Час читання: 1 хвилина

Цей проект обрали з-поміж 8 варіантів, запропонованих розробником – КП “Дослідно-проектний центр кораблебудування”. Його почали створювати з нуля три роки тому. За словами керівника центру, Євгена Борисова, їм вдалося майже неможливе. Після того, як в Україні протягом двадцяти років не збудували жодного повноцінного бойового корабля за новим проектом, українські конструктори створили проект, який “вигідно відрізняється від світових аналогів”.

 

 

 

 

проект 58250

  •  

    Проект відповідає вимогам, які поставило перед конструкторами три роки тому Міністерство оборони. Тонажність 2500 тон, довжина – 112 м, максимальне занурення – 5,6 м,  швидкість повного ходу – 32 вузла,  автономність – 30 діб, дальність плавання – 4000 миль, екіпаж – 110 чоловік.

     

     

    Спроектований корабель виглядає більшим за корвети, але меншим за фрегати. Щоправда, конструктори змогли “засунути” в нього зброю, яка дозволить повноцінно виконувати функції протиповітряної та протиракетної оборони, протикорабельної та протичовнової. Саме це наближає бойову цінність такого корвету до фрегату, з водотонажністю 3500 тон.

  •  

     

    Зовнішній вигляд проекту свідчить, що при його реалізації буде застосовано стелс-технологію. Основна зброя буде захована всередині корабля.

  •  

     

     

    Основними постачальниками зброї виступлять провідні європейські компанії. Ударні комплекси український корвет отримає від MBDA. Корабель буде озброєний протикорабельними ракетами, з можливістю враження берегових цілей EXOCET MM40 Block3 з дальністю дії до 200 кілометрів. Корвет нестиме 8 таких ракет.

     

  •  

     

     

     

  • Ця ж фірма забезпечить і зенітно-ракетну установку проекту 58250. Прикривати з неба його буде ASTER 15 SAAM з радіусом дії в 30 кілометрів та боєзапасом у 16 ракет.

     

     

     

  •  

    Торпеди корвет отримає від концерну Eurotorp. І матиме у запасі 6 одиниць. Озброєння доповнять три артустановки: одна середнього та дві мало калібру. А також один палубний гелікоптер. Парнерами українських кораблебудівників виступлять фірми з Італії, Німеччини, Франції, Данії. Зокрема і DCNS.

     

     

    Співвідношення між вартістю української продукції та імпортованого озброєння складе 60 на 40 відсотків. На користь вітчизняної промисловості. Зокрема на корвет встановлять ряд абсолютно нових українських розробок. Зокрема: нову РЛС, комплекс зв’язку, гідроакустичний комплекс, дизель-газотурбінну установку, холодильні машини. Генконструктор відмічає унікальність комплексної системи управління технічними засобами розробки заводу “Фіолент” (Сімферополь). І ще близько 10 спеціально створених для корвету виробів. Це окрім компонентів, які  вже серійно випускаються в Україні.

    ;

     

     

    проект 58250

     

     

    На корвет встановлять вітчизняну дистанційно-керовану кулеметну установку розробки ХКБМ для боротьби з т.зв. “асиметричними загрозами”. Загалом же, до кооперації буде залучено 23 українських підприємства. Розвалену з радянських часів схему кооперації довелося створювати фактично з нуля. Проектанти переконані, що у разі провалу програми будівництва корветів поновити цю кооперацію вдруге буде вже неможливо. А отже корвет це і є останній шанс для українського військового кораблебудування.

     

     

    Планується звести до 2026 року 10 кораблів. При чому, перші чотири – до 2018. Перший закладуть наступного року. Раніше очікувалося, що здати “головний” вдасться наприкінці 2012. Втім тоді планувалося, що закладка відбудеться восени 2009. Проте, переглядати терміни здачі першого 58250-го поки що не поспішають. Сподіваючись на ударні терміни роботи на заводі.

     

     

    Вартість “головного” поки що оцінюють на рівні 250 млн євро. Скільки коштуватиме перший серійний  визначатимуть через місяць після побудови першого. Але сподіваються вийти на рівень 200-210 мільйонів.

     

     

    Будувати корвети буде ДАХК “Чорноморський суднобудівний завод”, що належить групі компаній “Смарт” (російський капітал). За часів СРСР на його верфях зводилися авіаносці. Але за роки Незалежності тут добудували тільки один військовий корабель – корабель управління “Славутич” проекту 1288-4. У 2006-2007 завод не побудував жодного судна. Втім наразі технічні можливості заводу, за оцінками експертів, дозволяють виконати замовлення. Минулого року в модернізацію виробництва вкладено 20 мільйонів гривень. Наступного планується вкласти ще 75. Директор заводу Дмитро Мордовенко запевняє, що інформація про будівництво саме військового корабля викликала на заводі неабиякий емоційний підйом сереж співробітників, які звикли працювати саме на “оборонку”.

     

     

    Умовою перемоги в тендері була спроможність вести будівництво власними силами без фінансування з боку держави протягом півроку. На наступний рік у проекті бюджету на корвет передбачається виділити 180 мільйонів гривень. За словами керівника департаменту розробки та закупівлі озброєнь МО Володимира Грека цього буде цілком достатньо для початку будівництва.

     

     

    Сильною стороною заводу є наявність проектно-конструкторського центру в якому працює близько ста фахівців. Всі ці роки вони були задіяні у виконанні замовлень в сфері військового кораблебудування. Щоправда не для України.

     

     

    Інші, відсіяні, учаники тендеру – київська “Ленкузня”, керчинський “Залив” та миколаївський завод ім. 61 комунара. Перших двох учасників відкинули ще й з огляду на їхнє місцерозташування. Адже саме в Миколаїві базується розробник проекту. Не останню роль зіграло і геополітичне розташування Миколаєва в глибині території України по відношенню до тієї держави, яку екс-міністр оборони Єхануров свого часу включив до переліку потенційних ворогів.

     

     

    З іншого боку, російський власник підприємства це теж ризик, зокрема витоку військово-технічної інформації та зриву строків. Втім, на думку директора Центру дослідження армії, зброї та конверсії Валентина Бадрака, Росія не зацікавлена у зриві конкретно цього українського проекту та не потребує українських знахідок у галузі кораблебудування. Тож більшість ризиків для корветної програми саме в середині держави. Зокрема щодо забезпечення строків та об’ємів фінансування.

     

     

    Загалом же, корветна програма за рівнем амбітності та об’ємів витрат поки що немає аналогів в українській історії. Хоча, за оцінками експертів, її успішне виконання не матиме вирішального впливу на забезпечення безпеки України. На відміну від проекту оперативно-тактичного комплексу “Сапсан”. Коли ж громадськості презентують саме цей проект у Міноборони поки що не беруться прогнозувати.

     

     

    Олександр Аргат для MIL.IN.UA

     

    В ТЕМУ

    ТТХ ПРОЕКТУ 58250 В РОЗДІЛІ АРСЕНАЛ

     

     


    Підписуйтесь на наші сторінки у Facebook та Twitter. Також долучайтесь до нашого каналу у Telegam


  • Щодо роботи порталу пишіть Ваші побажання та зауваження нам на пошту: mail.milinua@gmail.com


    Авторизація
    *
    *
    Генерація паролю
    %d блогерам подобається це: