Українська Повстанча Армія

Аватар користувача
bodo
Повідомлень: 1503
З нами з: Чет травня 14, 2009 12:10 pm
Контактна інформація:

Українська Повстанча Армія

Повідомлення bodo » Суб жовтня 15, 2011 6:26 am

УПА була більш "робітничо-селянською", ніж радянські партизани


http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/10/14/59049/



УПА без міфів


http://www.pravda.com.ua/columns/2011/10/14/6659848/

Скорегував назву теми, так краще виглядає ;)

Аватар користувача
Antua
Повідомлень: 410
З нами з: Суб вересня 19, 2009 3:48 am
Звідки: Buenos Aires

Re: Українська Повстанча Армія

Повідомлення Antua » Суб жовтня 29, 2011 10:10 pm

Маловідома історія УПА в Білорусі

В Мінську вийшла збірка документів про діяльність ОУН-УПА в Білорусі в 1939 – 1953 роках*

У збірник включено 295 документів з Національного архіву Республіки Білорусь, Державного архіву Брестської області, Центрального архіву КДБ Білорусі. У збірці представлені доповідні записки, довідки, відомості, спецповідомлення різних партійних і державних органів, НКВД, партизанських загонів. Опубліковані також документи проводів УПА, що діяли не території сучасної Білорусі.

ОУН-УПА вважало південні частині сучасної Білорусі, і перш за все Берестейщину, українською територією. Українські організації тут активно діяли з часів польської адміністрації до 1939 року. А у 1941 році німці віднесли Берестейщину до Рейхскомісаріату "Україна".

Один із авторів книги мінський історик Володимир Гуленко заявив у інтерв’ю Вbc.ua:
Партизанська зона УПА

"У 1939—41 роках НКВД проґавило фактор українського організованого націоналізму на території Західної Білорусі. Коли читаєш щотижневі доповіді голови НКВД Білорусі Лаврентія Канави про ситуацію в ново приєднаних областях, то там домінує інформація про переслідування польських націоналістів та сіоністів. Українців не помічали. Може тому, що розглядали їх учасниками національно-визвольного руху проти Польщі. Тому пізніше для них стала сюрпризом така масова підтримка тут українського національного руху опору".

За підрахунками пана Гуленка, влітку 1944 року на території сучасної Білорусі воювало 14 тисяч вояків УПА. Вони були об’єднані у Брестський окружний провід. У 1948 році цей провід було перейменовано у Білоруський, у його складі діяло три надрайонних проводи – Брестський, Пінський та Кобринський. Декотрі райони трьох південних областей БРСР у 1944 році були цілком підконтрольні ОУН.

Місцем найбільшої концентрації сил УПА в Білорусі був Дивинський район (територія сучасного Кобринського району Берестейщини). НКГБ Білорусі у 1944 році там нарахувало 5 тисяч українських повстанців. Володимир Гуленко свідчить: "З весни 1943 року Дивинщина стала партизанською зоною УПА, куди без їх дозволу боялися зайти і німці, і радянські партизани".
Союзники червоних партизанів

Документи, представлені у збірнику, свідчать про те, як загони УПА воювали на три фронти – проти німців, поляків, більшовиків. Але є багато радянських документів, які свідчать, що до весни 1943 року УПА співпрацювала з червоними партизанами у боротьбі з німцями, були навіть спільні напади на нацистів.

В доповідях радянських партизанських командирів 1943 року, опублікованих у книзі, йдеться про те, що "бульбівці, бандерівці та мельниківці ненавидять як німців, так і радянську владу", що "основну орієнтацію у зовнішній політиці бандерівці ведуть на Америку".

Спецінформація Білоруського штабу партизанського руху від 1943 року подає, що вояки УПА "по відношенню до війни СРСР та Німеччини тримають нейтралітет, заявляють: "Хай вони б'ються між собою, потім вони ослабіють, а бандерівці зроблять національну революцію і перемога буде за нами".

У поліських лісах у загонів УПА було 3 літаки та 9 танків – пише автор іншої партизанської депеші. Він повідомляє, що червоні партизани разом з УПА обстрілювали німецькі потяги, а командири бандерівців їздили на наради до білоруських "нацдемів".

Командир партизанської бригади "За Родину" у 1944 році так пише про УПА: "Їх програма – боротьба за самостійну Україну без комуністів та капіталістів. Вони стараються краще підірватися на гранаті, ніж здатися в полон".
В УПА втікали від радянської влади

Ліквідація загонів УПА в Білорусі розтягнулася на 10 років. У 1944—46 роках УПА вчинило в Білорусі 2384 диверсії та теракти та мало безсумнівну підтримку місцевого населення, яке поповнювало загони УПА.

Причина цього – реакція місцевого населення на політику радянської влади, каже один із авторів книги мінський історик Володимир Гуленко:

"Кадри для УПА після війни постачала сама радянська влада. Це був протестний рух. Першою хвилею стали дезертири. За даними НКВД, в Білорусі не хотіли воювати, побігли в ліси 117 тисяч здорових чоловіків, які не хотіли, щоб їх забрали в Радянську армію, а в лісі найбільш потужною політичною силою була УПА. Друга хвиля – це люди, які поверталися з Німеччини, яких на батьківщині забирали у фільтраційні табори. Третя хвиля – колективізація, коли в ліси пішли господарі".

