Удар міжконтинентальною балістичною ракетою РС-26 «Рубеж» по Дніпру став першим випадком в історії бойових дій, коли було використано балістичну ракету такого класу.
Факт її застосування розширив потреби України та країн НАТО у поліпшенні власної протиракетної оборони, яка наразі є доволі слабкою і від початку 2022 року посилювалася лише за рахунок систем для перехоплення балістичних ракет малої дальності та крилатих ракет.
Типи балістичних ракет та протиракетні системи
Сучасні концепції ПРО передбачають системи, здатні перехоплювати балістичні ракети та їхні бойові частини на всіх стадіях польоту — відразу після запуску і до моменту, що безпосередньо передує детонації.
Військові балістичні ракети можуть бути класифіковані за їх дальністю, платформами запуску та призначенням. Ця класифікація дає змогу оцінити їх стратегічне застосування та оперативні можливості.
Основні типи балістичних ракет включають:
Ракети малої дальності (SRBM) — для ураження цілей на відстані до 1 000 км;
Ракети середньої дальності (MRBM) — дальність від 1 000 до 3 000 км;
Ракети проміжної дальності (IRBM) — дальність від 3 000 до 5 500 км;
Міжконтинентальні балістичні ракети (ICBM) — дальність понад 5 500 км.
Різноманіття балістичних ракет відображає їх критичну роль у національних стратегіях безпеки та глобальній військовій динаміці.
Нині найпоширенішою схемою забезпечення протиракетної оборони є ешелонована система, спрямована на перехоплення ракет середньої та малої дальності.
Зазвичай більшість держав враховують масове використання супротивником балістичних ракет, які в разі початку війни запускатимуться з відносно невеликих мобільних пускових установок, а їх виробництво можливе на більшості спеціалізованих підприємств.
Тому в межах цього бачення світові держави роблять важливу ставку на розробку та закупівлю систем протиракетної оборони, розрахованих на перехоплення балістичних ракет малої дальності.
Особливістю цих ракет є їхня траєкторія та швидкість, що дозволяє, наприклад, армійським комплексам американського виробництва Patriot здійснювати їх перехоплення на термінальній стадії польоту. Крім того, можливе перехоплення на середній стадії польоту, де ракета може досягти максимальної висоти близько 50 км, а деякі інші ракети і більшої.
Окрім американських ЗРК Patriot, які нині добре модернізовані для перехоплення балістичних ракет малої дальності, особливо з використанням протиракет MIM-104F та MIM-104F MSE, це також можуть здійснювати французько-італійська система SAMP/T, російська С-400, ізраїльська ARROW-2/3 та інші.
Patriot
Найновішою версією ЗРК Patriot є PAC-3, яка створювалася для виконання доволі складного завдання — перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності на термінальній траєкторії польоту, що потребує високої точності й швидкості опрацювання даних, а також високої маневреності ракети, якої вдалося досягти розробникам.
Нова ракета MIM-104F стала утричі легшою (305 кг) за варіанти PAC-1 та PAC-2 (900–910 кг). Це дало можливість збільшити загальну кількість ракет, готових до пуску, з чотирьох до шістнадцяти на одній пусковій установці. Крім того, зменшення маси забезпечило кращі можливості для збільшення маневреності ракети, зокрема завдяки встановленим 180 газодинамічним імпульсним кермам, які дозволяють повернути ракету до цілі.
Зі зменшенням ваги ракета втратила дальність польоту, яка, за повідомленнями виробника, становить 80 км по повітряній цілі та 40 км по балістичній цілі з максимальною висотою перехоплення 36 км. Загалом це не дивно, адже ракета розроблялася насамперед для перехоплення балістичних ракет.
Серед нововведень вона отримала активну головку самонаведення, завдяки якій вона в автономному режимі здійснює пошук та захоплення цілей, отримуючи лише коригування від РЛС. На відміну від напівактивної головки самонаведення, їй не потрібно отримувати постійні цілевказівки від радіолокаційної станції.
