Огляд новітніх ракетних комплексів РСЗВ та ППО

Воєнні ракетні системи мають довгу історію в якості багатоцільового артилерійського озброєння, вогневої підтримки наступальних операцій для оперативних сил та універсального штурмового озброєння.

Технологічно ракетні системи передбачають високомобільність і розосередженність ракетної артилерії, наприклад тактичні системи американської армії, що стоять на озброєнні полкових бойових груп і виконують завдання у спільних багатосторонніх операціях у межах командування міжнародними силами сприяння безпеці в Афганістані. Вони можуть бути швидко заново реконфігуровані  для особливих оборонних цілей і перекинуті на нові позиції для виконання нових завдань.

Бойові можливості ракетних систем включають підтримку наступальних повітряних операцій, в тому числі безпосередню повітряну підтримку наявними системами, які отримали високу точність за рахунок модернізацій і удосконалень, що розширює можливості і «корисність» цього роду військ. Технології бойових частин ракет з “ефектом масштабування” (“ефект масштабування” полягає в забезпеченні можливості перед пуском ракети задати дальність спрацювання боєголовки в залежності від характеру обраної цілі) знаходяться серед інновацій, які поліпшили летальність при одночасному підвищенні точності наведення.

Сучасні системи, розроблені провідними багатонаціональними оборонними компаніями, були широко представлені на виставці Eurosatory 2012 в Парижі. Ракетні комплекси, включаючи підсистеми і боєприпаси були розроблені у відповідь на потреби військових. Основні програми оборонних компаній включають в себе сучасні рішення в галузі ракетної артилерії, наприклад РСЗВ.

Реактивні системи залпового вогню (РСЗВ)

РСЗВ спочатку були призначені для «насичення» ворожих позицій багаторівневим вогнем. Це була епоха Холодної війни, і такі ракетні комплекси призначалися для забезпечення інтенсивної артилерійської підтримки. Втім, корінні зміни у військовій сфері трансформували технології базової платформи з метою забезпечення сучасних операцій.

Основними компонентами сімейства американських РСЗВ є тактичний ракетний комплекс сухопутних військ (ATACMS) і відповідні мобільні пускові установки, оригінальна гусенична пускова установка M270 і її модернізований варіант РСЗВ M270A1, керована ракета для систем залпового вогню GMLRS + (Guided Missile Launch Rocket System-Plus) і високомобільних РСЗВ M142 HIMARS, що представляє собою легку, багатозадачну ракетну пускову установку для підтримки високомобільних операцій, яка встановлена на вантажівку і може транспортуватися в літаку C-130.

HIMARS (High Mobility Artillery Rocket System – високомобільна  реактивна система залпового вогню), в даний час просувається на ринку компанією Lockheed Martin, стоїть на озброєнні США, Великобританії, Сінгапуру, ОАЕ та інших країн. Як основний американський підрядник за цією програмою, Lockheed брала активну участь у розробці платформи HIMARS з 2005 року. Недавнє замовлення збільшить парк пускових установок HIMARS американської армії до 375 одиниць (поставка цих установок триває до січня 2013 року включно).

Якби одним словом можна було описати філософію системи HIMARS, цим словом могло бути слово “сумісність”. HIMARS – це ракетний транспортер, який включає ціле сімейство боєприпасів для РСЗВ, включаючи всі варіанти керованої ракети GMLRS і ракети тактичної армійської ракетної системи (ATACMS). Для отримання максимальної уніфікованості HIMARS встановлюється на шасі FMTV (Family of Medium Tactical Vehicles – сімейство військових транспортних засобів середньої вантажопідйомності) американської армії і корпусу морської піхоти.

Основними суперниками американської РСЗВ (MRLS) є пускові установки LYNX, MBRL і AR3 MLRS.

LYNX (Advanced Artillery Rockets and Autonomous Launching System – автономна пускова система і сучасні реактивні снаряди) – це РСЗВ, розроблена ізраїльською компанією Israel Military Industries (IMI). Модульна система автономного пуску здатна вести вогонь різними типами реактивними снарядів та оперативно-тактичних ракет, включаючи Град, LAR, EXTRA та високоточне озброєння DELILAH-GL. Кожна пускова установка LYNX може прийняти два пускові контейнери, заряджені різними ракетами. Це один з варіантів: 8 ракет EXTRA, 12 ракет TCS, 26 ракет LAR, 22 ракет ACCULAR, 40 ракет Град, або дві ракети DELILAH. Автоматично визначається тип завантаженого боєприпасу і незалежно розраховуються дані управління вогнем. Система LYNX також підтримує збір та оцінку метеорологічних даних, даних повітряної розвідки і передового спостереження, виконує оцінку результатів обстрілу і має вбудовану багатофункціональну інформаційно-управляючу систему.

