Авіаційна промисловість Ірану

Авіаційна промисловість Ірану

Близький Схід ВПС Ірану Іран Міжнародні новини Світ

Військово-політичне керівництво Ісламської Республіки Іран (ІРІ) надає великого значення розвитку авіаційної промисловості країни з метою підтримки необхідного рівня боєздатності національних ПС в умовах ембарго на поставки в країну озброєння і військової техніки. В даний час на озброєнні ПС ІРІ знаходяться в основному застарілі зразки авіаційної техніки, головним чином західного виробництва, при цьому значна їх частина небоєздатна з причини неможливості проведення повноцінного технічного обслуговування і ремонту через відсутність необхідних запасних частин.

Ці обставини значною мірою зумовили активізацію розвитку науково-виробничої бази авіаційної промисловості Ірану, що раніше грала допоміжну роль у забезпеченні потреб ЗС.

У 1966 році Вищою радою національної безпеки Ірану (ВРНБ) було прийнято рішення про створення при Міністерстві оборони та підтримки збройних сил (МОГТВС) ІРІ “Організації авіаційної промисловості Ірану – ОАПІ” (Iran Aviation Industries Organization – IAIO) з метою формування тісних коопераційних зв’язків між підприємствами галузі, а також концентрації та раціонального використання фінансових коштів при реалізації найбільш перспективних проектів. Пріоритетними завданнями ОАПІ є:

– вироблення політики в галузі розробки, виробництва, переобладнання, модернізації та ремонту авіатехніки на підприємствах галузі;

– здійснення планування, контролю та управління діяльності виробничих структур та науково-дослідних установ авіаційної галузі;

– вдосконалення виробничої бази авіаційної промисловості шляхом освоєння технологій серійного виробництва сучасних зразків авіатехніки;

– організація випуску запчастин для авіатехніки, що перебуває на озброєнні національних ЗС;

– координація НДДКР у галузі створення ракетної та авіаційної техніки;

– підвищення наукового потенціалу профільних НДІ за рахунок активного використання передового зарубіжного досвіду, а також залучення іноземних вчених і фахівців.

Організаційно в структуру ОАПІ входять спеціалізовані авіабудівні об’єднання, промислові групи, підприємства та науково-дослідні установи, що займаються розробкою, виробництвом, модернізацією та ремонтом авіаційної техніки, а також випуском комплектуючих і запасних частин.

З урахуванням профілю наявної виробничої бази авіаційної галузі Ірану, основу якої складають складальні та ремонтні підприємства, що спеціалізуються головним чином на продовженні ресурсу авіаційної техніки, раніше поставленої західними виробниками. Планується їх розширення і модернізація для подальшої організації випуску зразків власного виробництва. Крім того, в галузі створюються нові підприємства. Кінцевою метою таких заходів є зниження до мінімуму залежності від імпортних поставок і створення власної авіабудівної галузі.

Разом з тим розвиток науково-технічної бази авіабудування Ірану та забезпечення можливості створення сучасних зразків авіаційної техніки істотно стримуються міжнародними санкціями.

У 2006 році до складу “Організації авіаційної промисловості Ірану” були включені виробничі потужності п’яти провідних компаній авіаційної промисловості країни:

– “Іран еркрафт індастріз” (Iran Aircraft Industries – IACI);

– “Іран еркрафт меньюфекчурінг індастріз” (Iran Aircraft Manufacturing Industries – IAMI);

– “Іран хелікоптер саппорт енд ріньювал компані” (Iran Helicopter Support & Renewal Company – IHSRC);

– “Коді Авіейшн індастріз” (Qods (Ghods) Aviation Industries – QAI);

– “Фаджр Авіейшн енд композиті індастрі” (Fajr Aviation & Composites Industry – ACI).