На тлі зацікавленості більшості країн світу у розробці гіперзвукової зброї американські фахівці з Lockheed Martin створили поліпшений варіант протиракети PAC-3MSE. Нова ракета була збільшена в розмірах та отримала новий ракетний двигун, завдяки якому дальність перехоплення повітряних цілей зросла до 120 км, а балістичних — до 60 км.
Через збільшення розмірів на пускову установку можна встановити 12 транспортно-пускових контейнерів із ракетами PAC-3MSE або комбінувати їх з іншими версіями.
Крім цього, варто зазначити, що американський комплекс, за заявами виробника, здатен перехоплювати боєголовки балістичних ракет, які летять із гіперзвуковою швидкістю. Теоретично це можливо, але сьогодні на 100% не доведено і не підтверджено.
Standart Missile-2/3/6
Окрім наземних систем, перехоплення балістичних ракет малої дальності можливе й корабельними системами, як-0т ракети сімейства Standard Missile-2 (SM-2), Standard Missile-3 (SM-3) та новітні Standard Missile-6 (SM-6).
Свого часу SM-3 стали головним протиракетним щитом США, що дозволив захистити континентальну частину Америки з Тихого та Атлантичного океанів.
Перехоплювач SM-3 був розроблений поступово, із супроводом інтенсивної програми випробувань. Починаючи з 2002 року, Військово-морський флот провели значну кількість випробувань SM-3. Його походження сягає значно глибше: конструкція корпусу SM-3 є еволюцією SM-2 Block IV, розробленого в межах програми Navy Theater Wide у 1990-х роках. Технології мініатюризації бойових перехоплювачів почали розвиватися ще під час реалізації Ініціативи стратегічної оборони (Strategic Defense Initiative).
Спочатку це був спеціалізований перехоплювач балістичних ракет малої та середньої дальності, втім можливості ракети SM-3 на сьогодні значно зросли.
Балістичні ракети середньої дальності та протиракетні системи для їх перехоплення
Перехоплення балістичних ракет середньої дальності хоч і залишається однією з пріоритетних цілей протиракетної оборони деяких країн, але реалізується коштом значного вливання фінансів для закупівлі та підтримки протиракетних підрозділів. З цієї причини деякі країни ігнорують це і покладаються або на сусідні країни, або просто не готуються до будь-якого відбиття атаки.
Незважаючи на це, деякі масові ракетні комплекси, як-от американський Patriot та європейський SAMP/T, так само залишають можливість перехоплення ракет цього типу, але з певними нюансами в ефективності та можливостях.
Насамперед це відображається у висотах, на яких комплекс здатний перехоплювати балістичну ракету середньої дальності, оскільки ракети цього класу мають більшу висоту, якої вони можуть досягати, а також значно вищу швидкість польоту.
Це є певною проблемою для деяких комплексів, у яких програмне забезпечення має опрацьовувати інформацію з РЛС для введення у ракету правильних координат для перехоплення.
THAAD
Так, до прикладу, середня висота польоту балістичної ракети середньої дальності може досягати висоти польоту близько 1 500 км, що є неможливим для перехоплення більшістю протиракетних систем, зокрема американськими THAAD, які, хоч і розроблялися для перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності, проте мають значно менші можливі ділянки перехоплення.
З цієї причини розміщення американських систем THAAD у більшості випадків відбувається у країнах, які відносно близько розташовані до території потенційного супротивника, задля перехоплення ракет під час злету та набору висоти.
Таким чином, 7 липня 2016 року уряди США та Південної Кореї ухвалили рішення розгорнути батарею ПРО THAAD (Terminal High Altitude Area Defense) для сил США в Кореї.
Це рішення було спрямоване на гарантування безпеки Південної Кореї та захист союзних військових сил від загрози застосування зброї масового ураження і звичайних балістичних ракет з боку Північної Кореї.
Батарея THAAD розташована на військовій базі Південної Кореї в місті Сонджу, приблизно за 130 миль (близько 210 км) на південь від Сеула.
Після атак дронів і ракет на нафтові об’єкти Саудівської Аравії у вересні 2019 року США у жовтні того ж року розмістили батарею THAAD у Саудівській Аравії для посилення оборони. Однак ця система була виведена з Саудівської Аравії в середині 2021 року.
