Стратегія ВПК, яка нікому не потрібна

В 2016 р. Мінекономіки змарнувало дорадчу допомогу воєнних радників США по розробці Стратегії ВПК. Очільники країни тільки зараз починають розглядати те, що пропонувалося 2 роки тому. На поч. 2018 р. МЕРТ нарешті розробив свій проект Стратегії: документ має ряд недоліків, а напрацювання за участю іноземних радників не було враховано. Напередодні саміту НАТО 11 липня 2018 важливо показати курс на реформи та серйозність щодо використання іноземної допомоги. Допис було опубліковано на порталі Liga.net.

 

Дорадча допомога США по реформі ВПК

В 2016 році США надали консультативну допомогу Мінекономрозвитку для розробки Стратегії ВПК: допомога надавалась групою радників відповідно до програми US Defense Institution Building Program. Ці ж самі радники приймали участь у розробленні Стратегічного Оборонного Бюлетеню, та пізніше  – проекту ЗУ Про Нацбезпеку. Фінансування йшло від департаменту оборони США.

У серпні 2016 р., після написання початкового проекту Стратегії (текст, презентація Укр/Анг), відбулася зустріч посадовців МЕРТ з Френком Кендаллом, на той час заступником секретаря оборони США з питань закупівель, технологій та логістики. Саме Кендалл надав ресурсну підтримку, і гіпотетично ця співпраця могла розвиватися та охоплювати інші напрямки – допомога у реформуванні системи оборонних закупівель (держоборонзамовлення), системи мобілізаційного резерву та моб.підготовки економіки тощо.

Але цього не сталося, і розроблений проект Стратегії не вийшов навіть за стіни МЕРТ. Роботу по розробці Стратегії було повністю проігноровано, а кошти американських платників податків були витрачені даремно.

Для чого потрібна стратегія ВПК

Необхідність прийняття Стратегії ВПК обумовлено Концепцією розвитку сектору безпеки та оборони України; при цьому, згадка про Стратегію в тексті Концепції розвитку теж є заслугою  іноземних радників. На сьогодні створення Стратегії ВПК вже передбачено прийнятим Законом Про нацбезпеку.

За роки незалежності України цей документ розроблявся вперше – він мав слугувати «дорожньою картою» для впровадження реформ в ВПК.

Стратегія передбачала рамковий механізм управління реформою в ВПК через створення Консультативної Ради при КМУ на зразок дорадчих органів, які існують в Департаменті оборони США.

Стратегія передбачала п’ять стратегічних цілей, кожна з яких містила три операційні завдання.

1. Ліквідація непродуктивних та непрацюючих оборонних підприємств, приватизація державних підприємств з урахуванням інтересів національної безпеки та корпоратизація.

Забезпечення впровадження ефективних корпоративних стандартів в управлінні державними підприємствами, в тому числі процедури проведення аудиту, а також бухгалтерський облік за міжнародними стандартами;

2. Реформа системи закупівель (зниження рівня секретності), спрощення процедур імпорту ОВТ;

3. Підтримка інноваційного технологічного розвитку ВПК (оновлення промислової і наукової бази, стимулювання впровадження сучасних технологій, військово-цивільна інтеграція);

4. Інтеграція в світовий ринок озброєння та військової техніки (перехід до стандартів НАТО, вдосконалення системи експортного контролю, підтримка експорту та диверсифікація ринків збуту);

5. Підвищення інвестиційної привабливості та покращення фінансового стану ВПК (вдосконалення законодавства у питанні залучення і захисту внутрішніх та іноземних інвестицій, надання державних гарантій з метою залучення кредитних ресурсів, вдосконалення політики та процедур промислової безпеки).

В кінці проекту Стратегії містяться ключові показники ефективності її реалізації.

Недавні рішення РНБО пропонувалися в проекті Стратегії 2016 р.

Очільники країни тільки зараз починають розглядати те, що пропонувалося 2 роки тому. Недавні рішення РНБО свідчать про відповідність цілей та завдань проекту Стратегії потребам країни та політиці керівництва.

Так, відповідно до Указу Президента № 185/2018 від 26 червня 2018 року передбачено удосконалення процедури закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом, та спрощення процедур експорту та імпорту товарів військового призначення.

