Urich 
Андрій Харук 
Волонтерська оптична лабораторія 
PS Magazine українською 
Тарас Чмут 
7 Листопада, 2024
Наявність сильного супротивника, який перебуває у безпосередній близькості до твоєї країни, окрім великої кількості озброєння та особового складу, також потребує правильної штатно-організаційної структури збройних сил, де одним із найважливіших компонентів є сухопутні війська.
У цій статті ми розглянемо, як трансформувалася штатно-організаційна структура головних країн НАТО в Європі та до чого призведуть їхні нові організаційні реформи на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Німеччина
Напередодні закінчення холодної війни Німеччина мала найбільший сухопутний компонент у Європі, який складався з трьох корпусів та дванадцяти дивізій, які входили до них. Це були як піхотні, так і механізовані та танкові дивізії, спрямовані на відбиття повномасштабного наступу радянської армії та країн Варшавського договору.
Ця структура відповідала потребам і була пристосована для сухопутної армії, яка на той час складалася з 340 тисяч військових та мала на озброєнні близько 5 тисяч танків, понад 1200 артилерійських систем та близько 5 тисяч броньованих машин як для транспортування піхоти, так і спеціалізованих машин.
Розпад СРСР створив додаткову проблему для Німеччини, якою стало об’єднання Федеративної Республіки Німеччини та Німецької Демократичної Республіки, що спричинило цілковитий перегляд штатно-організаційної структури.
Це об’єднання призвело до значних масштабів змін, де на додачу до власного озброєння ФРН отримала понад 3 тисячі танків радянського зразка (Т-55 та Т-72), понад 4 тисячі броньованих машин та бронетранспортерів і понад 1000 артилерійських систем.
Така кількість озброєння вже не мала ніякого сенсу на тлі розпаду СРСР та зникнення всіх головних ворогів країни. Тому єдиним рішенням для зменшення витрат на оборону було скорочення особового складу та значне зменшення військової техніки до норм, прийнятих для армій мирного часу та нових світових викликів, насамперед у боротьбі з тероризмом.
Це скорочення відбувалося поетапно, зменшуючи загальну кількість збройних сил, списання військової техніки, а також її утилізацію в значних обсягах. Деяким зразкам озброєння пощастило більше, і вони були перепродані іншим країнам.
Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну сухопутний компонент Німеччини був, імовірно, найменш боєздатним з часів, коли Збройні сили Німеччини лише створювалися з чистого аркуша після закінчення Другої світової війни.
Окрім безпосередньої слабкості, Німеччина була прихильником створення спільних підрозділів, які, на думку Міністерства оборони Німеччини, мали допомогти зменшити витрати та стабілізувати й без того, на їхню думку, великі витрати на армію.
Таким чином, розширена у 1989 році спільна французько-німецька бригада, яка існує й досі, а паралельно з нею проводяться спільні спроби створення інших підрозділів з такими країнами, як Нідерланди, Бельгія та інші.
Станом на 2022 рік структура сухопутних сил Німеччини складалася з 2 танкових дивізій — першої та десятої, що на десять дивізій менше, ніж у 1989 році. Дивізії мають у своєму складі по три бригади. Таким чином до складу першої танкової дивізії входять дві танкові бригади (9-та та 21-ша) та 41-ша танково-гренадерська бригада.
Ці бригади за своєю структурою складаються з піхотних та танкових підрозділів, але при детальному розгляді можна помітити, як сильно назва підрозділу не відповідає його можливостям.
Таким чином, у складі 1-ї танкової дивізії 9-та танкова навчальна бригада має три танково-гренадерських батальйони, які виконують роль механізованих підрозділів і оснащені БМП Puma. Також для їх підтримки у складі бригади є 203-й танковий батальйон.
Зі свого боку, у складі 21-ї танкової бригади танкові підрозділи відсутні, а піхота у складі трьох піхотних батальйонів та одного резервного переміщується за допомогою бронетранспортерів Boxer. Також до 2024 року підрозділ мав артилерійський дивізіон, який у тому ж 2024 році був розформований.
І останньою у складі 1-ї дивізії є 41-ша танково-гренадерська бригада, яка лише у назві згадує танки, хоча сам підрозділ складається з трьох танково-гренадерських батальйонів, які оснащені БМП Marder.