21 жовтня 2023 року міністр оборони США наказав розгорнути батарею THAAD та додаткові батальйони Patriot у різних місцях регіону. Це було зроблено для підвищення рівня захисту американських сил, посилення зусиль регіонального стримування та сприяння обороні Ізраїлю.
Згідно з повідомленнями, розгорнута у 2023 році батарея THAAD та підрозділи підтримки Patriot залишаються в регіоні для забезпечення поточної оборони та стабільності.
Відповідно до опублікованих тактико-технічних характеристик системи THAAD, ракети здатні перехоплювати балістичні ракети на висоті 150 км та дальності до 200 км, що також підтверджує важливість розміщення комплексів ближче до потенційних місць, де здійснюватимуться запуски.
Додатково компанія Lockheed заявляє про можливість перехоплення ракет і боєголовок на термінальній стадії польоту, що було також підтверджено випробуваннями, проведеними 28 червня 2010 року, коли відбулося успішне внутрішньоатмосферне перехоплення унітарної цілі, яка імітувала балістичну ракету.
Система оснащена кінетичною боєголовкою, яка є значно ефективнішою за звичні нам уламково-фугасні, оскільки дозволяє з більшою руйнівною силою уражати безпосередньо ракету, завдаючи пошкодження, що не дозволяють їй продовжувати політ.
Загалом, за 20 проведених тестових запусків комплекс продемонстрував 100% ефективність, знищивши усі цілі, окрім чотирьох запусків, які завершилися невдачами через проблеми з програмним забезпеченням або мішенню.
Перехоплення балістичних ракет середньої дальності інших країн
Перехоплення балістичних ракет також можливе за допомогою європейського комплексу SAMP/T, який у 2011 році продемонстрував здатність перехоплювати балістичні ракети середньої дальності. Тоді ракета успішно знищила балістичну ракету-мішену середньої дальності Black Arrow, що підтвердило можливості комплексу та ракети для боротьби з такими цілями.
Незважаючи на успіх, будь-яка детальна інформація про ці випробування відсутня, тому ознайомитися з деталями, як-от з американськими системами, на сьогодні неможливо.
Аналогічна ситуація і з російськими комплексами С-400, які хоч і позиціонуються як засоби для перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності, але практично ніяк не підтверджені. Через брак інформації більш-менш детально розуміти їхні спроможності щодо перехоплення неможливо.
Окрім наземного компонента, США приділяє значну увагу морським системам, які націлені на перехоплення балістичних ракет середньої дальності. Так, наприклад, протиракета SM-3 під час випробувань продемонструвала високий відсоток знищення, який становить 77% з 55 тестових пусків за всіма версіями.
Серед іноземних ракетних систем, здатних до перехоплення балістичних ракет середньої дальності, є ізраїльські системи сімейства Arrow. Комплекс Arrow-3 на сьогодні є головним засобом перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності для Ізраїлю. Він може перехоплювати балістичні ракети на дальності близько 2400 км та висоті понад 100 км.
Arrow-3 надійшов на озброєння у 2017 році і є основою стратегічної протиракетної оборони Ізраїлю. Крім того, цей комплекс замовила Німеччина, яка планує використовувати його для захисту стратегічно важливих районів від балістичних ракет, що можуть бути запущені з Калінінграда.
На додачу до інших країн, Південна Корея завершила розробку вітчизняної протиракетної системи L-SAM для перехоплення балістичних ракет середньої дальності. Розробка першого варіанту системи була розпочата у 2014 році та розрахована на перехоплення балістичних ракет середньої дальності на висотах до 60 км і на відстанях до 200 км.
Пускова установка може бути оснащена двома типами ракет: протиракетами для перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності зі швидкістю до 3000 м/с (8,82 Маха), а також ракетами для перехоплення повітряних цілей, як-от літаки, зі швидкістю до 700 м/с.
До складу батареї входять радіолокаційна станція з активною фазованою антенною решіткою (S-діапазон), яка дозволяє націлюватися одночасно на 20 літаків або 10 балістичних ракет. Максимальна можливість супроводження становить до 100 літаків і 10 балістичних цілей.
Ефективна дальність виявлення балістичних ракет становить приблизно 350 км, що робить комплекс спрямованим на нейтралізацію ракетної загрози з боку КНДР.
Перехоплення міжконтинентальних балістичних ракет на сьогодні є найскладнішим, оскільки характеристики ракет такого класу дозволяють їм розвивати неймовірні швидкості до 20–30 тисяч км/год та досягати висоти понад 2–3 тисячі кілометрів. Через такі великі значення, перехоплення ракет цього типу неможливе комплексами типу Patriot або SAMP/T, про інші схожі системи інших країн годі й казати. Зі свого боку, перехоплення ракет такими комплексами, як THAAD, можливе, але лише у разі, коли ракета тільки здійснюватиме свій розгін, а сам комплекс буде розташований відносно близько до місця пуску.
Тому єдиними ракетними системами на сьогодні, які мають відносно ефективну можливість перехоплення міжконтинентальних балістичних ракет, є протиракети SM-3 у варіанті Block 2A, а також унікальна у своєму роді система Ground-Based Midcourse Defense (GMD), яка стоїть в обмеженій кількості на захисті континентальних Сполучених Штатів Америки і здатна здійснювати перехоплення ракет на середній та термінальній траєкторіях польоту.
Точні офіційні характеристики ракети на сьогодні невідомі, оскільки система є стратегічно важливою і має у разі початку ядерної війни перехоплювати міжконтинентальні балістичні ракети. Попри таку значущість на сьогодні США має тільки 44 такі ракети, що потенційно зможе допомогти США у відбитті поодиноких пусків, але не дозволить відбитися від масових атак.
Довжина ракети становить 16,8 метра, вага у спорядженому стані — 12,7 тонни. Аналіз можливостей двигуна ракети та її габаритів дав фахівцям можливість дійти висновку, що висота запуску ракети приблизно 2000 км, а дальність залежно від траєкторії та висоти може становити від 2000 км до 5500 км і, ймовірно, більше.
Як уже зазначалося вище, для ураження балістичних цілей звичайних уламково-фугасних бойових частин вже недостатньо, тому починаючи з систем Patriot PAC-3 з ракетами MIM-104F, THAAD та SM-3 використовується кінетичний перехоплювач. Аналогічна бойова частина використовується й на ракеті GMD, що значно підвищує ефективність проти великих об’єктів, як-от цільної бойової частини, яка на великій швидкості зіштовхується з об’єктом, завдаючи сильних руйнувань, після яких політ за траєкторією стає неможливим.
Хоч GMD у межах своїх масогабаритних характеристик здатен до перехоплення таких цілей, від нього також не відстає і протиракета SM-3 Block 2A, яка хоч і значно менша й легша, але зберігає можливість перехоплення на значних ділянках польоту. Це, на додачу до корабельного розміщення, дозволяє підходити у певні райони, де здійснюватиметься ймовірний запуск, моніторити повітряний простір і в разі запуску перехопити ціль.
Результати випробувань американських протиракетних систем
Тут будуть наведені випробування протиракетних систем SM-3, SM-6, SM-2, THAAD та GMD.
Випробування ракет SM-2 та SM-2 Block IV:
24 травня 2006 р. Це випробування стало першим морським перехопленням балістичної ракети на термінальній фазі польоту ракетою SM-2 Block IV.
5 червня 2008 р. Ракета SM-2 Block IV успішно перехопила ціль на фазі термінального підходу, яка була запущена з мобільної пускової установки.
26 березня 2009 р. Успішне одночасне перехоплення двох цілей: ракети малої дальності на фазі термінального підходу та крилатої ракети. Обидві цілі були знищені.
29 липня 2015 р. Ракета SM-2 Block IV успішно перехопила ракету малої дальності, що рухалася за балістичною траєкторією.
7 жовтня 2017 р. Есмінець класу «Арлі Берк» USS Mitscher (DDG 57) здійснив пуск ракет SM-2 по протикорабельних ракетах Mirach і Firejet у межах сценарію тренування з використанням комплексної протиповітряної та протиракетної оборони (IAMD) без попередження.
Випробування протиракети SM-3-0:
25 січня 2002 р. Хоча ця місія не вимагала обов’язкового перехоплення для визнання її успіхом, перехоплювач все ж таки зіткнувся з тестовою мішенню. Це стало першим успішним перехопленням балістичної ракети, запущеної з морської платформи.
13 червня 2002 р. Ракета Aegis SM-3-0 успішно перехопила одиничну мішеневу ракету, що відзначило завершення програми Aegis LEAP Intercept.
21 листопада 2002 р. Тест був визнаний успішним після того, як кінетична боєголовка ракети виявила, відстежувала та перенаправила її до цілі. Це стало третім успішним перехопленням ракети SM-3-0.
18 червня 2003 р. Цей тест не увінчався успіхом, оскільки стався збій системи коригування траєкторії та контролю висоти перехоплювача. Це була перша невдача цієї моделі.
11 грудня 2003 р. Ця місія тестувала нову модифікацію перехоплювача, що дозволяла йому працювати з зниженою ефективністю. Місія завершилася ще одним успішним перехопленням.
Серійна ракета SM-3 та нова модифікація SM-3 Block I:
24 лютого 2005 р. Це випробування стало першим тестом SM-3 Block 1, який знову продемонстрував здатність системи знищувати ворожу балістичну ракету.
17 листопада 2005 р. Ця місія стала першою, де була використана мішень з відокремлюваною боєголовкою, що точніше імітувала реальну загрозу. SM-3 Block I не був обманутий і все ж таки здійснив успішне перехоплення.
31 серпня 2007 р. Випробування цього перехоплювача було визнане успішним, але залишається класифікованим польотним тестуванням.
1 листопада 2008 р. Випробування показало змішані результати. Одна ракета була успішно перехоплена, тоді як друга – ні.
Найбільше випробувань було проведене з ракетою SM-3 Block IA, яка на сьогодні є основним протиракетним засобом США та іноземних країн, які замовляють озброєння цього типу. Що стосується її випробувань та бойового використання, то:
22 червня 2006 р. Це були перші випробування SM-3 Block IA, які були визнані успішними після того, як кінетична боєголовка ракети відстежила та знищила ціль.
26 квітня 2007 р. Тестування стало восьмим успішним перехопленням Aegis BMD, коли SM-3 Block IA успішно відстежила та перехопила балістичну мішень.
22 червня 2007 р. SM-3 Block IA успішно здійснила перехоплення «hit-to-kill» середньої балістичної ракети, що розділяється.
6 листопада 2007 ро. Цей тест став першим випадком подвійного перехоплення балістичних ракет поза атмосферою.
17 грудня 2007 р. Випробування завершилося успішним перехопленням ракети SM-3 Block IA біля узбережжя острова Кауай, де ракета перехопила балістичну мішень поза атмосферою.
19 листопада 2008 р. Тест не увінчався успіхом через збій у системі коригування траєкторії та контролю висоти перехоплювача. Це була перша невдача цієї моделі.
30 липня 2009 р. Випробування визнано успішним, коли SM-3 Block IA перехопила підмасштабну балістичну ракету малої дальності.
27 жовтня 2009 р. Цей тест був спільною операцією США та Японії, під час якої мішень була запущена з Тихоокеанського майданчика ракетних випробувань, а перехоплювач був запущений з японського есмінця. Тест завершився успішним перехопленням.
28 жовтня 2010 р. SM-3 Block IA успішно перехопила мішень над Тихим океаном після формування рішення для вогневого контролю.
14 квітня 2011 р. Це було перше успішне перехоплення Aegis BMD проти цілі середньої дальності, що розділяється, а також перший тест, що покладався на віддалене відстеження.
25 жовтня 2012 р. Тест не був визнаний успішним через збій в інерційному вимірювальному блоці перехоплювача.
12 лютого 2013 р. Завдяки системам стеження за космічним простором і можливості запуску за віддаленим керуванням, перехоплювач успішно знищив мішень середньої дальності.
10 вересня 2013 р. Метою цього тесту було продемонструвати здатність систем Aegis і THAAD діяти разом у межах багатошарової оборони, і обидва перехоплення були успішними.
20 жовтня 2015 року – SM-3 Block IA успішно перехопила мішень, що була запущена з об’єкта в Шотландії, поблизу Гебридських островів.
