Польські танки Leopard: проблеми та досвід експлуатації в польських ЗС

Оригінальний текст автора статті журналіста Гжегожа Ясінського (Grzegorz Jasiński) англійською мовою ви можете прочитати тут. Окрема подяка автору перекладу jetr1zzz та каналу NMFTE.

Вступ

Закінчення холодної війни та підписання наприкінці 1990 року Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ) призвело до скорочення бронетанкових арсеналів. На той час польські збройні сили мали у своєму розпорядженні близько 2800 танків, в тому числі 2100 Т-55 та близько 700 Т-72.

Проте вже у 1994 році почалося виробництво танка PT–91 Twardy, який став модернізацією Т-72. У період з 1994 по 1997 роки виготовили 92 серійних танки, а в 1997-1998 роках 27 із них модернізували до PT-91M. У період із 1998 по 2002 роки ще 113 бойових машин покращили до стандарту PT-91MA1.

Водночас протягом 90-х та 00-х років всі танки Т-55 зняли з озброєння, що суттєво знизило бронетанковий потенціал польського війська – у нього залишалося приблизно 850 Т-72 та PT-91. Це були нові машини, однак навіть на той час не найсучасніші у порівнянні як із західноєвропейськими, так і з російськими зразками. Також польські танки використовували недосконалі бронебійні боєприпаси 3БМ-15. Вони поглибили й без того суттєвий технологічний розрив між польським танком та його потенційними супротивниками.

У 1997 році Польща готувалася до вступу в НАТО та розпочала “План модернізації збройних сил на 1998-2012 роки“. Він передбачав скорочення чисельності військовослужбовців та інтеграцію армії в структуру НАТО. Але фінансування процесів було частковим, тому й зміни відбувалися повільно. Прорив стався у 1999 році – Польща вступила до НАТО і це стало поштовхом до змін у сфері національної безпеки та модернізації збройних сил. Саме тоді міністерство оборони ФРН вперше запропонувало поставити Польщі танки Leopard 2A4. Це був єдиний варіант швидкого і ефективного нарощування потенціалу польських бронетанкових сил. Задум реалізували, однак схоже, що ним скористались не так, як того бажали на початку.

Танки Leopard 2

У 20-му столітті Німеччина зробила величезний внесок у проєктування та застосування бронетанкової техніки. Програні світові війни щоразу суттєво зменшували можливості німецької промисловості, але не знищили її повністю. Щоразу німецька технічна думка відроджувалася і з’являлися пропозиції нових зразків цілком конкурентоспроможного озброєння.

Історія німецьких танків Leopard бере свій початок у 1960-х роках. Після декількох років величезних конструкторських зусиль та випробувань перші Leopard 1, побудовані у класичній для танків компоновці, покинули заводські цехи.

Leopard-1 випускали із 1965 по 1979 роки. Він був значно маневренішим за своїх сучасників – основних бойових танків (ОБТ) 1960-х років. Швидкості бойовій машині додавала вдосконалена силова установка, що складалась із дизельного двигуна Daimler-Benz MB 838 CaM 500 потужністю 830 кінських сил і трансмісії ZF 4 HP 250. Броня танка була відносно слабкою: німці розраховували на те, що життя екіпажу рятуватиме мобільність машини. На озброєнні танк мав гармату L7A3 калібру 105 мм, виготовлену за британською ліцензією, що було досить непоганим варіантом для того часу.

На відміну від багатьох німецьких зразків часів Другої світової війни, Leopard 1 був успішним зразком. Його довго і детально випробовували, тому це був досконалий, високомобільний танк із низьким рівнем відмов, але потребував багато пального.

Увесь досвід, отриманий на етапах проєктування, розгортання та експлуатації, став міцним підґрунтям для розробки абсолютно нової конструкції танка. За роботу над новим і ще кращим танком взялася компанія Krauss-Maffei й так з’явився Leopard 2. У жовтні 1979 року першу бойову машину прийняли на озброєння Бундесверу.

Leopard 2A0 став першим західним танком, що належить до так званого третього покоління. Перша серія машин була виготовлена в 1979-1980 роках, всього було випущено 380 танків. Уже 1982 почалося виробництво дещо модифікованої версії, що отримала позначення А1. До 1983 року двома партіями було випущено 750 танків моделі А1. Паралельно з виробництвом машин А1 перша виробнича партія отримала модифікації, які потім отримали позначення А2. А наприкінці 1984 року почалося виробництво Leopard 2A3, до грудня 1985 року було виготовлено 300 танків.