Крім радянсько-німецької війни на більшості території білоруського Полісся у 1942—44 роках йшла жорстока українсько-польська війна. У книзі є жахливі документи про жорстокість з обох сторін.

"На знаменах кожного учасника тих подій неправедної крові незміряно… Не треба ідеалізувати жодну зі сторін: УПА, Армію Крайову, червоних партизан чи німців. Крові дуже багато. Частіше всього це кров ні в чому не винних людей. Урок з цього полягає в тому, що політикам треба бути розумнішими і не доводити до таких конфліктів… Тепер же ця тема дуже політизована, нею спекулюють, а деякі сили нею хотіли б розсварити народи",-- робить висновок пан Гуленко.

*ОУН-УПА в Білорусі, 1939 - 1953 рр..: Документи і матеріали. Упорядники В. Адамушко, І. Валаханович, В. Гуленко, Д. Жигалов, Ю.Зверєв, А. Карапузова, В. Селеменв, В. Скалабан. Мінськ: Вища школа, 2011. 526 с. 560 екз.

BBC
"З таким братом краще бути сиротою!"

Аватар користувача
Antua
Повідомлень: 410
З нами з: Суб вересня 19, 2009 3:48 am
Звідки: Buenos Aires

Re: Українська Повстанча Армія

Повідомлення Antua » Чет лютого 02, 2012 12:27 am

Донецький режисер зняв правдиву стрічку про СБ ОУН

http://culture.unian.net/ukr/detail/193328
"З таким братом краще бути сиротою!"

Аватар користувача
Sasha Sasha
Повідомлень: 1152
З нами з: Суб січня 28, 2012 2:30 pm

Re: Українська Повстанча Армія

Повідомлення Sasha Sasha » Сер квітня 25, 2012 12:22 am

Ось сайт про УПА: www.tern.ukrpack.net/upa/upauk.htm
Заберу своє на танку!

Аватар користувача
damianbt88
Повідомлень: 191
З нами з: Пон жовтня 21, 2013 10:37 pm

Re: Українська Повстанча Армія

Повідомлення damianbt88 » Нед січня 26, 2014 10:32 am

Спогади ветерана УПА Бакунця-Шмалюха (1 з 5)
https://www.youtube.com/watch?v=eqNTAn2UASQ
Спогади ветерана УПА Бакунця-Шмалюха (2 з 5)
https://www.youtube.com/watch?v=IvkJJFQPUVs
Спогади ветерана УПА Бакунця-Шмалюха (3 з 5)
https://www.youtube.com/watch?v=4LH6r1h93Ys
Спогади ветерана УПА Бакунця-Шмалюха (4 з 5)
https://www.youtube.com/watch?v=06jP6QxEiYw
Спогади ветерана УПА Бакунця-Шмалюха (5 з 5)
https://www.youtube.com/watch?v=1_RyIbvODPg
Ветерана УПА опитала прокуратура на вимогу Польщі
https://www.youtube.com/watch?v=4DYjTz0oVIE

ГУЛАГ. Норильське повстання вояків УПА ч.1 із 3
https://www.youtube.com/watch?v=Whntq1XSgFA

Євген Симонович про УПА 'Поліська Січ'
https://www.youtube.com/watch?v=WWmhWhHoONI

Розповідає сотенний УПА Мирослав Симчич
https://www.youtube.com/watch?v=IOye6KoKeRQ
https://www.youtube.com/watch?v=HrmKWyp7KZI

Спогади ветерана УПА Бабія Степана (Київ)
https://www.youtube.com/watch?v=c4LAcwL_ol4

Спогади ветерана УПА Боровця - Миколи Євстафієва (1 з 6)
https://www.youtube.com/watch?v=_m_1oszpn0c
Спогади ветерана УПА Боровця - Миколи Євстафієва (2 з 6)
https://www.youtube.com/watch?v=BVrsRi7nYWA
Спогади ветерана УПА Боровця - Миколи Євстафієва (3 з 6)
https://www.youtube.com/watch?v=e9HFazoV870
Спогади ветерана УПА Боровця - Миколи Євстафієва (4 з 6)
https://www.youtube.com/watch?v=3en4YtSeoqI
Спогади ветерана УПА Боровця - Миколи Євстафієва (5 з 6)
https://www.youtube.com/watch?v=q7BrEzmh8po
Спогади ветерана УПА Боровця - Миколи Євстафієва (6 з 6)
https://www.youtube.com/watch?v=94SgUd1B3x8

Спогади ветерана УПА Євстахія Добровольського
https://www.youtube.com/watch?v=5OvdlB-fnY0

Спогади ветерана УПА Ткачівського Василя
https://www.youtube.com/watch?v=oWKuTttMS4Y