Прийнято рішення ініціювати зняття обмежень на законодавчому рівні щодо приватизації та залучення інвестицій до вітчизняних державних оборонних підприємств.

Також Стратегія передбачала впровадження корпоративних стандартів в управлінні державними підприємствами, та проведення аудиту за міжнародними стандартами – саме те, що зараз намагається ініціювати ДК “Укроборонпром”. Це чітко відповідає  стратегічному баченню Уряду щодо підприємств державної форми власності.

От лише реалізація цих ініціатив відбувається з запізненням в два роки.

Фінансування ВПК без стратегічного бачення

25 травня 2017 року Уряд затвердив Державну цільову програму реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу України 2021. Через те, що Програма має гриф «цілком таємно», з її змістом неможливо ознайомитись.

Головне, було порушено послідовність у розробці та впровадженні довгострокових та середньострокових програмних документів у сфері забезпечення національної безпеки, а саме: проект Програми прийнято без прийняття Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України! Головна причина була в тому, що Стратегія не містила конкретного фінансування, тому просто ігнорувалася  – про це писалося раніше.

Стратегія МЕРТ 2018 та її недоліки

На поч. 2018 р. МЕРТ нарешті розробив проект Стратегії; попередні напрацювання за участю іноземних радників не було враховано. 20 червня 2018 р. Уряд схвалив Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2028 року (пакет документів, що виносився на розгляд засідання Уряду – 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).

За тиждень до цього, 14 червня 2018 р., проект Стратегії МЕРТ було погоджено на засіданні урядового комітету з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності (пакет документів  – 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).

Документ має ряд недоліків:

  • зміст документу не узгоджено з такими стратегічним документами, як: 1. Стратегія розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року, 2. Експортна стратегія України (“дорожня карта” стратегічного розвитку торгівлі) на 2017-2021 роки, 3. Стратегія відродження вітчизняного авіабудування на період до 2022 року, Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року, 5. Стратегія розвитку промислового комплексу України на період до 2025 року (проект) та інш.;
  • відсутні цільові та проміжні індикатори, кількісні та якісні показники, які планується досягти до 2028 року, проміжні етапи реалізації, джерела та прогнозні обсяги фінансування, а також оцінка впливу та наслідки реалізації стратегії для соціально-економічного розвитку України;
  • нема механізмів реалізації та інструментів контролю за виконанням;

Зазначене унеможливлює здійснення моніторингу виконання Стратегії, та виключає можливість для оперативного реагування та усунення негативних наслідків.

Такий підхід до розробки довгострокових планових документів нівелює їх значення.

Якщо механізм реалізації стратегії буде передбачено через виконання державних цільових програм реформування та розвитку – то неможливо відслідкувати виконання через повну секретність цих програм.

Тому необхідно розробити план реалізації Стратегії на кожен рік з можливістю оновлення та коригування. План має включати: визначення ключових завдань та заходів, відповідальний орган/виконавець, термін та зв’язок між ключовими завданнями, основині етапи, графік реалізації, оцінка ресурсів та витрат, механізми моніторингу, оцінки та перегляду. Також варто утворити моніторинговий комітет, до складу кого буде включено представників заінтересованих державних органів, громадських організацій, бізнесу та ЗМІ.

Іноземна допомога має робити країну самодостатньою

Напередодні саміту НАТО 11 липня 2018, важливо не тільки розповісти про ухвалений Закон Про нацбезпеку. Процес створення цього закону вже показав, що зовнішня допомога може ігноруватися.

В першу чергу необхідно продемонструвати бажання щодо проведення реформ. Та серйозність щодо використання іноземної допомоги.

Від цього залежить перспектива отримання військової допомоги США на переозброєння Збройних сил, тренування та реформи сектору. Адже Україні треба стати самодостатніми та забезпечувати самій себе – це набагато важливіше, ніж просто отримувати озброєння від партнерів.

Варто додати, що відповідно до рекомендацій Мінюсту – загальні засади розроблення, схвалення, виконання, моніторингу документів державного стратегічного планування, а також повноваження суб’єктів владних повноважень потребують врегулювання на законодавчому рівні.

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Plakhuta Viktor

Коментарі: 0Публікації: 13Реєстрація: 26-01-2018

Інформація принесла користь?:

2 votes, 5 avg. rating

Поширити:
Авторизація
*
*
Генерація паролю
%d блогерам подобається це: