Реалізація угоди з будівництва катерів OCEA для Морохорони: Інтерв’ю з Андрієм Вадатурським

На Міжнародній виставці «Зброя та безпека – 2021» засновникам Мілітарного – Тарасу Чмуту та Олександру Аргату вдалось поспілкуватися з співвласником компанії «Нібулон» Андрієм Вадатурським стосовно реалізації угоди між французькою компанією OCEA та Міністерством внутрішніх справ України.

До вашої уваги текстова версія інтерв’ю, а відео ви можете переглянути на нашому YouTube-каналі.

Розкажіть про етапи реалізації українсько-французької угоди по будівництву катерів для ДПСУ та коли ми побачимо їх локалізацію в Україні.

По-перше контракт було підписано минулого року. 22 липня його підписав міністр Внутрішніх справ Аваковим та президентом компанії ОСЕА, за присутності посла Франції.

Україна спромоглась зробити оплату приблизно восени, що було умовою контракту через необхідність узгодити багато деталей.

Французька сторона почала виконувати свій контракт на початку цього року, то що ніхто не розумів скільки часу займе саме для української сторони провести усю бюрократичну роботу.

Уже готово два корпуси і я думаю, що до кінця поточного року буде готово чотири корпуси, та завершено будівництво першого катера.

Українська сторона, згідно контракту, повинна почати будівництво з лютого 2022 року, і до кінця наступного року програма має бути виконана.

Який відсоток робіт буде здійснено в Україні по кожному з цих катерів?

Угода підписана на поставку 20 катерів, 15 з яких буде побудовано у Франції, а 5 повністю збудують у Миколаєві.

Якщо говорити про ці 5, які побудують в Україні… Вони на сто відсотків наші, чи можливо це буде якась  крупновузлова збірка блоків, що виготовлено у Франції? Чи ми «з нуля» будемо робити?

Ми будуємо з нуля, але звичайно обладнання, яке Україна не виробляє буде поставлено з Франції. Наприклад двигуни, зв’язок… Тобто усі ті речі, які ми не виробляємо в Україні ми звичайно будемо імпортувати, а те, що можна зробити в Україні те зробимо. Відсоток треба буде порахувати по факту.

Я думаю, що це початок, тому що це мабуть перша така міжнародна угода. І тому ми усі вчимося, і тут варто віддати належне міністру Внутрішніх справ Авакову, за те, що він спромігся реалізувати цю складну процедуру, що включає ратифікацію міжурядової угоди, прийняття у Парламенті. Усе це було непросто.

Особливо питання фінансування, так як тут велика частина коштів дається в кредит французькими банками. Тому тут досить комплексна міжнародна угода, яка для нас є першою. І порівнювати поки немає з чим…на жаль.

Якщо дивитись з точки зору виробництва алюмінієвих катерів, що для вас є новим видом металу, так як попередні ваші вироби були зі сталі… На скільки складно з технічної і технологічної точки зору вам буде опанувати новий вид металу?

Ми розуміємо, що єдиний завод, який працював в Україні (ред. Суднобудівельний завод «Море», м. Феодосія) на жаль був втрачений. І тому ми побачили можливість і попит збоку українських споживачів та вирішили показати наші спроможності.

Це не перший наш досвід роботи з алюмінієм, тому що ми робили рубки. Але це дійсно буде перший досвід повнокомплектного судна. Тобто усе судно зроблено з алюмінію і тому нам дійсно було цікаво подивитись як це роблять у Франції. В нормальній компанії в якої є чому повчитись і я подівають, що ми  зможемо зробити не гірше ніж французький лідер у цій галузі.

Ми не залишаємо сталь та продовжуємо з нею працювати. Завод продовжує будувати баржі та буксири, ми  завантажені і на наступний рік.

В одному з інтерв’ю Аваков казав, що французька сторона побачивши ваші спроможності та ваші підходи запропонувала вам взяти участь в інших контрактах для третіх країн. На скільки ви взагалі таке розглядаєте?

Це дійсно так. Французька компанія приймає участь у світових тендерах, і якщо є замовлення наприклад зі сталі, що є не зовсім їх профіль, то вони пропонують нам взяти участь. Тому що ми залишаємо за собою цей напрямок виробництва.

Зараз ми разом з ними якраз беремо участь у виробництві в третіх країнах.

Чи накопичили ви уже досвід будівництва військових катерів? Чи бачити ви перспективи стати підприємством, яке будує кораблі та катери для ВМС України?

Тут дві складових. По-перше технічна частина, і вважаю, що будь яке технічне завдання ми можемо виконати. Тут питання в тому, що ми набуваємо досвіду співпраці з нашим специфічним покупцем. Тому що у нас досить складна процедура прийняття рішень в Україні, нажаль.

І під час війни, непевно не я один хотів би, щоб сама ця процедура була змінена, і змінена на більш ефективну. Тому що коли ми говоримо про галузь то будь яке технічне питання можна вирішити. Зокрема за рахунок імпорту, або навіть в Україні є досить сучасні проєкти на сьогодні, і в технічному плані ми майже сто відсотків можемо зробити самостійно. Але нажаль це нікому не цікаво, а з іншого боку вийшовши з цією продукцією на світовий ринок нас там ніхто не чекає. По-перше у нас немає такого світового лобі як мають інші країни, ми це втратили. І по-друге перше запитання, яке звучить як «Чи продали ви це на внутрішній ринок?».

І якщо ви відповідаєте «Ні.» і країна знаходиться в стані конфрониації, то одразу виникає питання «А чому?». Це ставить хрест на міжнародних перспективах.

Тому в першу чергу ми зацікавлені у співпраці з нашими структурами. І питання не прибутків, це питання іміджу і питання «купівлі квитка» на експорт. Тому що ми сподіваємось, що «відмучившись» з нашим специфічним покупцем, вирішивши важливі питання для України, ми зможемо мати експортний потенціал де потім можливо заробити кошти та заплатити податки в Україні.

І тому ми цілком підтримуємо рух до локалізації, і я відверто не підтримую ідеї того, що нам краще купити закордоном, замість зробити в Україні.

Звісно є недобросовісні виробники, які намагаються користуючись ситуацією щось «впихнути» Міноборони по завищеним цінам, звичайно вони не допомагають.

Але компанії з якими можна та треба працювати, інакше ми втратимо галузь. Просто варто розуміти, що купити це ще не все. Ще треба підтримувати його в належному стані. І коли хтось говорить про отримання десяти/двадцятирічних  вживаних кораблів, які звісно будуть набагато менше коштувати, і їх отримання буде швидшим (хоча в Україні це розтягнуте поняття), але питання в тому, що я впевнений, що через 5-10 років ми зрозуміємо, що це буде набагато дорожче ніж побудувати щось сучасне. Потім вийти на міжнародний ринок з сучасним рішенням і заробити кошти, заплатити податки і витратити менше на підтримку цих об’єктів.

Чи є уже розуміння, яке буде озброєння на французьких катерах?

Це не наше рішення, я вважаю, що знову ж таки наш покупець обмежений у прийнятті рішень на законодавчому рівні. Тому що я думаю, що вони не можуть придбати те, що ставиться на те, чого ще немає.

Тобто спочатку ми отримаємо перший катер, а потім згідно усіх процедур купувати речі, які потрібно буде додатково встановлювати на ці платформи. Можливо це і правильно.

Чи є якісь нові подробиці по британських ракетних катерах та можливій локалізації в Україні ?

Ми сподіваємось, що крок за кроком буде прийнято рішення яке стосується саме проєкту, яким він буде. Я також сподіваюсь, що британська сторона, яка відвідала підприємство побачила наші спроможності, залучить на першому етапі проєктування українські інститути, які ми маємо.

Тому що дійсно є накопичений досвід саме по Чорному морю, досвід пов’язаний з нашими сусідами. І я думаю, що у британців також немає сумнівів щодо технічної можливості будівництва в Україні.

Я далі складеться ситуація – побачимо, це залежить не від нас. Ми також зацікавлені, щоб це рішення було прийняти швидко.