“Іран зрипафт індастріз” (Iran Aircraft Industries – IACI, абревіатура на фарсі SAHA) є найбільш великою і технічно оснащеної складової авіаційної промисловості країни. Виробнича база компанії розташована в Тегерані в районі авіабази Мехрабад. Число зайнятих понад 1 тис. осіб. IACI першою з іранських авіаційних компаній отримала міжнародний сертифікат ISO 9002.

На виробничих потужностях цього підприємства виконується основний обсяг робіт з ремонту, модернізації і технічного обслуговування літаків і гелікоптерів, у тому числі винищувачів F-4 “Фантом”, F-5 “Тайгер-2”, F-14 “Томкет” і транспортних літаків F -27, С-130 і Боїнг 707/747.

Тут також проводиться ремонт авіаційних двигунів (J-79 для F-4; J-85 для F-5; Т-56, JT-3D для Боїнг 707; JT-9D для Боїнг 747; Т-400 для гелікоптерів AH-1J ” Супер Кобра “; Т-53 для Белл 205 (Bell 205); T-55-11AD для СН-47” Чинук “; LTC4B для Белл 214 і РТ6ТЗ для Белл 212).

Виробництво окремих запасних частин до авіадвигунів налагоджено на підприємстві, що входить в компанію IACI, “Мазандаран Шахід Басір індастріз” (Mazandaran Shahid Basir Industries) у м. Баболь.

У 1960-х роках виробнича і науково-дослідна база компанії була значно вдосконалена. Поряд з проведенням робіт з ремонту та модернізації перебувають на озброєнні зразків авіатехніки було почалося активне освоєння виробництва комплектуючих і двигунів.

В останні роки підвищену увагу приділяється вдосконаленню бази з обслуговування та ремонту техніки радянського виробництва: літаків МиГ-29, Су-24МК, Су-25 та Ил-76, а також українських Ан-74, придбаних Іраном в 1998-2002 роках . Крім організації капремонту на базі компанії планується створити умови для модернізації цих машин.

У роботі над новими проектами компанії IACI активну роль грає “Авіаційний дослідний центр” (Aeronautical Research Center – ARC), що входить до її складу. Він створений американськими фахівцями для виконання прикладних науково-дослідних розробок в області технічного обслуговування авіатехніки на Близькому Сході.

ARC оснащений сучасною вимірювальною апаратурою і високотехнологічним виробничим обладнанням. Науково-виробнича база центру представлена лабораторіями з тестування і ремонту пневмо- і гідросистем і устаткування, ремонту та відновлення паливних систем для різних типів авіатехніки, проведенню вакуумної термообробки і фарбування, ремонту бортового електроустаткування, нанесенню металізованих покриттів і використанню композиційних матеріалів (КМ).

Виробничі можливості центру дозволяють проводити випробування близько 20 типів авіаційних двигунів, у тому числі встановлених на літаках Боїнг 727 і 737, “Ербас” (Airbus) і “Джет Стар” (Jet Star).

Іншою великою компанією є “Іран еркрафт меньюфекчурінг індастріз” (Iran Aircraft Manufacturing Industries – IAMI, абревіатура на фарсі HESA), основні виробничі потужності якої розташовані в м. Шахін-Шахрая в 30 км на північний захід м. Ісфаган. Створення підприємства почалося в 1975 році за участю американської компанії “Белл хелікоптер Текстрон” (Bell Helicopter Textron), яка планувала налагодити випуск гелікоптерів Белл 214. Однак після ісламської революції 1979 року роботи по проекту були припинені. У 1989 році на базі даного підприємства в країні вдалося налагодити ремонт і модернізацію американських винищувачів F-5, з 1993-го – гелікоптерів АН-1J “Кобра”, а з 1996 року і виробництво поршневих авіаційних двигунів.

