Чи може іранська технологія безпілотників змінити стратегічний баланс сил на Близькому Сході?

Загроза боку безпілотних літальних апаратів, яку створюють підтримувані Іраном угруповання для військових США та коаліції, зростає, і захист від таких загроз залишається обмеженим – особливо в умовах зростаючих можливостей Тегерану. Це було чітке послання від командувача американських військ на Близькому Сході під час його останнього візиту в Ірак.

Попередження генерала морської піхоти Франка Маккензі відбулося внаслідок безперервних атак безпілотників, розпочатих іранськими проксі та їх союзними угрупованнями в регіоні проти коаліції та регіональних партнерів США. “Ми дуже наполегливо працюємо над тим, щоб знайти технічні рішення, які дозволять нам бути ефективнішими проти безпілотників”, – сказав командувач Центрального командування США (CENTCOM). “Ми відкриті для будь-чого. Армія дуже важко працює над цим. Однак я не думаю, що ми зараз там, де хочемо бути”, – додав Маккензі.

Незважаючи на те, що такі напади не призвели до значних жертв, вони, тим не менш, підкреслили мінливий характер загрози та можливостей іранських безпілотників, які швидко розвиваються. На основі іранських компонентів, будуються БПЛА та керовані боєприпаси (камікадзе) хуситами в Ємені і угрупованням ХАМАС в секторі Газа. А цілями цих боєприпасів стають об’єкти цивільної та військової інфраструктури як Саудівської Аравії, так і в Ізраїлі.

Однак за останній час, згідно звіту Reuters, Іран змінив свою тактику щодо використання БПЛА та керованих боєприпасів, а також різноманітних ракет. Зараз замість того, щоб покладатися на великі проіранські угруповання шиїтських найманців, Тегеран почав використовувати для нападів набагато менші групи, але повністю лояльні режиму аятол.

Повідомляється, що минулого року Іран вивів 250 таких підготовлених бойовиків до Лівану. Їх навчанням займалися радники Корпусу вартових ісламської революції (IRGC). До курсу навчання входило керування БПЛА та опанування навичками запусків ракет.

За оцінками експертів, від масових атак такою зброєю, навіть для американських військ, що експлуатують передові системи ППО, важко захиститися. Досвід останнього використання ракет в секторі Газа свідчить, що одночасна атака багатьох ракет та БПЛА може перевантажити найскладнішу системи оборони, тому цей вже реальний план того, як безпілотники/ракети будуть використовуватися в конфліктах з цього моменту.

В такий спосіб, Іран отримав “цінний інструмент” у своєму арсеналі за рахунок розповсюдження безпілотників серед підконтрольних груп та найманців на усьому Близькому Сході. А технічні інновації іранських БПЛА дозволяють їх виготовляти з елементами місцевого виробництва. Такі БПЛА легко розбирати, таємно перевозити та збирати перед самим їх використанням.

І хоча, «відбитки пальців» Ірану є у кожному БПЛА, широка дифузія іранських безпілотних технологій майже не дозволяє сказати, хто саме конкретний напад з безпілотника в конкретному місці, а отже, хто саме повинен нести відповідальність та покарання за це.

Ефективність такої зброї посилилася з недавніми досягненнями в галузі комерційних безпілотних технологій. Тому Іран намагається розпорошити виробництво елементів БПЛА по недержавним компаніям в різних країнах або використовувати для цього комерційно поширені елементи китайського виробництва, що ще більше ускладнює пошук винуватця.

Іран добре усвідомлює, що знайшов слабке місце у захисті своїх супротивників – і активно використовує цю вразливість. «Застосування безпілотників-самогубців – це спосіб для Ірану нанести серйозний удар по присутності США (в Іраку). Це те, що дуже важко зробити за допомогою атак некерованими ракетами далекої дальності, і уникнути ризику серйозної кінетичної реакції США», – заявив Алекс Алмейда, аналітик Іраку з питань безпеки в енергетичній консалтинговій компанії Horizon Client Access.

Зі свого боку, Кірстен Фонтенроуз, директор з питань безпеки Близького Сходу в Атлантичній раді, вважає, що «для США та їхніх партнерів у регіоні розповсюдження більш досконалих конструкцій іранських безпілотників, виготовлених із комерційно доступних китайських частин, вимагає переоцінки того, як повинна виглядати присутність американських сил» та яким системам озброєння необхідно надавати пріоритет у розробці.

Фонтенроуз зазначила, що у протидії таким атакам безпілотників є три ключові фактори. Перший – напрямок атаки. “Системи виявлення дронів не завжди мають 360-градусний діапазон виявлення”. Якщо неправильно передбачити напрямок майбутньої атаки безпілотника, оборона може бути не ефективною.

По-друге, на безпілотнику є засоби для керування польотом. “Ви повинні знати, чи керує дрон за допомогою GPS, чи використовує стільникові сигнали, або знати частоту, на якій він працює”, – сказала Фонтенроуз.

І нарешті, є корисне навантаження безпілотника. «Якщо ви успішно протиставляєте і берете під контроль безпілотник, який летить на вас, ви повинні знати, чи несе він вибухівку, хімічний агент або камеру, перш ніж вирішити, чи доставити його вам для розслідування, посадити його в населеного пункту, щоб не допустити досягнення цілі, або повернути його додому», – зазначила Фонтенроуз.

А отже, КВІР (IRGC) є світовим лідером у розповсюдженні тактики, техніки та процедур ведення війни безпілотниками серед недержавних суб’єктів, які потім можуть виконувати надзвичайно чутливі атаки на опонентів Ірану, надаючи Ірану можливість заперечувати, що він замовляв ці напади.

Загрозу, яку представляють безпілотники для США – і, в цілому, для їх регіональних партнерів – стало неможливим ігнорувати навіть адміністрацією Байдена, яка оголосила метою своєї діяльності припинення “вічних війн” Америки та зосередження уваги на загрозах з боку росії та Китаю.

“Протидія мережевій війні безпілотників в Ірані вимагає активних розвідувальних заходів для виявлення оперативних працівників та виробничих майданчиків безпілотників, а також ударів швидкого реагування проти них, перш ніж вони зійдуть з місця”. “Ці малі та середні (безпілотники) представляють нову та складну загрозу для наших сил та сил наших партнерів та союзників”, – сказав Маккензі у Конгресі в квітні. “Вперше після корейської війни ми працюємо без повної повітряної переваги”.