1 лютого 2018 р. SM-3 Block IA не змогла вразити ціль під час тесту, що проводився на майданчику Aegis Ashore в Гаваях.
25 жовтня 2023 р. USS Carl M Levin успішно перехопив кілька мішеней під час інтегрованого випробування системи протиповітряної та протиракетної оборони, продемонструвавши ефективність при перехопленні двох балістичних ракет малої дальності та двох дозвукових протикорабельних крилатих ракет за допомогою двох SM-3 Block IA та чотирьох SM-2 Block IIIA.
SM-3 Block IIA
3 лютого 2017 р. Під час першого успішного випробування новітньої ракети-перехоплювача SM-3 Block IIA було здійснене перехоплення цілі. Випробування визнане успішним.
21 червня 2017 р. Під час випробування ракета SM-3 Block IIA успішно виявила та супроводжувала цільову балістичну ракету, однак не змогла здійснити перехоплення. Причиною провалу стала помилка оператора, що було підтверджено Агентством протиракетної оборони США (MDA) та Міністерством оборони Японії.
31 січня 2018 р. Ракета SM-3 Block IIA була успішно запущена по цілі – балістичній ракеті середньої дальності. Однак перехоплення та знищення цілі не відбулося. Тест визнано невдалим, хоча директор MDA наголосив, що кожне випробування сприяє вдосконаленню системи.
26 жовтня 2018 р. З есмінця USS John Finn (DDG-113) була запущена ракета SM-3 Block IIA, яка успішно перехопила ціль – балістичну ракету середньої дальності.
10 грудня 2018 р. На випробувальному полігоні Aegis Ashore у Гаваях було успішно перехоплено балістичну ракету проміжної дальності в космосі. Перехоплення здійснене з використанням сенсорів неамериканського виробництва.
17 листопада 2020 р. Вперше ракета SM-3 Block IIA успішно перехопила міжконтинентальну балістичну ракету (МБР). Запуск здійснено з випробувального полігону на Гаваях.
8 лютого 2024 р. Ракета SM-3 Block IIA на полігоні Pacific Missile Range Facility (Гаваї) успішно перехопила ціль – балістичну ракету середньої дальності, оснащену системами протидії.
SM-3 Block IB
1 вересня 2011 ро. Тест не відбувся через несправність третього ступеня ракети-перехоплювача.
9 травня 2012 р. Перше успішне перехоплення короткобальної балістичної ракети ракетою SM-3 Block IB.
26 червня 2012 р. Другий успішний тест перехоплення короткобальної балістичної ракети ракетою SM-3 Block IB.
15 травня 2013 р. Успішне перехоплення цілі ракетою SM-3 Block IB в межах оновленої версії Aegis BMD, що забезпечує знищення ракет більшої дальності.
3 жовтня 2013 р.28-й успішний політ у межах тестувань Aegis BMD.
18 вересня 2013 р. Успішний тест, де ракета SM-3 Block IB здійснила перехоплення балістичної ракети в умовах непередбачуваних параметрів.
6 листопада 2014 р. Успішне перехоплення короткобальної ракети ракетою SM-3 Block IB.
15 жовтня 2017 р. Есмінець USS Donald Cook успішно перехопив балістичну ракету за допомогою ракети SM-3 Block IB під час навчань Formidable Shield 2017.
10 грудня 2015 р. Перший успішний тест наземної версії Aegis BMD з ракетою SM-3 Block IB Threat Upgrade.
25 червня 2015 р. Тест не відбувся через несправність цільової ракети.
4 жовтня 2015 р. Тест не відбувся через несправність цільової ракети.
1 листопада 2015 р. Тест не відбувся, причини невідомі, триває розслідування.
Випробування нових протиракет SM-6 Dual I та SM-6 Dual II відбулися відносно нещодавно. Оскільки ці ракети є новими розробками, вони тільки починають надходити на озброєння ВМФ США та іноземних замовників:
28 липня 2016 р. Перший тест ракети SM-6 Dual I, що завершився успішно. Ракета перехопила ціль на фінальній фазі її траєкторії.
