На сайті Міністерства освіти з'явився проект навчальної програми предмету "Захист Вітчизни", який було викладено для громадського обговорення.
Ознайомившись з цим матеріалом хочеться внести деякі пропозиції, які базуються на власному досвіді (перебування в АТО в ролі командира підрозділу, кадровий офіцер).
1. По-перше більше уваги приділити роботі з топографічними картами: визначення по карті свого місцезнаходження, прокладання маршруту руху, виначення напрямів на місцеві предмети. (Всі зараз думають, що GPS, це все, хоча на своєму досвіді знаю, що звичайна топокарта в багатьох випадках краща за гаджет).
2. Додати порядок управління військовослужбовцем і пдрозділом за допомогою сигнальних засобів:прапорецем, ліхтариком, рукою (Може дехто і думає, що на дворі 21 століття, які прапорці, але дотримання радіомаскування ніхто не відміняв).
3. Зараз майже в кожного військовослужбовця є персональна транкінгова радіостанція (зрозуміло, що придбана самостійно, або волонтерами). Коли послухаєш ту "ахінєю", що звучить в ефірі, то коси стають дибом. В ефірі є все, що треба і не треба. Тому необхідно довести, що таке радімережа і радіонапрямок, порядок ведення переговорів по засобах радіозвязку (Є в кожному Бойовому статуті), порядок дотримання радіомаскування і радіодисципліни (що передавати в ефір, а що ні, порядок та періодичність зміни частот та інше).
4. При вивченні основ цивільної оборони, приділити увагу вивченню порядку дій при застосуванні звичайних засобів ураження (артилерія, РСЗО, авіація), порядку облаштування укрить для захисту від звичайних засобів ураження. (АТО показує, що це є актуальним як для військовослужбовців та і цивільного населення, бо укриття що вивчаються на уроках ЦО, якщо ще вивчаються, захищають лише від радіоактивного зараження, що в теперішніх умовах не є пріоритетним).
5. В цій програмі упор зроблений на встановлення мінно-вибухових інженерних загороджень, а порядку подолання цих загороджень, і діях при вивленні мінно-вибухових загороджень, їх демаскуючих ознаках мало приділено уваги. Хоча зараз це є дуже актуальним як серед військових, так і цивільного населення. Звичайні військовослужбовці (не сапери, розвідники, піхота) не часто встановлюють мінно-вибухові загородження, зате всі з ними зустрічаються (фугаси, розтяжки, міни, міни-сюрпризи).
6. В старих підручниках по ДПЮ, був розділ по веденню вогню зі стрілецької зброї по повітряних цілях, зараз немає. (Можливо під час переписання підручника дівчинка-машиністка розділ загубила
).7. Додати до програми ознайомлення з основами туризму: встановлення палатки, розведення вогню, приготування їжі, обладнання побуту в польових умовах.
8. Повернути до програми порядок дій особового складу біля автомобілів та на автомобілях (порядок посадки і висадки в кузові, розміщення в кузові).
Все вище перераховане є моєю особистою думкою.
Я думаю, шановні форумчани, у Вас є інші думки, які можуть мене поправити, або доповнити. Хочеться розвинути цю тему і може гуртом ми дамо нормальні пропозиції до програми, яку вивчають (будуть вивчати) наші з вами діти. Бо по собі знаю, багато з того що засвоїв на уроках НВП (тоді ще щось вчили і самому хотілось щось знати) пригодилося мені під час служби.