На той момент у виробництво надійшла найчисленніша серія – Leopard 2A4. З часом всі попередні моделі також модернізували. У період з 1985 по 1992 рік німці виготовили 695 одиниць чотирма партіями. Ці танки мали значно вищий рівень захисту і забезпечували більшу живучість екіпажу завдяки змінам у броні та системі пожежогасіння. Крім того, Leopard 2A4 оснастили цифровими балістичними обчислювачами, а на останню партію із 75 машин встановили датчик теплового вигину ствола.

Корпус і башта танку зварні. Довжина корпусу Leopard 2 становить 7,72 м або ж 9,67 м із гарматою. Танк має ширину 3,75 м і 2,79 м у висоту. Дорожній просвіт становить 490 мм. Бойова маса машини становить 55 тонн. Екіпаж танка складається з чотирьох людей: командира, механіка-водія, навідника та заряджаючого. Основне озброєння Leopard 2A4 – гладкоствольна гармата калібру 120 мм довжиною 44 калібрів (RH120 44).

Leopard 2 мав важке бронювання. Це був перший серійний танк, що мав ефективний захист від підкаліберних боєприпасів до середини 1980-х років. Такі снаряди використовували багато країн, у першу чергу – збройні сили Радянського Союзу. За оцінками фахівців, на найкраще захищених ділянках броня моделі А4 може зупинити кумулятивні снаряди, здатні пробити 600-700 мм сталі.

Важливою перевагою Leopard 2 залишається мобільність. Танк має потужний дванадцятициліндровий двигун рідинного охолодження MTU MB 873. Він має робочий об’єм 47,6 літрів, а його потужність становить 1100 кВт (1500 к.с.) при 2600 обертах за хвилину.

Перший танк Leopard 2 в польскій армії

Польська армія отримала німецьку бойову машину Leopard 20 років тому. У лютому 2000 року 10-та бронетанкова кавалерійська бригада імені генерала Станіслава Мачека була підпорядкована 7-й бронетанковій дивізії Бундесверу та увійшла до складу Об’єднаного корпусу швидкого реагування. Однак забезпечення повної оперативної сумісності без стандартизації бронетанкової техніки, логістики, засобів зв’язку та управління було неможливим, а це означало, що полякам необхідна ґрунтовна і дороговартісна модернізація.

Навесні 2001 року польський парламент ухвалив закон про реструктуризацію, технічну модернізацію та фінансування збройних сил Польщі на 2001-2006 роки. Так почалася модернізація танків Т-72 до стандартів НАТО та придбання нових танків.

Німеччина запропонувала постачання танків Leopard 2A4 для 10-ї окремої танкової кавалерійської бригади і стала партнером Польщі. Аргументи на користь цього придбання неодноразово наводив тодішній міністр оборони Польщі Єжи Шмайдзінський. У своїй відповіді на запит депутата Станіслава Дуляса він, зокрема, заявив, що “танк PT-91 виробництва BUMAR-Łabędy є вдосконаленою версією танка Т-72М, який був побудований в Польщі за ліцензією, отриманою від колишнього Радянського Союзу. Бойовий потенціал же залишився практично незмінним. Це, безперечно, дуже гарний виріб з точки зору дизайну. Однак, це не змінює того того факту, що він щонайменше на одне покоління відстає від танкової бронетехніки, яка виробляється в країнах НАТО. Крім того, можливості модернізації Т-72 до PT-91 обмежені через стан стволів у решті танків, які не придатні до використання через їхню зношеність, а також певні проблеми з тепловізорами. Крім того, ці деталі неможливо виготовити. Вартість модернізації однієї такої машини на сьогодні становить 5,5 млн злотих. Це означає, що за значних витрат бойові можливості підвищуються лише несуттєво”.

Незважаючи на тиск з боку представників польської оборонної промисловості, які виступали проти купівлі німецьких танків, вже у 2001 році польські фахівці зі Свентошова розпочали стажування в німецьких центрах у Мюнстері, Аахе, Дюссельдорфі та в підрозділах 7-ї бронетанкової дивізії у Вольфхагені, що поблизу Касселя. До кінця того ж року було підготовлено 52 командири та інструктори, 15 механіків-водіїв та 49 ремонтних механіків.

