fbpx
А-50 та А-50У: втрачені “очі” російських Повітряно-космічних сил

А-50 та А-50У: втрачені “очі” російських Повітряно-космічних сил

Володимир Б. Володимир Б.
А-50 Авіація Війна з Росією Втрати Росії Літак ДРЛВ Росія

Повітряні сили України стали першими хто збив літак ДРЛВ у 21 сторіччі, ним став російський А-50У. До цього такий літак збивали у 1969 році, тоді північнокорейський МиГ-21 збив американський EC-121.

Втрата такого літака – це дуже болісний удар по обороноздатності будь-якої країни.

Крім того, найімовірніше, у осяжному майбутньому, російський оборонно-промисловий комплекс не здатен компенсувати цю втрату шляхом відновлення “гробів” або виготовленням перспективної заміни – літака А-100.

Збитий А-50У “Сергей Атаянц”

Як виявилося, над Азовським морем був збитий іменний А-50У “Сергей Атаянц” з бортовим номером 93966, який належав 610-му Центру бойового застосування і перенавчання льотного складу, що розміщується в Іваново. Там же розташована авіаційно-технічна база та 308-й авіаційний завод.

В Іваново розміщується авіабаза “Северный”, на якій базуються літаки А-50 та Ил-22. Судячи з супутникових знімків, на авіабазі розміщується 7 “гробів” А-50, велика кількість військово-транспортних Ил-76 та невідома кількість діючих А-50 та Ил-22.

“Сергей Атаянц” використовувався у російсько-українській війни з самого її початку, він розміщувався на аеродромі в селещі Мачулищі. Влітку 2022 року літак активно “працював” у білоруському небі та давав цілевказання російській авіації.

Далі літак періодично покидав Білорусь та повертався знову. Ймовірно в цей час проходило обслуговування апаратури або самого літака.

Літак остаточно покинув Мачулищі після атак безпілотників, що розпочалися у лютому 2023 року.

Білоруська ініціатива BYPOL заявила, що партизани використали безпілотники, щоб пошкодити техніку на летовищі. Було заявлено про ураження передньої та центральної частини літака.

14 січня, о 20:25 літак злетів з аеродрому в Ахтубінську, після чого взяв курс до Азовського моря. В Ахтубінську, для довідки, розміщується різноманітна авіатехніка, включаючи МиГ-29, МиГ-31, Су-24, Су-25, Су-27, Су-30, новітні Су-57, військово-транспортні літаки, гелікоптери та ін.

Судячи з відео Головнокомандувача, літак виконував патрулювання в районі Обіточної коси, за свідченнями фахівців, які займаються моніторингом російської стратегічної авіації, А-50У “Сергей Атаянц” впав в цьому районі.

Літак перебував на приблизній відстані у 100-150 кілометрів від лінії зіткнення, що робить його ураження наявними в українському арсеналі зенітними комплексами досить складним, однак все ж не виключеним.

Варто зазначити, що на цьому ж районі впродовж дня перебував інший літак невідомого типу, про це свідчать інверсійні сліди на супутникових знімках.

У теорії, А-50У міг бути уражений комплексами великого радіуса дії С-300ПМУ, C-200В або Patriot. Дальність дії цих комплексів дозволяє перехоплювати повітряні цілі на такій відстані, однак у випадку з С-300ПМУ та Patriot треба було б підвести майже в притул до фронту.

Іншим ймовірним сценарієм є дружній вогонь з боку російської протиповітряної оборони: могла не спрацювати система ідентифікації “свій-чужий”, могла статися помилка операторів комплексу ППО або малоймовірна можливість збою захоплення цілі напівактивної голівки самонаведення зенітної ракети.

Літак ДРЛВ А-50

А-50 – це літак дальнього радіолокаційного виявлення та керування на базі військово-транспортного літака Ил-76, який здійснив свій перший політ 19 грудня 1978 року.

Він розроблявся для заміни на той момент вже застарілого Ту-126 силами Таганрозького науково-технічного авіаційного комплексу та Науково-виробничого об’єднання “Вега”. Експлуатація дослідних зразків почалася у 1985 році, а на озброєння радянської армії літак був прийнятий у 1988 році.

За радянських часів промисловість встигла виробила близько 31 борту, до наших часів “живих” бортів залишилося не багато, всього близько 13 у різних варіаціях: близько 10 на озброєнні ПКС РФ у варіаціях А-50 и А-50У (3-4 і 7 відповідно), решта – на озброєнні Збройних сил Індії. Кількість бортів на зберіганні невідома.

Діючі борти А-50У ПКС РФ:

  • 47, RF-92957, 1984.
  • 33, RF-50602, 1984, “Владимир Иванов”.
  • 37, RF-93966, 1988, “Сергей Атаянц” (знищений).
  • 41, RF-94268, 1988, “Таганрог”
  • 45, RF-93952, 1989.
  • 42, RF-50610, 1990.
  • Невідомий борт.

Ймовірні діючі борти А-50 ПКС РФ:

  • 43, невідомо, 1987.
  • 51, невідомо, 1988.
  • 46, невідомо, 1983 (найімовірніше “гроб”).
  • 50, невідомо, 1987.

Ймовірно законсервовані А-50 (вт.ч “гроби” та демонстратори) по бортовим номерам: 10 (прототип), 15 (можливо прототип), 17, 20, 30, 46, 38, 34, 39, 48, 31, 32, 49, 35, 36, 40, 51.

