Мілітарний: після 10 років простіше тільки лого

Мілітарний: після 10 років простіше тільки лого

Привіт всім читачам mil.in.ua. Цікаво, скільки з вас може сказати “я виростав на статтях і форумі Мілітарного”? А такі, я думаю, точно є. Бо нам вже 10 років!

Так склалося, що день першої статті у 2009 році в календарі збігся з найтрагічнішим днем в нашій новітній історії. 20 лютого, за 5 років до розстрілу Небесної сотні на нікому невідомому тоді сайті mil.in.ua вийшла така публікація.

У Севастополі діятиме військово-морський ліцей

Звісно, ми б дуже хотіли повторити цю новину колись. Через рік, 5, 10… Не важливо. Але ми будемо намагатися наближати якось цей день своїм існуванням. Бо ми писали про армію, коли це ще не було мейнстрімом і будемо далі писати, коли це перестане бути мейнстрімом.

Що змінилося за ці 10 років для порталу?

Починалося це все з групи у нині забороненому Вконтактіку. Хто ще не знає цієї історії розповім. Одного дня в 2008 році раптом стукнуло в голову мені, тоді журналісту 5 каналу створити в ВК тематичну групу про наших силовиків. Назвав я її “Українська мілітарія”. І виявилося, що схожу групу ледь не в той же день створив школяр з Користишіва, якийсь Тарас Чмут. Ми знайшли один одного і почали переконувати ліквідувати свою групу на користь іншої та об’єднати зусилля. Тарас, мабуть, з поваги до віку або просто маючи дипломатичні здібності погодився. І закрутилося. Фотоальбоми. Шок-контент – виявляється ЗСУ це потуга! Спроба толерантної дискусії з росіянами і зрештою відмова від цієї затії. Але далі прийшла ідея зробити сайт. З цим погодився допомогти мій колега Рома Сухан. На початках дописував і Олько Снігур, який зараз проходить навчання в Академії сержант-майорів у США. 

Отож ми писали новини. Зробили форум, який став непоганою базою знань. Ще в 2008 я почав монтувати ролики зі своїх репортажних зйомок під музичку. І це був досить безальтернативний контент. Зацініть мій перший ролик про Альфу! У нього вже майже півмільйона переглядів)

[youtube https://www.youtube.com/watch?v=NZJmozbXyPY&w=600&h=400]

Робив я їх, як вмів, але багато і натхненно. Перерив весь архів 5 каналу в пошуках чогось цікавого. Але була людина, яка вважала, що я тільки переводжу дарма відеоматеріал. І ця людина почала мене діставати вимогами дати цей матеріал їй, щоб вона зробила з нього якусь годному. Так я познайомився з режисером Андріє Приймаченком. І він почав для нас робити вже дещо симпатичніше.

 

[youtube https://www.youtube.com/watch?v=fnhAFkiMY4Y&w=600&h=400]

Ще одним нашим проектом став “Мілітарний календар”, яким зацікавилася і контррозвідка. Так, ми додумалися зробити карти з усіма бойовими військовими частинами. Звісно, це була цілком доступна для всіх з Гуглом інформація. Але виглядало лякаючи для контриків.

Дизайнував Рома Сухан. Фотки деякі мої були, деякі збирали по знайомих фотокоресподентах.

Потім прийшов Янукович. Якийсь час ми ще пробували бути осередком альтернативної історії, так би мовити. Трохи внесло пожвавлення деякі прогресивні речі типу спроб відремонтувати авіацію, збільшити кількість навчань та навіть переодягнути в інший патерн камуфляжа. Ми асоціювали якісь позитиви з прізвищами Замани та Кабаненка. На форумі шушукалися, що вони “наші” і РФ проти них, вимагає звільнити. Але наприкінці 2013-го реально хотілося закрити сайт. На Майдані били і починали вбивати. На Володимирській керували ФСБшники, а ЗСУ проводили збори офіцерів із розмазаними закликами чи то всім домовитися, чи то навести конституційний лад.

Ну а через 5 років після нашого старту армія стала цікава вже більшості українців. Щоправда сайт особливо тоді не розвивався. У нас не було на те особливо якось часу і натхнення. Деякі наші форумчани опинилися на фронті. Спонтанно ми зайнялися волонтеркою, не так, щоб дуже масштабно, порівняно з лідерами. Але трохи поїздили, повозили. Наша команда розрослася людьми саме завдяки волонтерству. Потім Тарас пішов в морську піхоту. І все геть заглохло. Ми спробували перезапуститися, Рома оновив сайт, але через якусь фігню по контенту посварилися і сайт завмер на рік чи і більше.

Все закрутилося по новій після того, як з війни прийшов інший морпіх, теперішній редактор порталу Михайло Люксіков (з 2012 року редактор наших сторінок в соцмережах).  Новини почали потрохи регулярно виходити. Пару ексклюзивів, цитувань і стало знову цікаво.

2017-2018 роки стали справді хорошими для нас. Відкрилося друге дихання. Ми налагодили стабільну роботу. Для когось поновили, а у когось завоювали довіру. Нас по трохи цитують всі українські видання. Зареєстрували громадську організацію “Український мілітарний центр”. Тарас людина, до якої звертаються ЗМІ за поясненнями. І не тільки вони. Ми спробували себе, як продакшн-студію. Зняли пару роликів для ОПК.

[youtube https://www.youtube.com/watch?v=x7ydL_Lkw5g]

Виступили інформаційними партнерами “Зброї та безпеки-2018”.

Ага, а ще почали спершу з трансляції зі звичайного смартфона, а далі до рубрики на Еспресо і власної програми на 5 каналі. Від просто стріма, до формату “Тарас пояснює” і зрештою спілкування з крутими фахівцями в своїй ніші.

[youtube https://www.youtube.com/watch?v=xrB_h_Il6zc&w=600&h=400]
[youtube https://www.youtube.com/watch?v=XMsV18zybeI&w=600&h=400]
[youtube https://www.youtube.com/watch?v=yIWqIZRP-x0&w=600&h=400]
І от, минуло 20 лютого, нам 10 років. Працюємо далі! І починаємо потрохи змінюватися. Візуально. Спершу поясню за стару айдентику.

Тоді ми туди вкладали такий зміст. Хрест – основа символіки більшості силових структур станом на 2009 рік. Всі кольори були вже зайняті, тому камуфляж (а може і не тому, не пам’ятаю вже). Ну, а ці жовто-сині елементи є нічим іншим, як фрагментами лого НАТО. Так, ми з дитинства за НАТО). Лого, відповідно до цієї задумки, зробив Рома Сухан.

Але минали роки і ми відчули, що пора нам трохи спростити наш віжуал. Але при тому зберегти початкову ідею. І ви, вже помітили, що сайт виглядає дещо інакше у відповідності до нашого нового брендбуку. Лаконічність, мені здається, нам до лиця.

Це перший етап. Далі будемо осучаснювати сайт. Ну, і думати куди розвиватися. Про новий український ліцей ВМСУ в Севастополі ми напишемо першими, заходьте на нас щодня, перевіряйте 😉

А ще цікаво було б почути Вас, наших читачів. Які у вас побажання, думки про нас. Можливо маєте якісь ідеї співпраці чи просто підказки нам. Буде дуже цікаво почути, серйозно. Можна заповнити анкету, а можна просто написати на нашу пошту milport.info@gmail.com

Підтримати Мілітарний можна через карту ПриватБанку: 5168 7422 1101 4877