fbpx
Українські газовидобувні платформи у Чорному морі: історія та застосування у війні

Українські газовидобувні платформи у Чорному морі: історія та застосування у війні

Володимир Б. Володимир Б.
Війна з Росією Крим Росія Україна Флот Чорне море

Бурові газовидобувні платформи В312 “Петро Годованець” та В319  “Україна” (“Незалежність”), що в народі відомі як “Вишки Бойка” стали одним з символів анексії українського Криму Росією.

Історія “канонічних вишок Бойка” розпочалася у 2011 році, коли підконтрольна Міністерству енергетики компанія “Чорноморнафтогаз” придбала дві бурові платформи сінгапурського виробництва.

Закупівля проводилася не напряму у компанії-виробника Keppel, а через британську компанію-посередника Highway Investments Processing. В результаті махінації, за версією Генпрокуратури, ціна на вишки зросла на 400 мільйонів доларів.

В той час керівну посаду Міністерства займав проросійський політик Юрій Бойко, під час корупційного скандалу в ЗМІ вишки і отримали свою більш популярну назву – “Вишки Бойка”.

Крім того, під цією назвою часто розуміють й інші бурові платформи вже українського виробництва – “Сиваш” та “Тавриду”.

Сьогодні, 11 вересня 2023 року стало відомо, що Головне управління розвідки провело успішну операцію по поверненню платформ під український контроль. Тому доречно поговорити про їх історію та тактичну значущість.

Платформи “Петро Годованець” та “Україна” (“Незалежність”)

Вишки побудовані за одним проєктом сінгапурською компанією Keppel. Вони мають водотоннажність у 10,406 тонн, довжину у 68,5 метрів, ширину – у 63,4 метри, осадка – 4,9 метрів.

На борту платформ може розміщуватися 120 осіб, команда може автономно проживати на борту протягом 30 діб.

Вони є несамохідним, тому пересування до місця виконання робіт повинне здійснюватись шляхом буксирування.

Енергетична установка вишок може виробляти 10,75 МВт енергії.

Платформи мають гелікоптерні майданчики розміром 22 на 22 метри, що призначені для прийому гелікоптерів вагою до 12,8 тонн.

До 2014 року вишки “Петро Годованець” та “Україна” (“Незалежність”) розміщувалися у виключній українській економічній зоні.

Платформи “Сиваш” та “Тварида”

Вишки розроблені севастопольським ЦКБ “Коралл”, вони належать до проєкту 1540, також відомий як тип “Баки” або тип 6000/60.

Будівництво розпочиналося на астраханському заводі “Красные баррикады”, далі вишки переміщувалися у Миколаїв, де добудовувалися на Чорноморському суднобудівному заводі.

Вишки несамохідні і вимагають залучення буксиру для транспортування в район буріння.

Вони мають  водотоннажність у 10,870 тонн, довжину у 79,6 метрів, ширину – у 47,7 метрів.

На борту може розміщуватися до 60 чоловік, які можуть нести вахту терміном до 30 діб, вишки цього проєкту можуть приймати до 2340 тонн різних запасів.

Енергетична установка вишок може виробляти до 4 МВт енергії.

Платформи мають гелікоптерні майданчики розмірами 25 на 25 метрів, вони призначені для прийому машин вагою до 12,8 тонн.

Анексія Криму та захоплення бурових платформ

19 березня 2014 року міністр енергетики Юрій Продан повідомив, що дві бурові установки, що належали українській компанії “Чорноморнафтогаз” були захоплені російськими військами.

Розслідування показало, що захоплення проводилося десантниками 104-го десантно-штурмового полку Повітрянодесантних військ РФ.

У кінці жовтня – початку листопада 2015 року на вишках були вимкнені транспондери, після цього з’явилася інформація про буксирування вишок до Криму.

Відстеження переміщення захоплених буксирів “Федір Урюпін” та “Мис Тарханкут” показало, що вишки були відбуксирувані ще 7-8 грудня на Голіцинське родовище до узбережжя Криму.

Під час транспортування вишки супроводжувалися сторожовим катером Прикордонної служби ФСБ РФ і ракетним катером Чорноморського флоту ВМФ РФ.

15 грудня 2015 корабель “Переяслав” і водолазне судно “Нетішин” ВМС України вийшли у море в район вишок.

Прибувши у заданий район, шлях “Нетішину” перегородив прикордонний сторожовий корабель проекту 22460 “Аметист”. Під час переговорів російський корабель вимагав покинути район.

Підійшов також російський ракетний катер “Р-109” і, маневруючи, показував, що готовий до атаки, з Південної військово-морської бази у Миколаєві отримали наказ відійти.

Рівень загрози від провокації росіян поблизу захоплених вишок тільки наростав: у грудні 2016 року російський фрегат “Пытливый” змусив відійти корабель прикордонників.

27 січня 2017 року водолазне судно “Почаїв” ВМС України було обстріляне із захопленої бурової вишки.

1 лютого 2017 року транспортний літак Ан-26 ЗСУ, перебуваючи у виключній економічній зоні України, був обстріляний з захопленої вишки стрілецькою зброєю.

Відомо, що росіяни оснащували вишки радіолокаційними станціями “Нева”, а з 2021 року на платформах несли постійну службу близько 50 російських військових.

