Підміна понять стає нормою

Україна знову наступить на старі граблі, демонструючи короткозорість?! Чи можливо почався етап нестандартного, неординарного посилення військового сектора?! Як трактувати намір Президента України Віктора Ющенка з 2010 г. збільшити чисельність ЗС. Відповідно до законопроекту «Про чисельність Збройних Сил України на 2009-2011 рр.», уже зареєстрованому в парламенті, пропонується наростити бойовий потенціал української армії. У 2009 г. чисельність Збройних Сил України передбачається залишити в межах 2008 року – до 200 тис. чоловік, у тому числі до 150 тис. військовослужбовців. Протягом 2010 г. планується довести чисельність Збройних Сил до 212 тис. чоловік (у тому числі 162 тис. військовослужбовців). Зробити це передбачається за рахунок нарощування бойового потенціалу військ берегової оборони, зенітно-ракетних, радіотехнічних військ та збільшення авіаційної компоненти Повітряних Сил.

У теорії все виглядає вірним – посилення найбільш проблематичних, найбільш ослаблених напрямків. Але чи можна реально збільшити, наприклад, чисельність пілотів бойових авіаційних комплексів та фахівців систем ППО (операторів, скажімо, ЗРС С-300 або ЗРК “Бук”), якщо для їх підготовки все одно немає ресурсів. І чи  поява заповнених нових штатних “клітинок” викличе автоматичну появу фахівців в ЗСУ? Чи не вірніше реально «нарощувати бойовий потенціал» за рахунок збереження тих військових фахівців, які ще дивним чином не розчарувалися і служать в армії. Крім того, зовсім не ясно, звідки військово-політичне керівництво країни збирається добирати армію: з офіцерів запасу чи шляхом збільшення призову строкової служби. В будь якому разі, – і це зрозуміло навіть далекому від армії людині, – будь-яке збільшення чисельності само по собі є додатковим навантаженням на бюджет. Чи потрібно це робити в той час, коли армія терпить лихо через недофінансування?

Давайте згадаємо: протягом 2008 року, до початку економічної кризи вдалося збільшити кількість контрактників лише на 1% і мати укомплектованість контрактниками по всіх ЗСУ на рівні  54% – при обіцяній прем’єр-міністром Юлією Тимошенко 100-відсотковій контрактизації. У такому випадку, за рахунок яких коштів буде здійснено подальший набір цієї категорії військовослужбовців?

Зіставлення існуючих фактів свідчить на користь того, що для реалізації цього задуму військовому відомству доведеться збільшити число призовників – іншого варіанту збільшення армії просто не існує. Якщо, звичайно, відкинути всі фантастичні способи. При цьому варто підкреслити, що збільшення чисельності ЗСУ має передбачати і адекватну підготовку поповнення. Зрозуміло, на це розраховувати безглуздо, беручи до уваги той факт, що й так на утримання ЗСУ йде у поточному році не менше 80% оборонних витрат.

У сучасному світі пряме співвідношення між чисельністю армії і її здатністю виконувати функцію незначне. Чисельність армії – далеко не головна ознака її боєздатності у світі, де військові конфлікти поступово переміщуються в космічний простір. Тому найбільш показовим є стан техніки і озброєння, інтенсивність бойової підготовки, морально-психологічний стан особового складу. Навіть Росія сьогодні скорочує чисельність ЗС майже на 200 тис., а Польща, закуповуючи щорічно озброєнь і військової техніки на $ 700 – 800 млн., має чисельність армії в межах 150 тис. Так як і Росія, Тайвань, що знаходиться в стані відкритої конфронтації з Китаєм , в 2009 році оголосив про плани скоротити свої ЗС на 20% (протягом найближчих п’яти років). Цікаво, що здійснюватися це буде «при одночасному посиленні їх боєздатності». А, приміром, ПАР, одна з небагатьох держав, що збільшує оборонний бюджет на 15% протягом 2009 – 2010 фінансових років, не тільки не передбачає збільшення особового складу, а лише підсилює за рахунок додаткових ресурсів підготовку наявної армії.

При цьому, на утримання армії піде не більше 38% оборонних витрат. А та ж Фінляндія, маючи намір щороку збільшувати оборонні витрати на 2%, збирається при цьому скорочувати свої ПС. Але найбільш показовим можна вважати приклад Швеції, армія якої буде скорочена на третину. Натомість, доповідь головнокомандувача Хокан Сюрена передбачає вирішення усіма підрозділами завдань більш швидкого розгортання. Зате чисельність ЗС сил країни буде скорочена. Крім того, число що знаходяться на озброєнні сучасних танків також зменшиться вдвічі. Зате кількість бойових літаків різко збільшиться і буде доведено до 100 од. (якщо рахувати літаючі бойові машини, вийде, мабуть, більше, ніж в України).

Навіть побіжно зіставлення подій і рішень свідчить про те, що єдиною метою збільшення чисельності ЗСУ є демонстрація активної діяльності в силовому секторі та уваги до армії. Але не тільки у зв’язку зі світовими тенденціями, а й в силу простої логіки оцінити намір збільшити чисельність української армії як позитивне, вкрай складно. Воно навіть згубно для ідеології розвитку армії, якщо уявити собі, що посилення ЗСУ непідготовленим особовим складом і зовсім несвоєчасне збільшення затратної на утримання армії частини може бути піднесене суспільству як посилення обороноздатності країни. Тобто, як якась компенсація відсутності закупівель нових видів озброєнь та військової техніки. Це рішення тоді буде схожа на військове безглуздя Будьонного, благословляючого вершників на атаки проти танкових військ.

На жаль, але Україна блиснула несвоєчасними рішеннями. Наприклад, замість реального посилення повітряної або ракетної компоненти по старинці займається посиленням танкового щита. Так, харківський «Завод імені Малишева» в поточному році почне серійне виробництво танків Т-84 «Оплот». Відповідно до заяви міністра промислової політики Володимира Новицького, випробування нового танка успішно завершені і частину коштів з спрямованих на завод 100 млн грн, які будуть направлені в 2009 р. Міноборони на Харківський авіазавод ім. Малишева, буде використана для виробництва танків «Оплот». Таким чином, Україна буде мати два прийнятих на озброєння і закуповуваних армією основних бойових танка при відсутніх ключових озброєнь, що реально впливають на обороноздатність. На тлі переходу всіх світових армій на більш легку колісну бронетехніку. У пору озброїти призваних бійців багнетами і розставити по периметру кордону. Тільки користі від цього всього буде не багато.

Є сенс нагадати, що ще в 2001 році, експерти Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦІАКР) виступили з пропозицією компенсувати скорочення чисельності армії до 120 – 130 тис. сучасними озброєнням і військовою технікою. Схоже, навпаки у нас будуть робити до того моменту, коли військові м’язи армії реально знадобляться. Тільки вони можуть виявитися атрофованими …