В останні роки увагу компанії IAMI зосереджена на розробці і виробництві власних військових і цивільних літаків. Основними програмами в цій галузі є розробка винищувача “Азаріяш” (Azarahsh), розробка та освоєння серійного виробництва реактивного навчально-тренувального літака “Шахбаз” (Shahbaz), а також двомісного одномоторного поршневого УТЛ “Парасту” (Parastu). Винищувач “Азарахш” розроблений іранською компанією IAMI на базі американського F-5E/F “Тайгер-2” в рамках програми “Зеніт” (Owaz). Літаки поставлялися Ірану з США до 1978 року, і до цих пір близько 50 машин перебувають на озброєнні ПС Ірану. В даний час пройшли випробування чотири дослідних зразка і ведуться роботи з освоєння серійного виробництва літака. Однак, за оцінкою військових експертів, може бути випущено не більше 30 таких машин.

Разом з тим на базі “Азарахш” внаслідок подальшої модернізації буде створений винищувач “Саєга” (Saeghe), відомий також як “Саегех-80” (Saegheh-80). Літак розробляється компанією IAMI у співпраці з фахівцями міністерства оборони Ірану, представниками ПС, інших компаній і НДІ. Найбільш активну участь в роботі над проектом прийняв університет ПС Шахід Саттара (Shahid Sattari Air Force University, він же Shahid Sattari Academy for Air Sciences and Technology).

Ще одним варіантом модернізації американського F-5, що знаходиться на озброєнні іранських ПС, є програма розробки реактивного двомісного навчально-бойового літака “Шафак” (Shafagh, або Shafaq). Роботи ведуться в Тегеранському авіаційному інституті (Aviation University Complex – AUC) при технологічному університеті “Малек-Аштар” (Malek-Ashtar University of Technology).

У рамках програми передбачається створення трьох варіантів літака: двомісного навчально-бойового літака, двох- і одномісного штурмовика. У конструкції літака активно використовуються КМ.

Для задоволення потреби ПС Ірану у двомісних реактивних навчально-тренувальних літаках на підприємстві компанії IAMI також реалізується програма “Симорг” (Simorgh), що передбачає переобладнання наявних одномісних винищувачів F-5A у двомісні.

Важливим напрямком діяльності IAMI стало ліцензійне виробництво двохдвигунового турбогвинтового транспортного літака ІрАн-140 “Фараз” (Faraz) на підприємстві в м. Ісфахан. Відповідно до угоди, підписаної з Україною в 1997 році, на початковому етапі передбачається складання літаків з комплектів, що випускаються українськими підприємствами, надалі велика частка вузлів і деталей буде виготовлятися в країні за українською ліцензією. ІрАн-140 є одним з небагатьох дійсно міжнародних проектів Ірану. Комплектуючі для нього постачають підприємства Росії, України та інших країн.

Перша партія літаків ІрАн-140 з 80 одиниць призначена в основному для внутрішнього ринку ІРІ. Надалі також планується їх виробництво на експорт, зокрема для країн СНД і провідних торгових партнерів Ірану – Сирії, Судану, ОАЕ і КНДР. У 2010 році було побудовано 10 літаків ІрАн-140. Загальний обсяг їх випуску може досягти 140 одиниць (до 13 одиниць на рік).

За оцінками іранських фахівців, реалізація програми виробництва літака ІрАн-140 дозволить вирішити одночасно кілька завдань. По-перше, задовольнити потреби збройних сил країни в транспортних і літаках спеціального призначення. По-друге, організувати і освоїти на підприємствах галузі високотехнологічне виробництво авіатехніки і суттєво підвищити кваліфікацію інженерно-технічного персоналу. По-третє, розширити можливості щодо залучення закордонних виробників авіаційної техніки для організації складального або спільного виробництва в Ірані.

В даний час роботи з ремонту Ан-140 проводяться на основному майданчику компанії в м. Ісфахан. Ще дві бази (розташовані в Тегерані і Гор-Гані) використовуються для виконання лінійного обслуговування цих літаків. Крім того, освоєний ремонт транспортних літаків Ан-74.