Багатоствольна ракетна установка MBRL (Multi-Barrel Rocket Launcher), що виготовляється компанією Roketsan для турецьких збройних сил, відноситься до тактичної системи озброєння, яка використовується в артилерійських підрозділах. Вона виконує завдання вогневого забезпечення, ведучи вогонь з закритих позицій по візуально невидимій цілі, по площах, цілодобово і в будь-яку погоду. Вона може вести вогонь з чотирьох 300-мм пускових установок одиночними пусками, або залпом з короткими інтервалами на максимальну дальность 80 – 100 км. Буксирована пускова установка двокомпонентної системи управляється з командної машини, матеріально-технічне забезпечення здійснює відповідна транспортно-заряжаюча машина.

Компанія також виробляє 107/122-мм транспортно-пусковий контейнер MBRL Cradle (MBRL-C)  і пускову установку T-122. Пусковий контейнер MBRL-C може стріляти 122-мм і 107-мм артилерійськими ракетами з однієї платформи. Система має збільшену до п’яти разів вогневу потужність у порівнянні з базовим буксированим варіантом. Пусковий контейнер може встановлюватися на колісні та гусеничні машини. У системі використовується та ж стандартна система керуванням вогнем (СКВ), універсальне самохідне шасі і загальна інфраструктура технічного обслуговування, що і у серійної машини. T-122 веде вогонь 122-мм ракетами із збільшеною дальністю, вихідні дані надходять від вбудованої СКВ, яка також включає бортову мікропроцесорну систему оперативних даних і голосового зв’язку.

РСЗВ AR3, що просувається на ринок китайською компанією North Industries Corporation (Norinco), може вести вогонь керованими і некерованими 300-мм і 370-мм ракетами. AR3 і попередня система AR2, від Norinco, по суті є експортними варіантами РСЗВ PHL03, розробленої в якості системи реактивного озброєння для китайської народної армії. 300-мм система PHL03 була сама «змодельована» з російської РСЗВ БМ-30/9K58 Смерч, хоча і з 10 направляючими замість 12 у оригінальної системи.

Norinco також виготовляє для експортного ринку РСЗВ SY-4000, пускову установку високоточних балістичних ракет малої дальності. Машина РСЗВ має колісний трейлер 8×8 із встановленою пусковою установкою для 8 твердопаливних ракет. Ракети, що мають програмовані боєголовки, запускаються вертикально на дальність приблизно 400 км, на кінцевій ділянці траєкторії вони управляються за допомогою системи GPS/INS. Кілька ракет можуть бути запущені одночасно по різним цілям. Транспортно-заряжаюча машина для системи SY-4000 обладнана краном і возить повний комплект пускових контейнерів. Ці контейнери герметизовані та зберігаються невизначений час без обслуговування або погіршення характеристик боєприпасів.

Основним закордонним покупцем РСЗВ AR3 і A100E від Norinco є Пакистан, який бажає за рахунок цих систем поліпшити свою традиційну далекобійну артилерію, отримавши, за повідомленнями, 90 штук 155-мм самохідних гаубиць Norinco SH-1. Пакистан також перебуває на попередньому етапі розробки платформи РСЗВ, названої AZAR, яка схожа з китайською РСЗВ Type 91. Нинішня 122-мм пакистанська РСЗВ типу Град є варіантом північнокорейської BM-11 місцевого виробництва. Для цієї пускової системи пакистанський збройовий завод розробив 122-мм осколково-фугасну ракету під позначенням YARMUK.

Ракети для РСЗВ

Удосконалення боєприпасів РСЗВ ведеться повним ходом, оскільки американська армія має намір залишити існуючі системи приблизно до 2050 року. Lockheed Martin, MBDA, Aerojet та інші оборонні компанії розробляють бойові частини з “ефектом масштабування” як частину технологій боєголовки гнучкого реагування, які включають в себе “вибір потужності заряду” (Dial-a-Yield), “вибір режиму” (Dial-a -Mode), “вибір напрямку” (Dial-a-Direction) і “вибір дії” (Dial-an-Effect).

Поліпшення бойової частини пропонується за рахунок підвищення точності та летальності ракетних боєприпасів, дозволяючи розрахункам масштабувати дію вибуху попередньо задаючи, наприклад, розширений вибух, регульоване утворення осколків або контрольований вибух з метою отримання максимально точного і ефективного впливу на ціль.

Як і інші вимоги, які з’явилися з уроків, отриманих в Афганістані та Іраку, ця технологія пропонує для різних цілей в специфічних оперативних сценаріях високу точність при тій же летальності, тобто боєприпаси, що використовуються в міських бойових діях, могли б застосовуватися для бронебійних, контрбатарейних завдань або завдань ракетної оборони з швидким перепрограмуванням бойової частини за допомогою тактичного портативного комп’ютера.

