Чорнобиль,залізниця та ракетні комплекси: Про ефективність використання державного майна та відношення до історії.

Чорнобильська АЕС в системі ProZorro виставила на продаж декілька одиниць залізничного транспорту на загальну сумму (стартову) 5,67 млн грн.

Серед яких є один цікавий лот, магістральний тепловоз ДМ62-1877. От про нього й піде далі мова. Це представник спеціальної модифікації тепловоза серії М62, яка випускалась Луганськтепловозом з 1970 року й досі експлуатується УЗ, переважно на Львівській залізниці.

Зокрема, ще й зараз там використовується один з тепловозів першого року випуску. А з 1982 року почався випуск невеликими партіями ДМ62, призначенням якого була робота в складі бойових залізничних ракетних комплексів (БЗРК) розробленого в КБ “Південне”.

Це і є той славнозвісний «потяг-привид» з трьома ракетами РТ-23 (SS-24). Відповідно до такого тепловозу висувались суттєві вимоги стосовно якості та запроваджувались відповідні зміни в конструкцію порівняно із серійними М62, щоб забезпечити надійну роботу в складі комплексу, до якого входило зазвичай їх аж три одиниці. Із заводу тепловози передавались в міністерства оборони та надходили в розпорядження ракетних полків.

Всі три дивізії оснащенні БЗРК опинились в РФ, але надходження тепловозів не зупинялось аж до 1994 року. І от останнім виготовленим тепловозом виявився наший герой ДМ-1877, який з якихось причин у РВСП не потрапив, залишився на заводі й був придбаний для роботи на ЧАЕС. Цей тепловоз виявився не лише останнім представником військової модифікації ДМ62, а й всієї багатотисячної серії М62.

Це єдиний, «чистий військовий» тепловоз на території України й причому один з найновіших взагалі. (До придбання американських ТЕ33АС, ціна одиниці якого 4.6 млн $, середній вік тепловозів УЗ був 31 рік). Найдоречнішим було б заслужене місце цьому тепловозу в Музеї РВСП (в 2018 році там вже з’явилась невелика залізнична експозиція тільки з маневровим тепловозом який частіше побачити можна на елеваторах), де він став би ще однією окрасою, або як мінімум в музеї залізничного транспорту, враховуючи його унікальну історію.

Здається мені, що ні УЗ, маючи інфраструктуру для ремонту і обслуговування такого типу техніки та в якої постійна нестача рухомого складу, з цієї причини й почали закупівлю іноземної техніки, ні музейники, в цього раз “чомусь” не помітять цей тендер. Вже забулася історія з Ту-95 на ebay. Куди тепловоз потрапить, в руки приватників, як частина його старших колег, чи взагалі на метал? Що ж його очікує?

Варто зазначити , що одна колишня ДМ-ка, а саме тепловоз ДМ62-1868, що експлуатувався в 223-му ракетному полку (Пермська обл.), придбав Маріупольський металургійний комбінат, проте одразу був відправлений на ремонт на Полтавський тепловозоремонтний завод, де пройшов модернізацію зі зміною серії і нумерації, ставши М62УК-0029.

Більшість тепловозів серії М62 експортувались до країн соцтабору. Всього в 1965-1990 рр. було поставлено дві з половиною тисячі експортних екземплярів цього тепловоза. Найчастіше загальна кількість виготовлених тепловозів М62 оцінюється в 3273 одиниць.

ТТХ ДМ62

Роки випуску 1982-1994
Побудовано 154
Осьова формула 3 — 3
Конструкційна швидкість 100 км/год
Дизель 14Д40
Номінальна потужність 2000 (к.с)
Робоча маса 116 т
Навантаження на вісь 19,3 т
Тип візків Безчелюсні
Тип передачі Електрична постійного струму

Матеріал підготував: Віталій Вовк