У перспективі планується створення військового варіанту ІрАн-140. В якості тактичного транспортного літака з рампою і вантажопідйомністю 6 т розглядається варіант ІрАн-140Т, а пошуково-рятувального, патрульного літака та літака ДРЛВ – варіант ІрАн-140МР. Ці роботи ведуться в авіаційному конструкторському центрі компанії IAMI (Aeronautical Design Center IAMI).

В рамках проекту в 1997 році було підписано угоду щодо ліцензійного виробництва турбогвинтових двигунів ТВЗ-117ВМА-СБМ1, призначених для літаків ІрАн-140. Їх випуск налагоджений в Тегерані на підприємстві компанії “Тебін Енджін мениофекчурінг” (Turbine Engine Manufacturing-ТИМ), яка є самостійним виробничим підрозділом в структурі компанії IACI і спеціалізується на випуску компонентів і збірці двигунів. У рамках угоди на початковому етапі здійснюється складання з імпортних комплектів. Одночасно ведеться підготовка до організації власного виробництва двигунів. Поки однією з сучасних розробок фірми ТИМ є малогабаритний турбореактивний двигун “Толу” (Toloue-4) для керованих ракет, серійно випускаються з 2005 року.

Компанія IAMI також веде НДДКР зі створення гелікоптерної техніки. Розробкою декількох варіантів легкого багатоцільового гелікоптера “Шахід” (Shahed) займається “Ісфаханський науково-дослідний авіаційний центр” (Shahed Aviation Industries Research Center). Першим в даній серії є легкий розвідувальний гелікоптер “Шахід-278” (Shahed-278). Льотні випробування машини проводяться з 2005 року.

Поряд з ремонтом, модернізацією, переобладнанням літаків і гелікоптерів в останні роки IAMI активно розвиває виробництво БЛА “Абабіль-1” (Ababil-1) та “Абабіль-2” (Ababil-2).

Ще однією компанією, що має статус дочірнього підприємства IAMI, є “Коді Авіейшн індастріз” (Qods Aviation Industries – QAI), утворена в 1985 році в Тегерані. Вона займається розробкою, виробництвом і модернізацією БЛА. Перші дослідні зразки були створені наприкінці 1980-х років і застосовувалися як повітряних мішеней для підготовки льотного складу і бойових розрахунків комплексів ППО. З 1996 року компанія випускає багатофункціональні БЛА-мішені, призначені для вирішення завдань розвідки, спостереження, контролю за результатом вогневого ураження і РЕБ.

Розширення виробництва БЛА стримується відсутністю сучасних турбореактивних двигунів, оптико-електронних засобів розвідки і скороченням поставок композиційних матеріалів із західних країн.

Крім випуску БЛА компанія “Коді Авіейшн індастріз” займається ремонтом і обслуговуванням навігаційних систем, систем зв’язку та БРЕО. У перспективі планується організація виробництва протикорабельних і крилатих ракет.

Виробничі потужності QAI розташовані в м. Тегеран. Число зайнятих близько 400 осіб.

Поряд з розробкою і виробництвом літаків велику увагу ОАПІ приділяє гелікоптерній техніці. Основним профільним підприємством у цій галузі є “Іран гелікоптер саппорт анд ріньювал кампані” (Iran Helicopter Support & Renewal Company – IHSRC). IHSRC виникла на базі комплексного регіонального центру з ремонту гелікоптерів західного виробництва, створеного в 70-х роках за допомогою США та Італії.

На підприємстві цієї компанії налагоджені технічне обслуговування та ремонт понад десяти різних типів гелікоптерів західного виробництва, які перебувають на озброєнні ЗС і експлуатованих іншими міністерствами і відомствами Ірану.

IHSRC має цехи з ремонту двигунів, трансмісії, радіоелектронного обладнання, навігаційної апаратури і гіроскопів, а також по збірці корпусів гелікоптерів.