29 січня 2002 року в Берліні міністр оборони Польщі Єжи Шмайдзінський та міністр оборони Німеччини Рудольф Шарпінг підписали угоду про постачання Польщі 128 танків Leopard 2A4 з надлишків Бундесверу, кілька десятків тисяч комплектних боєприпасів ринковою вартістю біля 55 млн євро, а також близько 200 одиниць техніки підтримки і логістики, а також підготовку 492 польських солдатів.

Крім того, Польща мала б отримати можливість виробляти на своїх заводах сучасні 120-мм снаряди та здійснювати ремонт техніки, а також вести переговори про налагодження співпраці з німецькою оборонною промисловістю. Вона мала б покращити взаємосумісність німецької та польської військової техніки. Однак жодних чітких декларацій тоді зроблено не було.

Загалом укладені угоди стали основою для розробки нової комплексної програми підготовки польських фахівців та започаткування процесу сертифікації танків. Польща прискіпливо обирала собі техніку із 600 запропонованих німцями одиниць. У підсумку спеціальна комісія схвалила купівлю 6 танків 1985 року випуску, 96 танків 1986 року випуску та 26 танків 1987 року випуску. Ці танки мали пробіг менше 2 тисяч кілометрів, а їхню зношеність оцінювали на рівні від 20% до 30%. Більшість з цих машин перебувала на довготривалому зберіганні протягом декількох років, і лише деякі з них експлуатувались армією. Вартість придбання становила від 90 до 100 млн польських злотих, що мало покрити в першу чергу витрати, пов’язані з розконсервацією та транспортуванням поставленої техніки.

16 вересня 2002 року відбулась символічна передача танків, а навесні наступного року завершився процес переоснащення 1-го польського танкового батальйону. Він отримав 53 танки Leopard 2А4 разом з іншим супутнім обладнанням. Офіцери-танкісти пройшли повну підготовку та двотижневі польові навчання. Окрім відпрацювання взаємодії з підрозділами повітряної кавалерії та десантниками, а також з бойовими вертольотами Мі-24В, танкісти вчилися працювати спільно із артилерією і саперами. Ці польові навчання підтвердили очікувану високу маневреність машин та їхні бойові характеристики, у тому числі – високу ефективність ведення вогню, як вдень, так і вночі.

Проведені навчання включали виконання стрільб танковим взводом по реактивних пускових установках, встановлених на відстані 2400 м, ведення вогню ротою танків в обороні вдень та вночі (екіпажі знищили 49 з 54 цілей) та ведення вогню в наступі двома ротами танків (знищено 38 з 42 цілей, встановлених на відстанях від 700 до 2500 м). За доповіддю командира бригади, танкісти змогли знищити практично будь-яку ціль на відстані 2,5 км із першого пострілу, а час здійснення першого пострілу не перевищував 15 секунд після виявлення цілі.

Тоді ж командир бригади генерал Станіслав Самол заявив: польові навчання довели, що 1-й батальйон зі Свентошова став єдиним підрозділом сухопутних військ, здатним ефективно боротися проти ворога вночі.

Він також зазначив, що, як і очікувалося, танки виявилися дуже економними у порівнянні з PT-91: “[…] Танковий батальйон, оснащений 40 танками PT-91, потребував 60 тонн пального для проведення таких же навчань. Навчання проводилися в тих же умовах, в яких використовувалися 53 танки Leopard. Але вони витратили 39,5 тонн дизельного пального. Можна зробити висновок, що з новими танками на підготовці ми зекономили приблизно 1/3 пального. За 10 місяців експлуатації техніки та тренувань у нас не було жодного випадку виходу з ладу двигунів чи коробок передач. На танках, які використовувалися раніше, такі поломки траплялися періодично, що призводило до додаткових витрат”.

Економія коштів очевидна при розгляді 2001-2003 років. У 2001 і 2002 роках витрати на утримання танків PT-91 становили близько 105 млн злотих. У 2003 році, коли один батальйон був переозброєний на танки Leopard 2A4 в першому півріччі, а інший батальйон переозброївся лише в кінці року, витрати на утримання скоротилися на 20%.