Спогади ветерана УПА
https://www.youtube.com/watch?v=XcHeNQUa8Uc

Спогади вояка УПА - Грицьків Теодор Андрійович
https://www.youtube.com/watch?v=psIMO_b2oDo

Спогади вояка УПА - Фірман Василь Степанович
https://www.youtube.com/watch?v=3b2Qa9NfYwc

Спогади стрільця УПА Івана Курила-'Адася' (29.01.12)
https://www.youtube.com/watch?v=XaUeoRFN0es

УПА.Тактика боротьби
https://www.youtube.com/watch?v=HeGKW-YJlQc

Чешський фільм про УПА (2010)
https://www.youtube.com/watch?v=Dsf4k2xhe24
та ін.
Коли несправедливість стає законом, бунт стає обов'язком.
Томас Джефферсон

Аватар користувача
guliaypole
Повідомлень: 9647
З нами з: Суб грудня 10, 2011 12:04 pm
Звідки: Луганськ-Хмельницький-Сектор М

Re: Українська Повстанча Армія

Повідомлення guliaypole » Нед січня 26, 2014 10:45 am

дякую, цікаво
Ми ховаєм в кишені тютюн про запас, Номери телефонів, ключі, амулети
І крізь сльози не бачимо власних облич, І крізь сміх не уміємо просто радіти...

Аватар користувача
damianbt88
Повідомлень: 191
З нами з: Пон жовтня 21, 2013 10:37 pm

Re: Українська Повстанча Армія

Повідомлення damianbt88 » Чет лютого 13, 2014 7:09 am

http://www.youtube.com/watch?v=8EMutQn8xM8 ;)
джерело: http://kampot.org.ua/upa/
територіальна структура упа 1944р.
Коли несправедливість стає законом, бунт стає обов'язком.
Томас Джефферсон

Аватар користувача
damianbt88
Повідомлень: 191
З нами з: Пон жовтня 21, 2013 10:37 pm

Re: Українська Повстанча Армія

Повідомлення damianbt88 » Чет лютого 13, 2014 7:33 am

Українська Повстанська Армія - організація, командування та бойові дії УПА 17 січня 2006

Початки УПА

УПА почала формуватися в 1943 році з 3-х груп, що з 1942 вели партизанську війну проти Німців:

1) ОУН (б) - "Бандерівці", на той час перейменована в ОУН-СД (ОУН-Самостійників Державників), якою на той час тимчасово керував Микола Лебідь (псевдонім "Максим Рубан"), що з вересня 1941 пішли в підпілля від німецьких репресій, а з осені 1942 почали організовувати партизанські загони на Поліссі;

2) ОУН (м) або просто "ОУН" - "Мельниківці", якими на Україні керував Олесь Кандиба - "Ольжич", що до літа 1943 змогли організувати 3 сотні в районі Кременця і 1 - у районі Володимир-Волинського;

3) УПА - так-так, Українська Повстанська Армія отамана Тараса Боровца - "Бульби", чисельністю близько 1000 чол., що сформована з т.зв. "Поліської Січи" та діяла на Рівненщині; вона була зв'язана з Урядом УНР у вигнанні.

Усі ці групи не дуже дружили між собою, а Бандерівці і Мельниківці відкрито ворогували, що робило їх об'єднання неможливим. Однак ОУНСД мала над ними одну велику перевагу - налагоджений і перевірений підпільний апарат, що дозволяв їй набагато краще організовувати населення. Рішення про формування УПА з окремих загонів було прийнято наприкінці 1942 на конференції під Львовом (дата 14 жовтня 1942 - Покрова Богородиці, що вважається офіційної, була встановлена тільки в 1947), а перший серйозний бій пройшов 7 лютого 1943 - дата початку бойових дій УПА.

УПА швидко росла, і вже в липні 1943 "підім'яла" під себе частини ОУН, а в серпні - УНРА, завершивши, по-бісмарківськи: "залізом і кров'ю" - об'єднання націоналістичних партизанських загонів.

Організація УПА

Спочатку діями УПА (яка на той час діяла переважно на території Волині) керував Крайовий Військовий Штаб (КВШ) під керівництвом поручника (посм. підполковника) Василя Івахіва-"Сома", з травня 1943 поручника Василя Сидора-"Шелеста", а з серпня 1943 - полковника Леоніда Ступницького-"Гончаренко". До листопаду 1943 було створено Головну Команду (ГК) та Головний Військовий Штаб (ГВШ), і організація УПА в цілому завершилася, хоча УПА-Захід офіційно була створена лише у грудні 1943, а УПА-Південь - у січні 1944.

