Чим французька армія замінює ПТРК Javelin? - Український мілітарний портал

Чим французька армія замінює ПТРК Javelin?

Протягом останніх 40-ка років основним протитанковим ракетним комплексом (ПТРК) французької армії був комплекс 2-го покоління Milan, який стоїть на озброєнні з 1972 року. Однак, на сьогодні він однозначно застарів. В кінці 2000-х років, уряд Франції оголосив конкурс на купівлю нових протитанкових систем, в надії закрити прогалину було закуплено американські ПТРК 3-го покоління Javelin.

Усвідомлюючи потребу у перспективному ПТРК, у 2009 році, європейське об’єднання MBDA Missile Systems, в ініціативному порядку, розпочало розробку нової системи MMP – Missile Moyenne Portée. Спочатку метою робіт було визначення спільних рис та принципів перспективного комплексу, але в подальшому завдання проекту були оновлені а сам проект отримав державну підтримку.

У грудні 2013-го, незважаючи на незавершеність розробки, з’явився офіційний контракт на постачання Збройним силам Франції 400 переносних пускових установок та 2850 ракет. Надходження комплексів розпочалося з середини 2017 року. Окрім сухопутних частин, ММР мають надійшли на озброєння підрозділів спеціального призначення.

Перше публічне представлення повного  переносного макетного зразку комплексу відбулося на виставці Eurosatory 2014 (демонстрація макету ракети відбулося ще раніше, у 2011-му році). Станом на 2014-й рік було проведено основні проекті випробовування, в ході яких виконано велику кількість тестів наземного обладнання, а також проведено кілька десятків пусків ракет у різній  конфігурації і по різним цілям. За результатами всіх необхідних перевірок перспективний протитанковий комплекс був рекомендований до постановки в серійне виробництво.

На ранніх стадіях створення ММР конструктори компанії MBDA Missile Systems сформували цікавий список вимог до ракети і пускової установки. При визначенні технічного завдання враховувався досвід локальних конфліктів останніх десятиліть у Афганістані, Іраку та країнах Африки, в ході яких існуючі ПТРК застосовувалися не лише для знищення бронетехніки, але і враження опорних пунктів чи вогневих точок (у тому числі в міській забудові). Серед вимог до перспективного комплексу були: вага та габарити такі, щоби можна було переносити штатним розрахунком у 2-3 особи, можливість застосування у будь-який час доби та при будь-яких погодних умовах, можливість перенацілювання ракети після пуску (в польоті) на іншу ціль та пошуку цілей від час польоту ракети, зменшення мінімальної дальності стрільби («мертвої зони») до мінімуму (150 метрів) . Окрема виділяється вимога щодо зменшення ударної хвилі при запуску ракети – це розширює варіації вогневих позицій (особливо у міській забудові, оскільки можна стріляти з закритих приміщень чи кімнат) та зменшує ризики для розрахунку.

Головним елементом комплексу MMP є однойменна керована ракета. Її корпус циліндричної форми довжиною 1,3 м та діаметром 140 мм. Використовується головний обтічник, що вміщає частина апаратури наведення та управління, а також малогабаритний лідируючий заряд бойової частини. Центральний відсік вміщає основний заряд і твердопаливний двигун. У хвості знаходиться ще один відсік апаратури і компактний стартовий прискорювач. Для стабілізації та управління в польоті ракета має два набори Х-образних площин. У транспортному положенні вони розташовуються в середині корпусу, після виходу з пускового контейнера – розкриваються поворотом назад.

У головної частини корпусу ракети розташовуються системи наведення оригінального складу. Специфічні вимоги до бойовими можливостями вироби привели до використання комбінованої головки наведення з телекамерою і неохолоджуваних інфрачервоним (тепловізійним) блоком. Крім того, в деяких ситуаціях ракета повинна використовувати вбудовану інерційну навігаційну систему розроблену Sagem Défense Sécurité. Використана комбінована апаратура наведення привела до необхідності застосування двостороннього зв’язку ракети і пускової установки. Для цього в проекті MMP використаний оптоволоконний кабель, що зберігається на котушці в хвостовому відсіку ракети та розроблений Nexans. Подібні рішення (система управління ракетою через дріт який тягнеться у польоті за ракетою) характерні для ПТРК 2-го покоління – радянським 9К111 «Фаготам», 9К115 «Метис», американським BGM-71 ТOW та франко-німецьким Milan.

Ракета оснащується твердопаливним двигуном і стартовим прискорювачем. Для викиду її з транспортно-пускового контейнеру (ТПК) і початкового розгону використовується компактний хвостовий прискорювач, зі зменшеною кількістю газів які викидають. Після віддалення від пускової установки на певну відстань включається маршовий двигун з повною тягою. За попередньою інформацією, дальність польоту ракети складає до 4,1 км а середня швидкість 160 м/с. Для знищення цілей різних типів ракета MMP несе тандемну кумулятивну бойову частину, здатну пробити до 1000 мм гомогенної броні або бетонний об’єкт товщиною до 2 метрів. Також, можливе відключення детонатору оператором під час польоту та враження цілі завдяки кінетичній енергії ракети.