Попри відсутність артилерійських підрозділів у складі бригад, артилерія все ж є у складі дивізії. Артилерійський підрозділ, а саме 325-й артилерійський дивізіон, підпорядковується безпосередньо командуванню бригади та має 8 реактивних систем залпового вогню MLRS та 24 самохідні артилерійські установки PzH2000.
Далі на черзі йде 10-та танкова дивізія, яка за своєю структурою є більш боєздатною організаційною одиницею, ніж 1-ша дивізія, яку ми розглядали вище.
Як стандарт вона також має у своєму складі три бригади: 12-ту танкову, 37-му танково-гренадерську та французько-німецьку. З 2025 року дивізія буде поповнена 45-ю танковою бригадою, яка не буде посиленням для сухопутних сил, а стане закордонним підрозділом, розміщеним у Литві, та складатиметься з техніки та особового складу з інших бригад.
Як і в 1-й дивізії, у голові підрозділу розташований 345-й артилерійський дивізіон, який має схоже укомплектування: 8 реактивних систем залпового вогню та 24 самохідні артилерійські установки PzH2000. На додачу він також має у своєму складі 12 120-мм мінометів, контрбатарейні РЛС та безпілотники для проведення розвідки та корекції вогню артилерії.
Першою бригадою у складі 10-ї дивізії виступає 12-та танкова бригада, яка, окрім того, що повністю відповідає своїй назві, ще й має дуже насичену штатно-організаційну структуру. Вона складається зі 104-го та 363-го танкових батальйонів, кожен з яких має 44 танки Leopard 2A6 укомплектованими. Також бригада має у своєму складі два піхотні підрозділи: 112-й та 122-й танково-гренадерські батальйони, які укомплектовані БМП Puma.
Для посилення підрозділу бригада має у своєму складі 131-й артилерійський дивізіон, у складі якого є 12 САУ PzH2000 та 8 РСЗВ MLRS.
Склад сусідньої 37-ї танково-гренадерської бригади також перебуває на високому рівні і складається з 393-го танкового батальйону, трьох танково-гренадерських батальйонів (371-го, 391-го та 212-го), які оснащені БМП Marder, окрім 212-го, який був оновлений на БМП Puma.
Для посилення бригади у 2023 році 375-й танково-артилерійський дивізіон був оснащений самохідними артилерійськими установками PzH2000 у кількості 18 одиниць.
Останнім у складі 10-ї дивізії є францезькко-німецька бригада, яка складається з двох єгерських батальйонів (291-го та 292-го) і діє з підтримки 295-го артилерійського дивізіону, у складі якого 16 PzH2000 та 8 РСЗВ MLRS.
У складі Сухопутних сил Німеччини виділяється дивізія швидкого реагування, яка була створена для ведення сучасних локальних конфліктів та розрахована на швидке розгортання в будь-якій точці планети без наявності підрозділів важкого озброєння.
До цієї дивізії швидкого реагування входить Перша повітряно-десантна бригада з двома парашутними полками (26-м та 31-м), 23-тя гірська бригада, що складається з трьох гірських піхотних батальйонів (230-го, 231-го, 232-го), а також командування сил спеціальних операцій KSK.
Висновок реорганізації Сухопутних сил Німеччини
Етапи проведення реорганізації війська хоч і не прибрали у складі сухопутного компонента головну ударну силу у вигляді важких танкових підрозділів, але явно послабили її. Найбільш боєздатними підрозділами на сьогодні є єдина 12-та танкова бригада, яка має у своєму складі всі потрібні підрозділи та, за інформацією Міністерства оборони Німеччини, найбільший відсоток комплектування підрозділів особовим складом.
Чудовим прикладом є відсутність достатньої кількості артилерії у складі підрозділів, а також систем протиповітряної оборони, які обмежуються лише переносними зенітними комплексами типу Stinger. Така ситуація виникла через тривале недофінансування армії, а також відсутність розуміння того, що Німеччина має сухопутний пріоритет розвитку на відміну від тієї ж Британії.
Окрім цього, не треба забувати, що Німеччина є членом НАТО, і діяльність її сухопутних військ здійснюватиметься у тісній співпраці з іншими арміями Європи.
Але попри це кількість ОБТ (315), артилерійських систем (134 PzH2000 та 33 MLRS) є дуже незначною і має явно збільшуватися, щоб оборона Європи ставала міцнішою.
Франція
Під кінець холодної війни Франція здійснювала відносно незалежну політику, спрямовану як на власні сили ядерного стримування, оскільки це була третя країна у світі на той час, яка мала ядерну тріаду, так і на комплектування військ відповідно до плану з оборони Європи та проведення воєн в африканських регіонах.
Таким чином, у 1989 році сухопутний компонент Франції складався з 292 тисяч військових, які були розподілені у складі 1-ї континентальної армії Франції, спрямованої на проведення оборонної діяльності в Європі. Перша армія мала у своєму складі три корпуси, кожен з яких, зі свого боку, мав три дивізії та артилерійський корпус у складі кожної дивізії.
Загалом Франція мала у своєму розпорядженні 15 дивізій, серед яких були бронетанкові, піхотні, парашутна дивізія, дивізія морської піхоти, аеромобільна дивізія та альпійська дивізія. На момент 1989 року Франція мала на балансі сухопутних сил 1340 танків AMX-30, 960 БМП AMX-10R/RC, близько 1000 артилерійських систем та трохи більше 3300 бронетранспортерів.
Така структура забезпечувала Франції оптимальну організацію великих з’єднань для проведення оборонних дій на всіх напрямках оборони Франції, а також у частині Німеччини, де був виділений спеціальний сектор для них.
Після 1989 року Франція теж стала на шлях скорочення сухопутних сил та зменшення кількості військової техніки. Реорганізація відбувалася поетапно, оскільки була поставлена мета створення підрозділів, які з найбільшою ефективністю могли б здійснювати оборонну діяльність як на території Франції, так і в Африці.
Реорганізація армії призвела до тієї структури, яка є актуальною у французькій армії на сьогодні, а саме розподілу військ у складі двох дивізій (1-ї та 3-ї дивізій) з 4- та 3-бригадною структурою.
Забігаючи наперед, слід зазначити, що основною слабкістю сухопутних сил Франції є артилерія та армійські системи ППО, які у деякому сенсі навіть у гіршому становищі, ніж у Німеччини.
Таким чином, розгляд структури розпочнемо з 1-ї дивізії, яка з 1989 року була значно скорочена, хоча у її складі залишилася 4-бригадна організація, що є відносно гнучкою для ефективного використання дивізії в обороні Франції. Дивізія має на чолі 1 артилерійський полк, який укомплектований 8 РСЗВ LRU (ліцензійна копія MLRS).
Основним ударним кулаком дивізії є 7-ма бронетанкова бригада, до складу якої входять два танкові полки, оснащені танками Leclerc: 1-й кавалерійський полк та 5-й драгунський полк. Танкові підрозділи активно взаємодіють із трьома механізованими піхотними полками (1-й, 35-й, 152-й) для проведення наступальних дій на БМП VBCI.
Крім того, у складі бригади є артилерійський полк, який, окрім колісних САУ Caesar, укомплектований ПЗРК Mistral, що є основою армійської протиповітряної оборони Франції.
Також у своєму складі дивізія має 9-ту бригаду морської піхоти, яка є легким з’єднанням і має танковий полк морської піхоти, оснащений колісними бойовими машинами AMX-10RC. Такі машини також є у складі 1-го піхотного полку морської піхоти, який доповнює 2-й і 3-й полки морської піхоти, оснащені колісними БМП VBCI та новими бронетранспортерами VBMR Griffon.
Як і 7-ма бронетанкова, бригада морської піхоти має у своєму складі 11-й артилерійський полк із колісними САУ Caesar та 120-мм мінометами RT.
9-та бригада морської піхоти покликана виконувати завдання, які ставляться перед сухопутними силами в межах їх розгортання за кордоном.
27-ма гірська піхотна бригада, хоч і є легким підрозділом, проте більше розрахована на проведення бойових дій в Альпах, а не на розгортання за кордоном. Бригада оснащена подібною технікою, як і бригада морської піхоти, та має у своєму складі три піхотні гірські батальйони (7-й, 13-й та 27-й), основним транспортом яких виступають БТР VAB та новітні VBMR Griffon. Для підтримки піхотних з’єднань у складі бригади є 4-й кавалерійський полк, оснащений колісними бойовими машинами AMX-10RC та ERC90.
Підтримку підрозділів також забезпечує 93-й гірський артилерійський полк, оснащений колісними САУ Caesar, 120-мм мінометами RT та переносними зенітними комплексами Mistral.
Останнім підрозділом дивізії є французько-німецька спільна бригада, до складу якої з боку Франції було виділено два підрозділи: 1-й піхотний полк, оснащений колісними бронетранспортерами VBMR Griffon, та 3-й гусарський полк, оснащений колісними бойовими машинами AMX-10RC.
Наступною йде 3 дивізія, яка має у своєму складі три бригади та більш орієнтована на проведення оборонних операцій із залученням більшої кількості бойової техніки.
Ударним кулаком слугує 2-га бронетанкова бригада, яка, як і 7-ма бронетанкова бригада, має у своєму складі два полки (12-й та 501-й), оснащені танками Leclerc.
Також бригада має три піхотні полки (92-й, 16-й та Чадський маршовий полк), які виконують роль механізованої піхоти та укомплектовані бойовими машинами піхоти VBCI.
Підтримку підрозділам бригади надає 40-й артилерійський полк, який наразі проходить процес переозброєння з гусеничних САУ AMX AuF1 на колісні CAESAR. Як і в інших випадках, артилерійський полк французької армії також виконує функції з підтримки за допомогою 120-мм мінометів та ПЗРК Mistral, які використовуються на станку або на базі інших транспортних засобів.
Шоста легка бронетанкова бригада у складі дивізії є більш високоманевровим підрозділом, який розгортався французькою армією у більшості конфліктів, оскільки її озброєння найбільше підходить для конфліктів низької інтенсивності.
Бригада також укомплектована трьома піхотними полками (13-й, 21-й, 2-й), які оснащені колісними бронетранспортерами VBMR Griffon, та підтримується 1-м кавалерійським полком на бойових машинах AMX-10RC зі 105-мм гарматами.
Як це не дивно, артилерійську підтримку бригаді забезпечує 3-й артилерійський полк морської піхоти, оснащений колісними САУ CAESAR, 120-мм мінометами RT та переносними зенітними комплексами Mistral.
Останнім підрозділом 3-ї дивізії є 11-та парашутна бригада, яка, як і шоста легка бронетанкова бригада, може здійснювати розгортання у будь-якій точці планети. Вона оснащена легкими бойовими машинами AMX-10RC у складі 1-го парашутного гусарського полку та чотирма парашутними полками (1-й, 2-й, 3-й та 8-й), які діють за підтримки 35-го парашутного артилерійського полку, оснащеного колісними САУ CAESAR, 120-мм мінометами RT та переносними зенітними комплексами Mistral.
Треба зауважити, що 8-й полк у складі бригади є особливим, оскільки військові, які проходять у ньому службу, готуються як для проведення десантних операцій, так і для висадки з моря, що і відповідає його назві: 8-й парашутно-десантний полк морської піхоти.
Висновок реорганізації Сухопутних сил Франції
Завдяки більш раціональному підходу Франція змогла зберегти досить продуману штатно-організаційну структуру попри серйозні скорочення, які відбувалися після 1991 року. Насамперед це помітно з того, що всі бригади французької армії оснащені колісними бойовими машинами AMX-10, які чудово підходять для підтримки піхотних з’єднань, а також наявності у кожній бригаді 155-мм артилерії. Винятком не стали навіть гірська бригада та бригада морської піхоти.
Як і у випадку з Німеччиною, відсутність серйозних загроз з повітря та прагнення зекономити призвели до того, що армійська система ППО Франції складається лише з переносних зенітних систем Mistral, що не є правильним рішенням у разі повномасштабної війни. Окрім цього, окремої уваги потребує те, що, надаючи перевагу експортним замовленням, французька артилерія залишається нечисленною. Попри наявність САУ CAESAR у кожній бригаді, їх загальна кількість у війську не перевищує 64 одиниць, а кількість реактивних систем залпового вогню становить лише 9 одиниць.
Позитивним моментом у французькій структурі є те, що підрозділи оснащені значною кількістю колісних БМП VBCI, які озброєні 25-мм стабілізованою гарматою та мають високий рівень захисту. У складі французької армії цих БМП налічують близько 520 одиниць.
Окремо варто зазначити, що наразі французька армія здійснює чергову реорганізацію військ, замінюючи AMX-10RC на броньовані машини розвідки Jaguar, що в майбутньому також вплине на штатно-організаційну структуру деяких підрозділів.