УПА й ОУН підкорялися Українській Головній Визвольній Раді - вищому політичному органові, створеному в липні 1944 для об'єднання всіх політичних сил для створення незалежної Української держави. Його президентом був Кирило Осьмак, а Головою Генерального секретаріату і військовим секретарем - Головком УПА Роман Шушкевич, цього разу під псевдонімом "Лозовський". Зрозуміло, що Рада контролювався ОУН і була скоріше представницьким, чим владним органом - реальна влада належала Бюро проводу ОУНСД на Українських землях, який з січня 1944 р. очолював знов-таки Шухевич, але вже під псевдонімом "Тур". Контрольним органом ОУНСД була головна рада під головуванням Миколи Лебедя-"Ігора". При розгляді організації УПА варто мати на увазі, що:

1) Організації УПА чітко відповідала сітка ОУНСД, тобто території кожної великої одиниці УПА відповідала аналогічна по території одиниця т.зв. "місцевої мережі", "цивільної мережі" або просто "мережі" ОУНСД: Генеральний Військовий Округ = Земля, Військовий Округ = Край, Тактичний Відтинок (Сектор) = Округ (нижче округу був надрайон, ще нижче - район, кущ і станиця, яка об'єднувала членів ОУН одного села). Крім того, через Службу Безпеки (СБ) ОУН проходила майже вся розвід- та контррозвіддіяльність, а через Український Червоний Хрест при ОУН - майже вся медична робота в УПА. Тобто, мережа ОУН була фактично тилом УПА. У віданні ОУН знаходилась і місцева самооборона (самооборонні кущеві відділи - СКВ), яка фактично була бойовим резервом УПА.

2) Основною бойовою частиною УПА були сотні, що зводилися по 3-4 у курені, а 2 і більше куренів іноді зводилися в загін. Усі курені на території одного ВО об'єднувались у Групу, який командував Командир ВО, тобто ВО і Група - це в принципі одне і те ж, але до ВО входили ще тили, йому фактично підпорядковувались СКВ, "Коменданти запілля" (тилу) ОУН та ін., а Група була чисто бойовим з'єднанням. Аналогічно всі групи ГВО зводилися під єдиним командуванням, але це було скоріше в теорії, ніж на практиці.

3) Сотні УПА ще називалися "відділ" та ділились на 3-4 взводи (чоти), які називались підвідділами. На відміну від інших частин і з'єднань, що мали звичайно тільки назву, усі сотні УПА мали наскрізну нумерацію, іноді з додаванням букви (напр., сотні 96, 96а, 96б), а також свою назву (часто по командирах). Крім того, усі частини і підрозділи мали свої кодові назви та/чи номери.

4) УПА складалась майже виключно з піхоти, хоча окремі курені і мали кінні розвідувальні чоти, а також поодинокі гармати і міномети. Лише в УПА-Північ наприкінці 1943 кожна група мала по 1 сотні кінноти, а 2 групи - ще по 1 сотні легких гармат.

Організація УПА у лютому 1944: Командування УПА

Головний Командир - підполковник Роман Шухевич-"Тарас Чупринка"
Нач. ГВШ - майор Дмитро Грицай-"Перебийніс"

• ГВО "УПА-Північ" діє на Волині і Поліссі (Волинська, Житомирська, Рівненська області, Холмщина) Командир - майор Димтро Клячковський-"Клим Савур"

4 Військові Округи (ВО): №1 "Заграва", №2 "Богун", №3 "Турів" і №4 "Тютюнник".

• ГВО "УПА-Захід" діє в Галичині (сучасні Львівські, Тернопільська, Івано-Франківська області і Закерзоння) Командир - майор Василь Сидір-"Шелест"

6 Військові Округи: №1 "Башта", №2 "Буг", №3 "Лисоня", №4 "Говерла", №5 "Маківка", №6 "Сан", №7 "Сучава", №8 "Срібна" (ВО 7 (Буковина) та 8 (Закарпаття) так і не були сформовані - їх територію приєднали до ВО4).

• ГВО "УПА-Південь" (іноді називалась "УПА-Схід") діє на території південної частини Рівненської, Вінницької і Хмельницької областей Командир - майор Василь Кук-"Леміш" (останній Головком УПА, єдиний з вищого комскладу УПА, хто залишився в живих)

2 Військові Округи: "Богун" (переданий з УПА-Північ) і "Холодний Яр"

Загальна чисельність УПА: УПА-Північ (разом з УПА-Південь -?) = бл. 15000 чол., а УПА-Захід = бл. 10000 чол. Цікаво, що у лавах УПА-Північ у цей час було 1000-2000 не-українців з німецьких допоміжних частин: а росіяни, татари, азербайджанці, узбеки і грузини навіть мали свої "національні частини".

Організація УПА-Захід восени 1945 (на той час ВО 1 і 5 вже були розформовані):

• Львівський ВО2 = Група "Буг" - ТВ 11-15 (всього 20 сотень)
• Подільський ВО3 = Група "Лисоня" - ТВ 16-19 (всього 12 сотень)
• Карпатський ВО4 = Група "Говерла" - ТВ 20-25 (всього 36 сотень)
• Перемишльський ВО6 = Група "Сан" - ТВ 26-28 (всього 12 сотень)

Усього: 80 сотень, бл. 8000 чол.

