fbpx
Авіація Українського військового округу: “Фоккер” D.XI
Андрій Харук Андрій Харук Військовий історик, доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Останні публікації автора

Авіація Українського військового округу: “Фоккер” D.XI

Авіація Історія Україна Червона армія

Однією з тем, цікавих для мене як для історика летунства, є радянська військова авіація на території України в 20-х роках минулого століття. Тема назагал дуже мало вивчена, а публікації з цієї проблеми можна перелічити на пальцях – і навіть роззуватись не доведеться. 2015 р. і я опублікував статейку з цієї тематики. З того часу спливають крупинки нових даних, хоча основний масив інформації для українських дослідників недоступний – він зосереджений в Москві, в Російському державному військовому архів. Сьогодні – трошки про один з типів “Фоккерів”, який експлуатувався в Україні.

У травні 1923 р. компанія Антоні Фоккера підняла в повітря свою новинку – винищувач “Фоккер” D.XI, обладнаний восьмициліндровим двигуном “Іспано-Сюїза” потужністю 300 к.с. Літак викликав інтерес у радянських військових, добре знайомих з більш ранніми конструкціями Фоккера. Для випробувань до Нідерландів скерували комісію на чолі з відомим льотчиком Олексієм Ширінкіним (до речі, цей епізод є в чудовому серіалі “Летючі голландці” – рекомендую подивитись). Восени 1923 р. комісія облітала дослідний екземпляр D.XI і два прототипи D.XIII. Останні мали потужніші двигуни “Непір” “Лайон” (450 к.с.). Однак за оцінкою Ширінкіна D.XIII був надто складний для пересічних пілотів, а його мотор – суттєво дорожчий від “Іспано-Сюїзи”. Тому комісія рекомендувала закупити ДХІ – так в радянських документах іменувався “Фоккер” D.XI.

В другій половині вересня 1923 р. до Петрограду прибув ДХІ №2100, придбаний для Науково-дослідного аеродрому. А 28 травня 1924 р., після кількох раундів переговорів, була підписана угода про постачання 125 винищувачів ДХІ з терміном виконання осінь 1924 р. Радянське командування планувало переозброїти новими “Фоккерами” три винищувальні ескадрильї і сформувати четверту. Однак замовленої кількості для реалізації цих задумів було замало. За тодішніми штатами винищувальна ескадрилья мала налічувати аж 46 літаків: 31 стройовий (три загони по 10 літаків плюс літак комеска) і 15 резервних.

ДХІ мали надійти на озброєння 1-ї окремої винищувальної авіаційної ескадрильї (ОВАЕ) в Ленінграді, 3-ї в Києві, 4-ї, яка передислоковувалась з Мінська в Смоленськ, і 5-ї, яка формувалась в Смоленську, а пунктом постійної дислокації мав стати Гомель. Постачання здійснювалось морським шляхом через Ленінградський порт. Перша партія (24 машини) прибула 16 жовтня 1924 р., виконання ж замовлення завершилось в лютому наступного року.

Прийомку літаків здійснювала комісія 1-ї ОВАЕ, а після доставки в Смоленськ і Київ їх повторно приймали місцеві комісії. Розподілили літаки так: в Ленінграді дишилось 32 “Фоккери”, в Смоленськ відправили 51, в Київ – 26, 4 – в Серпухов, в школу стрільби і бомбометання і 12 (з них 10 без моторів) – на Центральний авіаційний склад.

Освоєння літаків велось непросто – випливали численні недоліки. Значна частина моторів були “старої заготовки” (випуску 1920-1921 рр.) і мали сліди корозії. Замість передбачених технічними умовами бошівських магнето встановлювались італійські, годинників не було… Перші польоти виявили низку інших недоліків, з яких особливо неприємним була недостатня міцність заднього вузла моторами. Аварії й поломки йшли одна за одною. Довелось викликати ремонтну бригаду з “Фоккера”. В Ленінграді вона почала працювати 21 травня 1925 р., згодом перемістилась до Смоленська, а у Київ дісталась аж наприкінці червня.

Саме завдяки аваріям ми можемо підібрати невеличку галерею зображень київських “Фоккерів”. назагал фотографування військової авіатехніки не заохочувалось, але аварії слід було документувати.

Ремонтом винищувачів “Фоккер” D.ХІ в Україні займався київський завод “Ремповітря-6” (завод № 43). Зокрема, план на 1927/28 операційний рік (о.р.; починався 1 жовтня) передбачався ремонт 29 таких літаків, у т.ч. 15 – відновлювальний ремонт з заміною усіх дерев’яних деталей. Крім того, завод мав виготовити 30 радіаторів для цих літаків. На 1928/29 о.р. запланували відремонтувати 36 ДХІ, у т.ч. 6 – з перехідного залишку попереднього періоду. За перше півріччя 1928/29 о.р. відремонтували 31 ДХІ, тому завод просив збільшити річне завдання до 50 літаків цього типу. Принагідно скажемо, що запорізький Державний авіаційний завод № 9 з 1925 р. випускав мотори М-6 – копії HS-8 потужністю 300 к.с., які встановлювались на ДХІ взамін зношених оригінальних двигунів.

“Фоккери” D.XI прослужили в радянських ВПС близько десяти років. У 1927 р. їх налічувалось 112, у 1930-му – 87, а за рік їхня кількість скоротилась до 52-х (з них 36 несправних). Станом на 1 січня 1933 р. було 26 таких літаків, з них лише 9 придатних до польотів. З цієї кількості в Україні знаходились тільки дві машини (обидві несправні), в тому числі одна – у 8-й школі льотчиків в Одесі.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 4149 6293 1808 2567

➡ monobank: 4441 1144 4179 6255

➡ PayPal [email protected]

➡Patreon https://www.patreon.com/milinua  

 


Побачили неточність чи маєте чим доповнити матеріал? Напишіть нам: [email protected]

Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook
Twitter
YouTube
Телеграм
Viber


Авіація Історія Україна Червона армія

Останні публікації автора