Strong Europe, день 1: понеділок – день важкий. Не тільки для людей, а і для машин.

Понеділок – день важкий. Не тільки для людей, а і для машин. Особливо коли “з корабля на бал” – в перший день один з найскладніших етапів – атака.

В ході навчань “Tank Challenge” атака представляє з себе повноцінну операцію, що розділена на кілька фаз. Спочатку взвод розгортається у бойовий порядок та починає наступ знищуючи передовий опорний пункт противника. Натикається на “мінне поле”, відходить інформуючи командування про це та передає координати загородження, запитує дозвіл на для обходу. Заходять з іншої сторони, знищуючи залишки цілей. Дійшовши до точки призначення “противник” переходить у контрнаступ для відбиття атаки. Після чого за підтримки своєї артилерії змушують наші танки відійти повертаючи собі втрачені позиції. І вже на цьому етапі танкісти знову наносять удар тепер вже остаточно добиваючи резерви “противника”.

Мішені відображуються тільки на 15 секунд, є рухомі та симулюють дії піхоти та танків противника. За “просто” збиті мішені – лише трохи більше половини можливих балів. Решта – тактика: пересування, маневр, точні і своєчасні доклади. Коротше кажучи, це ван не шубу в труси заправляти.

Вчора у наступі була наша та німецька команда. Хлопці взагалі красені – питань нуль, за тактику якщо не абсолютний максимум балів, то близько до того. А ось у техніки стався понеділок… Поки присутні тут представники заводу-виробника (завод ім. Малишева) вирішують як вийшло, що з танків на вогневому рубежі вийшли “трактори”. Я не буду тут трясти своєю “експертною оцінкою”, просто скажу – лажа є лажа і вона трапилась.

Можливо комусь підсолодить пігулку те що і французькі “Леклерки” сьогодні теж відчували технічні проблеми, і взагалі ще не всі команди відпрацювали цей етап змагань. А для нас лише привід працювати далі, що б не наздогнати і обігнати за балами на наступних етапах. Як то кажуть – не такий страшний танк, як його ***нутий екіпаж. А екіпажі тут просто супер, ви вже повірте.