Проти кого ми воюємо на Донбасі і як їх називати

Мали невеличку дискусію в команді. Як називати цей зброд. Терористи, бойовики, колаборанти, армія РФ? Нижче трохи систематизації аргументів на користь одного з варіантів.

1. Чи це регулярна російська армія?

Формально – ні. По лінії зіткнення «з того боку», більш-менш, відома зона відповідальності “військових частин” двох «корпусів» терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР». Тож, якщо «північний вітер» і дує, і заносить класичних «відпускників», як в серпні 2014 і лютому 2015, то не так масово. Та і Росії зараз це не треба. Інтенсивність бойових дій не та. Палитися особливо і світитися на супутникових знімках не хочеться. Ймовірно, заїжджають з «освітньою» метою. Типу здобути якийсь військовий досвід. А так стоять під кордоном, або якщо і на терені України то не в першій лінії. Москва хоче виліпити з потвор, які фактично керують життям Донецька і Луганська, суб’єктів, в тому числі військових.

2. Чи це складова російської військової машини?

Так. Є дані ГУР МОУ з розписаною ієрархією підпорядкування корпусів командуванню Південного військового округу ЗС РФ. Тобто російські генерали здійснюють планування і управління цими підрозділами. Вся логістика повністю зав’язана на поставках з РФ. Терористи часто нарікають на «радників», які перебувають на «офіцерських посадах» в корпусах і які фактично керують всім у цих незаконних, з точки зору України і світу, воєнізованих формуваннях. Корпуси одягнені в російську уніформу від Юдашкіна. Управлінська структура скопійована з армії РФ. За російські гроші російські генерали ліплять ту ж саму російську армію на території України.

3. Хто складає основу особового складу і як їх називати?

«Корпуси» нараховують чи то 15 000, чи то 30 000 осіб приблизно. Контрактники типу! Деякі терористи пишуть про некомплект. Багато хто пише про неякісне наповнення. Типу «війна скінчилася», «ідейні» або вже загинули, або розчарувалися, на їх місце прийшли заробітчани, які втечуть у разі серйозних бойових дій (у нас теж багато хто любить таке розповісти). Чи залишаються там російські «добровольці»? Так, їх там дуже багато досі. Точну статистику складно навести. Тому не буду спекулювати на відсотках. Не виключаю, що багато хто в корпусах справді «місцеві». Ну як місцеві. Мали колись паспорти громадян України, а може і досі не спалили. Але тут головне питання. Чи варто їх вважати далі «одуреними українцями»? Я вважаю їх варто вважати росіянами, адже це їхня самоідентифікація. Це просто зрадники, які увійшли до складу армійських підрозділів, які належать до російської державної військової організації. Тому їх можна називати «росіяни». Нема чого розбиратися в сортах «русні». Відтак, будь яка маячня Савченко про те, що тут «такі ж хлопці,як ми були на Майдані» це просто омана. Воюють ті, хто вважав себе росіянином ще до 2014 і ненавидів Україну.

4. Чи можна говорити, що ми перемагаємо російську армію?

Не зовсім. Ми успішно протидіємо спробі РФ за допомогою свого «гібридного» витвору – корпусів – диктувати Києву умови на дипломатичному фронті та у реалізації внутрішньої політики. Два незаперечних періоди застосування регулярних підрозділів ЗС РФ характеризувалися нашими територіальними втратами. Спершу після Іловайська, коли численні російські батальйонно-тактичні групи механізованих і танкових військ перейшли кордон у 20-их числах серпня 2014-го. Тоді обвалився фронт, який тримали ЗСУ через чисельну перевагу противника. Інший приклад – вихід із Дебальцевого, коли ЗСУ залишили місто тільки після того, коли приїхали бурятські та інші російські регулярні танкісти. Хоча, у другому випадку, можливо командування ЗСУ зреагувало на інформацію про «північний вітер» і вирішило діяти так, щоб не повторився Іловайськ. Але головне – ЗСУ зіштовхувалися «лоб в лоб» з армією РФ дуже дозовано. ЗСУ не піддавалися обстрілам із застосуванням російських тактичних та оперативно-тактичних ракетних комплексів, по ЗСУ не працювала російська авіація, застосування важких вогнеметних систем теж було точковим. А головне при тому армія РФ все ж намагалася косити під «ополчення» і діяла виключно на тому театрі бойових дій, що і колаборанти.

5. Підсумовуючи все сказане, то проти кого ми воюємо і кого перемагаємо?

Ми фактично воюємо проти людей, яких можна порівняти з судетськими німцями. Це росіяни, які мали колись українські паспорти. Російський Генштаб за вказівкою політичного керівництва РФ сформував з них два армійських корпуси, які фактично є частиною російської армії, але не в повній мірі володіють всіма можливостями армії РФ. Збройні сили України можуть розгромити ці два корпуси за одну кампанію. Але не можуть перемогти всю армію РФ. ЗСУ не знищують ці два корпуси тільки тому що з одного боку позиції корпусів розташовані в житловій забудові та поблизу життєво важливої для регіону інфраструктури. А з іншого – постійно діє шантаж з боку політичного керівництва РФ щодо застосування на повну силу регулярної армії РФ. Це цілком терористична логіка – шантаж і заручники. Відтак, російсько-терористичні війська це найбільш доречна назва, яку ми вживаємо і будемо вживати.