Ракета постачається, зберігається та транспортується у герметичному пластиковому транспортно-пусковому контейнері (ТПК), та має відповідне кріплення для фіксації на пусковій установці. Для зручності обслуговування ТПК має ручку для перенесення та гумові амортизатори на торцях, що запобігають ударам та пошкодженям. Протягом всього терміну зберігання ракета в ТПК не потребує будь-якого обслуговування. Контейнер з ракетою важать 15 кг.

Пускова установка представляє собою ніжку-триногу на які кріпляться всі агрегати – зліва від вертикальної осі установки поміщається блок оптико-електронної апаратури, який відповідає за пошук цілей і управління ракетою. На його правому борту є кріплення для ТПК, який встановлюється під деяким кутом до горизонту, через що ракета повинна вистрілюватися по висхідній траєкторії. Загальна вага ПУ без ракети складає 12 кг.

Блок управління має власний магнітний компас і систему супутникової навігації. Є телекамера, тепловізор і лазерний далекомір. Сигнал з оптико-електронних пристроїв виводиться в візир оператора. Управління установкою і ракетою здійснюється за допомогою декількох важелів і набору кнопок. Команди передаються на повністю цифрову систему управління, що відповідає за зв’язок з летить ракетою і формування керуючих імпульсів. Ті ж прилади відповідають за прийом та обробку відеосигналу від бортових систем ракети. Переносна пускова установка також має власне джерело живлення.

Попередньо відомо про три головні режими роботи комплексу. Перший реалізує принцип «вистрілив та забув», аналогічно Javelin. Оператору потрібно лиш знайти ціль, взяти її на супровід головою наведення ракети та виконати пуск. Всі подальші дії ракета буде робити самостійно. Другий режим роботи – напівавтоматичний, як у комплексах 2-го покоління, коли оператор утримує ціль в прицілі та наводить на неї ракету.  Третій режим роботи, який викликає найбільший інтерес, є так званий LOAL-режим (Lock On After Launch – «захоплення після запуску»). У цьому випадку оператор стріляє по даним з зовнішнього цілевказання, без візуального спостереження цілі. Ракета пускається у вказаний район, а при наближенні до цілі оператор може самостійно її визначити (вибрати) за допомогою телекамери чи тепловізора, що розташовані у головній частині ракети.

Окрім «класичної» переносної версії комплексу розробляється і варіант призначений для встановлення на авто чи бронетехніку. Головні відмінності полягатимуть у системі кріплення та живлення.

Окрім «піхотної» ракети ММР інженери MBDA розробляють і «важку» ракету МНТ, аналогічної конструкції, але з дальністю стрільби у 8-10 км. При цьому маса ракети зросте до 30 кг, а довжина збільшиться до 1,7 метри. Уніфікація обох ракет складатиме понад 50%. Також, існує інформація і про авіаційний варіант ракети MLP, призначений для оснащення вертольотів «Тайгер».

ПТРК ММР є цікавим зразком озброєння та має досить оригінальну концепцію. Якщо раніше ПТРК створювалися в першу чергу для боротьби з танками, а враження споруд чи укріплень було вторинним, то комплекс ММР розроблювався як універсальна система з багатоцільовою ракетою.

P.S. Від автора – на сьогодні Україна, напевно, робить найкращі ПТРК покоління 2+. “Бар’єр”, “Корсар” чи “Скіф”, безумовно високоякісні та ефективні вироби. Вони мають високу бронепробиваймість, керуються за допомогою лазерного променя та летять на значну відстань. Ціна комплексів адекватна ринку. Але це все те ж 2-ге покоління. І без технологічного прориву ми не зможемо рухатися далі і з часом відставання від провідних виробників буде лиш зростати…  

Javelin – це не “супер зброя” та не панацея від російської агресії. Це система якій від моменту розробки вже понад 30 років, 22 з який вона стоїть на озброєнні у близько 20-ти країнах світу серед яких такі як Грузія, Литва, Естонія, Чехія та інші. Ряд країн взагалі обрав ізраїльську альтернативу у вигляді ПТРК Spike, такого ж серійного ПТРК 3-го покоління як і Javelin, але з більш якіснішими характеристиками.

Втім, Javelin, має чітку нішу і призначення у Збройних силах України. І про це ми писали у попередньому матеріалі “Роль та місце «Джавелінів» у армії України. Безглуздість чергової #зради”

Голова правління Українського мілітарного центру Регіональний координатор у громадській мережі Опора


Поширити:
Авторизація
*
*
Генерація паролю
%d блогерам подобається це: