Інтерв’ю з Начальником Військової Школи Командирів Імені Полковника Євгена Коновальця другом Кіртом

Наприкінці минулого року ми повідомляли про збудований власними силами окремим загоном спеціального призначення «Азов» полігон, що включає в себе:

  • модульні казарми
  • плаци
  • спортивні майданчики
  • їдальня
  • навчальні приміщення
  • шутхаус
  • окремий рекрутський корпус
  • тактичні поля для всіх видів озброєння та розрахунків наявних у підрозділі

У 2015 році підрозділом була створена Військова Школа Командирів Імені Полковника Євгена Коновальця яка розпочала свою роботу у 2016 році та займається підготовкою сержантського та старшинського складу:

Ми вирішили поцікавитись як зараз функціонує цей військовий навчальний заклад та які плани на майбутнє у Начальника Військової Школи Командирів Імені Полковника Євгена Коновальця друга Кірта

Друг Кірт під час Широкінської операції Фото: Brunya Hildovna

Доброго дня.

Ви були призначені Начальника Військової Школи Командирів Імені Полковника Євгена Коновальця у листопаді минулого року, до цього Ви очолювали другий батальйон оперативного призначення полку «Азов», розкажіть які відмінності для Вас як командира навчального підрозділу у порівнянні з попередньою посадою?

Доброго дня! Оскільки влітку 2015 року я закінчив перший «командно-штабний» курс командирів, то більш-менш розумів основні задачі, які стоять перед Школою. Досвід участі у бойових діях в якості взводного, ротного, комбата – давав розуміння, які вимоги стоять у формуванні учбового центру. Тим паче, що постійна співпраця з суміжними підрозділами, з кадровими офіцерами дала розуміння того плачевного становища, морально та технічного занепаду військової науки в нашій державі. Беручи до уваги вищесказане, було поставлено мету об’єднати військовий досвід АТО з новітньою військовою наукою, на засадах якої й базується навчальний процес у Школі. Відмінності у цих посадах, звичайно, присутні, але принцип планування та впровадження бойової підготовки такий же. З першого ж дня відчув освітній рівень сержантів та офіцерів школи, багато з них були вихідцями з того ж підрозділу, в якому я був командиром сотні. Мені було що з чим порівнювати, головною відмінністю були професіоналізм та військова етика, чого явно бракує в сучасній армії.

Курс підготовки триває 3 місяці, на які етапи він поділяється та який розпорядок дня у курсантів військової школи?

Навчальна програма складається з А і В блоків. У кожному блоці курсант отримує оцінку з поточного, проміжного та завершального іспиту, а також складає екзамен з командирських навичок. У максимумі сумарно набирається 100 балів (у кредит). У кожному блоці курсант має набрати мінімум 70 балів. Прохідний бал із фізичної підготовки – мінімум 88%. Курсанти вивчають як військові дисципліни та устави, так і гуманітарні науки. Головне завдання навчання – це всебічний розвиток сержанта: фізичний, розумовий та психологічний. Загострюється увага на курсі лідерства та методології викладання, оскільки сержант – це не тільки вправний солдат, а також військовий викладач, який може передати знання своєму особовому складу.

Розпорядок дня для курсантів:

 6:00 – 6:10        підйом

 6:15 – 6:45        зарядка

 6:45 – 7:50        душ, прибирання у кімнатах

 7:50 – 8:20        сніданок

 8:20 – 8:40        перевірка курсантів та кімнат

 8:45 – 8:55        шикування

 9:00 – 12:50      заняття

13:00 – 13:30     обід

14:00 – 15:50     заняття

16:00 – 17:50     фізична підготовка

18:00 – 18:30     душ

18:30 – 18:55     вечеря

19:00 – 20:00     заняття

З 20:00               самопідготовка

В системі підготовки сержантів НАТО є декілька курсів, що можуть проходити як майбутні так і вже існуючі сержанти, як то декілька рівнів лідерства та підготовки інструкторів, чи реалізовано подібне Військовій Школі Командирів Імені Полковника Євгена Коновальця?

На даний момент у Школі реалізовано три курси підготовки сержантів: основний курс підготовки сержантів (командирів відділень), проміжний (підготовки заступника командира взводу) та курс підготовки сержантів-інструкторів. Так званий курс трансформації (3-я ступінь підготовки сержантів, рівень сержанта роти/батальйону)  повинен був розпочатись, але його тимчасово перенесено. Також готуються курси підготовки офіцерів трьох рівнів: взвод, рота, командно-штабний та окремий курс підготовки спеціалістів із логістики (секції S4\G4), сержантів та офіцерів. У майбутньому заплановано курси підготовки фахівців: з піхотного важкого озброєння, тактичної медицини, механіків-водіїв та командирів бронемашин. Тобто Школа має намір та можливості вирости до рівня сучасного Бойового навчального центру.

Враховуючи особистий досвід та досвід іноземних інструкторів, що можна винести окремо у майбутньому українському сержантові чого немає в порівнянні з сержантом країни НАТО?