Сполучене Королівство
На відміну від Франції та Німеччини, формування та реорганізація підрозділів британська армія здійснювала дуже часто, що пов’язано з її острівним розміщенням та спробами знайти ідеальний баланс сил для розгортання в Європі, оборони острова та розгортання підрозділів у зоні локальних конфліктів. Незважаючи на переваги острівного розміщення, Міністерство оборони Великої Британії досі не змогло розробити правильний підхід та продовжує скорочення і реорганізацію, намагаючись знайти оптимальне рішення.
У 1989 році британська армія мала на території континентальної Європи значні сили, оскільки в той час вона відігравала важливу роль у забезпеченні оборони НАТО від радянських військ та країн Варшавського договору. Підрозділи, розміщені у Німеччині, входили до складу Британської рейнської армії, яка була основною силою Сухопутних сил Сполученого Королівства.
Напередодні розпаду СРСР у складі сухопутних сил Сполученого Королівства служило 155 тисяч військових, що значно менше, ніж у Франції та Німеччині, приблизно на 50%. Попри це тоді у складі військ перебували три бронетанкові дивізії, одна піхотна дивізія, дві механізовані бригади, одна повітряно-десантна та три піхотні бригади.
Оснащення технікою теж було на високому рівні, оскільки загальна кількість танків становила 1290 одиниць, серед яких було 870 танків Chieftain та 420 танків Challenger 1. Загальна кількість бронетранспортерів тоді сягала близько 3500 одиниць, а кількість артилерійських систем перевищувала 550 одиниць.
Незважаючи на такі значні сили, Велика Британія втратила бачення правильної реорганізації військ після розпаду СРСР, коли основна битва мала відбуватися в Європі, на що й була орієнтована армія. Нові виклики, пов’язані з глобальним тероризмом, та спокійне середовище навколо островів призвели до того, що британська армія опинилася у найгіршому стані, коли зіткнулася з повномасштабним вторгненням Росії в Україну.
На сьогодні Сухопутні сили Великої Британії складаються з трьох дивізій, але бойовими можна вважати тільки дві — це 1-ша та 3-тя дивізії. Третя дивізія, а саме 6-а піхотна дивізія, не є бойовою та має у своєму складі лише 77-му бригаду та армійську бригаду спеціальних операцій.
Розглядаючи першу дивізію британської армії, можна помітити, що з чотирьох бригад, які входять до її складу, три є бойовими, а саме: 16-та повітряно-десантна бригада, 4-та легка бригада та 7-ма легка механізована бригада.
Четвертою є 11-а бригада, яка використовується британською армією для передачі досвіду іншим підрозділам або іноземним військовим, яких вона тренує, наприклад, військових з України.
Як можна помітити, британці у своїх нових найменуваннях бригад роблять ставку на легкість, що насправді є виправданим, оскільки ці підрозділи активно залучаються для закордонної діяльності та діють як мобільні сили.
Основною силою для оперативного розгортання у дивізії є 16-та повітряно-десантна бригада, яка на сьогодні є єдиним повноцінним повітряно-десантним підрозділом британської армії та має у своєму складі три парашутні батальйони, а також два батальйони: 2-й батальйон Королівських Гуркхів та 1-й батальйон Ірландського полку.
Підтримку піхоті здійснює 7-й парашутний артилерійський полк, у складі якого 12 гармат L118 та батарея А, яка є церемоніальною, але може залучатися до бойових дій та використовуватися як бойовий підрозділ.
Наступною є 6-та легка бригада, яка справді є дуже легкою, оскільки у її складі є 5 піхотних легких батальйонів, оснащених легкою технікою, а також легкий драгунський полк, відповідальний за проведення розвідки. Він також оснащений легким транспортом, зокрема машинами Supacat Jackal.
Бригада не має у своєму складі ні артилерії, ні систем протиповітряної оборони, оскільки британська структура відокремлює артилерію в окремий артилерійський корпус і призначає певні батареї для підтримки бригади.
7-ма легка механізована бригада також є відносно легкою. У її складі є 4 піхотні батальйони, укомплектовані бронеавтомобілями Foxhound, а також драгунський бойовий розвідувальний полк Її Величності, який оснащений легкими машинами Supacat Jackal. Як зазначалося раніше, підрозділ не має власної артилерії, оскільки вона надається їм за потреби.
