Загроза Мюнхенської змови – 2

На ювілейному саміті 4 квітня Організація північноатлантичного договору спробує знайти виходи з безвиході, в яку зайшла, керуючись інтересами окремих країн-учасниць, а не структури в цілому. Як очікується, на квітневому саміті проголосять «нейтральну» позицію: двері залишаються відкритими, але Україна і Грузія доки не готові до вступу до Альянсу і повинні самі зробити практичні кроки назустріч. На практиці це означає, що відбувається колапс української політики євроатлантичної інтеграції і існує загроза переформатування зовнішньополітичного курсу України.

У зв’язку з цим Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) провів оцінку військово-політичного середовища довкола України і виробив певні рекомендації.

А. Оцінка військово-політичної обстановки

1. Системна економічна криза і криза системи безпеки в регіоні стала стимул-реакцією для стрімких змін геополітичній ситуації в регіоні.   Україна втратила свою цінність в очах гравців Північноатлантичного альянсу і виявилася в буферній зоні між НАТО і Росією.

Основні європейські гравці НАТО – Німеччина і Франція – фактично відмовилися від підтримки євроатлантичних устремлінь України, є підстави стверджувати про відмову від такої підтримки України і з боку США.  Нові умови для України такі, що на довгі роки її зусилля по входженню в клуб європейських держав виявляться безрезультатними.  Можна стверджувати, що в найближчих 10 років Україна не буде членом НАТО.

2. Необхідно підкреслити, що якщо західні держави після саміту НАТО в Германії і Франції продовжать таку політику відносно України, тобто, відмовляться від підтримки зусиль України по отриманню повного членства в НАТО, Україна ризикує на довгий період часу виявитися за дужками західного клубу,  поза зоною дій європейської системи цінності. У зв’язку з цим, починаючи з 2009 року, помітно виросли погрози суто військового і військово-політичного характеру, при яких територія України може стати універсальним ТВД, – театром військових дій. Особливо ця загроза зростає при поверненні до ідеї безблокового статусі.

Слід констатувати, що нинішні сусіди України зацікавлені в ослабінні її політичного впливу і рівня обороноздатності. Більш того, гарантії, дані Україні в 1994 році Росією і США при ядерному роззброєнні, не діють і не діятимуть в майбутньому при негативних сценаріях. Це підтвердили конфлікт довкола острова Тузла і «газові війни».

3. Україна не здатна вести військові дії адекватно сучасним військовим погрозам. ЦИАКР констатує, що обороноздатність держави зруйнована вщент.   За 17 років Україна так і не побудувала ефективних і боєздатних Озброєних сил.  Проблеми армії і питання  захисту держави ігнорувалися і ігноруються системно. Але справа не лише у відсутності грошей для армії. Україна почала збільшувати чисельність ВСУ, і ЦИАКР вважає це помилковим і шкідливим рішенням.

Байдужість до створення дієвих ВС сповна з’ясовано тим, що армія в Україні завжди знаходилася, і до цих пір знаходиться за межами системи  внутрішніх державних стримувань і противаг. У Україні компонентами цієї системи є, зокрема, МВС, прокуратура, суди,  СБУ. Через це ті, що наділені владою не розуміють, чому вони повинні турбуватися про армію, якщо армія як інститут не приносить їм практичної користі.

Доказом цього служить той факт, що витрати на МВС вперше за останні роки перевищили бюджет Міноборони

Міноборони України вже попередило про загрозу двократного скорочення числа боєготових військових частин, різкого падіння рівня справності озброєння і техніки, повного припинення робіт по модернізації озброєння, професійній деградації військових, масових звільнень з армії.

Дві ілюстрації за станом деяких компонентів із складу Об’єднаних сил швидкого реагування  (ОСБР). Так, в  2009 р. немає засобів для проведення підготовки аеромобільних військ. Для  парашутної підготовки  немає палива, щоб заправляти літаки. І немає парашутів.  На 8000 українських десантників залишилося всього 1507 комплектів.  Що стосується підготовки льотчиків винищувальної авіації, то на закупівлю авіаційного пального у військовому бюджеті України закладено 39 млн грн. Для порівняння, в 2008 році аналогічна цифра склала майже 200 млн грн., що дозволило забезпечити середній наліт на одного льотчика що входить в ОСБР, в межах 35-40 годин. Значить, цього року найбільш підготовлені льотчики із складу Об’єднаних сил швидкого реагування матимуть наліт в 5 разів менше. Т.е всього лише 7 годин. При  нормі о 180 годині в країнах НАТО

Отже при такому фінансуванні наші льотчики вимушені виконувати петлю Нестерова в навчальних класах, губами імітуючи звук літакових турбін.

Б. Виходячи з цього ЦДАКР виробив наступні рекомендації:

1. ЦДАКР різко засуджує деструктивну позицію Німеччини і Франції, позиції яких формують з України буферну зону. Їх змова з Росією дозволила Москві блискуче виконати завдання по блокуванню просування України в ЄС і НАТО.

Якщо до цього моменту йшлося про розвиток України, то після зміни правил гри на карту поставлена українська державність, йдеться про виживанні України як держави. Позиція Німеччини і Франції сприяє керівництву Росії в створенні з України зони нестабільності.

2. Для України недопустима ідея безблокового статусу. Україна не може відмовитися від європейської дороги розвитку, не може прийняти ідею безблокового статусу, оскільки це автоматично підсилює військові погрози і, і зокрема, можливість перенесення військових дій на територію України. А також, у зв’язку з цим, можливість реверсного руху України до союзу з Росією. Отже, ідея безблоковості украй небезпечна для України у військовому відношенні.

3. Світ майбутнього не триматиметься на зовнішніх гарантіях безпеки. Не один з механізмів гарантій в історії, даних Україні третіми сторонами, не діяв, що підтверджують багаточисельні історичні приклади. В результаті, в майбутній боротьбі за збереження і розвиток державності Україна може розраховувати виключно на себе. Для цього, зокрема, необхідне відновлення зруйнованої вщент обороноздатності країни.

4. Для відновлення обороноздатності ЦИАКР пропонує двохетапний розвиток оборонної складової. Засноване на ревізії пріоритетів переозброєння і детальному вивченні суто національних можливостей.

А. Перший етап – «Оперативна терапія» (2009-2011 рр.). Він повинен включати модернізацію системи ППО, посилення Сил спеціальних операцій і Об’єднаних сил швидкого реагування. Це модернізація ракет ЗРК «Бук», винищувачів МІГ-29, багатофункціональних літаків Су-27. (В рамках програми передбачається оснащення системами розвідки, управління і зв’язку. Практична готовність літака Ан-70 дозволяє його оперативне введення в стрій).

Б. Другий етап – «Активний розвиток» (2013-2015 рр.). Створення неядерного щита заборони. Цей щит має бути заснований на оснащенні ВСУ багатофункціональними ракетними комплексами, що мають в складі оперативно-тактичні і тактичні ракети. Це єдина система озброєнь, яку Україна здатна створити самостійно, – за наявності політичної волі.   До 2013 р. чисельність ВСУ не повинна перевищувати 120 – 130 тис., а не 200 тис., як в даний час.

Ревізія пріоритетів – перегляд термінів реалізації проекту «корвет», постачань танків.

Якщо протягом 3 років Україна виявиться нездібною реалізувати ці програми, то ЦДАКР вийде з пропозицією для України просити гарантії про безпеку в Румунії, Конго і Бангладеш.