Морський тральщик “Черкаси” (U311)

Морський тральщик проекту 266м “Черкаси” U – 311

Водотоннажність: 873 т.
Розміри: довжина – 61м, ширина – 10,2м, осідання – 3,6м.
Максимальна швидкість ходу: 17 вузлів.
Дальність плавання: 1500 миль при 12 вузлах.
Силова установка: 2 дизелі М-503б, 5000к.с., 2 гвинти в насадках.

Озброєння:

2х2 30-мм артилерійські установки АК-230,
2х2 25-мм артилерійські установки 2м-3м,
2х5 реактивних бомбомета РБУ-1200,
32 глибинних бомби
Підводний шукач мін МКТ 210
Трали БКТ, АТ-3, ТЕМ-4

Екіпаж: 68 чол

Історія корабля:

Кораблі проекту 266 (шифр “Аквамарин”) стали першими радянськими морськими тральщиками з мінімальними власними фізичними полями. Головний в серії тральщик увійшов до складу радянського Військово-морського Флоту в 1963 р. Для захисту від неконтактних мін з магнітними детонаторами на тральщиках проекту 266 при формуванні корпусу і фундаментів були застосовані маломагнітні сталі. Механізми, озброєння, пристрої і устаткування виготовлялися в маломагнітного виконання. Було встановлено розмагнічуючий пристрій і пристрій, компенсуючий поле від вихрових струмів в корпусі при бортовій качці. Для захисту від неконтактних мін з акустичними детонаторами передбачалося обклеювання фундаментів головних двигунів, дизель-генераторів і електрокомпресорів з демпфуючим гумовим покриттям, установка звуковипромінюючих механізмів на ізолюючі амортизатори; монтаж гнучких вставок в трубопроводах; застосування малошумних гребних гвинтів регульованого кроку великого діаметру, а також установка малошумних механізмів і устаткування.

Протимінне озброєння (електромагнітний, широкосмуговий, акустичний і контактний трали, великі шнурові заряди), дозволяло забезпечити тралення мін на глибинах від 25 до 150м. Артилерійське озброєння включало два 30-мм автомата АК-230М з РЛС управління “Рись”. Як засіб виявлення мін була встановлена спеціальна ГАСНУВ “Лань”. Для вирішення завдань ПЧО, а також знищення мін передбачено розміщення два РБУ-1200, які встановлювалися тільки на деяких кораблях.

Всього з 1963 по 1971 роки було побудовано 40 кораблів цього проекту. Головний корабель був включений до складу ВМФ в 1963 році. До недоліків цього проекту відносять відсутність засобів пошуку і виявлення донних мін.

Усунення відзначених недоліків проекту 266 було здійснено в ході модернізації його за проектом 266м (шифр “Аквамарин”). Було передбачено: заміна електромагнітного тралу звичайного типу на глибоководний, з новою апаратурою управління; ухвалення тралу для знищення активних мін; установка трьохканального широкосмугового буксируваного телевізійного шукача-знищувача мін, а також комплексного шукача-знищувача мін, розміщення ГАСНУВ “Мезень” для виявлення донних мін. Для зниження акустичного поля корабля передбачалася установка головних двигунів на вібродемпфуючих подовжніх балках, а гвинти з мало шумними лопатками в шумопоглинаючих насадках.

Ці та інші вище перераховані заходи привели до збільшення довжини та повної водотоннажності. В процесі будови та ремонтів на МТЩ проектів 266 та 266М були розміщені ПЗРК “Стріла-3”. Морський тральщик “Черкаси” був збудований на Середньо-Невському СБЗ в Ленінграді (зав.№ 950) в 1976р. З 1977 по 1989рік знаходився на консервації.

Корабель неодноразово приймав участь у бойових службах в Персидській затоці, Червоному морі, Атлантиці. Так, за період січень – серпень 1990 року МТЩ “Разведчик” неодноразово виконував тралення мінонебезпечних районів Червоного моря. Здійснив 29 проводів за тралами і конвоювання цивільних кораблів у Червоному морі, всього провів 52 судна. З них 11 конвоїв проводилися під обстрілом реактивних снарядів, з зайнятих эрітрійцями островів.

За результатами бойових служб 17 членів екіпажу корабля були нагороджені орденами та медалями, а сам корабель був нагороджений Вимпелом МО СРСР „За мужність”. В ході розподілу Чорноморського флоту, був переданий ВМС України 5.08.1997р., де він був перейменований в Черкаси, та отримав бортовий номер U-311

Під час початку окупації Криму Росією перебував на озері Донузлав.

6 березня 2014 року на виході з бухти Донузлав було затоплено два російські кораблі «Очаков» і «Шахтёр», 7 березня було затоплено ще одне судно, а 13 березня було затоплено четверте списане судно. Таким чином було створено барикаду, що заблокувала вихід з бухти кораблям Військово-Морських Сил України. Після початку тимчасової анексії Криму, 20 березня російські військові висунули ультиматум українським військовим про перехід на бік Росії.

21 березня написали рапорт на звільнення й зійшли з корабля 2 офіцери, один мічман і 9 людей особового складу. Екіпаж корабля відмовився виконати вимоги російських військових та здійснив спробу вирватися з Донузлава. Проте спроба була невдалою і корабель став на якір, щоб не сісти на мілину. Після цього корабель став тримати кругову оборону.

23 березня екіпаж здійснив повторну спробу прорвати блокаду. Корабель спробував пройти поміж двох затоплених російських кораблів. «Черкасам» це майже вдалося, однак до них підійшов російський катер і вдарив у бік. Після цього носова частина «Черкас» опинилася на мілині.

24 березня після захоплення російськими військовими корабля «Костянтин Ольшанський» «Черкаси» залишався єдиним військовим кораблем на Донузлаві під українським прапором. 25 березня ввечері російські військові захопили корабель. Штурм здійснювався за допомогою двох вертольотів Мі-35 та трьох швидкісних катерів. Він тривав понад дві години.