Бойові дії УПА

Протягом березня-травня 1943 УПА проводило активні дії проти німецьких гарнізонів на Волині та Поліссі, і на початку літа під її контролем опинились майже цілі райони - німецька влада зберігалась лише у містах. Це змусило німців до активізації антипартизанських дій - 13 травня 1943 у бою з ними загинув перший начальник КВШ Василь Івахів-"Сом". З наближенням фронту все активніше почали діяти і загони радянських партизан, які було перекинуто з Брянщини та Чернігівщини на захід - в зону дії УПА. З червня-липня 1943 на території Галичини також почали створюватись загони УПА (керівник - поручник Олександр Луцький-"Андрієнко"): спочатку під назвою "Української народної самооборони" (УНС), яка воювала переважно проти радянських партизан, а з серпня розпочала активні дії і проти німців. У грудні 1943 УНС було перейменовано в ГВО УПА-Захід.

На початку 1944 УПА контролювала велику територію та досягла своєї максимальної чисельності 25-30000 чол., однак найтяжчі випробування були ще попереду - на УПА чекали тяжкі бої по "переходу через фронти" весни-літа 1944 р., під час яких УПА мусило воювати з регулярними частинами Червоної Армії. Ці бої суттєво послабили УПА-Північ і Південь - від 15000 чол. залишилося, мабуть, менше половини. Навчена гірким досвідом ГК УПА наказала відмовитись від великих боїв з регулярними частинами та перевести частину сотень з УПА-Північ та УПА-Південь до УПА-Захід, а ті, що залишились, були зведені у "бригади" по 400 чол., що поділялися на загони, а ті - на "відділи" та "підвідділи". Таких бригад було 11 в УПА-Північ та 3(?) в УПА-Південь. Ці частини протягом 2-ї половини 1944 провели 12 рейдів на схід України. Узимку 1944/45 УПА-Північ і Південь понесли ще більші втрати в результаті "чекистско-военных" операцій - ГВО Південь був знищений майже цілком, а 12 лютого 1945 був убитий Дмитро Клячковський. Однак за цей час суттєво збільшилась чисельність УПА-Захід (наприклад, в ВО 4 і 5 на початку 1944 було всього 10 бойових та учбових сотень, а через рік - вже 14 бойових куренів), що дозволило перенести основні бойові дії на територію Карпат - у першій половині 1945 р. там були деякі райони, де взагалі не існувала радянська влада.

Улітку 1945 була зроблена спроба остаточно ліквідувати УПА за допомогою частин Червоної Армії, що повернулися з фронту, але успіху вона не принесла - солдати просто не вміли воювати з партизанами, та й не дуже бажали це робити. І навпаки, досвідчені українські повстанці провели понад 15 рейдів на схід України та Закарпаття, а також до Словаччини, Польщі та навіть Литви. Але "Совіти" все-таки училися на своїх помилках і "Зимова блокада" або "Велика блокада" січня-квітня 1946 року дала свої результати: масова блокада лісів у сполученні з діями спецназу привела до того, що УПА-Північ було майже цілком знищено, а загальні втрати УПА складали до 40% від особового складу. Це привело до того, що в червні 1946 було прийняте рішення про демобілізацію більшості частин УПА і перехід повстанців у підпілля ОУН. УПА-Північ припинило свою діяльність (ті, хто ще залишився, звичайно) вже влітку 1946, а до весни 1947 "в строю" залишилися тільки сотні ВО4 "Говерла" (на території УРСР) і ВО6 "Сан" (на території ПНР) з УПА-Захід.

Частини ВО6 були частково знищені, частково перейшли в СРСР або на Захід при проведенні поляками т.зв. "Акції Вісла" по масовій депортації 150000 українців у західні воєводства Польщі влітку 1947. Ці втрати, однак, не означали повного припинення збройної боротьби: тільки на території УРСР (тобто без Закрезоння) у 1947 р. було проведено 906 збройних акцій, а у 1948 - 1422 акції. В 1947-49 рр. відділи УПА проводили рейди до Словаччини, Румунії та Польщі (доходили до самої Східної Прусії). У Карпатах бої продовжувалися до осені 1949, коли згідно з наказом від 3 вересня 1949 останні діючі частини і штаби УПА були розформовані. На той час маються дані тільки про дві сотні УПА - "Басейн" і "ім. Богуна". Хоча невеликі групи та збройне підпілля під керівництвом Шухевича-"Чупринки", а після його смерті 5 березня 1950 - Василя Кука-"Коваля" діяло до кінця 1950-х - початку 1960-х (саме тоді були зафіксовані останні бої при захопленні бункерів), кінець 1949 - початок 1950 року є одночасно офіційним кінцем бойових дій Української Повстанської Армії.

