Отруйний гримучник: AIM-9 Sidewinder

Передача Україні ракет AIM-9 від США та Канади розширює потенціал протиповітряної оборони країни. Можливість використання з різних платформ забезпечить уніфікацію виробу, та менші витрати на їх придбання. Ракета може використовуватись наземними комплексами NASAMS й потенційно літаками МиГ-29 та Су-27, але для повної реалізації своїх можливостей, ракета має бути інтегрована у систему керування вогнем літака.

Історія появи

Дослідження керованого озброєння класу повітря-повітря проводились ще за часів другої світової війни у Сполученому Королівстві, але ні один проєкт початку 40-х років так і не отримав подальшого розвитку. Розробка швидких та маневрових винищувачів після другої світової війни поставила під сумнів використання звичних для винищувальної авіації гармат калібру 20-30-мм.

Починаючи з середини 1940-х років, у Сполучених Штатах йшов процес переосмислення тактики ведення повітряного бою, на основі німецьких розробок ракет повітря-повітря.  Для створення перспективного виробу в інтересах ПС США фахівці компанії Hughes Aircraft вирішили розробити ракету з нуля.

Водночас у 1946 році розпочалась розробка ракети за програмою “602” в ініціативному порядку професором Вільямом Макліном на станції Чайна-Лейк, яка після початку випробувань отримала назву Sidewinder. До 1951 року роботи проводились за рахунок волонтерських пожертв, а також з власного бюджету професора.

В той рік проєктом керованої ракети повітря-повітря зацікавились флотські адмірали, які прийняли ракету на випробування. Ім’я Sidewinder дали на честь отруйної гримучої змії, яка використовує інфрачервоний діапазон для полювання.

Американський флот не бачив великої користі в ракеті, але, після чуток що повітряні сили США розробляють аналогічну зброю під індексом AIM-4 Falcon, бажання отримати власну ракету одразу збільшилось. Через політичні причини повітряні сили та флот США ніколи не мали теплих відносин, тому закупівля ракети AIM-4 для флотської авіації була немислимою.

Через ранню розробку Sidewinder, флот США зміг у швидкий час довести ракету до потрібної для них конфігурації. Перші випробувальні запуски відбулися в 1951-у році, вже у вересні 1953-го року відбувся повноцінний пуск з увімкненням ракетного двигуна. В 1954-році ракета вперше змогла успішно знищити безпілотник у повітрі.

До прийняття на озброєння у 1956 році, ракета перетерпіла деякі зміни у дизайні та отримала удосконалену конструкцію. Головка з інфрачервоним наведеним стала краще захоплювати цілі, та ігнорувати сторонні теплові об’єкти.

Перші п’ять років використання ракети стали дуже прогресивними для неї. Проста та модульна конструкція забезпечила хорошу маневровість ракети, а використання технічно кращої інфрачервоної головки самонаведення завдало нищівного удару по престижу розробленої Повітряними Силами США ракеті AIM-4, яка повною мірою не сподобалась ні відомству, ні пілотам.

Розпочата в 1967 році повітряна кампанія США над В’єтнамом тільки підтвердила перевагу AIM-9 над ракетою Falcon, яку Повітряні сили США стиснувши зуби вирішили використовувати як основну ракету повітря-повітря малої дальності. Це стала друга перемога флотських ракет над виробами ПС США (перша перемога – замовлення ракет AIM-7).

Технічні характеристики

За весь час існування, ракета отримала безліч версій та модернізацій, більшість з них вже не знаходяться на озброєнні, тому ми розглянемо дві найпоширеніші версії ракети – AIM-9M та AIM-9X.

Крім того, існують підтипи головних модифікацій, внаслідок чого ракети AIM-9M та X, отримують оновлене програмне забезпечення або покращений алгоритм роботи для забезпечення кращих характеристик.

AIM-9M

Версія М розроблена на початку 80-х років, і об’єднала в собі усі можливості минулої версії L. Модернізація проводилась з урахуванням досвіду використання AIM-9L під час війни за Фолклендські острови, де британські літаки Sea Harrier та Harrier використовували їх для знищення аргентинської авіації.

Ракета отримала масивніші рулі керування, для забезпечення кращої маневровності, нову інфрачервону головку самонаведення, а також модернізований двигун Hercules Mk.36 Mod.9. Використання її попередника під час війни за Фолклендські острови, продемонстрував чудові можливості захоплення цілі, тому в новій версії розробники приділили увагу до охолодження матриця, що забезпечить тривалу роботу головки.

Максимальна дальність ракети по нерухомій цілі – 21 км.

AIM-9Х

Версія Х стала повним переосмисленням ракети малого радіуса дії. Новий двигун MK-139 збільшив максимальну дальність польоту до 30 км (21 км у версії М) по нерухомій цілі, а також максимальну швидкість ракети. Ракета отримала більш досконалу систему LOAL – захоплення після пуску, що чудово підходило до веденої корекції ракети по лінії зв’язку Link 16.

Стандартна інфрачервона головка самонаведення була замінена на інфрачервону камеру що, покращило можливість захоплення цілі та її супроводження. Інфрачервона камера менш чутлива до теплових перешкод противника. Ракета отримала систему приймання радіозв’язку, що додало можливість використовувати режим радіокорекції при стрільбі на максимальні дальності.

Бойова частина ракети так і залишилась вагою 9 кг, та з детонацією по лазерному променю.

Використання в Україні

Перший анонс передачі ракет AIM-9M оголосила Міністерка оборони Канади – Аніта Ананд у травні 2023 року. За її словами Канада передасть Україні 43 ракети AIM-9M зі складу повітряних сил країни. Також в кінці серпня 2023 року, США анонсували новий пакет допомоги куди увійшли ракети AIM-9M.

Скоріш за все, ракети цього типу будуть використовуватись стаціонарним зенітно-ракетним комплексом NASAMS. ЗРК цього типу має пускові установки з розвинутою системою кріплень, завдяки чому є можливість використання ракет Sidewinder, AMRAAM та AMRAAM-ER.

Sidewinder у складі ЗРК NASAMS виконує роль ракети для безпосереднього захисту самого комплексу, а також для знищення маневрових та малогабаритних цілей. Використання ракет AMRAAM забезпечує перехоплення цілей на великих віддаленнях, а використання АРГСН, забезпечує більш тривалий пошук цілі.

https://www.youtube.com/watch?v=G-meW4zPx5Q&ab_channel=Global30S

Крім того, не виключено що ракета буде застосовуватись авіацією Повітряних Сил ЗСУ. Країни які використовують авіаційну техніку радянсько/російського виробництва проводять низку досліджень по інтеграції західного озброєння на ці літаки.

Так, наприклад Індія провела роботи по інтеграції ракети ізраїльського виробництва на літаки Су-30МКИ.

I-Derby розроблена для використання з різних платформ, та забезпечує сумісність з більшістю пускових установок, які використовуються західними країнами, а також країнами які використовують пускові установки радянського типу.

Щодо авіації ПС ЗСУ,  теоретично використання ракети AIM-9 можливе без інтеграції у систему озброєння літака, головним фактором стане під’єднання ракети до вузла підвіски та енергопостачання ракети від бортових систем.

Американська ракета оснащена сучаснішим блоком керування та інфрачервоною головкою самонаведення, а ніж її радянський аналог Р-73М. Крім, технічної переваги, AIM-9 має великий потенціал для модернізації, а її використання у складі повітряних сил деяких країн оцінюють до кінця 21 століття.