Виробничі потужності компанії, зосереджені в основному в районі авіабази Мехрабад (м. Тегеран), дозволяють щомісячно виконувати один-два капітальних і три-чотири середні ремонти гелікоптерів різного типу. Крім того, освоєно виробництво широкого переліку запасних частин і комплектуючих, за винятком деталей двигунів і трансмісії.

Ця ж компанія займається ремонтом і модернізацією різних моделей гелікоптерів Белл (205, 206, 212, 214, 412). З 2007 року запущена в експлуатацію лінія для проведення поточного та середнього ремонту російських гелікоптерів Ми-171.

Крім ремонту і модернізації гелікоптерної техніки в Ірані докладають значні зусилля до створення гелікоптерів на базі наявного парку авіатехніки західного виробництва. Так, на підприємствах компанії IHSRC з 2000 року випускаються гелікоптери “Панх 2091” (Panha), які розробляються на базі американського гелікоптера Белл AH-1J “Супер Кобра”. Американські гелікоптери Белл 205 і 206 узяті за основу виробництва гелікоптерів “Панх Шабавіз 2-75” (Panha Shabaviz 2-75) і “Панх Шабавіз 2061” (Panha Shabaviz 2061). Виробничі потужності підприємства дозволяють випускати їх в кількості до 20 одиниць на рік.

До числа розробок компанії відноситься також легкий двомісний гелікоптер “Санджакак” (Sanjaqak). Основне його призначення – навчання льотного складу.

У цілому за своїми виробничими можливостями IHSRC входить до числа найбільших центрів технічного обслуговування, ремонту та модернізації вертольотів виробництва західних компаній у Близькосхідному регіоні.

Спеціалізацією компанії “Фаджр Авіейшн енд композиті індастрі” (Fajr Aviation & Composites Industry – ACI), розташованої в м. Шираз, є розробка і виробництво легких літаків з використанням КМ. Зокрема, з 2001 року розпочато виробництво чотиримісного поршневого УТЛ “Фаджр Ф-3” (Fajr F-3). Основою для його створення став закуплений в Швейцарії турбогвинтовий літак РС-7. Виходячи з потреб ПС передбачається випустити 400 машин.

Основним профілем компанії “Шахід Басір індастрі” (Shahid Basir Industry), яка також входить до ОАПІ, з кінця 1980-х років є виробництво запасних частин і комплектуючих для авіатехніки.

Поряд з підприємствами, що знаходяться в структурі ОАПІ, структурно авіаційна промисловість Ірану включає ряд окремих компаній і промислових комплексів. До їх числа відноситься, зокрема, науково-виробничий комплекс ПС ІРІ (Owj Industrial Complex – OIC), який був сформований в 1987 році з метою створення нових зразків винищувачів, штурмовиків, навчально-тренувальних та транспортних літаків, а також виробництва запасних частин і проведення ремонту та технічного обслуговування літакового парку ПС Ірану. Так, фахівцями OIC розроблений двомісний реактивний однодвигуновий УТЛ “Тазарв” (JT2-2 Tazarv), який може застосовуватися також в якості легкого штурмовика, силова установка складається з одного ТРД, створеного на базі двигуна “Дженерал електрик” 185-13 (для винищувачів F-5). Для зниження маси в конструкції планера “Тазарв” широко використані композиційні матеріали. Фахівцями QIC також розроблений УТЛ “Тандар” (Tandar або Tondar).

Створенням легких літаків і розробкою технологій використання КМ з кінця 1980-х років займається “Дорна компанії (HFDonaCompany-Aeronautical Scientific / Teclinical Complex). В даний час нею розроблений і серійно виробляється легкий двомісний турбогвинтовий УТЛ “Блю Берд” (Dorna D139-PT1 Blue Bird). Крім того, налагоджено випуск малих 12- і 19-місцевих транспортних літаків. Підприємство компанії знаходиться в Тегерані. Число зайнятих близько 80 осіб.

