47 бригада “Маґура” – шлях до прориву

Бригада «Маґура», яка сформовна з мотивованих бійців, бригада, яка пішла нестандартним шляхом розвитку та яка зіткнулася з важкими боями на своєму шляху прориву оборони окупантів на Запоріжжі.

Хоч розширення з батальйону до бригади зайняло дуже мало часу, проте на початку бійцям батальйону довелося пройти через важке випробування.

Історія та засновники

У створенні 47-го окремого штурмового батальйону варто відзначити двох людей: Івана Шаламага та Валерія Маркуса.

Іван Шаламага, якому зараз 25 років, вперше потрапив на фронт у 2018 році.

Перед цим він здобув військову освіту у Львівському ліцеї імені Героїв Крут та Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.

Шаламага став в Україні наймолодшим командиром взводу, роти, батальйону та згодом – полку.

Своєю чергою Валерій Маркус, якому зараз 29 років, вступив у бій з Росією ще у 2014 році в складі 25-ї окремої повітрянодесантної бригади та у 2016 році повернувся до цивільного життя.

Шаламага та Маркус зустріли повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року у різних місцях та ситуаціях.

Іван у цей час обороняв позиції на Світлодарській дузі у складі 30-ї окремої механізованої бригади.

Валерій, на той час вже будучі медійною особою, використав свої контакти, щоб домовитись з військовою частиною напряму, в обхід військкомату та усіх перевірок, і поїхати на фронт якомога раніше.

Батальйон

Маркус потрапив до підрозділу Івана Шаламага у 30-й бригаді та розпочав воювати в якості розвідника.

Через деякий час заступнику командира батальйону Івану запропонували самому стати командиром нового батальйону.

На одній із вечерь, на якій був присутній Валерій Маркус, Олександр «Консул» та Олександр «Крим», Іван запропонував Маркусу посаду головного сержанта.

Маркус відразу погодився та 26 квітня повідомив, що він побачив можливість створити щось нове, без тих речей, які змушують військового думати про звільнення з армії.

Також Маркус, як знаменита людина, взяв усю медійність батальйону на себе. У цьому питанні також створили благодійний фонд батальйону Markus Foundation, який акумулює гроші для потреб бійців.

Концептуально це мав бути один з десятків стрілецьких батальйонів, проте офіцери пішли іншим шляхом ніж інші.

У 47-й окремий штурмовий батальйон набирали людей не по мобілізації, а добровольців за оголошенням, які мали пройти суворий відбір.

У батальйон хлинув великий потік охочих, що дозволило офіцерам відбирати найдостойніших. Перша комплектація завершилась 8 травня.

Першим випробуванням батальйону стали бої у районі Вуглегірської теплової електростанції в червні.

Проблема для батальйону була у тому, що вони набрали багато цивільних людей, які не стикалися зі стресовими ситуаціями.

Проте підготовка та мотивація допомогли справитися з труднощами на цій ділянці фронту, але не без втрат.

У ході бою батальйон також був змушений закривати залишені дезертирами позиції, що призвело до загибелі шести бійців.

Росіянам вдалося зайняти Вуглегірську ТЕС та місто Світлодарськ, українські сили змушені були відступити з цього району.

Після боїв український Генеральний штаб добре відзначив батальйон та наказав розширити його до полку.

Полк

Перехід від батальйону до полку забрав усього три місяці з проведенням набору нових добровольців.

Участь у першому етапі відбору (онлайн-анкетуванні) взяло більш як 4 тисячі осіб.

Наприкінці червня Генштаб затвердив усе озброєння і посади, що просили у новому 47-му окремому штурмовому полку.

Основними пріоритетами відбору людей залишилися принципи безперервного самонавчання, якісна внутрішня культура і взаємоповага між усіма ланками у середині військової частини.

У цьому варто звернути увагу на цитату Маркуса, щоб зрозуміти вимоги до новобранців:

«Якщо ви не здатні до самоосвіти – ви нам не підходите. Не здатні брати на себе відповідальність, проявляти ініціативу, і вам усі все винні – ви нам не підходите. Не здатні спілкуватися, як цивілізована людина – не підходите. Не визнаєте субординацію, не приймаєте команди і критику від командирів молодших від вас за віком – не підходите. Не розумієте української і не здатні швидко, в критичних умовах, вести перемовини в радіоефірі українською – не підходите. Не здатні пробігти 10 км – не підходите».