За оцінками командира бригади, у кінцевому підсумку економія повинна була досягти 50%. Бригадний генерал Олександр Самол підкреслив, що лише за рахунок пального вдалося досягти значної економії коштів на утримання техніки. Він додав, що лише тактична і вогнева підготовка батальйону танків PT-91 коштує майже 3 мільйони злотих, у той час як така ж підготовка з танками Leopard коштує лише 1,4 млн злотих.

Більше Leopard 2 для польскої армії

Загалом Польща була задоволена покупкою танків і підготовкою танкової бригади, однак техніка потребувала якісного обслуговування. Із цим поляки самотужки не впоралися і уже в червні 2003 року уклали з німцями додаткову угоду – про включення бронетанкової бригади до системи тилового забезпечення Бундесверу. Спочатку замовленням комплектуючих займалися німецькі фахівці, які були фактично включені до складу 10-ї бригади. І лише з часом ці повноваження передали польським фахівцям. Протягом майже 8 років Польща навіть отримувала запчастини за пільговими цінами, однак потім їх стало не вистачати, особливо тих, що стосувалися системи управління вогнем та стабілізації гармати.

Вартість переданого Німеччиною обладнання склала близько 1,5 млрд злотих або ж 344 млн доларів. Цифра була би значно вищою із врахуванням вартості підготовки особового складу. Лише у 2010-2014 роках сума відшкодування витрат на закупівлю Бундесвером матеріально-технічних ресурсів та надання послуг в рамках німецької системи логістичного забезпечення сягнула 75,26 млн злотих або 17 млн доларів. Ця цифра не включає техогляд та пов’язані з ними ремонти, виконані німецькими компаніями у співпраці з польськими в рамках укладених угод. Перші більш капітальні ремонти танків Leopard 2A4 були проведені лише у 2011 році і стосувались вони 30 танків. Їх лагодили фахівці компанії WZM S.A. у Познані.

Навесні 2007 року тема придбання нових танків Leopard 2А4 для польських збройних сил знову стала актуальною. У березні міністр оборони Александер Щигло зустрівся з послом Німеччини у Варшаві для обговорення цього питання – йшлося про можливу закупівлю 123 танків для 34-ї бронетанкової кавалерійської бригади в Жагані. Обговорення також стосувалося питань передачі технологій та потенційної участі у майбутній модернізації, тобто тих питань, які не були достатньо з’ясовані у 2002 році.

Однак Німеччина не захотіла передавати техніку польській бригаді без конкретних положень, які б гарантували, що саме німецька збройова промисловість буде залучена до обслуговування і майбутньої модернізації поставленої техніки. Це викликало значні заперечення з боку польської оборонної промисловості, яка розпалила дискусію про безглуздість закупівлі танків Leopard та необхідність модернізації PT-91.

Міністерство оборони, яке на той час ввважало пріоритетом утримання польських військових контингентів закордоном, відмовилось від угоди з німцями – нібито через економічні причини. На це рішення також значною мірою вплинуло переконання деяких військових офіцерів у тому, що зобов’язання щодо оснащення однієї бронетанкової бригади технікою, яка гарантує інтеграцію з арміями західних країн-членів НАТО, були виконані, а загальна кількість танків у розпорядженні Польщі й так цілком достатня.

Саме в той час, коли вирішувалася доля закупівлі додаткових танків Leopard 2A4, генштаб країни працював над “Програмою розвитку польських збройних сил на 2009-2018 роки”. Вона передбачала поступове скорочення бронетанкового потенціалу польських збройних сил: виведення з озброєння близько 200 найстаріших танків Т-72М та Т-72М1.

Польща відмовилася від модернізацій не лише Т-72, але й всім відомого Twardy. Припинилася навіть закупівля сучасних бронебійних боєприпасів калібру 125 мм для цих танків. Програмою передбачалося, що до 2018 року на активній службі залишиться шість батальйонів на Т-72, чотири батальйони на PT-91 та два батальйони на Leopard 2 (прим.ред. – польський танковий батальйон налічує 54-58 машин).