З метою розвитку науково-дослідної та виробничої бази громадянського сектору авіабудування з урахуванням передового досвіду іранських авіаційних фахівців і виробничих програм спільно з провідними авіавиробниками холдинговою компанією “Ирин індастріал девелопмент енд ріновейшн організуйшн” (Iran Industrial Development and Renovation Organization IDRO) та Міністерством промисловості та шахт ІРМ в 1993 толу була заснована компанія “Авіейшн індастріз ів Іран” (Аviation Industries of Iran-AII).

Результатами реалізації спільних програм AII, із зарубіжними компаніями стали:

– легкий 19-місний літак для внутрішніх авіаліній AVA-303 (літак M18-В “Дромадер” (Dromader) польської компанії PZL);

– двомісний легкий літак AVA-202 (JAR-VI Л);
– легкі гелікоптери AVA-606 і AVA-505;

– планер AVA-101 (JAR-22).

Виробничі потужності фірми AII розташовані в Teгepaні.

Переобладнанням і модернізацією гелікоптерів займається також компанія “Сейєд Шохада” (Seyedo Shohada). У 1990-х роках на базі американського Белл 206Л (Bell 206А jetRanger) її фахівці створили легкий ударний гелікоптер “Зафар-300” (Zafar-300). У його конструкції змінена конфігурація кабіни пілотів з урахуванням тандемного розміщення екіпажу з двох осіб.

Крім підприємств спеціалізованих компаній потужності та з ремонту і модернізації авіаційної техніки є в складі окремих техніко-експлуатаційних частин (ТЕЧ), що функціонують у структурі тилу ПС Ірану при кожній базі ПС. З них найбільш розвиненою інфраструктурою володіє комплекс з ремонту авіаційної техніки авіабази “Мехрабад” (західна частина Тегерана), створений в 1970-і роки при технічному сприянні американської компанії “Нортроп констракшн” (Northrop Construction). Число зайнятих у виробництві становить понад 1,5 тис. осіб. Комплекс дозволяє проводити ремонт авіаційного устаткування і шасі літаків. Крім цього, в рамках програми модернізації авіаційної техніки національних ПС на бойові літаки встановлюється сучасне радіоелектронне устаткування і озброєння національного виробництва. Зокрема, літаки F-4, F-5 і F-14 обладнуються вдосконаленими РЛС і ракетним озброєнням.

Разом з тим функціонування комплексу ускладнюється браком запчастин, значним зносом виробничого обладнання та недостатньо високою кваліфікацією інженерно-технічного складу всіх рівнів.

Велика увага керівництво Ірану приділяє проведенню науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. У країні створена комплексна система державних організацій, установ та інститутів, задіяних у плануванні, проведенні та забезпеченні військових НДДКР.

Основним органом, який координує діяльність військових і цивільних структур в області НДДКР, є комітет з науково-технічного співробітництва (КНТС) при президентові ІРІ. Стосовно до військових НДДКР на комітет покладено функції підготовки та подання на розгляд вищого керівництва країни пропозицій щодо ключових напрямів військового виробництва (зокрема, в галузі ракетобудування, реалізації космічних програм, ліцензійного виробництва в країні сучасних зразків ОВТ).

Розробка пропозицій здійснюється із залученням експертів ГШ ЗС ІРІ, головних командувань (ГК) Армії та Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), МО та підтримки збройних сил Ірану, Організацій оборонної, електронної, аерокосмічної та інших галузей промисловості, зацікавлених міністерств і відомств.

Відповідно до закону, МОПЗС в рамках стратегічних концепцій розвитку збройних сил, визначених ГШ ЗС, організовує і координує НДДКР, що проводяться в інтересах ЗС.

Крім того, МО ІРІ самостійно або через центральний апарат Організацій оборонної, авіаційної, аерокосмічної та електронної промисловості та у взаємодії зі штабами видів ЗС, ГК Армії і КВІР, ГШ ЗС вирішує питання фінансового, кадрового та матеріально-технічного забезпечення НДДКР.

