі позиції, що і в період боїв за Донецький аеропорт. В Макіївці, в районі недобудованого мікрорайону «Моноліт», був зафіксований випадок, коли противник почав розгортати гармати Д-30 калібру 122 мм та до них почали сходиться жителі найближчих будинків із закликами покинуть цю територію, що як відмічають очевидці їм вдалось.

Як повідомив волонтер Віталій Дайнега, перебуваючи в Авдіївці, сліди від приходів артилерії ворога видно і посеред полів, можна було припустить, що звідти працювала наша артилерія і колаборанти вели контрбатарейний вогонь, про те ні – на снігу відсутні сліди будь якої техніки. Тобто російсько-колаборантський режим на тимчасово непідконтрольних Уряду України територіях вів масовані обстріли не прицільно, не аби завдати уражень позиціям та засобам Збройних сил України, а з метою морального та можливо політичного тиску на українських громадян.

Загальні втрати українських Збройних сил – 11 загиблих воїнів.

За той час що пройшов можна з упевненістю сказати по результатам – 72 бригада міцно закріпилась на нових позиціях, ворог же навпаки втратив контроль не лише над самим опорним пунктом, а і територією поблизу своїх оборонних рубежів.