Офіцери полку розуміли, що не встигнуть достатньо добре підготувати своїх військовослужбовців перед новими викликами.

Щоб отримати нарукавний знак полку, після закінчення навчання новобранці мають досягти стандартів фізичної підготовки, яких від них очікують. А це — 10 кілометрів бігу в повній амуніції, 10 підтягувань і підйом на канаті. Символ бригади походить від концепції шахового коня, який діє нестандартно, переступаючи інші фігури. Коло з шипами символізує щит.

До навчань також залучали інструкторів з приватних американських військових компаній.

Бригада

Полк не встиг ще вступити у бій, як 15 листопада 2023 року офіційно став 47-ю окремою механізованою бригадою.

З огляду на попередній досвід з набору людей спочатку в батальйон, а згодом у полк, бригаду сформували у надшвидких темпах – за місяць.

Командиром бригади призначили Олександра Сака, який у свої 28 років вже повний кавалер ордена Богдана Хмельницького.

Офіцер, з досвідом та військовою освітою, служив до цього у бригаді «Холодний Яр»

Його заступником став Іван Шаламага. Валерій Маркус – на посаді головного сержанта бригади.

Особовий склад бригади розпочав бойову підготовку на різних локаціях України та Європи.

«Наша бригада сформувалася як бригада прориву. Деталей ми не розкриваємо, але сценарій нашого застосування виходить зі слова – ПРОРИВ», – підкреслював Валерій Маркус.

Озброєння

Підрозділи бригади почали оснащувати озброєнням та бронетехнікою, яку Україні передають Сполучені Штати та країни Європи.

У першу чергу стало відомо, що бригада отримає всі 28 танків M-55S, які Україні відправила Словенія.

Ці застарілі танки Т-55 у ході модернізації отримали нову 105 мм гармату L7 з тепловим кожухом та додаткові системи та нове позначення.

Серед броньованих машин бригада отримала Panthera T6 компанії Minerva Special Purpose Vehicle (MSPV) з Об’єднаних Арабських Еміратів.

Постачальник та замовник цих машин для України невідомий, вони прибули до України у грудні минулого року.

Також бійцям передали американські бронемашини MaxxPro.

Ці бронемашини нададуть бригаді «Маґура» посилений протимінний захист та підвищену прохідність під час перевезення військовослужбовців.

Для посилення артилерійських спроможностей бригади, Сполучені Штати озброїли артилеристів 155-мм самохідними артилерійськими установками M109A6 Paladin.

Дальність стрільби під час використання звичайного пострілу становить 24 кілометри, при веденні вогню активно-реактивними снарядами дальність стрільби збільшується до 30 кілометрів.

Для транспортування бійців до позицій противника та вогневої підтримки, бригаді надали десятки американських бойових машин піхоти Bradley у версії M2A2 ODS.

Загалом Україна розраховує отримати понад 100 бойових машин піхоти Bradley.

Також бригаді надходять різні розвідувальні безпілотники та західне піхотне озброєння.

Прорив

На початку червня 2023 року перед 47-ю окремою механізованою бригадою поставили дуже складне та важливе завдання – проривати російську оборону на Запоріжжі у напрямку міста Токмак.

Це найскладніший для українських військовий напрямок – від Оріхова і Малої Токмачки вздовж лінії фронту до Токмака.

Російські військові облаштували декілька ліній оборони та встановили на шляху контрнаступу українських сил безліч мінних полів. Також українським силам заважає бойова авіація противника.

Протягом бойових дій у Запорізькій області вже траплялося безліч разів, коли броня американського Bradley рятувала українську піхоту.

Якщо порівнювати з радянськими зразками озброєння, такими, як БМП та БТР, – це зовсім різні класи по захисту. M2 Bradley тут краща як в озброєнні, так і в захисті екіпажу і десанту.

Прорив через окопи й інші укріплення росіян у районі Токмака дозволить далі рухатися до Мелітополя – стратегічного міста біля Азовського моря. Звільнення Мелітополя перерізало б сухопутні шляхи постачання до Криму.

В деяких операціях бійці бригади змушені діяти без підтримки бронетехніки та долати мінні поля лише за рахунок навичок своїх саперів.

Проте, як зазначив 29 червня головний майстер-сержант Валерій Маркус: «Контрнаступ йде успішно».