У разі необхідності МОПЗС через свої структурні підрозділи здійснює пошук і встановлює контакти з іноземними партнерами з метою придбання необхідних технологій, комплектуючих виробів, сировини і матеріалів, організовує відрядження іноземних вчених і фахівців в Іран, а також направляє національні науково-технічні кадри для навчання за кордоном .

Паралельно з цим МОПЗС ІРІ проводить попереднє техніко-економічне та валютно-фінансове обгрунтування намічуваних програм із залученням фахівців планово-бюджетної організації, Центрального банку Ірану, міністерства економіки і фінансів і т. д. Після затвердження пропозицій в уряді ІРІ та підготовки відповідного розпорядження починається етап практичної реалізації проекту, при цьому КНТС виконує контролюючу функцію.

В якості головних завдань у сфері військових НДДКР були визначені:

– активізація проведення заходів розширення співробітництва з країнами, що володіють передовими технологіями;

– зниження залежності країни від закупівель за кордоном ОВТ;

– створення значного науково-виробничого потенціалу у військовій області, в тому числі шляхом підготовки іранських фахівців у закордонних вузах.

Безпосереднє виконання програми військових НДДКР покладено на науково-дослідні центри і підприємства ВПК ІРІ. У відповідності з поставленими цілями на їх базі проводяться також роботи в інтересах конкретного виду ЗС по створенню нових зразків, модернізації наявного озброєння, освоєння технологій ремонту зарубіжної техніки і т. д.

Цільові замовлення на виконання НДДКР з різних аспектів реалізованих програм розміщуються в спеціалізованих університетах та центрах МОПЗС, таких як технологічний університет “Малек Аштар”, НДІ оборонних технологій і ряд інших.

Останнім часом різко зросла роль державного замовлення на НДДКР у цивільних університетах. Серед них такі провідні вищі навчальні заклади країни, як Політехнічний університет “Амір Кабір”, Науково-технічний університет, Технологічний університет ім. Toy Сі.

У державному бюджеті видатки на НДДКР в інтересах ЗС Ірану розподілені між різними військовими і цивільними відомствами. За оцінками іранських експертів, щорічне фінансування таких робіт тільки по ракетобудівній тематиці становить 100-150 млн. доларів.

У галузі авіабудування реалізується комплексна програма НДДКР, основними виконавцями якої є:

– управління НДДКР та самозабезпечення повітряних сил головного командування Армії ЗС ІРІ;

– управління НДДКР та самозабезпечення повітряних сил ГК КВІР ЗС ІРІ;

– управління НДДКР та самозабезпечення видів збройних сил МО і підтримки збройних сил (МОПЗС) Ірану.

У цілому склалася структура державних і військових органів, що дозволяє вирішувати завдання планування і практичної реалізації НДДКР в інтересах збройних сил ІРІ. Разом з тим ця система має низку серйозних недоліків адміністративного та управлінського характеру, що негативно впливають на ефективність даної роботи:

– необгрунтована наявність структур, що виконують дублюючі і паралельні функції на різних рівнях НДДКР;

– існуючий розгалужений бюрократичний апарат, що знижує оперативність у прийнятті рішень;

– лобіювання різних програм НДДКР з боку керівних органів, найчастіше з кон’юнктурних міркувань;

– відстоювання відомчих інтересів на шкоду загальному результату (наприклад, конкуренція між Армією і КВІР при розподілі програм НДДКР, їх фінансуванні і т. д.).

Слід зазначити, що в даний час для військово-промислового комплексу країни характерна стабільна тенденція до більшої централізації і координації НДДКР, що проводяться в інтересах збройних сил.

У цілому військово-промислова політика, послідовно проводиться керівництвом Ірану, значною мірою сприяє формуванню науково-технічної бази авіаційної промисловості. Незважаючи на те що її основу складають підприємства, зайняті переобладнанням, модернізацією та ремонтом авіаційної техніки, вони здатні випускати сучасне авіаційне електронне устаткування, системи управління для авіатехніки, два типи двигунів, елементи фюзеляжу.