14 грудня 2016 р. Другий успішний тест SM-6 Dual I, під час якого ракета змогла перехопити складну балістичну ракету.
29 серпня 2017 р. Другий успішний тест SM-6 Dual I, коли ракета перехопила складну балістичну ракету. Це був третій успішний тест ракети SM-6.
29 травня 2021 р. Під час цього тесту ракети SM-6 Dual II було продемонстровано для перехоплення балістичної ракети, але перехоплення не відбулося.
24 липня 2021 р. Тест ракети SM-6 Dual II, під час якого мала бути перехоплена пара балістичних ракет. Перша ракета була перехоплена, але не зрозуміло, чи була перехоплена друга.
30 березня 2023 ро. Третій успішний тест SM-6 Dual II, під час якого ракета перехопила балістичну ракету середньої дальності на її фінальній фазі.
28 березня 2024 р. У співпраці з Австралією ракета SM-6 Dual II успішно перехопила балістичну ракету на її фінальній фазі.
Випробування THAAD:
12 липня 2006 р. Під час місії ракета THAAD успішно перехопила реальну ціль, що зробило випробування успішним.
13 вересня 2006 р. Це випробування класифіковано як «no-test» через збій ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
26 січня 2007 р. Ракета THAAD успішно перехопила одиничну ціль у межах атмосфери Землі, забезпечивши чергове успішне випробування програми.
5 квітня 2007 р. Під час випробування було перевірено сумісність THAAD з іншими елементами системи ПРО. Ракета THAAD успішно перехопила одиничну ціль у середній ендоатмосфері біля узбережжя Кауаї.
26 жовтня 2007 р. Це випробування підтвердило здатність системи THAAD працювати в екстремальних умовах. Ракета THAAD успішно перехопила позаатмосферну ціль.
25 червня 2008 р. Під час місії ракета THAAD успішно знищила ціль, запущену з борту літака C-17 Globemaster III. Місію було визнано успішною.
17 вересня 2008 р. Випробування було класифіковане як «no-test» через несправність ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
17 березня 2009 р. Ракета THAAD успішно перехопила ціль, повторивши місію, що закінчилася як «no-test» у вересні 2008 р.
11 грудня 2009 р. Це випробування класифіковане як «no-test» через збій ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
28 червня 2010 р. Ракета THAAD успішно здійснила ендоатмосферне перехоплення одиничної цілі на найнижчій висоті за весь час.
4 жовтня 2011 р. Під час випробування було виконане успішне залпове/подвійне перехоплення. Обидві цілі були знищені.
25 жовтня 2012 р. Цей тест став першим успішним перехопленням ракетою THAAD цілі середньої дальності.
10 вересня 2013 р. Це випробування перевіряло здатність систем ПРО THAAD та Aegis діяти спільно. Обидві системи виконали завдання, і тест був визнаний успішним.
4 жовтня 2015 р. Це випробування було класифіковане як «no-test» через відмову ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
1 листопада 2015 р. Під час випробування було здійснено успішний залповий/подвійний перехоплення. Обидві цілі були знищені.
11 липня 2017 р. Ракета THAAD успішно перехопила ракету-мішень, запущену з вантажного літака ВПС на північ від Гаваїв.
30 липня 2017 р. Ракета THAAD знову перехопила ціль, підтримуючи бездоганний рекорд випробувань системи ПРО THAAD.
30 серпня 2019 р. Ракета THAAD успішно перехопила свою ціль, продовжуючи ідеальну статистику перехоплень.
24 лютого 2022 р. Ракета THAAD перехопила імітовану ціль, що наближалася. Ракета успішно досягла точки перехоплення та самоліквідувалася згідно з планом.
Випробування GMD:
2 жовтня 1999 р. Попри несправність інерційного вимірювального блока, апарат ураження зміг використати резервний режим наведення та успішно перехопив ціль.
19 січня 2000 р. Тест завершився невдачею через збій охолоджувача інфрачервоного сенсора апарата ураження.
8 липня 2000 р. Випробування провалилося через неспрацювання системи відділення апарата ураження від ракети-носія.
14 липня 2001 р. Під час випробування ціль було успішно перехоплено, що підтвердили дані з супутників, літаків і наземних станцій.