Технологія “вибір потужності заряду” обіцяє значне зниження непрямих втрат від удару ракет, тоді як “вибір дії” дозволяє виконувати на місці швидку конфігурацію бойових частин ракет для різного впливу, наприклад детонації кумулятивного заряду або пробивання міцної цілі, без видалення або заміни ракет, які вже знаходяться в направляючих. В кінці 2011 року спільна програма Lockheed Martin і Aerojet закінчилася пробним пуском на ракетному полігоні боєголовки Aerojet малої потужності з ефектом масштабування з пускової установки GMLRS + від Lockheed Martin.

У 2010 році бронетанковим управлінням американської армії був виділений грант на новаторські дослідження вартістю 69,998 млн. доларів компанії Enig Associates, що спеціалізується на створенні просунутих бойових частин, на розробку боєголовки з електромагнітним підривником EMEW (Electromagnetic Explosive Warhead) з ефектом масштабування, в якій для конвертації вибухової хімічної енергії в електромагнітну енергію з дуже високим виходом по струму застосовані так звані генератори із стисненням потоку за допомогою вибухівки. Lockheed Martin була названа в якості субпідрядника по етапах I і II програми розробки.

Традиційні ракети, які широко використовуються в сучасних системах, також включають в себе ракету з унітарною бойовою частиною, яку пускають американські РСЗВ, включаючи такі як HIMARS і GMLRS +. Унітарна ракета M31A1 – це стандартний боєприпас для системи GMLRS +. Він виробляється Lockheed Martin як частина серії ракетних боєприпасів армійського тактичного ракетного комплексу (ATACMS) для американських і зарубіжних замовників.

M31A1 – це модернізований варіант оригінальної ракети M31, в якому детонатор з двома режимами замінений багаторежимним підривником з вбудованими режимами точкової детонації, затримки і дистанційним підривом. Модернізація мала на меті зменшити непрямі втрати в міських операціях у відповідності з політикою міноборони США щодо касетних боєприпасів, яка вступила в дію у 2009 році. У той же час це дозволяє зберегти РСЗВ M270A1 або HIMARS, у яких підвищилася точність і летальність, а також відповідність вимогам до стратегічного авіатранспортування і тактичного десантування за допомогою саморозвантажувального контейнера PLS (Palletized Load System), який стандартно використовується в американській армії.

Ракета EXTRA (Extended Range Artillery – далекобійна артилерія) від компанії IMI – це ракета дальнього радіусу дії для таких платформ РСЗВ, як, наприклад LYNX. LAR-160 (Light Artillery Rocket – легка артилерійська ракета) – це некерована опірена твердопаливна 160-мм ракета «земля-земля». Вона є високоточною недорогою тактичною артилерійською ракетою з ефективною дальністю до 150 км. Ракета може адаптуватися для різних платформ і пристосовуватися під різні вимоги замовника, включаючи гусеничні, колісні або буксировані пускові платформи.

ACCULAR – це автономна ракета «поверхня-поверхня», що наводиться по GPS, нею оснащується РСЗВ IMI LAR-160 (дальність ураження 40 км, розрахункова точність до 10 метрів). ACCULAR є економічно виправданим вибором, коли для точного ураження цілей необхідні фугасні і унітарні (однозарядні) бойові частини. Просунута ракета з повітряно-реактивним двигуном DELILAH GL, також виробництва IMI, запускається з установки LYNX. Після того, як вона залишає пускову направляючу, спочатку спрацьовує ракетний прискорювач, а потім включається турбореактивна тяга.

Протиповітряні системи.

Протилежністю РСЗВ та інших наступальних ракетних систем, включаючи ті, що розроблені для наступальних повітряних завдань та безпосередньої авіаційної підтримки, є системи ППО. У них використовуються або тільки ракети, або ракети в тандемі з  артилерією або системою ближньої дії для знищення загроз, що наближаються, включаючи міни далекобійних мінометів, ракети, і літальні апарати. Технологія бойових ракет, яка дозволяє їм знаходити ціль, широко застосовується в комплексах для перехоплення некерованих ракет, артилерійських снарядів і мін, призначених для забезпечення заходів протидії у всьому спектрі загроз.

Система ППО середнього радіусу дії MEADS (Medium Extended Air Defense System) – це мобільна система протиповітряної оборони на базі модифікації протиракети PATRIOT PAC-3 MSE. Вона призначена для ураження тактичних балістичних ракет, крилатих ракет, БПЛА та пілотованих засобів, забезпечуючи повне кругове покриття 360°. Багатонаціональний консорціум в даний час завершує інтеграцію і етап випробувань основних компонентів MEADS і готується до наступних випробувань з перехоплення. Керівна організація консорціуму з абревіатурою NAMEADSMA (NATO MEADS Management Agency – агентство НАТО з координації, розробки та виробництва систем ППО) знаходиться в штаті Алабама. Система успішно пройшла свій перший випробувальний політ на полігоні Білі Піски в Нью-Мексико в листопаді 2011 року, давши сигнал готовності до початку Етапу II. Компанія Lockheed Martin, провідний підрядник по MEADS, не залишила надію побачити готовність цієї програми до виробництва та з “обережним оптимізмом” сподівається, що програма отримає повне фінансування в 2013 році.