В умовах дії ембарго, в тому числі на поставки запасних частин до літаків бойової та транспортної авіації західного виробництва, які перебувають на озброєнні ПС країни, іранським фахівцям частково вдалося налагодити їх власне виробництво. При цьому за окремими видами техніки досягнуть майже 90-відсотковий показник.

Цьому багато в чому сприяє широко розвинена на іранських підприємствах так звана система зворотного проектування, тобто відтворення конструкторської, технологічної та контрольної документації за зразком деталі або вузла, взятому з експлуатується авіатехніки. Незважаючи на екстенсивний характер подібного методу проектування, він сприяє накопиченню у іранських фахівців великого досвіду конструкторських робіт.

Для значного збільшення обсягів виробництва авіаційної техніки та її компонентів іранська промисловість ІРІ має достатні резервні виробничі площі. Крім того, в останнє десятиліття країні вдалося закупити велику кількість складного високотехнологічного обладнання, а також апаратури європейського та китайського виробництва. Високий рівень оснащеності сучасним обладнанням багатьох іранських підприємств у поєднанні з передовими технологіями дозволяє здійснювати випуск високоякісної продукції.

Разом з тим, незважаючи на заходи з розвитку національної авіаційної промисловості, науково-виробнича база галузі поки не в змозі забезпечити потреби національних ЗС Ірану в сучасних видах авіатехніки і в основному обмежується переобладнанням, модернізацією та ремонтом наявної іноземної авіатехніки. Крім того, зберігається гострий дефіцит окремих категорій запасних частин і продукції виробничого призначення перешкоджає безперебійному функціонуванню більшості підприємств і, у свою чергу, істотно обмежує можливості проведення повноцінного ремонту і модернізації авіатехніки.

У сфері виробництва актуальними залишаються проблеми організаційного і технічного характеру (у тому числі слабка система забезпечення якості продукції та сертифікації на випуск компонентів авіаційної техніки; відсутність стійкої наукової та виробничої кооперації із зарубіжними партнерами по перспективним видам ОВТ; дефіцит окремих видів спеціального обладнання та ін) .

У сформованій ситуації створення повного циклу виробництва зразків ОВТ можливо для Ірану тільки при активному використанні передових зарубіжних технологій в галузі розробки і випуску сучасної авіаційної техніки. Тому, швидше за все, країна в перспективі збереже підвищену зацікавленість в їх отриманні шляхом придбання відповідних ліцензій або організації спільних підприємств з іноземними компаніями. При цьому очевидно, що характер міжнародної обстановки навколо ІРІ перешкоджає широкому вибору партнерів у сфері військово-технічного співробітництва.

Таким чином, авіаційна промисловість Ірану все ще перебуває на етапі формування. Основним профілем підприємств галузі є переобладнання, модернізація і ремонт авіатехніки. Створення власних зразків утруднено у зв’язку з неможливістю забезпечення повного циклу виробництва. З метою максимального задоволення потреб національних ЗС у власній авіаційній техніці військово-політичне керівництво країни зосереджує основні зусилля на розширенні можливостей науково-дослідної та виробничої бази підприємств галузі. У зв’язку з цим проводяться заходи щодо реорганізації галузі, модернізації та переоснащення її підприємств, підвищенню наукового потенціалу профільних НДІ за рахунок активного використання передового зарубіжного досвіду. Особлива увага приділяється придбанню за кордоном в обхід діючих санкцій технологій військового і подвійного призначення, сучасного обладнання, високоякісної сировини і матеріалів. Проте в доступній для огляду перспективі темпи розвитку і вдосконалення авіаційної промисловості Ірану, в тому числі випуск авіатехніки власного виробництва, будуть залежати від чинного щодо цієї країни збройового ембарго.

А. Максимович

Близький Схід ВПС Ірану Іран Міжнародні новини Світ