прес-служба Житомирської обласної організаці ВО "Свобода"
Коли несправедливість стає законом, бунт стає обов'язком.
Томас Джефферсон

Аватар користувача
damianbt88
Повідомлень: 191
З нами з: Пон жовтня 21, 2013 10:37 pm

Re: Українська Повстанча Армія

Повідомлення damianbt88 » Чет лютого 13, 2014 4:28 pm

Літопис Української Повстанської Армiї. Основна серія [Томи: 8-10, 19, 22-25, 27-29, 31, 36, 38, 43, 44, 46] (1980-2007) [DJVU]

Мова: українська
Опис: Перша серія (так звана “канадська”або основна) налічує 50 томів. Вона базується на дoкументах, що їх рейдуючі частини або спецкур’єри переправили з України на Захід. Це переважно підпільні документи. Більшість із них походить з Архіву ЗП УГВР. Вийнятком є три томи німецьких документів, один том польських і радянських документів і том документів, які стосуються Кирила Осьмака, Президента УГВР. Три томи – 43-ій, 44-ий та 46-ий укладені на основі знайденого під землею в 2004 році підпільного архіву в с. Озерна Тернопільської області. Другою організацією, яка мала багато документів підпілля була ЗЧ ОУН, але з різних причин “Літопис УПА” мав доступ лише до поодиноких документів цієї збірки. Усі намагання налагодити співпрацю з отаманом Тарасом Бульбою-“Боровцем” та ОУН (М) не мали успіху.

Том 8. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офiцiйнi публiкацiї, матерiяли. Книга перша: 1944-1945
Том 9. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офiцiйнi публiкацiї, матерiяли. Книга друга: 1946-1948
Том 10. Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офiцiйнi публiкацiї, матерiяли. Книга третя: 1949-1952
Том 19. Група УПА 'Говерля'. Книга друга: Спомини, статті та видання історично-мемуарного характеру
Том 22. УПА в свiтлi польських документiв. Книга перша: Вiйськовий суд оперативної групи
Том 23. Медична опiка в УПА
Том 24. Iдея i чин. Орган проводу ОУН, 1942-1946. Передрук пiдпiльного журналу
Том 25. Пiснi УПА
Том 27. За Україну, за її волю. Спогади
Том 28. Тисяча дорiг. Спогади
Том 29. З юнацьких мрій - у ряди УПА
Том 31. УПА на Львiвщинi i Ярославщинi. Спогади i документи воякiв УПА ТВ 'Розточчя' 1943-1947
Том 36. Книга полеглих членiв ОУН i воякiв УПА Львiвщини
Том 38. Архiтектура резистансу: криївки i бункри УПА в радянських документах
Том 43. Боротьба з аґентурою: Протоколи допитів Служби Безпеки ОУН в Тернопільщині 1946-1948. Книга 1
Том 44. Боротьба з аґентурою: Протоколи допитів Служби Безпеки ОУН в Тернопільщині 1946-1948. Книга 2
Том 46. Боротьба з аґентурою: Протоколи допитів Служби Безпеки ОУН в Тернопільщині 1946-1948. Книга 3


Автор: колектив
Місце видання: Торонто-Львів
Видавництво: Літопис УПА
Формат: djvu
Кількість сторінок: 10147

Офіційний сайт: http://www.litopysupa.com/main.php?pg=1&series=1
Джерело: рутрекер
Особиста оцінка: 10 - без сумнівів рекомендую всім

ледь не забув http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=36380
Коли несправедливість стає законом, бунт стає обов'язком.
Томас Джефферсон

Аватар користувача
damianbt88
Повідомлень: 191
З нами з: Пон жовтня 21, 2013 10:37 pm

Re: Українська Повстанча Армія

Повідомлення damianbt88 » Чет лютого 13, 2014 5:06 pm

Володимир В'ятрович Історія з грифом "Секретно": Різдвяний бій УПА. Бірча, 7 cічня 1946
Київ, 6 січня 2011, 13:01

Закінчення Другої світової війни не зупинило польсько-українського конфлікту, який почався в 1942 на Холмщині, в 1943 перекинувся на Волинь, а в 1944 охопив ще й Галичину. Конфлікт, жертвами якого стали тисячі людей із двох сторін, активними учасниками - підпільні рухи обох народів, швидко набув рис, характерних для війни. Кривавої війни у війні. Завзятість обох сторін у протистоянні забезпечила його тривалість і продовження в нових реаліях після відходу німецької окупації.

Головною ареною війни між українцями і поляками після завершення Другої світової стали терени т.зв. Закерзоння - землі, заселені здебільшого українцями, проте включені до складу відновленої Польщі. Саме намагання поляків позбутися українського населення стало причиною продовження польсько-української війни, загибелі та депортації тисяч українців.

Весною 1945 року атаками польських підпільників знищено українські села Завій, Середниця, Пашова. 3 березня вчинено жорстокий напад на село Павлокома, жертвами якого за різними даними стали від 366 до 500 українців. У відповідь відділи УПА провели кілька акцій, спрямованих проти польських населених пунктів. Отож, весною 1945 подальше розростання конфлікту було більш, ніж ймовірним – він міг набрати масштабів протистояння на Волині чи Галичині у 1943-1944 році. Зупинили його переговори між представниками українського та польського підпілля 29 квітня 1945 року у Селиськах Березнівського повіту та підписання угод про перемир’я і співпрацю в боротьбі з НКВД.