Ми використовуємо поєднання реального бойового досвіду насамперед нашого конфлікту з освітніми військовими програмами. Наших сержантів вчать, як корегувати артилерію, вони проходять курс тактичної медицини на рівні медичного персоналу. Також всебічно готують до асиметричних бойових дій, вчать відходити від стандартних шаблонів.

На початку створення Військова Школа Командирів Імені Полковника Євгена Коновальця  базувалась у Києві чи є на цій території вся необхідна матеріально-технічна база яка відповідає всім необхідним вимогам для підготовки сержантського та старшинського складу? І чи не буде змінено її місце розташування?

Наразі Школа тимчасово розташовується в Маріуполі в одному з пунктів тимчасового розташування ОЗСП «Азов». Також ми займаємо частину полігону «Азову», який є одним з найсучасніших полігонів у нашій країні. Зараз готується передача нам нової території, де зможемо створити сучасну «Військову Школу Командирів», яка відповідатиме усім «станагам» країн альянсу НАТО.

Яке ставлення у командування Національної гвардії до військової школи ім. Євгена Коновальця та чи планується унаслідування унікального досвіду іншими підрозділами НГУ?

На початку формування Школи, проект майже нікого з командування не цікавив. Фінансування та більшу частину матеріально-технічного забезпечення курсів взяв на себе перший та почесний командир Азову, а наразі позафракційний депутат Андрій Білецький. Він залучив велику кількість волонтерів та меценатів, завдяки яким ми змогли забезпечити проведення курсів у Школі. Після вдалого закінчення курсів перепідготовки 4-х рот Азову , 4-х курсів КМБ, командно-штабного та сержантських курсів – командування НГУ зрозуміло, що Школа самостійно зазнала успіхів там, де відомчі структури фактично зробили тільки «на папері».

Ми є повноцінною частиною Національної гвардії, зараз отримали статус «Батальйону вишколу особового складу». Найближчим часом розпочнемо «Курс молодого бійця», на Заході він називається Basic Combat Training (BCT), так званий курс трансформації цивільного у військового. Навчатись на цьому курсі, окрім рекрутів ОЗСП «Азов», будуть вперше рекрути Східного ТрК НГУ. Надалі ми розпочнем підготовку сержантів (з часом усіх рівнів), до якої буде залучено кандидатів на сержантську посаду серед оперативних підрозділів НГУ.

Аналогічні навчальні центри з підготовки сержантського та старшинського складу зараз створені у Збройних силах України чи є між школою сержантів та цими центрами офіційні контакти чи контакти на особистому рівні між інструкторами для обміну досвіду?

Нині ми тільки розпочинаємо офіційні відносини, раніше, як правило, неофіційно ділились досвідом, проводили курс тактичної медицини для підрозділів ЗСУ. На жаль, бюрократична прірва заважає нормальним робочим взаємовідносинам структур НГУ та ЗСУ. Але ми прагнемо об’єднати наші зусилля з суміжними підрозділами заради спільної перемоги, тому що вона залежить від того, наскільки дійсно професійним стане наше військо.

Ну і на останок, як Ви бачите майбутнє українського війська та роль у ньому сержанта з новою філософією через 5 років?

Якщо брати відрізок у п’ять років, то це залежить насамперед від політичної волі. Ми маємо напівзруйновану армію «радянського» зразка, де безліч офіцерів та сержантів обома руками тримаються за старі часи та статути. Вони розуміють, що більшості з них не знайдеться місця в «новій армії», оскільки вони не прагнуть розвиватися та постійно все порівнюють із архаїчними радянськими міфами. Про те нову систему ще не створено, і бюрократична машина заважає прискоренню нововведень, до того ж і рівень корупції гальмує модернізацію. Але не може не радувати те, що військовий час народив багато бойових офіцерів, солдат та сержантів, які дійсно заслужили свій статус учасника бойових дій, мають досвід та прагнуть активно розвиватись. Є також частина «старої гвардії», яка пам’ятає вогневу міць Української армії початку 90-х, і готова перевчатись на новий лад. Тому доля українського війська всеціло залежить від втілення військової реформи, переатестацій на всіх рівнях і, головне, ці процеси повинні бути насправді, а не існувати на папері. Коли ми втілимо безцінний досвід, здобутий немалою кров’ю наших побратимів у бойових діях; коли буде прийнято рішучу Бойову Доктрину держави – основу усієї бойової підготовки; коли впровадять військову реформу та буде знижено рівень корупції, – тоді ми маємо всі шанси стати насправді потужною силою, яка зможе зупинити будь-якого агресора!

Роль Сержантського Корпусу у розбудові майбутнього війська повинна стати панівною, оскільки сержанти – це сталевий хребет могутнього війська. Сержант – це лідер, це викладач, це Батько для своїх солдатів, суворий, але справедливий.

Я впевнений, якщо українські військові проявлять терпіння та добре попрацюють над собою, то перемога не за горами!

Дуже дякуємо за інформативну розмову, удачі та терпіння Вам!

 

Матеріал підготовлений Редактором MIL.IN.UA Люксіковим Михайлом


Авторизація
*
*
Генерація паролю