fbpx
Оборона Київщини: інтерв’ю з бійцем спецпідрозділу «Омега»

Оборона Київщини: інтерв’ю з бійцем спецпідрозділу «Омега»

Yann Yann
Війна з Росією НГУ ССО ЗСУ Україна

Єдиним легким днем був учорашній. Гостомель. «Омега».

Інтерв’ю з бійцем спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України про оборону Київщини у російсько-українській війні від Національного Інформаційного Порталу «Тиск».

З бійцем Нацгвардії розмовляли і сприяли написанню матеріала Сергій Харалужний, Микита Коробочкін, Євген Мотолигін, Дмитро Темченко, Сергій Веселуха та Mortis Aeterna.

.  .  .

Присвячується пам’яті нашого загиблого побратима В’ячеслава «Гріваса» Башти.

.  .  .

Прикріплюємо допис українського десантника Віталія Воза про початок війни в Чорнобильській зоні.

Як росіяни просувалися в прикордонній зоні (Прип’ять-Іванків)? Які частини там стояли в обороні, скільки їх було (та інші дані)? Що стало з військовими, які оборонялися в районі Іванкова? Чи правда, що вони змогли відступити пішки через ліси?

Щодо їхнього просування можна сказати, що основні рубежі бойового зіткнення конкретно в Чорнобильському районі були в населених пунктах Бенівка, Вільча і Чорнобиль (частково), ну і сама ЧАЕС. Були присутні там підрозділи 80 десантно-штурмової бригади + в/ч 3041, дві бойові групи ооСпП «Омега» та окремі частини прикордонників. Завдання стримувати підрозділи противника на ділянці Чорнобиля та Іванкова не стояло. Були, звичайно, завдання щодо підриву елементів інфраструктури, а саме мостів: автомобільного та залізничного. Мости не були підірвані заздалегідь, хоча насправді причина полягає в тому, що наступ очікувався на один час, а насправді відбувся в інший час. Тобто противник почав наступ раніше, ніж очікував Генштаб. У якомусь сенсі настільки рання атака була несподіваною для наших підрозділів. Противник спочатку сформував передову групу, тобто 4–5 БТГр (точну кількість сказати не зможу) — на танках, БМП, БТР і БМД. БМДшки вийшли трохи пізніше (тобто підрозділи десанту), і вони були змушені рухатися пішими порядками, оскільки операція зі встановлення повітряного моста провалилася, оскільки Гостомель, Васильків, «Чайка» і «Жуляни» не були убезпечені для десанту, точніше — для розгортання військово-транспортних літаків. Ну і це призвело до того, що підрозділам десанту довелося висуватися під Гостомель наземними бойовими порядками. Противник просувався двома ешелонами: перший ешелон рухався до Гостомеля швидко, оминаючи населені пункти, намагаючись у них не втягуватися; другий ешелон уже безпосередньо займав великі населені пункти, займався зведенням блокпостів та інших фортифікаційних споруд, ну й так далі. Загалом, вийшла така собі спроба бліцкригу.
Генштаб планував розтягнути комунікації противника за допомогою вибіркових ударів по логістичних вузлах силами ДРГ, ССО та інших окремих зСпП і, відповідно, порушити комунікації та логістику противника, який підійшов би вже безпосередньо до Києва. Точно назвати частини, які стояли в обороні в районі Іванкова я не можу, тому що там до моменту відступу всіх сил із Чорнобиля була дика мішанина, але конкретно на Димері, вже на ділянці повноцінного поля бою, були частини 3027, 3066, 3030, 72 бригада, озСпП «Омега» та інші підрозділи СпП у вигляді 140 центру СпП у вигляді 140 центру СпП, СБУшної «Альфи», КОРДу та інших іменитих підрозділів. Можливо був хтось ще, але цього я вже не знаю. Що стосується військових, які оборонялися в районі Іванкова: їхня доля незавидна, більшість із них потрапила в полон, зокрема гарнізон в/ч 3041, що перебував на бойовому чергуванні на ЧАЕС, — вони майже в повному складі опинилися в полоні противника, на жаль. Станом на зараз (серпень 2022 року — прим. ред.) доля військовополонених невідома, тому що немає контактів, які могли б прояснити статус військовополонених цієї військової частини і, відповідно, станом на зараз їхній статус непідтверджений. Так, пішки виходила одна бойова група «Омеги», тому що їй довелося покинути техніку: два ББМ «Козак» і один МАЗ, які пізніше були використані противником з метою інфільтрації.

https://youtu.be/HE_aCuAQqAo

Далі додам до мінусів — відсутність засобів ППО в достатніх кількостях. По суті була така ситуація, що ПЗРК якимось дивом у наших машинах не опинилися, коли ми виїжджали на Гостомель, тому що нам сказали, що «хлопці, ви їх не маєте брати, там все є» — це було перше завдання 200, яке я отримав за цю війну, тобто в перші години я отримав завдання 200 — тупе завдання, яке не могло бути виконане без цих ПЗРК. Третя проблема полягає в тому, що противник дуже швидко досяг Гостомельського аеропорту з мінімальними для себе втратами на шляху проходження. Так, ЗУшки були виставлені в бойових порядках: наприклад, на Межигір’ї стояло кілька розрахунків ЗУ-23–2, стояли оператори ПЗРК і з якоїсь причини щось пішло не так, м’яко кажучи. Я не можу сказати точно, що там було, тому що я там особисто не був присутній і до мене доходили тільки чутки, як це все було, але за фактом, вийшла така ситуація, що протиповітряна оборона з віддзеркаленням повітряного тактичного десанту впоралася не в повній мірі, тобто противник не був ліквідований у достатніх для припинення операції обсягах. Ну і відповідно, ми мали, що мали: висадку на Гостомелі, перші години бою (до 12-ї години дня) і потім уже, скажімо, отримали те, що отримали.
Якби були ЗУшки, вони б на такій висоті, найімовірніше, порвали б геть ті гелікоптери, якби там була задовільна щільність вогню і достатня кількість зенітних установок. На жаль, точний маршрут був невідомий, тому швидше за все, ЗУшки там були відсутні. ПЗРК у Гостомелі застосовувалися — обмежено, але застосовувалися. Власне, ПЗРК показали себе досить ефективно для боротьби з гелікоптерами, зокрема і проти ударних Ка-52. Для протидії низьколітаючим середньошвидкісним цілям це досить хороша річ, і один з основних уроків цієї війни — те, що в ротах повинні обов’язково бути присутніми розрахунки ПЗРК, хоч би яка це рота була. Така пісня, скажімо так.

Питання від підписників

Чи брали участь у боях «кадирівці»?

Війна з Росією НГУ ССО ЗСУ Україна