Однак за планами 2007 року все одно розглядався варіант збільшення кількості танків Leopard 2. Польща розраховувала переозброїти німецькими машинами ще одну бронетанкову кавалерійську бригаду. Сприятливі обставини для реалізації цього варіанту з’явилися у 2011 році. Тоді Томаш Семоняк став міністром оборони Польщі, а генерал Вальдемар Скшиповський, який був прихильником придбання танків Leopard, став його радником з питань технічної модернізації. Проте жодної публічної інформації про такі наміри протягом наступних кількох місяців все одно не з’являлося.

Аж поки не стало відомо, що Німеччина планує продати Leopard 2A5. Пропозиція про продаж надлишкових танків Бундесверу зацікавила багато країн, насамперед Фінляндію та Польщу. Це було пов’язано з хорошим станом німецьких машин та можливістю придбати допоміжну техніку, навчальне обладнання і боєприпаси. Перші серйозні сигнали, пов’язані із закупівлею танків Leopard 2A5, почали публічно з’являтися після зустрічі міністра Томаша Семоняка з генеральним інспектором Бундесверу генералом Вікером, що відбулася 7 листопада 2012 року.

На початку наступного року польські високопосадовці кілька разів повідомили журналістам: країна зацікавлена в придбанні двох батальйонів Leopard 2A4 або A5. Польща планувала отримати танки до кінця 2013 року та повністю переозброїти ще одну бригаду.

Однак представники польської оборонної промисловості традиційно виступили категорично проти цієї закупівлі. Станіслав Янас, голова федерації профспілок спеціальної промисловості, тоді підкреслив: за кілька років до цього уряд запевняв польських промисловців, що більше не купуватиме танки у німців, а сучасну техніку для армії виготовлятиме вітчизняна промисловість. Він також піддав критиці дуже повільне залучення польських компаній до обслуговування німецьких танків. Адже цей процес розпочався лише через десять років після того, як німецькі Leopard 2A4 стали на озброєння в польському війську.

У вересні 2013 року в інтерв’ю для сайту Defence24 Станіслав Янас сказав: “А тепер ми чуємо, що Польща має намір придбати ще 105 танків Leopard 2. Для нас це дивно, оскільки Польща має концепцію створення нового танка, і хоча він не зійде з конвеєра ще кілька років, але ж йдеться про вітчизняну розробку, яка має стати відповіддю на заяви міністерства про те, що вже у 2016 році армія потребуватиме нового танка. Промисловість готова задовольнити цю потребу. На мою думку, та кількість танків Leopard, яку ми маємо зараз, є достатньою, звідси і протидія з боку профспілок”.

Закупівля танків Leopard 2А5, безперечно, стала несподіванкою для багатьох, особливо в той час, коли бюджет міністерства оборони зазнав значних скорочень, в тому числі й за однією з ключових програм, пов’язаних з протиракетною обороною. Тим не менш, інформацію про нову угоду позитивно оцінила більшість експертів, які фахово займаються оборонною тематикою.

На додаток до позитивного досвіду від експлуатації цих танків, угода була підкріплена фактичними даними. Експерти вказували, що польська оборонна промисловість не має реальних технічних можливостей для створення сучасної машини з нуля за кілька років, але також зазначили значну роль, яку вона могла б відіграти в модернізації танків моделей А4 і А5 до більш високого рівня. Вони також вказали на чіткі експлуатаційні та сервісні відмінності між німецькими танками Leopard та їхніми сучасниками Т-72М1, а також новітніми PT-91, стверджуючи про беззаперечну перевагу німецьких машин.

У листопаді 2013 року міністр оборони Польщі Томаш Семоняк і міністр оборони Німеччини Томас де Мезьєр підписали в навчальному центрі сухопутних військ у Познані угоду на закупівлю 119 танків Leopard 2 із резервів Бундесверу, 105 одиниць Leopard 2A5 та 14 додаткових Leopard 2A4. Разом із танками Польща придбала близько 833 одиниць супутньої техніки. Сума угоди сягнула близько 183 млн євро

Тривалий час не було інформації про підрозділ, який мав би отримати техніку. Передусім розглядалися два місця призначення: 1-а Варшавська бронетанкова бригада у Весолі під Варшавою та 34-та бронекавалерійська бригада у Жагані.