Попри таку слабку організаційну структуру британських бригад перша дивізія використовується для оперативного розгортання за кордоном, через що її оснащення важкою бронетехнікою та артилерією відсутнє.
Справжнім ударним кулаком британської армії виступає 3-я дивізія, у складі якої перебувають три бригади: 12-та та 20-та бронетанкові бригади, а також 1-ша бригада глибинної розвідки.
Перша бригада глибинної розвідки є новосформованим підрозділом, розрахованим на проведення бойової розвідки та оснащеним броньованими розвідувальними машинами Ajax у складі двох кавалерійських полків. Окрім цього, бригада має у своєму складі легкий кавалерійський підрозділ, оснащений легкими машинами Supacat для проведення розвідки, а також п’ять артилерійських полків для підтримки підрозділів, які оснащені причіпними гаубицями L118.
Цей новосформований підрозділ викликає велике обурення у деяких британських генералів, оскільки, на їхню думку, він не дозволяє реалізувати бронетанкову перевагу 3-ї дивізії, що ставить під сумнів загальну концепцію використання розвідувальної техніки у британській армії, яка повинна доповнювати бронетанкові підрозділи, а не відокремлюватися від них.
Зі свого боку, 12-та бронетанкова бригада є представником канонічного британського важкого підрозділу та має у своєму складі 2 танкові полки, оснащені танками Challenger 2, а також три піхотні полки, які оснащені бойовими машинами піхоти Warrior.
Підтримку підрозділу надає 19-й артилерійський полк, який є представником самохідних артилерійських полків британської армії та донедавна був оснащений гусеничними САУ AS-90, які були потім передані Україні. Наразі артилеристи перенавчаються на колісні САУ Archer, а у майбутньому перейдуть на німецькі колісні САУ RCH155.
Бригада є взірцевою у складі британської армії та розрахована на ведення бойових дій на території континентальної Європи.
Не відстає від неї й 20-та бронетанкова бригада, яка, хоч і має слабший організаційний склад, але все ще розрахована на використання у бойових діях на території Європи.
Бригада має у своєму складі два танкові полки, оснащені танками Challenger 2, які невдовзі будуть зменшені до одного в межах реорганізації цього підрозділу, а також чотири батальйони, оснащені БМП Warrior.
Артилерійська частина бригади нещодавно була розформована, оскільки британська армія віддала велику частину своїх САУ AS-90 Україні та не встигла своєчасно отримати заміну, через що підрозділ наразі потерпає від недостатньої кількості далекобійних засобів ураження.
Висновок реорганізації Сухопутних сил Сполученого Королівства
Реорганізація британської армії, на думку більшості генералів, зайшла в глухий кут через безмежну кількість проблем та постійне недофінансування, а також скорочення. Постійні реорганізації, за їхніми словами, були спрямовані не на створення ефективної структури, а на можливість більш-менш нормальної організації військ, які в перспективі мають бути скорочені. Окрім особового складу, під серйозне скорочення підпадають і танкові частини, загальна кількість яких буде зменшена.
Так, з чотирьох танкових полків у британській армії залишиться тільки два. Це спричинено не лише скороченнями, а й відсутністю можливості підтримувати танковий парк, оскільки танки Challenger 2 не виробляються, а модернізація танків до версії Challenger 3 проходить через серйозний комплекс аналізу надійності корпусів, більшість з яких визнано непридатними для використання в модернізації. З цієї причини загальна кількість танків, які можуть бути модернізовані, становила 147 одиниць.
Те саме стосується й артилерійської складової, якій тривалий час не приділяли уваги, через що британська армія стоїть на порозі тотальної відсталості попри наявний контракт на закупівлю німецьких RCH155, угода на які була підписана значно пізніше.
Така сама ситуація і з проблемним проєктом Ajax, під який британська армія готує нові підрозділи, існування яких викликає великі сумніви у більшості британських військових через відсутність об’єктивних цілей, де їх використовувати.
Незважаючи на це, шлях реорганізацій британської армії ще не закінчений, і попри ці зауваження реорганізація армії, як очікується, триватиме до 2030 року задля пошуку правильного рішення та балансу між війною в Європі та розгортанням підрозділів для локальних конфліктів.
ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"
Навіть разовий донат в 30 грн чи підписка на $1 допоможе нам працювати і розвиватися далі. Спонсоруй незалежне мілітарне медіа - отримуй достовірну інфу.
