fbpx

Бій при Камдеші. Пів сотні американців проти 300 бійців Талібану

Нещодавно на екрани вийшов художній фільм режисера Рода Лурі «Форпост». Це могла б бути пересічна воєнна картина,  але події в ній мали місце у цей день 2009-го року в Ісламській Республіці Афганістан біля населеного пункту Камдеш.

3 жовтня 2009 року близько трьох сотень талібів напали на Бойову заставу Кітінг (Combat Outpost Keating), що розташовувалась в провінції Нурестан. Американський підрозділ вистояв, але табір було спалено дотла. Сам підрозділ втратив вісім бійців загиблими, двадцять двох було поранено. В той же час «Талібан» за різними оцінками втратив близько половини з тих хто брав участь у нападі на заставу, тобто півтори сотні бойовиків.

Величезною проблемою для бійців підрозділу США було те, що табір знаходився в Гінкуші. Це високогірний гірський масив з крутими схилами величезних гранітних валунів, розділених стрімкими річками в глибоких вузьких долинах. Саме в одній з таких долин він і розташовувався. Тобто був фактично як на долоні у групи талібів, яка на нього напала.

Розташування табору було проблемою не тільки з точки зору оборони, а й з точки зору забезпечення припасами та ротації особового складу. Усе це здійснювалось за допомогою вертольотів, так як наземне забезпечення було практично неможливим через обмеженість доріг та загрозу нападу. Починаючи з літа 2009-го року вертольотні поставки обмежувались безмісячними ночами, при майже повній темряві. Це давало певну перевагу за умови відсутності у талібів нічної оптики.

О шостій ранку бойовики відкрили вогонь з усіх боків з мінометів та РПГ і одразу вивели з ладу головний вогневий засіб американців – мінометну яму. Атакуюча сторона змогла потрапити у периметр табору приблизно за 48 хвилин бою. У таборі були не лише американські військові, а і солдати Афганської національної армії та латвійські військові радники, які займались їх навчанням. Не дивлячись на зусилля латвійців, афганські військові швидко були деморалізовані та вдались до втечі.

Потрапивши всередину, бойовики підпалили базу, спаливши більшу частину казарм. Перегрупувавшись, американці та латвійці змогли повернути контроль над більшою частиною периметру. Згодом застава отримала підтримку з повітря, було зруйновано мечеть, з якої вівся шквальний вогонь по Кітінгу. Як тільки вогонь нападників почав придушуватись, в бій вступила і мінометна яма застави.

О чотирнадцятій годині в районі Кітінга було висаджено групу швидкого реагування 32-го піхотного полку, 10-ї гірської дивізії. Під час спуску з вершини гори на взвод сил швидкого реагування чекала підготовлена засідка. Після бойового зіткнення підрозділ продовжив спуск і увійшов до застави приблизно о дев’ятнадцятій годині. Наступні атаки сил «Талібану» не мали успіху через активну роботу американської авіації.

Цей бій став демонстрацією надзвичайно високої стійкості. Військові, які взяли у ньому участь були відзначені державними нагородами, у тому числі у 2013-му році двоє з них штаб-сержант Клінтон Ромеша та Тай Картер були удостоєні найвищої військової нагороди Сполучених Штатів – Медаль Пошани.

За весь час існування, з 25 березня 1863-го року, Медаллю Пошани було нагороджено 3 525 осіб, при чому 1 523 з них ще за часів громадянської війни. Бій під Камдешем став першим за п’ятдесят років боєм, за який одразу двоє солдатів, які вижили, отримали найвищу військову нагороду у США.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 5168 7422 0031 9014

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255