fbpx

Безпілотники «Третього рейху»: радіокеровані машини Bogward IV

БпА (Безпілотні апарати) Бронетехніка Історія Німеччина Світ

Крім керованих самохідних мін Голіаф Вермахт використовував більш важкий вид керованого озброєння, а саме Sd.Kfz.301 Bogward IV.

Носій заряда з новими stug 40

Спроектована в 1941 році на базі випущеного невеликою серією підвізника боєприпасів VK 3.02 машина несла прикріплений спереду 450 кг. заряд вибухівки який скидався і детонував через визначений час або по-команді оператора що передбачало її багаторазовість. Для зручності керування та переїзду на дальні дистанції була обладнана водійським місцем. Sd.Kfz.301 Bogward IV випускався у трьох варіантах – було додане кругове бронювання, а згодом збільшена товщина броні, замінена підвіска та встановлено більш потужний двигун. Виробництво тривало до листопаду 1944 року. Загалом випущено більше 1100 машин всіх модифікацій.

«Кримський» варіант машини Bogward IV операторів. Добре видно бронеящик позаду башти.

В квітні 1942 року перші машини отримав 300 танковий радіокерований батальйон. В якості командирських машин та машин операторів використали танки Pz. III в яких апаратура керування монтувалася в броньований забаштовий ящик. Підрозділ отримав перші зразки Bogward IV під час боїв за Севастополь і заявив про знищення 36 укріплень та 11 гармат. З січня 1943 року. підрозділ отримав номер 301 і перейшов на новий штат з трьох окремих рот – 312, 313 та 314. Командирські «трійки» замінили на самохідні гармати Stug 40. Планувалося що підрозділ досягне операційної готовності до травня 1943 року, але станом на 5 липня (початок операції «Цитадель») 312 та 313 роти мали 7 одиниць Stug 40, 314 9 одиниць при штаті в 10 машин управління на одну роту та 24 радіокеровані заряди плюс 12 в резерві. Отже повнокровний батальйон трьохротного складу налічував 32 Stug 40 (30 машин операторів і 2 в роті управління) та 108 Bogward IV. Крім того в підрозділі було передбачені бронетранспортери для перевезення механіків-водіїв самохідних мін.

Спочатку роти планувалося придати батальйонам важких танків «Тигр», але плани були змінені і лише 505 батальйон тигрів отримав 312 роту, а дві інші передали до складу 654 та 653 важких протитанкових дивізіонів (так це там де «Фердинанди»).

Щодо бойового застосування то ось фрагмент рапорту 505 батальйону тигрів за період з 5 по 8 липня.
Один заряд був направлений на відстань 800 метрів проти 2-х або 3-х позицій протитанкових гармат і підірваний, знищивши їх разом із супроводжуючою піхотою. Другий був відправлений на 400 метрів проти Т-34, який був знищений після того як таранив його. Три заряди були відправлені між 400 і 600 метрами проти трьох бетонних дотів і знищили їх. Два B IV були відправлені на 800 метрів до позиції протитанкової гармати та стрілецького окопу знищивши їх Одна з машин потрапила на ворожі позиції і була підпалена коктейлем Молотова, вибухнувши та ліквідувавши позицію.

Підрив заряду

Машини 313 роти 654 дивізіон використав для підриву радянських мінних загороджень. Під час висування на мінне поле чотири машини заблукали та заїхали на своє мінне поле проте інші чотири виконали завдання і самохідні гармати змогли пройти через зроблений прохід. Згодом три заряди знищили дві протитанкових позиції та ДОТ.

Дванадцять машин 314 роти задіяли для прориву 656 дивізіону через мінні поля, а «Штуги» операторів як контрольні машини. Проте сильний вогонь артилерії не дав саперам позначити проходи в них і тому частина «Фердинандів» отримала пошкодження через підриви на мінах та дорогоцінний час було згаяно. Пізніше того ж дня заряди були відправлені в посадку де скупчилася ворожа піхота яка після підриву перестала чинити опір.

Сильна замінована місцевість та надмірна вага «Фердинандів» обмежували швидкість просування машин управління і дистанційно керованих зарядів, які занадто довго лишалися під вогнем противника і несли втрати, тому підрозділ не зміг повністю успішно виконати своє завдання. Крім того сильний вогонь артилерії швидко вибивав техніку, яку не можна було поповнити через брак резервів.

Незворотні втрати батальйону за 4 дні боїв склали 20 Bogward IV.

Хтось сфотографував свій байк поруч зі знищеним Bogward IV

Не вразили цілі тільки 4 машини через ураження вогнем противника, дві з них згоріли, а дві вдалося повернути до строю.

Евакуація пошкодженої машини з поля бою Могила водія який не доїхав. Техніка поруч.

Загалом, екіпажі лишилися задоволені машинами, але радіоуправління виявилося ефективним на дальності від 800 до 1000 метрів замість бажаних 2000 метрів і інколи машина втрачала зв’язок з оператором. Командир підрозділу попросив замінити танки stug 40 на «Тигри» (що буде зроблено пізніше) через їх кращу захищеність та вищий силует який дозволяв краще спостерігати за полем бою та своїми машинами.

Пристрій керування-радіостанція Sender Fu KS 8 та блок управління Kommandogeber KoG 2

Усі три роти були швидко знищені в ході важких боїв групи армій «Центр» протягом липня та серпня, а в кінці 1943 року. їх відправили в Німеччину. Четверта рота, батальйону – 311, яка не набула готовності до Курської битви, була направлена до групи армій «Південь» у серпні 1943 року і воювала на східному фронті до 18 травня 1944 року.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 4149 6293 1808 2567

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255


Побачили неточність чи маєте чим доповнити матеріал? Напишіть нам: info@mil.in.ua

Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook
Twitter
YouTube


БпА (Безпілотні апарати) Бронетехніка Історія Німеччина Світ