Зрештою було вирішено, що Leopard 2A5 будуть направлені до Жаганя. Ця бригада разом з 10-ю бронетанковою кавалерійською бригадою, яка використовує Leopard 2A4, складають основу 11-ї бронетанкової кавалерійської дивізії ім. короля Яна ІІІ Собеського в Любуші. Таке рішення не лише підвищило її можливості в плані ведення бойових дій і співпраці, але й полегшило логістику і підготовку, а також значно скоротило експлуатаційні витрати.

На рішення також вплинула близькість польового навчального комплексу Жагань – Свентошув, до складу якого входить навчальний центр, який спеціалізується на роботі з танками Leopard. А також також має склади паливно-мастильних матеріалів та гаражі, здатні зберігати весь комплект техніки, зокрема і допоміжні транспортні засоби.

Для забезпечення належної оцінки придбаної техніки були створені групи польських експертів, які повинні були оглянути танки. Процес прийому тривав від півтора до шести місяців. Поставлена техніка була технічно справною і мала всі необхідні комплектуючі. Приймальні комісії не зафіксували жодного факту суттєвих пошкоджень і танки одразу стали в стрій.

Перша партія Leopard 2А5 була направлена до Польщі залізничним транспортом навесні 2014 року: 16 травня 34-а бронетанкова кавалерійська бригада отримала понад десять танків.

Під час урочистої церемонії прийняття бригадний генерал Ярослав Міка, командир бригади, заявив, що “11-та бронетанкова бригада ім. Любуша є єдиним з’єднанням у збройних силах, яке можна назвати “важкою дивізією”. Досі її бойовий потенціал визначала, насамперед, 10-а бронетанкова кавалерійська бригада, яка має на озброєнні, серед іншого, танки Leopard 2А4. Завдяки новій техніці тепер до цих сучасних підрозділів польських збройних сил приєднається 34-а бригада”.

До кінця року на озброєння польських збройних сил надійшов 91 танк Leopard 2A4/A5 (77 Leopard 2A5 і 14 Leopard 2A4), а також 654 одиниці допоміжної техніки. Незважаючи на певну “турбулентність” з німецького боку та протести окремих політиків з вимогою розірвання контракту, поставки були продовжені і в наступному році. Остання партія Leopard 2A5 прибула до складу 34-ї бронетанкової бригади в Жагані 27 листопада 2015 року. Загалом у 2015 році поляки отримали 28 танків Leopard 2A5 та 179 одиниць спеціалізованої техніки.

Після того, як перші танки Leopard 2A5 були прийняті, перш ніж їх можна було ввести в експлуатацію вони повинні були пройти нормативні перевірки, а також повинні були бути зареєстровані. Однак перед цим розпочалася інтенсивна підготовка екіпажів в навчальному центрі в Свентошуві.

Несподівано у 2016 році міністерство оборони вирішило вивести Leopard 2A5 зі складу 34-ї бронетанкової кавалерійської бригади і направити їх до 1-ї Варшавської бронетанкової бригади, що дислокується у Весолі під Варшавою. Вони замінили там танки PT-91, які в свою чергу були направлені до 15-ї механізованої бригади в Гіжицьку. А Жагань отримала зношені танки Т-72. Це рішення викликало багато суперечок серед офіцерів та експертів з питань національної безпеки через сумнівне розташування частини в контексті використання техніки в разі потенційного конфлікту, а також через те, що частина жодним чином не була підготовлена до отримання цієї техніки. Вона не мала ні польового полігону, ні майстерні, ні навіть відповідних гаражів. Ще однією проблемою був кадровий голод.

Тим не менш, рішення мало своїх прихильників. Одним з найбільших прихильників нового місця служби цих танків був генерал-лейтенант Богуслав Самол, колишній командир 10-ї бронетанкової кавалерійської бригади і багатонаціонального корпусу Північний Схід.

У 2018 році під час інтерв’ю для сайту Defence24 Богуслав Самол сказав: ” Рішення перевести танки Leopard 2 до Весоли потрібно було приймати одразу в момент їх отримання у 2013 році. Підрозділ у Жагані, який їх отримав, ніколи не був повністю укомплектований, а частина солдатів була переведена до неї з іншої бригади 11-ї дивізії, що знизило її боєздатність”.