Проте перемир’я з польським підпіллям не гарантувало цілковитого спокою українцям Закерзоння. Восени 1945 польська комуністична влада, аби пришвидшити примусове виселення українців до УРСР, залучила до депортацій свою армію. Брутальність поведінки військових щодо цивільного населення, залякування та вбивства стали щоденною практикою.

На захист українців виступили відділи УПА, які здебільшого складалися з місцевих жителів, повсталих проти польського терору. Між повстанцями та загонами польського війська почалися завзяті бої. Незважаючи на величезну військову перевагу супротивника, протягом кількох місяців 1945 року ініціатива була на боці Української повстанської армії, яка контролювала значні території. Польська комуністична влада зосереджувалася в укріплених містах. Однією з таких "твердинь", звідки періодично здійснювалися напади на українські села, було містечко Бірча.

1946 рік українці Закерзоння зустрічали із тривогою за майбутнє. Сподівань на те, що він виявиться спокійнішим і безпечнішим, ніж попередній, було мало. Це стало зрозуміло вже в перші дні нового року: 1 січня загони польського війська з Бірчі ввірвалися в наше село Ляхава.

"В селі, – читаємо в повстанському звіті, – розпочали тоді свій кривавий танець. З хат забрали тоді 7-ох господарів-українців у віці 40-80 років та 2-х хлопців по 16 років, та всіх розстріляли біля школи. Одного застріленого господаря вкинули в вогонь".

Наступного дня брутально викинено більше трьох сотень українців із села Монастирець, 6 січня вранці напередодні Свят-вечора польське військо з Бірчі атакувало село Добре.

Така активність гарнізону Бірчі на антиукраїнському фронті не могла залишитися непоміченою для командування УПА на Закерзонні. Ще в кінці 1945 кілька сотень здійснили два наступи на це містечко.

Найуспішнішою була перша акція, здійснена в ніч з 22 на 23 жовтня куренем УПА під командуванням Павла Вацика-"Прута". Повстанці прорвали ворожу оборону, ввірвалися у містечко, розбили тюрму, визволивши в’язнів, знищили військові казарми.

Успіх повстанців примусив польське військо ще більше укріпити свою твердиню, тож запорукою успіху нового нападу на Бірчу мала стати в першу чергу несподіванка. Саме тому атаку запланували безпосередньо на українське Різдво.

"Акція, – читаємо про це в звіті УПА, – спеціально була запланована в часі, коли поляки могли її найменше сподіватися, і мала за завдання викинути ворога з його укріплень і знищити ворожі укріплення та саме містечко, котре має ще кільканадцять мурованих будинків". Бій на Різдво був несподіванкою і для вояків УПА, які зазвичай відзначали це свято разом із цивільним населенням у селах. Очевидно, така ініціатива не викликала особливого захоплення у повстанців, проте в армії накази не обговорюються, а виконуються.

Загалом до штурму залучено чотири відділи, а саме: сотні "Ударники-4" (командир Володимир Щиґельський-"Бурлака"), "Ударники-7" (командир Григорій Янківський-"Ластівка"), "Ударники-2" (командир Дмитро Карванський-"Орський" – заступав пораненого сотенного Михайла Дуду-"Громенка") та "Ударники-6" (командир сотенний "Яр", прізвище невідоме).

Загальне керівництво перебрав на себе курінний Михайло Гальо-"Коник". Ввечері 6 січня він виступив перед вишикуваними і готовими до бою повстанцями. "У цей Свят-вечір, – згадує його слова учасник бою Михайло Озимко, – наша мета піти у відплатну акцію проти Бірчі, щоб знищити це вороже кубло, яке палить українські села (показує в сторону присілка Ропа, де догоряла решта хат), вбиває невинних людей, старців, жінок і дітей, та не дає спокійно відсвяткувати навіть того Свят-вечора. За ті всі кривди, за пролиту українську кров, за смерть наших упавших героїв ми сьогодні відплатимо. Замість колядок Рождества Христового, будуть грати наші повстанські кулемети і вибухати гранати".

Наступ відбувався двома групами зі сходу та заходу. До першої групи, яку очолив "Бурлака", окрім його сотні входила також сотня "Ластівки". Їх завданням було привернути на себе увагу ворога та зв'язати вогнем, тим часом, як дві інші сотні під командою курінного мали безпосередньо прорватися до міста і спалити його. Групі Володимира Щиґельського вдалося під час наступу не лише привернути увагу ворога на себе, але й вступити в східну частину міста і здобути там кілька ворожих бункерів. Проте вже на початку бою стало зрозуміло, що поляки готові до активної оборони.

"Поляки були сильно окопані, – читаємо у звіті з акції, – і мали навколо міста пороблені бункери, в котрих безперервно мешкали. Вже в перших хвилинах бою навколо міста грали ворожі кулемети, що свідчить про те, що ворог був приготований, чи радше, що був постійно на становищах. Момент заскочення ворога неприготованим в цім випадку відпав цілковито, одначе відділи дальше виконували положені на них завдання".