Деякі борти належать Таганрозькому науково-технічному авіаційному комплексу та використовуються підприємством на виставках і як випробувальні стенди, тож ці борти теоретично можуть знову встати у стрій.

Літак обладнаний радіотехнічним комплексом “Шмель” на основі радянської бортової електронно-обчислювальної машини “Аргон-50”.

До комплексу “Шмель” входять:

  • Трикоординатна РЛС із пасивним каналом пеленгації;
  • апаратура знімання та відображення отриманої інформації;
  • система активного запиту-відповіді та передавання команд або інформації цілевказівки перехоплювачам;
  • цифровий обчислювальний комплекс для розв’язання завдань управління, наведення винищувачів на повітряні цілі;
  • апаратура командної лінії радіоуправління;
  • система зв’язку, ЗАС і телекодова апаратура;
  • апаратура документування;
  • система державного розпізнавання.

На борту літака з комплексом працюють 10-11 операторів: командир, старший штурман наведення, два штурмани наведення, старший оператор супроводу, два оператори супроводу, а бортінженери РТК, РЛС та засобів зв’язку. Разом з ними на борту перебувають 5 членів льотного екіпажу.

Літак здатен проводити розвідку повітряних, наземних та надводних цілей. За допомогою оптико-електронних бортових систем літак може виявляти факели балістичних ракет на відстані до 800 кілометрів, а радіолокаційна станція здатна знаходити та супроводжувати літаки та крилаті ракети на відстанях до 700 кілометрів.

Цілі по типу пускових установок протиповітряної оборони, балістичних ракет – на відстані до 400 кілометрів, а скупчення бронетехніки – до 450.

Обов’язково варто зазначити, що для виявлення неземних цілей літак має перебувати на достатній висоті, щоб компенсувати рельєф місцевості.

А-50 може давати зовнішнє цілевказання винищувачам та виступати у ролі повітряного командного пункту.

Модернізований А-50У

На модернізовані А-50У встановили нове радіотехнічне обладнання на базі елементів Intel з покращеними характеристиками, які можуть виявляти малопомітні цілі на малих висотах та працювати в умовах активної протидії РЕБ.

Заміна аналогової апаратури на цифрову дозволила зменшити вагу літака і збільшити запас палива, що своєю чергою збільшує дальність польоту.

Також всі електролюмінісцентні екрани замінені на рідкокристалічні дисплеї, для збільшення комфорту екіпажу на борту розмістили туалет та кухню.

А-100 “Премьер”

“Премьер” – це новітній російський літак ДРЛВ, який у перспективі має замінити А-50 та А-50У. За першочерговими планами перший серійний літак мав би бути переданий на озброєння у 2016 році, однак термін змістили до 2024 року.

Росіяни не розкривають технічні характеристики А-100. Російська пропаганда заявляє, що за своїми характеристиками він буде перевершувати американський Boeing E-3 Sentry та зможе одночасно супроводжувати до 300 цілей на відстані в 650 кілометрів.

Орієнтовна тривалість перебування у повітрі складає 6 годин, а дальність польоту – до 1000 кілометрів.

Станом на сьогодні у дослідній експлуатації перебуває лише одна літаюча лабораторія А-100ЛЛ на базі А-50.

Застосування А-50 під час повномасштабної війни

А-50 є одним з основних інструментів висвітлення повітряної, наземної та надводної обстановки і наведення російської авіації на українську цивільну та військову інфраструктуру.

Літаки проводили цілодобове чергування на українських кордонах та давали зовнішнє цілевказання російським засобам протиповітряної оборони, тактичній і стратегічній авіації. Відомо, що А-50 та носій аеробалістичної ракети “Кинжал” МиГ-31К, які розміщувалися на аеродромі в селиші Мачулищі, працювали в парі.

Тобто літаки А-50 і їх екіпажі на пряму задіяні в масованих комбінованих обстрілів української критичної інфраструктури та міст.

Уражений Ил-22

Крім знищення А-50У, було заявлене ураження літаючого командного пункту Ил-22, який попри суттєві ушкодження фюзеляжу та оперення зміг дотягнути до аеродрому в Анапі.

Telegram-канал monitor оприлюднив перехоплення переговорів з аеродрому в Анапі, з яких стало зрозуміло, що екіпаж викликав терміновий захід на посадку, машину “швидкої” та пожежників.

Бортовий номер та приналежність літака невідомі, однак опираючись на фотографії хвостової частини можна зробити висновок, що літак не ремонтопридатний.

Також не відома конкретна модель літака, за деякими даними це Ил-22М11, однак характерна хвостова частина вказує на те, що це може бути Ил-22ПП “Прорубщик”.

Також невідома доля екіпажу, російські пропагандисти заявляють про поранення та загибель членів екіпажу. Російські пропагандистські Telegram-канали заявляють, що по борту відпрацювала російська протиповітряна оборона.

Це не перша втрата літака такого типу в ході російсько-української війни. Під час заколоту Пригожина, 24 червня 2023 року, найманці ПВК “Вагнер” збили літаючий командний пункт в небі над Воронезькою областю.

Раніше, 17 вересня 2018 року, літак цього типу був збитий ЗРК С-200 Збройних сил Сирії. Тоді сирійська протиповітряна оборона намагалася відбити ізраїльську повітряну атаку й помилково збила російський Ил.

А-50 Авіація Війна з Росією Втрати Росії Літак ДРЛВ Росія