Друга половина 2019 року стала вирішальною у процесі нарощування бойових спроможностей 1-ї Варшавської бронетанкової бригади. Наприкінці серпня бригаду було включено до складу новоствореної 18-ї механізованої дивізії з командуванням у Седльце, а в середині листопада було остаточно підписано контракт на будівництво 128 гаражів разом з іншою супутньою інфраструктурою для обслуговування техніки.

Нарешті, після двох років підготовки і злагодження окремих елементів 1-го батальйону, на польовому навчальному центрі сухопутних військ “Демба” підрозділ пройшов сертифікацію, організовану в рамках навчань під умовною назвою Lampart-19. Окрім перевірки кваліфікації офіцерів-танкістів, перевірялися також дії на командному та штабному рівнях. 2-й танковий батальйон пройшов атестацію через рік, під час навчань під кодовою назвою Lampart- 20.

Висновки

У зв’язку зі вступом Польщі до НАТО та необхідністю модернізації військової техніки, а також при значному спротиві з боку вітчизняної промисловості, у 2002-2003 роках було закуплено 128 танків Leopard 2А4 з надлишкового парку бронетехніки Бундесверу для польських збройних сил.

Хоча ці танки не були новими, їхній стан був дуже добрий і машини не потребували капітального ремонту протягом наступних 10 років. Це дало можливість переозброїти 10-ту бронетанкову кавалерійську бригаду, а також повернуло польському танковому парку загальну кількість приблизно в 1000 танків.

Після динамічного та ефективного впровадження танків Leopard до складу польських збройних сил почався спад в експлуатації цих машин і підготовці екіпажів, закупівля нових танків також була припинена. Постійна зміна концепцій і пов’язана з цим відсутність планових і довгострокових дій визначали напрямок розвитку вітчизняних бронетанкових військ більше десяти років. Лише у 2014-2015 роках Польща докупила ще 14 Leopard 2A4 та 105 новітніх Leopard 2A5, які спочатку були направлені до 34-ї бронетанкової кавалерійської бригади, а через кілька років дещо несподівано передані до 1-ї Варшавської бронетанкової бригади.

Купівля 142 танків Leopard 2A4 та 105 танків Leopard 2A5 разом з понад тисячею інших допоміжних машин з ресурсів Бундесверу значно збільшила бронетанковий потенціал Польщі. Проте ця багаторічна програма виявила й інші численні проблеми, у тому числі пов’язані з технічними можливостями польської промисловості, матеріально-технічним забезпеченням, а також недостатньою сервісною та навчальною підтримкою.

За ці майже два десятиліття чітко проявилася відсутність послідовності в діях і реалізації планів, пов’язаних з технічною модернізацією польської армії. А також висока залежність війська від політичних змін, що відбуваються в країні. Відсутність чітких та рішучих дій в рамках переоснащення польських збройних сил на танки 3-го післявоєнного покоління та прийняття 120-мм гармат як основного озброєння польських танків – помилка початку 21-го століття. Адже в підсумку виявилося, що кількість придбаних танків Leopard 2 була занадто малою у порівнянні з потребами та очікуваннями. При цьому, якщо на початку 21-го століття можна було придбати до кількох сотень таких машин, то ринок вживаних танків поступово скорочувався. Після 2015 року придбання нових танків Leopard 2 стало практично неможливим.

Тому в 2018 році розпочався непростий пошук іншої моделі західного танка 3-го покоління для подальшого посилення польського бронетанкового потенціалу. Водночас значно затягнулася необхідна модернізація танків Leopard 2A4 до стандарту Leopard 2PL. Вона досі перебуває на етапі реалізації.

Зрештою у 2021 році Польща вирішила придбати американські танки М1А2 для 18-ї механізованої дивізії, яка мала бути максимально сумісною в плані оснащення з армією США. При цьому було вирішено, що їхня закупівля фінансуватиметься за рахунок позабюджетних коштів.

Початок війни в Україні також призвів до раптової активізації корейського варіанту і у 2022 році Варшава уклала угоду на закупівлю і цих танків. Спочатку вони постачатимуться з Кореї, але планується також і внутрішнє виробництво у Познані. Це означає, що у 2022 році польські збройні сили експлуатують або купують та приймають на озброєння три різні танки 3-го покоління – Leopard 2 (моделі A5, 2PL та A4, який знімається з озброєння), M1A2 SEP v3 Abrams та K2.