Компанія MBDA розробляла варіанти  ракетної оборони нижнього ешелону спочатку спільно з Італією та Німеччиною, виходячи з рішення США не ставити програму в виробництво після закінчення розробки в 2013 році. І ось тепер основний фокус полягає в тому, як реструктурувати останній рік програми, щоб закласти новітні технології і визначити, які варіанти у зв’язку з цим могли б вийти.

Компанія Raytheon недавно успішно завершила випробування в Нью-Мексико свого ЗРК PATRIOT, який відрізняється поліпшеними обчислювальними потужностями та ефективними радарними характеристиками. Вперше ракети PAC-3 були відстріляні з нового серійного комплексу PATRIOT. Вони краще підходять для ураження менших і більш швидких цілей, і, як повідомили в Raytheon, цю систему вибрали 12 країн. При випробуваннях система PATRIOT “вела пошук, визначила і відстежила реактивні цілі, що летіли на малій висоті в дуже зашумленому просторі”.
Ці випробування були проведені слідом за успішним керованим польотом нової серійної PATRIOT 21 березня 2012 року  і успішним випробуванням першої керованої тактичної ракети GEM-T (Guidance Enhanced Missile-Tactical), проведеним у жовтні 2011 року.

ОАЕ допомагають перевести ракетний комплекс PATRIOT в цифрову еру, фінансуючи широкомасштабну програму модернізації. У результаті, відповідно до контрактів 2008 року на систему ракетної оборони вартістю 3,8 мільярда доларів, Емірати відіграють головну роль у модернізації ракетної системи США, включаючи внески до фонду розвитку в сумі 400 мільйонів доларів, надані країнами-замовниками.

Крім того, перша партія пускових установок ракет системи PATRIOT Advanced Capability-2 (PAC-2), які Тайвань раніше послав у США для модернізації, були отримані назад в конфігурації PAC-3. Модернізована система ракетної оборони є однією з трьох систем PAC-2, які має в даний час Тайвань і які раніше США погодилися допомогти модернізувати.

Крім наявних систем, посланих на модернізацію, тайванські військові також купили шість абсолютно нових комплексів PAC-3 для посилення своєї протиракетної оборони.

IRON DOME – це розосереджена оборонна система, розроблена компаніями Rafael і Raytheon. В рамках програми було розроблено протиракета і система ППО на базі більш раннього комплексу ППО SPYDER ASD-SR від Rafael. IRON DOME була спочатку розгорнута в березні 2011 року, а випробування в березні 2012 року успішно продемонстрували здатність системи перехоплювати приблизно 90%  атакуючих загроз. Стандартна конфігурація включає три пускових контейнера, кожен з яких несе 20 ракет, пов’язаних зі станцією бойового управління і контролю. Елементи IRON DOME можуть об’єднуватися в мережу батареї з декількома вогневими станціями з метою отримання ешелонованої оборони.

RAPIER і її експортний варіант JERNAS являє собою «заслужену» систему ППО “земля-повітря”, спочатку розроблену для британського міноборони компанією British Aircraft в якості оборонної системи епохи Холодної війни ( була розгорнута в 1971 році). В даний час на озброєнні стоїть базова модернізована система RAPIER Mk 2 виробництва MBDA. Система була поставлена турецьким ПС, а компанія Roketsan виступила в якості системного інтегратора в національній оборонній програмі.

Німецька програма ППО SysFIa – це комплекс для перехоплення некерованих ракет і снарядів, що має на озброєнні ракети MANTIS і LFK NG. Спочатку ця програма проводилася німецькою армією, а в даний час передана німецьким ПС. Ракета LFK NG, розроблена компаніями LFK-Lenkflugkorpersysteme і Diehl Defense, є керованою ракетою нового покоління, вона призначена для вертикального пуску із стаціонарних платформ, вантажівок або броньованих машин, або горизонтального пуску з гелікоптерів.

Росія

Росія нещодавно випробувала нову термобаричну боєголовку для своїх РСЗВ ТОС-1 «Буратино» і ТОС-1А «Солнцепек». Випробування пройшли в Південному військовому окрузі. Нова ракета може ефективно вражати цілі на дальності до шести кілометрів. Вона має бойову частину масою 90 кг з новим термобаричних складом і новий ракетний двигун. Встановлюватися ракета буде на шасі танків T-72 і T-90. ТОС-1 «Буратино» перевозить 30 ракет, а ТОС-1А «Солнцепек» – 24.

В. Мерзляков. Army-guide.