Бій на східному відтинку тривав аж до ранку – і у повстанців неухильно закінчувалася амуніція. Врешті, коли о 8:00 стало цілком зрозуміло, що бій на західному відтинку припинився і поляки всі свої сили перекинули проти відділів, підпорядкованих "Бурлаці", він дав їм наказ відступати.

"Відворот відбувався під безперервним обстрілом автоматичної і крісової зброї ворога, – читаємо в звіті Тактичного Відтинка УПА "Лемко", – а також тяжкого кулемета, якого противник примостив на узбіччі гори Валькова. По ворожих рухах було видно, що він намагається відтяти нам дорогу до лісу та унеможливити відступ потоками, що ведуть з міста Бірчі в південному напрямку, і тим способом оточити відділ на відкритому терені. Однак, ворогові не вдалося осягнути своєї цілі, бо підвідділ час до часу ставив спротив, стримуючи наступ противника з крила та ззаду. Ворожа погоня тривала на шляху близько трьох кілометрів і мимо цього, що за відступаючими вислано сотню кінноти Війська Польського, відділи добилися-таки до лісу і там, на скраю лісу, відкрили збройний гураґанний вогонь по противникові, і це саме відбило ворогові охоту до дальшої погоні. Після чого відділи відступили на умовлений збірний пункт".

Дещо інакше розвивалися події на західному відтинку нападу. Першим недоліком стало те, що сотні через складні теренові умови не змогли вчасно прийти на визначені місця і синхронно розпочати акцію. Під час штурму міста нападаючі були дуже добре помітні для поляків, завдяки підпаленим упівцями хатам. Зважаючи на те, що відділи опинилися під прицільним вогнем ворога, о 5:00 дано наказ про їх відступ.

Загалом, під час акції повстанці зазнали великих втрат, найважчими з яких були загибель курінного Михайла Галя-"Коника" та виконуючого обов'язки сотенного Дмитра Карванського-"Орського". Разом загинуло 23 повстанці, ще 22 було поранено. Найважливішими причинами стали некоординованість початку акції (частина відділів через засніжений терен надто пізно прибули на місце і не було жодної технічної можливості попередити про це іншу частину), польський гарнізон виявився готовий до акції (а це були 1500 польських вояків та рота НКВД, які, крім чисельної переваги, мали можливість використовувати укріплення), повстанцям забракло важкої зброї для штурму укріплень, а згодом і амуніції для продовження бою, що затягнувся.

Попри невдачу у різдвяному бою, УПА продовжувала активну діяльність, захищаючи українське населення. Польській комуністичній владі знадобилося ще більше року, аби придушити український опір. Останнім актом польсько-української війни стала сумнозвісна акція "Вісла" весною 1947 року, під час якої не лише ліквідовано структури українського підпілля на Закерзонні, але й остаточно виселено з цих теренів українське населення.

П.С. Через десятки років після описуваних подій Бірча знову опинилася в епіцентрі польсько-українських суперечок. Їх причиною стало бажання представників української громади перепоховати загиблих в цьому бою повстанців на цвинтарі, за християнським звичаєм. Могила вояків УПА увійшла до присадибної ділянки мешканця Бірчі Яна Ляшкевича. Він використовував її як пасовище для корів, хоч знав про місце поховання та змінювати нічого не хотів.

Дружина одного із загиблих Анна Карванська-Байляк потратила дев’ять років намагаючись добитися від польської влади дозволу на перепоховання. У 1994 році в канцелярії Перемиського воєводи вона отримала точну відповідь, яка пояснила причини її тривалого поневіряння: "Якби ваш уряд визнав УПА за учасника боротьби за незалежну Україну, поховали б ми їх, ваших повстанців, на нашому військовому цвинтарі в Пикуличах без проблем. Хто має то зробити за вас?".

Історію своєї боротьби Анна Карванська виклала у книжці з промовистою назвою "Україно, визнай". Врешті, у 2000 році повстанців перепоховали на цвинтарі біля Перемишля. Українські політики досі дискутують, чи вважати їх та інших вояків УПА національними героями, хоч відповідь на це питання вже давно дав сам народ у тисячах пісень. Одна із них про Бірчу:

"Ой, хто то, хто то йде на Бірчу,
Нестримно з боєм наступа?
То командир - полковник Коник
Веде стрільців - борців УПА:
Щоб відплатить за людські кривди,
За кров, що в Лімній потекла,
За смерть, неволю і руїни,
За села, спалені до тла.

Та це стрілецтво не злякає,
Новим завзяттям запалить:
На кров і зброю присягаєм
Геройську смерть, його помстить!
Наш командир - полковник Коник
В бою із ворогом упав,-
На вівтар Слави України
Життя і кров свою віддав!

А ми - за ним, його слідами,
З його наказами ідем,
Ідем повстанськими шляхами
Туди, - де Воля нас веде!"
http://tsn.ua/tags/%D0%86%D1%81%D1%82%D ... D%D0%BE%22
Коли несправедливість стає законом, бунт стає обов'язком.
Томас Джефферсон

Відповісти