3 грудня 2001 р. Це випробування повторило попередній тест, але використовувало Target Launch Vehicle компанії Orbital замість системи запуску Lockheed Martin. Тест був успішним.
15 березня 2002 р. Під час випробування було успішно перехоплено імітовану бойову частину та проігноровано дві приманки.
14 жовтня 2002 р. Це випробування стало першим, у якому для наведення було використано радар Aegis SPY-1. Тест був успішним.
11 грудня 2002 р. Випробування завершилося невдачею через неспрацювання системи відділення апарата ураження від ракети-носія.
15 грудня 2004 р. Невдача тесту сталася через проблемну конфігурацію програмного забезпечення, яка перешкодила запуску перехоплювача.
14 лютого 2005 р. Перехоплення не відбулося через автоматичне припинення запуску, спричинене тим, що підтримуюча опора шахти не прибралася.
1 вересня 2006 р. Вперше використовувався оперативний радар для отримання цільових даних. Випробування визнано успішним як для сертифікації радара, так і для самого перехоплення.
25 травня 2007 р. Агентство ПРО класифікувало це випробування як «no-test» через збій ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
28 вересня 2007 р. Це випробування стало відповіддю на травневий «no-test» і завершилося успішним перехопленням.
5 грудня 2008 р. Запуск імітованої бойової частини та перехоплювача з різних баз ВПС відбувся успішно. Усі компоненти працювали за планом.
31 січня 2010 р. Тест завершився невдачею через проблеми з апаратом ураження та сенсорами системи під час польоту.
15 грудня 2010 р. Перехоплення не відбулося через помилки наведення апарата ураження на фінальному етапі польоту.
5 липня 2013 р. Випробування провалилося через відмову системи відділення апарата ураження від ракети-носія.
22 червня 2014 р. Тест став повторенням невдалих випробувань січня та грудня 2010 року. Цього разу перехоплення відбулося успішно, а всі цілі були досягнуті.
30 травня 2017 р. Випробування нової версії системи ураження CE-II Block-I успішно перехопило ціль, що імітувала міжконтинентальну балістичну ракету.
25 березня 2019 р. У першому в історії залповому перехопленні два наземні перехоплювачі GBI були запущені з бази Ванденберг (Каліфорнія) та успішно знищили ціль, запущену з полігону Кваджалейн.
11 грудня 2023 р. Модернізований GBI з Capability Enhanced-II Block 1 Exo-Atmospheric Kill Vehicle успішно перехопив балістичну ракету середньої дальності.
Що залишається робити Україні?
Розбудова ешелонованої системи протиповітряної оборони для України на сьогодні та в майбутній перспективі є малоймовірною. Найперше це пов’язано з вартістю підтримки та закупівлі протиракетних систем такого типу, яка на сьогодні досягає десятків мільярдів доларів США за одну батарею, що занадто дорого для України. Другим фактором є те, що практичне застосування ракети РС-26 «Рубеж» є винятком, а не правилом, і розвиток протиракетних систем актуальніший для перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності, які є набагато масовішими та дешевшими для їх масового виробництва ворогом.
Окрім цього, треба зазначити, що на сьогодні Україна вже має базові можливості з протиракетної оборони. Це, зокрема, американські комплекси Patriot та європейські SAMP/T, які здатні перехоплювати балістичні ракети малої та середньої дальності й забезпечити захист ключових об’єктів та міст України.
Чого на сьогодні Україні не вистачає та що потребує якнайшвидшої реалізації, так це єдина протиракетна система, яка, окрім окремих протиракетних комплексів, буде пов’язана з іншими радіолокаційними засобами різних родів військ, військ радіотехнічної розвідки та радіолокаційними моніторинговими постами. Створення єдиної системи дозволить значно підвищити ефективність виявлення та перехоплення балістичних ракет, зменшити час на реагування та забезпечити своєчасну підготовку обслуги для відбиття атак.
ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"
Навіть разовий донат в 30 грн чи підписка на $1 допоможе нам працювати і розвиватися далі. Спонсоруй незалежне мілітарне медіа - отримуй достовірну інфу.