“Нева” – це берегова РЛС, що призначена для виявлення цілей у ближній і середній зонах, їх автоматичного захоплення і супроводу.

Вона може виявляти і супроводжувати швидкі й надмалі надводні і повітряні цілі. “Нева” може виявити людину на відстані до 2 кілометрів, легковий автомобіль на відстані до 15 кілометрів, вантажний – до 30 кілометрів.

Відповідно, вишки допомагали росіянам контролювати велику частину Чорного моря, за допомогою встановленого обладнання росіяни спостерігали за цивільними й військовими суднами в регіоні.

Росіяни перейменували вишки “Україна” та “Петро Годованець” на “Крим-1” та “Крим-2”, вишки “Сиваш” та “Таврида” залишилися зі своїми назвами.

Якщо вірити інформації сервісу Marinetraffic, до середини 2022 року вишки розміщені за такими координатами:

  • “Сиваш” – 45.70541°, 31.87466°
  • “Таврида” – 45.35598°, 30.90307°
  • “Петро Годовець” – 45.67001°, 31.65767°
  • “Україна” (“Незалежність”) – 45.3073°, 30.86356°

Була ймовірність, що росіяни вимкнули транспондери для переміщення платформ на інше місце, проаналізувавши супутникові знімки місцевості вдалося виявити всі платформи за координатами, що розміщені на сервісі Marinetraffic.

Використання вишок у повномасштабній війні

Враховуючи високий ступінь автономності вишок росіяни могли їх використовувати як перевалочні пункти для флоту та авіації під час боїв за острів Зміїний.

Гелікоптери Ми-8/17 з стандартною заправкою (1450 кілограмів палива) можуть подолати 365 кілометрів, відповідно потрібно враховувати вагу вантажу, яка може значно зменшити дальність.

Якщо гелікоптер обладнаний додатковими внутрішніми баками (3445 кілограмів палива), то його дальність польоту збільшується до 1305 кілометрів, але при цьому суттєво зменшується допустима вага корисного навантаження та габарити вантажу.

Можна припустити, що для забезпечення російського гарнізону на острові Зміїний гелікоптери злітали з аеродрому біля озера Донузлав.

Відстань від аеродрому до острову складає близько 222 кілометрів, відповідно, гелікоптерам потрібен перевалочний пункт для дозаправки, якщо вони не обладнані додатковими баками.

Такими пунктами могли бути платформи “Таврида” або “Україна” (“Незалежність”), що знаходяться на відстані близько 50 кілометрів від острову.

Крім того платформи могли використовуватися для моніторингу повітряної та надводної обстановки завдяки використанню РЛС “Нева”.

Також росіяни розміщували на платформах станції радіоелектронної боротьби та “ховали” кораблі від протикорабельних ракет за платформами, цю інформацію підтверджував вже колишній міністр оборони Олексій Резніков.

«Мало того, що [вишки Бойка] взагалі в принципі вкрадені в України у 2014 році під час окупації Криму, росіяни на них розміщували свої станції РЕБ, росіяни використовували їх як захист для своїх кораблів, ховаючись за ними, щоб наш чарівний “Нептун” не міг дістати їх своїми системами наведення», – сказав Олексій Резніков.

Удар по невідомій платформі

У червні 2022 року окупаційна влада Криму заявила, що Збройні сили України уразили бурову платформу, на яких за словами Аксьонова перебували люди.

Супутникові знімки того району показували палаючу платформу, що розташована біля “Тавриди”, але це точно не “Україна” (“Незалежність”).

Відповідно була уражена платформа, що раніше не належала Україні. Свіжі супутникові знімки району дійсно показують три платформи, одна з яких невідома. Вона знаходиться за координатами 45.37473°, 30.92926°.

Варто зазначити, що уражена платформа горить вже близько року через витік газу з скважини. Цю інформацію підтверджують супутники моніторингу пожеж NASA. Крім того, на звичайних знімках чітко видно шлейф диму та світлове п’ятно від полум’я.

Операція ГУР

Операцію зі встановлення контролю над вишками було проведено силами спецпризначенців ГУР. Заявлено, що під контроль були повернуті платформи “Петро Годованець”, “Україна”, “Таврида” та “Сиваш”.

Спецпризначенці прибули до платформ кількома групами на бойових катерах Willard Sea Force 730, що озброєні векликокаліберними кулеметами M2 Browning.

Під час проведення операції бійці захопили РЛС “Нева”, станція була демонтована та вивезена з платформ.

Також на вишках було знайдено запас некерованих авіаційних ракет для гелікоптерів, що підтверджує теорію про те, що вишки могли використовуватися як перевалочний пункт.

Під час однієї з фаз операції спецпризначенці зіткнулися з російським винищувачем Су-30. Літак намагався уразити човни з 30-мм гармати, проте не влучив.

В ході бою бійці ГУР уразили винищувач з ПЗРК, він отримав пошкодження та відступив.

Через різкі маневри катера, з борту випав боєць з позивним “Конан”. Група бійців на катерах була вимушена покинути його, втікаючи від ворожої авіації.

Його вдалося знайти у морі за допомогою БПЛА та врятувати його. Загалом “Конан” провів у воді 14 годин.

Війна з Росією Крим Росія Україна Флот Чорне море